Ухвала суду № 134401463, 16.02.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1414/26

Провадження № 1-кс/752/1234/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100000000939 від 21.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

власника майна - ОСОБА_4 ,

представника власника майна, адвоката - ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна, яке вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання начальника відділу матеріально-технічного постачання КП «Київатошляхміст» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого було виявлено та вилучено речі та предмети, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме: мобільний телефон iPhone 16 Pro MAX, з ІМЕІ1: НОМЕР_1 ІМЕІ2: НОМЕР_2 .

На обґрунтування клопотання зазначено наступне.

Прокурор вказував, що у провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100000000939 від 21.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України

Досудовим розслідуванням встановлено, що 21.07.2025 до слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшли матеріали від працівників СБ України, в яких зазначено, що службовими особами КП «Київавтошляхміст» (ЄДРПОУ 03359018) та посадовими особами ТОВ «Альтіус-пром» (ЄДРПОУ 41481664), які відповідно до своїх функціональних обов`язків, уповноважені на підписання відповідних фінансово-господарських документів, у тому числі щодо проведення тендерних закупівель матеріально-технічних цінностей, тендерної документації, відповідних договорів та специфікацій до них, платіжних доручень, вчиняються дії спрямовані на привласнення, розтрату та заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем.

Також встановлено, що у 2023-2025 роках службові особи КП «Київавтошляхміст» у попередній змові з посадовими особами та фактичними бенефіціарами ТОВ «Альтіус-пром» організували та реалізували протиправний механізм незаконного заволодіння комунальними коштами під час виконання договорів на протиаварійні роботи (ремонт) Південного мостового переходу. Зазначений механізм полягав у штучному створенні сприятливих умов для перемоги підконтрольного товариства у тендерних процедурах, укладенні та виконанні договорів, а також подальшому підписанні виконавчої документації службовими особами комунального підприємства.

Слідством встановлено, що в межах виконання договорів посадові особи ТОВ «Альтіус-пром» здійснювали фіктивне постачання товарно-матеріальних цінностей із використанням суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності, а також формували удаваний ланцюг господарських операцій з метою незаконного формування податкового кредиту та подальшого виведення коштів у «тіньовий» сектор економіки. При цьому діяльність низки пов`язаних підприємств так званої «групи компаній «Альтіус» здійснювалась централізовано, з єдиного бек-офісу та спільного бухгалтерського супроводу, що свідчить про узгодженість дій та імітацію конкуренції під час проведення тендерних процедур.

Крім того, зібрані оперативні та процесуальні матеріали свідчать про легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, зокрема шляхом систематичних валютно-обмінних операцій, використання криптовалютних сервісів, банківських скриньок, а також залучення ресурсів підконтрольних юридичних осіб для оплати робіт і матеріалів, не пов`язаних із господарською діяльністю підприємств. З огляду на необхідність проведення експертиз, встановлення фактичних обсягів та вартості робіт, а також відшукання документів і носіїв інформації, слідством обґрунтовано виникла потреба у проведенні слідчих (розшукових) дій, у тому числі обшуку за місцем проживання посадових осіб, причетних до функціонування вказаного протиправного механізму.

Так, начальник - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та головний інженер - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи узгоджено між собою та залучивши до протиправної діяльності інших працівників комунального підприємства: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (головного бухгалтера) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (начальника відділу матеріально-технічного постачання), забезпечили створення штучно сприятливих умов для участі та подальшої перемоги ТОВ «Альтіус-пром» у відкритих тендерних процедурах. Наслідком таких дій стало укладення та виконання тендерних договорів на проведення протиаварійних робіт, пов`язаних із ремонтом стелі та консолей плит прогонових будов ПРК правобережної естакади Південного мостового переходу.

Крім того, під час виконання умов зазначених договорів посадові особи ТОВ «Альтіус-пром» застосували протиправний механізм, який полягав у фіктивному постачанні товарно-матеріальних цінностей, зокрема індивідуальних сталевих підтримуючих конструкцій, з подальшим підписанням виконавчої документації службовими особами КП «Київавтошляхміст» ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (виконробом ремонтно- будівельної дільниці) та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (старшим майстром ремонтно-будівельної дільниці). Так, засновник ТОВ «Альтіус-пром» - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з метою створення уявного ланцюга постачання, організував документальне оформлення таких «поставок» через суб`єкти господарювання з ознаками фіктивності: ТОВ «Ларгон Груп» (код ЄДРПОУ 42572333) та ТОВ «Актив Стор» (код ЄДРПОУ 44011965). Засновником і директором зазначених підприємств є ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який за даними Державної міграційної служби зареєстрований за адресою Центру обліку бездомних осіб (м. Київ, вул. Гарматна, буд. 16/85), що свідчить про формальність та фіктивність його залучення до ведення реальної господарської діяльності.

Додатково встановлено, що для ведення бухгалтерського обліку, складання фінансово-господарських документів, тендерної та виконавчої документації ОСОБА_11 залучив групу підконтрольних осіб: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (здійснює бухгалтерський облік «групи компаній «Альтіус», засновник/директор ТОВ «Житлоспецбуд-Інвест»), ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , (бухгалтер з первинної документації «групи компаній «Альтіус»), ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , (відповідальна за проведення бухгалтерських звірок в «групі компаній «Альтіус»), ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (директор ТОВ «Будівельна компанія «Глобалдіс» та ТОВ «БГ «Спецмонтаж», відповідальна за проведення тендерних процедур «групи компаній «Альтіус»), ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (директор ТОВ «Альтіус-пром», відповідальний за виробничий процес «групи компаній «Альтіус»), ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (відповідальний керівник робіт з протиаварійних заходів (ремонту) Південного мостового переходу). Підтверджено, що діяльність ТОВ «Альтіус-пром», ТОВ «Компанія Альтіус», ТОВ «БГ «Спецмонтаж», ТОВ «Будівельна компанія «Глобалбілдс», ТОВ «Житлоспецбуд-Інвест» фактично контролюється з бек-офісу ОСОБА_11 , який розташований за адресою м. Київ, просп. Берестейський, буд. 131-А, при цьому бухгалтерський облік вказаних СГД здійснються ОСОБА_13 з рядом інших осіб за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 210.

06.01.2025 органом досудового розслідування винесено постанову про призначення комплексної судової будівельно-технічної, товарознавчої та економічної експертизи, для проведення якої необхідний значний перелік документів, які перебувають у власності та користуванні вищевказаних компаній.

На підставі встановлених слідством обставин, 02.02.2026, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання начальника відділу матеріально-технічного постачання КП «Київатошляхміст» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого було виявлено та вилучено речі та предмети, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме: мобільний телефон iPhone 16 Pro MAX, з ІМЕІ1: НОМЕР_1 ІМЕІ2: НОМЕР_2 .

Дані речі, які вилучені в ході проведення обшуку відповідно до постанови від 02.02.2026 визнано речовим доказом.

Завданням арешту майна прокурор вказає на необхідність запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та/або інших негативних наслідків для потерпілих осіб.

Метою арешту майна прокурор вказує на пункт перший частини 2 ст. 170 КПК України, а саме: з метою забезпечення збереження речових доказів, що вбачається з постанови про визнання речовими доказами від 02.02.2026, копія якої долучена до матеріалів клопотання.

Судове засідання з розгляду вказаного клопотання було призначено на 11.02.2026 року, однак було відкладено на 13.02.2026 року у зв`язку із наданням можливості представнику власника майна - адвокату ознайомитись із матеріалами клопотання.

У судовому засіданні 13.02.2026 прокурор ОСОБА_3 клопотання про накладення арешту на майно підтримав у повному обсязі та надав пояснення щодо його обґрунтованості. У ході судового засідання просив долучити до матеріалів клопотання копію протоколу НСРД. Зазначив, що мобільний телефон, вилучений під час обшуку, має значення для досудового розслідування, а також повідомив, що оперативним працівником проведено поверхневий огляд пристрою та не встановлено наявність спеціалізованих програм, необхідних ОСОБА_4 .

