Рішення № 134404183, 25.02.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/933/25

Провадження № 2/931/66/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Масляної С.В.,

за участю: секретаря - Проскуненкової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Локачах в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

05.12.2025 року ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" звернулось в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 05 серпня 2024 року між ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №148860 на суму 32942 гривень у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Кредитний договір складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів кредитодавця розміщеної на сайті за посиланням: https://finx.com.ua. ТОВ "ФК "Кредіплюс" здійснив ідентифікацію та верифікацію позичальника на підставі отриманих від нього відомостей та документів, а також за допомогою системи BankID НБУ. Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом НОМЕР_1 . Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання коштів у повному обсязі. Зазначає, що умовами договору передбачено проведення взаємозаліку, відповідно до якого надані кредитні кошти були спрямовані не лише на безпосереднє перерахування позичальнику на картковий рахунок, а й на зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом погашення заборгованості позичальника за раніше укладеними кредитними договорами з кредитодавцем. 10 жовтня 2024 року первісний кредитор та позивач уклали договір факторингу № 10102024 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, що підтверджується реєстром боржників від 09 грудня 2024 року № 3 та актом приймання-передачі реєстру прав вимог від 09 грудня 2024 року № 3. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, становить 33552,86 грн, яка складається з: 32942 грн - заборгованість по тілу кредиту; 9,86 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 601 грн - заборгованість по комісії.

З урахуванням вищенаведеного, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за вказаним договором у розмірі 33552,86 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу - 7000 грн.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 09 грудня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, задоволено клопотання позивача про витребування доказів в АТ КБ «ПриватБанк».

26.12.2025 року на виконання ухвали сууду надійшла відповідь від АТ КБ «ПриватБанк».

30.12.2025 року розгляд справи було відкладено за клопотанням відповідача, у зв`язку з необхідністю отримання нею правової допомоги.

02.02.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні повністю. Відзив мотивує таким. Вважає, що заявлена сума заборгованості не підтверджена належними та допустимими доказами, позивачем не надано повного та обгрунтованого розрахунку заборгованості, а також доказів нарахування відсотків, штрафів та інших платежів. Зазначає, що їй не були надані докази фактичного отримання кредитних коштів, а також документів, які підтверджують дійсність та чинність кредитного договору, на який посилається позивач. Просить також відкласти розгляд справи для надання додаткових доказів та реалізації права на отримання належної правової допомоги (а.с. 88-91).

02.02.2026 року розгляд справи було відкладено за клопотанням відповідача.

11.02.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав. Щодо підтвердження суми заборгованості відповідно до кредитного договору. Зазначає, що 05.08.2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту № 148860. Відповідно до умов договору (пункт 2.2.1 договору) сторони погодили, що частина суми кредитних коштів зараховується як погашення суми боргу існуючого кредитного зобов`язання між сторонами (взаємозалік). Зазначене зумовлено тим, що на момент укладення договору у позичальника існувала непогашена заборгованість за попереднім кредитним договором № 122525 від 14.11.2023. Таким чином, частина грошових зобов`язань кредитодавця за кредитним договором № 148860 від 05.08.2024, за погодженням сторін, виконані шляхом проведення погашення існуючого, на день підписання Договору, кредитних зобов`язань позичальника перед ТОВ «ФК «Кредіплюс». Сума (загальний розмір) кредиту становить 32942 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 27995.08 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №122525 від 14.11.2023, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 5.62 грн. на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 4941.30 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (п. 2.2.1.). Таким чином, із наданої відповідачу суми кредиту 32942 грн зараховано для погашення заборгованості за раніше укладеним кредитним договором. Враховуючи наведені умови кредитного договору, дані кошти фактично не перераховувались відповідачу. Вказує, що комісія за надання кредиту складає 4941.30 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. (п. 2.5.). Щодо переказу коштів за кредитним договором № 148860 від 05.08.2024 вказує, що 05.08.2024 ТОВ "ФК "Контрактовий дім" в ролі посередника (не на правах кредитора) перерахувало кошти за договором у сумі 5,62 грн на рахунок, зазначений відповідачем, який було верифікований первісним кредитором у спосіб, передбачений Постановою НБУ №107 від 28.07.2020р. «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу». Відповідно до копії довідки, яка підписана ТОВ «ФК «Кредіплюс» в особі директора Македонського О.Є. за допомогою сервісу «Вчасно», первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі. Крім того, зазначає, на підтвердження факту перерахування коштів, представником позивача заявлялося клопотання про витребування доказів, яке було частково задоволено судом (а.с.95-98).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 85 зворот), у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі (а.с. 4).

