Постанова № 13439589, 20.12.2010, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2010 р. Справа № 2а-7859/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.

за участю секретаря судового засідання - Нероди Г.М.,

представника позивача -Береговець Р.В.

представника відповідача -Шутько А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" до Державної податкової інспекції в місті Суми, Головного управління Державного казначейства України у Сумській області про визнання протиправним рішення, стягнення суми ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація» (далі по тексту ТОВ «Сумифітофармація», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по тексту відповідач, ДПІ в м. Суми), Головного управління Державного казначейства України у Сумській області (далі 2-й відповідач, ГУДКУ у Сумській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми №0001682306/0/72233 від 20.09.2010р. та стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Сумифітофармація» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010р. у розмірі 35873,04грн. та судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем неправомірно було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині зменшення заявленої ТОВ «Сумифітофармація» до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за лютий 2010р. у розмірі 35873грн. Позивач стверджує, що висновки відповідача суперечать пп.7.7.1., 7.7.2. п.7.7 ст. 7 та ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказаний закон, на думку позивача, не містить обовязкової умови для відшкодування податку на додану вартість з бюджету, як підтвердження надходження цих сум до бюджету, за умови якщо платник виконав всі передбачені законом вимоги для отримання такого відшкодування, та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідач ДПІ в м. Суми, з позовом не погодився, обґрунтовуючи свою позицію тим, що за змістом Закону України «Про податок на додану вартість», право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість до бюджету. Враховуючи, що постачальник позивачу товару ТОВ «Д.О.В.» не подавало за 1 квартал 2010р. звітність по комунальному податку, та декларацію з податку на прибуток підприємств, а також не подавало за 2010р. податкову декларацію по податку з власників транспортних засобів, податковий орган робить висновок, що даний контрагент не має власних та орендованих складських приміщень для здійснення господарської діяльності, а тому такі операції носять безтоварний характер. На думку ДПІ в м. Суми, все це свідчить про відсутність діяльності підприємства та про здійснення даних операцій лише з метою надання податкової переваги у вигляді надання податкового кредиту, у звязку з чим оскаржуване рішення вважав законним, обґрунтованим та просив у задоволенні позову відмовити (а.с.38-40).

Другий відповідач, ГУДКУ у Сумській області, надав відзив до суду, в якому зазначив, що ГУДКУ у Сумській області, як орган державної влади не наділений повноваженнями щодо контролю за нарахуванням та сплатою податку на додану вартість платниками даного податку та не порушило жодного нормативно-правового акта з питань відшкодування податку на додану вартість, тим самим не вчиняв незаконних дій по відношенню до позивача (а.с.29).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з підстав, викладених у позові, підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ДПІ в м. Суми, проти позову заперечував з підстав, зазначених у письмових запереченнях (а.с.38-40), доповнив, що крім іншого договір між контрагентами був укладений в усній формі, що також свідчить про безтоварність операцій, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник 2-го відповідача - ГУДКУ у Сумській області, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи (а.с.83), в судове засідання не зявився, про причини неявки, всупереч вимог ч.2 ст. 40 КАС України, суд не повідомив.

Заслухавши повноважних представника позивача, представника відповідача ДПІ в м. Суми, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Сумифітофармація» зареєстроване юридичною особою та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ 31397624). Позивач взятий на податковий облік 22.06.2001 року в органах державної податкової служби, зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 24.12.2002р. за №25770834, про що зазначено в акті про результати невиїзної документальної перевірки від 13.09.2010р. №7257/23-6/31397624 (а.с.11).

Відповідно до підпункту 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Судом встановлено, що ТОВ «Сумифітофармація» 22 березня 2010р. подало до ДПІ в м. Суми податкову декларацію з податку на додану вартість разом з розрахунками суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2010р. (а.с.94-102). У рядку 25 декларації за лютий 2010р. зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 248857,00грн.