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні 13.02.2026 року заперечив проти долучення до матеріалів клопотання копії протоколу НСРД, а також проти задоволення клопотання про арешт майна. Вказав, що вилучений мобільний телефон є пристроєм особистого користування Титаренка, який переніс операцію на серці та використовує телефон для відстеження показників життєдіяльності через спеціалізований медичний застосунок. За його словами, у разі загрози життю відповідні сповіщення надходять саме на цей пристрій, а встановлення застосунку на інший телефон може призвести до втрати попередніх даних, що створює ризик для здоров`я та життя особи.

Слідчий суддя постановив на місці оголосити перерву у судовому засіданні до 16.02.2026 та зобов`язати прокурора надати протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_4 для перевірки наведених обставин.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні 16.02.2026 р. уточнив, що просить накласти арешт на майно шляхом заборони права його відчуження.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні 16.02.2026 р. заперечив проти накладення арешту в частині заборони відчуження майна, зазначивши, що така міра є необґрунтованою та надмірною, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні клопотання.

Власник майна ОСОБА_4 повідомив, що переніс операцію на серці, а з листопада у нього знову виникли проблеми зі здоров`ям, при цьому всі показники життєдіяльності відстежуються через застосунок у мобільному телефоні, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні клопотання.

Розглянувши клопотання, дослідивши додані до нього додатки, якими є копії матеріалів досудового розслідування, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Розгляд даного клопотання належить до повноважень слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва відповідно до положень п. 1 ч.2 ст. 132 КПК України. Клопотання про арешт майна подане з дотриманням строку, передбаченого ч.5 ст. 171 КПК України, що підтверджується копією опису вкладення до конверту, долученим прокурором в ході судового розгляду.

Так, зі змісту клопотання вбачається, що у провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100000000939 від 21.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення.

02.02.2026, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання начальника відділу матеріально-технічного постачання КП «Київатошляхміст» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого було виявлено та вилучено речі та предмети, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме: мобільний телефон iPhone 16 Pro MAX, з ІМЕІ1: НОМЕР_1 ІМЕІ2: НОМЕР_2 .

02.02.2026 слідчим СУ ГУНП у м. Києві винесено постанову про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У клопотанні, що розглядається, прокурор посилався на необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, а тому слідчим суддею мають бути враховані п.п. 1-2, 5-6 наведеної вище статті.

Так, з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження № 12025100000000939 від 21.07.2025 вбачається, що органом досудового розслідування встановлюються обставини вчинення кримінального правопорушення, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою.

Протоколом обшуку від 02.02.2026 року підтверджується факт вилучення майна, арешт якого просить прокурор. Підставою для накладення арешту вказано п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Проте вирішуючи питання про накладення арешту на майно із підстав визнання його речовим доказом, слідчий суддя самостійно перевіряє його ознакам викладеним у ст. 98 КПК України.

Отже, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено, що вилучений мобільний телефон відповідає ознакам речового доказу у розумінні статті 98 КПК України. Під час судового розгляду слідчим суддею було надано органу досудового розслідування можливість провести огляд зазначеного мобільного телефону з метою перевірки доводів сторони власника майна щодо його функціонального призначення та фактичного використання.

При цьому стороною захисту та самим власником майна ОСОБА_4 було повідомлено про необхідність постійного використання мобільного телефону для контролю показників стану здоров`я після перенесеної операції на серці, зокрема через спеціалізований медичний застосунок, що забезпечує моніторинг життєвих показників та надсилання відповідних сповіщень у разі загрози життю чи здоров`ю.

Разом з тим, належних та допустимих доказів того, що інформація, яка міститься на вказаному мобільному телефоні, має значення для встановлення обставин кримінального провадження, прокурором суду не надано. За таких обставин накладення арешту на мобільний телефон як на майно, щодо якого не доведено його доказове значення, з урахуванням повідомлених власником обставин щодо необхідності його використання для медичних потреб, є непропорційним втручанням у право власності та приватне життя особи і не відповідає завданню кримінального провадження.

З огляду на що слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 98, 110, 131, 169, 170, 171, 309 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилученого в ході проведення 02.02.2026 обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання начальника відділу матеріально-технічного постачання КП «Київатошляхміст» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільного телефону iPhone 16 Pro MAX, з ІМЕІ1: НОМЕР_1 ІМЕІ2: НОМЕР_2 - відмовити.

На підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно, повернути особі, у якої воно було вилучено.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1