Відповідач у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, у поданому 24.02.2026 року відзиві просила розгляд справи відкласти, у зв`язку з тимчасовим виїздом на роботу за межі України (а.с. 105).

Вирішуючи подане відповідачем клопотання про відкладення справи, суд враховує, що відповідачем доказів поважності причин неможливості явки в судове засідання, зазначених у клопотанні, не надано, і приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання.

Відповідно до положень ст. 223 ЦПК України суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 05 серпня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №148860. Кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п.2.6 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 договору (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (а.с.8-11).

Відповідно до 2.2.1 сума (загальний розмір) кредиту становить 32942 гривень надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 27995,08 гривень для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №122525 від 14 листопада 2023 року, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 5,62 гривень на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмірі 4941,30 гривень шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Відповідно до п.2.3 проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10% річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п.2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Пунктом 2.4. передбачено знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Відповідно до п.2.5. комісія за надання кредиту складає 4941,30 гривень, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Згідно з п 2.6. загальний строк кредитування за цим договором складає 365 днів з 05 серпня 2024 року (дата надання кредиту) по 05 серпня 2025 року.

Відповідно п.2.6.1. строк на який надається кредит встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на місяць. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Пунктом 2.7. визначено загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 4971,22 грн.

Денна процентна ставка складає 0,0413%/день (п.2.7.1 договору).

Відповідно п.2.8. орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 36,17% річних.

Відповідно до п. 2.9.1. орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом) складає 37913,22 грн.

Згідно з графіком платежів за кредитним договором, чиста сума кредиту складає 28000,70 гривень.

Даний договір підписано електронним ідентифікатором b013аае8.

Також відповідачем був підписаний паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування (а.с. 18-19).

Відповідно до довідки №163/29-01 від 29 січня 2025 року, виданої ТОВ «ФК «Кредіплюс», ОСОБА_1 на карти № НОМЕР_2 , на підставі кредитного договору №148860 від 05 серпня 2024 року було перераховано кошти в розмірі 5,62 (а.с.31).

З інформації АТ КБ «Приватбанк» від 18.12.2025 року № 20.1.0.0.0./7-251217/60023-БТ, наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітувалась платіжна картка № НОМЕР_4 . Фінансовий номер НОМЕР_5 . Зарахування коштів ОСОБА_1 в сумі 5,62 грн підтверджується випискою по руху коштів на рахунку за період 05.08.2024 10.08.2024 року (а.с. 77-79).

З довідки про проведення взаємозаліку від 04.11.2025 року № 3955/04-11, наданої ТОВ «ФК «Кредіплюс», вбачається, що було проведено взаємозалік зобов`язань між сторонами в межах виконання умов кредитних договорів (№148860 від 05.08.2024 року та №122525 від 14.11.2023 року), сума перерахування на погашення заборгованості 27995,08 грн (а.с. 64).

Як вбачається з матеріалів справи 10 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №10102024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило на користь ТОВ «ФК «Ейс» права грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором про споживчий кредит №148860 від 05 серпня 2024 року, що підтверджується витягом з додатку №1 до договору факторингу (а.с.40-48).

Згідно з карткою обліку виконання договору: 148860, загальна сума фінансового активу складає 33552,86 гривень, яка складається з тіла кредиту 32942 грн, відсотків 9,86 грн, комісії 601 грн (а.с.49-50).

З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 148860 від 05.08.2024 року вбачається, що станом на 01.11.2025 року заборгованість відповідача становить 33552,86 гривень, яка складається з тіла кредиту 32942 грн, відсотків 9,86 грн, комісії 601 грн (а.с.51).

З метою стягнення коштів за вказаним кредитним договором у примусовому порядку позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Таким чином, обов`язок щодо повернення коштів за кредитним договором має абсолютний характер і його невиконання можливо виключно у визначених законом випадках.

Отже, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи презумпцію правомірності укладеного кредитного договору такі договори у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених ними прав і обов`язків сторін.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Цим же законом визначені особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Таким чином, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 2-127/11 (постанова від 01.02.2018 року) за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Доказами, наданими позивачем, підтверджується, що до позивача перейшли права вимоги за спірним кредитним договором і він вправі пред`являти відповідні вимоги про стягнення коштів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідженими судом доказами підтверджено, що відповідач на підставі укладеного в електронній формі кредитного договору отримала кредит в розмірі 32942 гривні, однак, в обумовлений договором строк кредит не повернула, право вимоги за цим договором перейшло до позивача.

