Ухвала суду № 134401512, 17.02.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1056/26

провадження № 2/753/5060/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О. Ф., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОДІАК-СБ" про виплату середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі, -

в с т а н о в и в:

До Дарницького районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОДІАК-СБ" про виплату середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі. За змістом вказаної позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 12.03.2025 року у справі № 487/1536/23 про поновлення на роботі ОСОБА_1 з 26.02.2023 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вказане судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі є невиконаним.

Вивчивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Стаття 55 Конституції України закріплює право кожної особи на судовий захист. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України).

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 18 ЦПК України).

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена норма є спеціальною та регламентує порядок додаткового нарахування судом, який ухвалив рішення про поновлення працівника на роботі, середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення.

Відтак, стягнення судом на користь працівника середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника здійснюється на підставі ухвали суду, а отже такі вимоги розглядаються в рамках справи про поновлення на роботі.

Питання затримки виконання рішення про поновлення на роботі, так як це визначає ст. 236 КЗпП України повинен вирішувати орган, який розглядав спір про поновлення ОСОБА_1 , що є можливим за умови звернення позивача з заявою в порядку ст. 236 КЗпП України до Заводського районного суду м. Миколаєва. Тобто в межах позовного провадження в цивільній справі № 487/1536/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОДІАК-СБ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не в порядку звернення з окремим позовом.

Наведені висновки суду кореспондуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 745/207/21 (провадження № 61-12346св22).

Таким чином, позивачем порушено встановлений ст. 236 КЗпП України порядок звернення до органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, з питанням постановлення ухвали про виплату останньому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки, а тому в прийнятті поданої ОСОБА_1 позовноїзаяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОДІАК-СБ" про виплату середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі необхідно відмовити та повернути таку заяву особі, яка її подала.

Керуючись ст. 185, 260, 353 ЦПК України, ст. 236 КЗпП України, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОДІАК-СБ" про виплату середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі - вважати неподаною та повернути позивачу.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: