Рішення № 134396288, 25.02.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/1769/25

Провадження № 2/378/143/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Марущак Н. М.

за участю секретаря: Гончарук Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Ставище Київської області цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , з посиланням на те, що між ОСОБА_1 та АТ «ОТП БАНК» було укладено 15 серпня 2022 року кредитний договір № 2039154682.

20.06.2025 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ФК«Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 20/06/25, у відповідності до умов якого АТ «ОТП БАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, у тому числі і до ОСОБА_2 за вказаним договором.

Відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконує, у зв`язку з чим має заборгованість у сумі 57771,96 грн., з яких 36813,44 грн. за основною сумою боргу, 20958,52 грн. за відсотками.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 57771,96 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 30 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 59).

В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» не з`явився, про час і місце розгляду справи товариство повідомлене належним чином (а. с. 75), в позовній заяві справу просить розглядати без участі представника товариства (а. с. 4 зв.).

Відповідач в судове засідання вдруге не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки, копії ухвали про відкриття за зареєстрованим місцем проживання (а. с. 58, 62, 72), проте, вказані поштові відправлення повернулись з довідками відділення ПАТ «Укрпошта» з відміткою щодо отримання поштового відправлення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 67, 74).Тому суд вважає, що відповідач відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України про розгляд справи повідомлена належним чином. Крім того, відповідач про розгляд справи повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади України (а. с. 73), відзив на позовну заяву не надав.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд дослідивши та оцінивши докази у справі, вважає, що позов підлягає задоволенню.

15 серпня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2039154682, який підписаний електронним підписом Позичальника, відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора "319498" (а. с. 14 - 16).

Відповідно до п. 1 Договору Банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: розмір, валюта та цільове використання кредиту 36815,00 грн. Дата остаточного повернення кредиту: 15 серпня 2025 року. Строк, на який надається кредит: визначено Графіком платежів, процентна ставка фіксована 20% річних (п. 1.2).

Додано Паспорт споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення Договору про споживчий кредит (а. с. 12 - 13.) підписаний відповідачем простим електронним підписом клієнта "319498".

20 червня 2025 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20/06/25, згідно якого право вимоги до осіб, які були боржниками АТ «ОТП БАНК», перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», в тому числі щодо боржника ОСОБА_1 (а. с. 19 25).

Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, клієнт передає (відступає) фактору права вимоги, а фактор набуває право вимоги, що належить клієнту і стає кредитором за кредитними договорами укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості згідно п. 7.1.2. в сумі 3 834 675,13 грн.

По платіжній інструкції № 43 від 20.06.2025 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»перерахувало АТ «ОТП Банк» 3834675,13 грн., призначення платежу плата за відступлення прав вимог згідно Договору факторингу № 20/06/25 від 20.06.2025 (а. с. 26).

Згідно з витягом реєстру боржників від 20 червня 2025 року до договору факторингу № 20/06/25 від 20.06.2025 (а. с. 27) ОСОБА_1 у вказаному реєстрі зазначений під порядковим номером 45 як боржник за вищевказаним кредитним договором № 2039154682, заборгованість за основною сумою кредиту 36813,44 грн., за відсотками 20958,52 грн., загальна сума 57771,96 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за вищевказаним кредитним договором, складеним представником позивача за період з 20.06.2025 по 30.11.2025 (з моменту укладення договору факторингу), станом на 30.11.2025 заборгованість відповідача становить 57771,96 грн., з яких борг по тілу кредиту - 36813,44 грн., а борг по відсоткам - 20958,52 грн. (а. с. 18).

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч. ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пи вирішенні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 2039154682 від 15 серпня 2022 року суд зазначає, що розрахунок заборгованості за вказаним договором складеним представником позивача за період з 20.06.2025 по 30.11.2025 (з моменту передачі прав вимоги), без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримав відповідач за укладеними договорами, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, а яка частина не була сплачена стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.

Відповідно до правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених Договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно вказаної норми зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за основною сумою боргу та відсотками, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 та інших.

Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові і який досліджений судом складений представником позивача за період з 20.06.2025 по 30.11.2025 (з моменту укладення договору факторингу), не є первинним документом, який підтверджує отримання коштів, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості, а відтак за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Проте, будь-яких доказів, зокрема, виписки за картковим рахунком відповідача, щодо того, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором позики та кредитними договорами, яка частина тіла основного боргу та відсотків була сплачена ним, а яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування, позивачем надано не було, а тому суд дійшов висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність вищевказаної заборгованості, що заявлена до стягнення.

Схожі за змістом обставини встановлені Київським апеляційним судом в постановах від 22 вересня 2023 року у справі № 752/10157/22, від 08 січня 2024 року у справі № 754/3192/23., від 05 червня 2024 у справі № 758/12665/23, від 20 листопада 2024 року у справі № 759/9145/24, у справі 760/22001/24 від 22 квітня 2025, у справі № 758/14199/24 від 04 червня 2025 року, у справі № 759/19256/24 від 03 жовтня 2025 року, у справі № 759/1345/25 від 18 листопада 2025 року, у справі № 759/13774/24 від 03 лютого 2026 року.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Згідно із ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Позивач в позовній заяві просить розглядати справу без виклику позивача в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 4 зв.), позивач, тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.

Таким чином, не вбачається підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення кредиту вищевказаної заборгованості за кредитним договором № 2039154682 від 15 серпня 2022 року в загальній сумі 57771,96 грн.З огляду на наведене, позов задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., сплачений позивачем при подачі позову до суду, в силу ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 205, 207, 510, 512, 514, 626, 634, 638, 639, 1046 -1049, 1054 ч. 1, 1077 ч. 1 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 77, 78, 80, 81, 83, 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 279, 354 - 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено 25 лютого 2026 року.

Суддя Н. М. Марущак