Постанова № 134396434, 25.02.2026, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/169/26

Провадження 2-а/382/5/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м. Яготин

Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Нарольського М. М.,

при секретарі Матвієнко Ю. Л.,

за участю позивача ОСОБА_1 (19.02.2026),

розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Чернігівській області, про визнання постанови протиправною та її скасування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6501451 від 12.01.2026 року. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.01.2026 року інспектором ВП №2 Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Каліберда Євгенієм Віталійовичем було винесено відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6501451, оскільки водій керував транспортним засобом та буксирував причіп "Самодельний", н. з. НОМЕР_1 , на якому державний номерний знак закріплений не в установленому місці, чим порушивп. 2.9.в ПДР керування водієм тз з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 123-1 КУпАП. При цьому, позивач в позові зазначає, що із постановою не згодний, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Позивач вказує на те, що причіп містить номерний знак встановленого зразка, який розміщений позаду, у передбаченому конструкцією місці, був чистим, нічим не закритий, не перегорнутий. Вказаний номерний знак був встановлений на своє місце у відповідному підрозділі РСЦ МВС України під час реєстрації транспортного засобу і зауважень від працівників сервісного центру не надходило. В той же час, жодний нормативний акт не містить вимог до конкретного місця розташування номерних знаків, відстані у певних вимірювальних одиницях (мм, см, тощо) від дороги, шасі нижньої частини кузова тощо, а лише посилається на необхідність їх встановлення у передбачених за конструкцією місцях.

Враховуючи вищезазначене, вважає постанову протиправною та такою, що не відповідає нормам КУпАП, оскільки при складанні постанови не були з`ясовані і не доведені обставини, які б свідчили про те, що в його діях є ознаки адміністративного правопорушення у зв`язку з чим така підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 29.01.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

У відзиві представник відповідача посилається на те, що 12.01.2026 року інспектором поліції було виявлено факт керування позивачем транспортним засобом з причепом, на якому номерний знак закріплено не у передбаченому конструкцією місці, що підтверджується фотознімками з місця події, відеозаписом фіксації правопорушення, матеріалами адміністративної справи. Зазначені обставини стали підставою для винесення постанови серії ЕНА № 6501451 за ч. 1 ст 121-3 КУпАП. Вважає, що склад адміністративного правопорушення у діях позивача наявний, постанова винесена законно та обґрунтовано, доводи позивача є суб`єктивним тлумаченням норм права та не спростовують встановлених обставин. Також просить суд справу слухати за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши представлені докази та з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до оспорюваної постанови серії ЕНА № 6501451 від 12.01.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної інспектором ВП № 2 Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Каліберда Є. В., Одинець Ігоря Івановича притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн.

Оскаржувана постанова винесена з тих підстав, що 12.01.2026 року о 16 год. 33 хв. ОСОБА_1 в с. Новий Биків, вулиця Шевченка, 20, керував транспортним засобом OPEL VIVARO , номерний знак НОМЕР_2 та буксирував причіп "Самодельний" н. з. НОМЕР_1 на якому державний номерний знак, закріплений не в установленому місці, чим порушив п. 2.9в Правил дорожнього руху.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Приписами ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи на предмет їх відповідності зазначеним судом положенням Основного Закону України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує наступне.

Диспозицією ч. 1 ст. 121-3 КУпАП серед іншого передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортного засобу з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці.

Відповідно до п. 2.9в Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що, зокрема, закріплений не в установленому для цього місці.

На виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач надав суду в якості доказу відеозапис на якому зафіксовано спілкування поліцейського з позивачем.

Відповідно п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року за № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п.п. 9, 10 розділу ІІІ зазначеної Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 року по справі № 607/7987/17.

Так, під час дослідження відеозапису встановлено, шо на ньому зафіксовано зупинення автомобіля із причепом під керуванням позивача, спілкування із працівником поліції та перевірка документів транспортного засобу та причепу, розгляд справи про адміністративне правопорушення. На відеофайлі зафіксовано наявність у причепа номерного знака, який розміщений на причепі у спеціально конструктивно створеному для цього місці, що відповідає його розташуванню на фотодоказах, наданих позивачем. Працівник поліції повідомив позивача про те, що номерний знак на причепі закріплений не у встановленому для цього місці, однак не послався на жодні правові норми, які встановлюють вимоги у цьому випадку до розміщення знака в іншому місці, наж він фактично був розміщений, і які на його думку були порушені позивачем.

Суд враховує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з`ясуванню, зокрема такі обставини: чи було вчинено правопорушення, чи є обставини, що пом`якшують відповідальність, обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить також з того, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 року у справі № 263/15738/16-а.