Відповідачем не оспорюється факт укладення договору.

Доводи відповідача про те, що їй не були надані докази фактичного отримання кредитних коштів спростовуються наступним: сторонами в договорі споживчого кредиту № 148860 узгоджено: пункт 2.2.1 договору - сторони погодили, що частина суми кредитних коштів зараховується як погашення суми боргу існуючого кредитного зобов`язання між сторонами (взаємозалік). Зазначене зумовлено тим, що на момент укладення договору у позичальника існувала непогашена заборгованість за попереднім кредитним договором № 122525 від 14.11.2023. Таким чином, частина грошових зобов`язань кредитодавця за кредитним договором № 148860 від 05.08.2024, за погодженням сторін, виконані шляхом проведення погашення існуючого, на день підписання договору, кредитного зобов`язання позичальника перед ТОВ «ФК «Кредіплюс». Сума (загальний розмір) кредиту становить 32942 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 27995.08 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №122525 від 14.11.2023, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 5.62 грн на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмірі 4941.30 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (п. 2.2.1.). Таким чином, із наданої відповідачу суми кредиту в розмірі 33552, 86 грн: 32942 грн фактично не перераховувались на рахунок відповідача і були зараховані для погашення заборгованості за раніше укладеним відповідачем кредитним договором на умовах взаємозаліку, що підтверджується доданою до матеріалів справи позивачем довідкою (а.с. 64), 5,62 грн. перераховано на рахунок позичальника, що підтверджується випискою, наданою банком (а.с. 78), 4941, 30 грн спрямовано на погашення заборгованості відповідача за комісією за укладеним договором.

Доказів на спростування наданих позивачем доказів, що підтвержують отримання відповідачем суми кредиту, ОСОБА_1 , всупереч положенням ст.ст 12, 81 ЦПК України, уду не надала.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за надання кредиту у розмірі 4941,30 грн встановлена п. 2.2.1 кредитного договору.

Крім того, пунктом 2.4. договору передбачено знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Відповідач, підписуючи кредитний договір, погодилася з цими умовами договору, а тому, виходячи із положень чинного законодавства та існуючої судової практики Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією.

Відповідно до представленого позивачем розрахунку сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 33552,86 гривень, з яких 32942 гривні заборгованість по кредиту, 9,86 гривень - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом, 601 грн заборгованість за комісією.

Доводи сторони відповідача щодо відсутності у матеріалах справи доказів правомірності нарахування відсотків та інших платежів, не заслуговують на увагу, оскільки підписуючи договір, за яким відповідач отримала вказаний кредит, вона погодилася з умовами його надання, зокрема строком надання кредиту, сумою кредиту, а також процентною ставкою, яка підлягає сплаті за користування кредитним коштами та комісією.

Відповідач не погоджується з сумою заборгованості, однак, свого розрахунку заборгованості не подала, наявності заборгованості не спростувала. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повного чи часткового погашення кредиту відповідачем.

З наведених мотивів суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за кредитним договором № 148860 від 05.08.2024 року у заявленому позивачем розмірі 33552,86 гривень, з яких 32942 гривні заборгованість по кредиту, 9,86 гривень - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом, 601 грн заборгованість за комісією.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

Так, на підтвердження заявлених вимог на правову допомогу представник позивача надав суду наступні докази: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, укладений між адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс»; додаткову угоду №25770811869 до договору про надання правничої допомоги 20/08/25-01 від 20.08.2025 року; акт прийому передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025) від 25.11.2025 року, з якого вбачаються перелік наданих правових та юридичних послуг, кількість годин та вартість послуг, а саме: складання позовної заяви, 2 год., 5000 грн; вивчення матеріалів справи, 2 год. 1000 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника, 1 год., 500 грн; підготовка та подача клопотання про витребування інформації щодо зарахування коштів на рахунок позичальника, 1 год., 500 грн, а всього 7000 грн (а.с. 52-53, 54, 55).

При цьому, суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд звертає увагу, що ця справа розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін, не входить до категорії складних, не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правової позиції.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 3500 грн, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 10-13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280, 282-284, 289 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 509, 512, 514, 516, 526, 530, 610, 625, 626, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078, 1080, 1082 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 148860 від 05.08.2024 року у розмірі 33552 (тридцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят дві) гривні 86 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 25.02.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя Локачинського районного суду С.В. Масляна