При цьому, сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом наявності складу порушення, оскільки така по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує процедура його фіксування.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правовірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з яким закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Оскаржувана постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

В силу вимог ч.ч. 1-3 ст 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Учасники справи не заперечують наявність номерного знаку ззаду на причепі у зафіксованому місці, тому суд вважає встановленою обставину щодо місця розташування номерного знаку на транспортному засобі в момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що номерний знак на причепі "Самодельний", д. н. з. НОМЕР_1 , буксированому транспортним засобом, яким 12.01.2025 року керував ОСОБА_1 , був розміщений позаду у спеціально сконструйованому для цього місці і цей причіп був зареєстрований у відповідному підрозділі РСЦ МВС України, що підтверджує доводи позивача про те, що під час реєстрації транспортного засобу порушень виявлено не було; протилежного суду не надано. Доказів того, що після своєї реєстрації причіп із сконструйованим місцем для розміщення номерного знака конструктивно змінювався матеріали справи не містять.

Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктами 1.3. та 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтями 29, 33 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані в установленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. Технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам, затвердженим у встановленому порядку.

Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про дорожній рух" забороняється експлуатація транспортних засобів, зокрема, з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях.

Згідно з п. 30.2 Правил дорожнього руху на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті й достатньо освітлені.

Відтак, позивач при експлуатації транспортного засобу зобов`язаний забезпечити відповідність його технічного стану, зокрема, наявність номерних знаків, встановлених відповідно до визначених вимог.

В силу вимог ст. 34 Закону України "Про дорожній рух" єдині зразки номерних знаків та вимоги до них, у тому числі тих, що виготовляються за індивідуальним замовленням, встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

На виконання зазначеного наказом Міністерства внутрішніх справ України № 166 від 02.03.2021 року затверджено Вимоги до номерних знаків транспортних засобів.

Так, згідно з п.п. 1, 2, 3 розділу VIII "Правила застосування знаків" Вимог до номерних знаків транспортних засобів кількість знаків на транспортних засобах повинна становити, на автомобілях - два знаки. Знаки на транспортних засобах треба встановлювати тільки в передбачених за конструкцією місцях або додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу. Знаки не повинні зменшувати кути переднього та заднього звисів транспортного засобу.

Заперечуючи проти позову сторона відповідача вказує на те, що номерний знак повинен бути встановлений ззаду причепа горизонтально, симетрично до повздовжної осі, якомога ближче до зовнішнього габариту, однак не посилається на відповідні правові норми, які б такі вимоги встановлювали.

В той же час зазначеними вище нормами чинного законодавства встановлено чітку вимогу щодо встановлення знаку на причепі ззаду та тільки в передбачених конструкцією місцях. При цьому жодної вказівки про те, що номерний знак повинен бути встановлений саме "симетрично" вимоги не містять. До того ж доказів про те, що конструкція причепа передбачає встановлення номерного знаку в іншому місці, суду не надані. Тож відповідачем не доведено, що номерний знак на причепі під час зупинки був закріплений не в установленому для цього місці.

Згідно з ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на зазначене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності та враховуючи те, що в ході розгляду справи встановлено, що ззаду на причепі позивача розміщено номерний знак, його чітко видно, символи на ньому розрізнялись і він нічим не був закритий, розміщення номерного знаку жодним чином не свідчить про дії, спрямовані на умисне приховування номерного знаку, а навпаки, із врахуванням конструкції транспортного засобу, про його встановлення для як найкращої ідентифікації, а також те, що жодних належних та допустимих доказів про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 суду не представлено, не встановлено порушення ОСОБА_1 п. 2.9.в Правил дорожнього руху, а також зважаючи на те, що відповідач в силу покладеного на нього обов`язку не довів правомірність оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання оспорюваної постанови протиправною із її скасуванням.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач є інвалідом І групи (посвідчення № НОМЕР_3 ), то судовий збір необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із Головного управління Національної поліції у Чернігівській області на користь держави.

Керуючись ст. ст. 139, 242, 244-246, 257, 262, 286 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Чернігівській області про визнання постанови протиправною та її скасування, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6501451 від 12.01.2026 року, винесеної інспектором ВП № 2 Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40108651, адреса місцезнаходження: 14000, вул. проспект Перемоги, 74, м. Чернігів) на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, код ЄДРПОУ 40108651, адреса місцезнаходження: 14000, вул. проспект Перемоги, 74, м. Чернігів.

Повний текст рішення складено 25.02.2026.

Суддя М. М. Нарольський