Підпунктом 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

ДПІ в м. Суми згідно вказаних вище норм було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сумифітофармація» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2010р., квітень 2010р.., яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за січень 2010р. та березень 2010р. За підсумками перевірки, результати якої зафіксовані в акті від 29.07.2010р. №5884/2306/31397624-191 (а.с.53-77), було зроблено висновок, яким підтверджено відображене ТОВ «Сумифітофармація» у декларації за лютий 2010р. бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок у сумі 222370,00грн. При цьому зазначено, що при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку субєкта господарювання, що перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

13.09.2010року службовими особами ДПІ в м. Суми було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Сумифітофармація» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в січні 2010р., за наслідками якої складено акт від 13.09.2010р. №7257/23-6/31397624 (а.с.11-14). Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.10.2 ст.10, п.п.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2010р. у розмірі 35873грн. За результатами перевірки 20.09.2010р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за №0001682306/0/72233 (а.с.15), яким ДПІ в м. Суми було зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010р. у розмірі 35873грн. Як вбачається з п.3 акта перевірки (а.с.12-14), підставою для зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування стало не підтвердження заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість, оскільки в перевіреному підприємстві по ланцюгу постачання товарів позивачу, не виявлено факту надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість. До вказаного висновку відповідач дійшов у зв'язку з тим, що відносно безпосереднього контрагента позивача - ТОВ «Д.О.В.» порушено провадження у справі про банкрутство, а також у звязку з тим, що ТОВ «Д.О.В.» не подавало за 1 квартал 2010р. звітність по комунальному податку, декларацію з податку на прибуток, за 2010р. податкову декларацію по податку з власників транспортних засобів, у звязку з чим податковий орган робить висновок, що даний контрагент не має власних та орендованих складських приміщень та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, а тому такі операції носять безтоварний характер.

Однак, суд не погоджується з даними висновкам відповідача та зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що в перевіряємому періоді одним із постачальників товару позивачу було ТОВ «Д.О.В.», з яким ТОВ «Сумифітофармація» була укладена усна домовленість про купівлю-продаж лікарських рослин та плодів шиповника, що підтверджується поясненнями представника відповідача, та дослідженими матеріали справи (а.с.13,16-19,78,90-93). Варто зазначити, що ні під час перевірок (а.с.53-77,11-14), ні в письмових запереченнях (а.с.38-40) відповідачем не ставилось під сумнів форма укладеного договору між позивачем та контрагентом, більш того під час перевірки в липні 2010р. (а.с.53-77) дана сума по операції з ТОВ «Д.О.В.» була підтверджена ДПІ в м. Суми. При цьому суд вважає необхідним відмітити, що згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, ще вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. В даному випадку, враховуючи наявність видаткових накладних, податкових накладних (а.с.16-21), доказів транспортування придбаного від ТОВ «Д.О.В.» товару (а.с.22,90-93), можна вважати що така операція була укладена з дотриманням форми. Виходячи з викладеного, доводи представника відповідача щодо недотримання форми укладеного договору не приймаються судом до уваги, тим паче, що такі обставини не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення (а.с.11-14).

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем був направлений запит до Дніпропетровської МДПІ від 18.07.2010р. №54664/7/23-610, на який отримано відповідь від 31.08.2010р. за №20608/7/23-413 (а.с.52), в якій зазначено, що провести перевірку немає можливості, так як ТОВ «Д.О.В.» має стан платника 4 (порушено провадження у справі про банкрутство). При цьому як вбачається з вказаної відповіді (а.с.52) контрагент ТОВ «Д.О.В.» є зареєстрованим платником податку на додану вартість, з обліку в органах ДПІ не знімався, розбіжностей у січні 2010р. між ТОВ «Д.О.В.» та позивачем згідно пошукової системи ДПА встановлено не було.

Посилаючись на те, що за змістом Закону України «Про податок на додану вартість», право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому суд зазначає, що згідно п. 1.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування є сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» існують декілька підстав для формування податкового кредиту, в тому числі наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній.

Так п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Варто звернути увагу на те, що згідно усного договору, позивачем був придбаний товар «лікарські рослини та плоди шиповника» від ТОВ «Д.О.В.», що підтверджується податковими накладними №051 від 05.01.2010р. на суму ПДВ 21473,04грн., №0251 від 25.01.2010р. на суму ПДВ 14400,00грн. (а.с.16,18), видатковими накладними (а.с.17,19). Загальна сума ПДВ за даною операцією склала 35873грн. 04коп. (а.с.13). Оплата за поставлений товар, з урахуванням податку на додану вартість, була здійснена позивачем у лютому 2010р., що підтверджується платіжним дорученням №451 від 16.02.2010р. (а.с.78). Транспортування товару здійснювалось за рахунок постачальника перевізником ТОВ «Сумифітофармація», на підставі укладених договорів перевезення №09/01-09 від 09.01.2009р., за №10/01-26 від 26.01.2010р. (а.с.90-93), в лютому 2010р. (одночасно з транспортування партії товару придбаної згідно податкової накладної від 01.02.2010р. (а.с.20,21), за результатами чого складено акт виконаних робіт №01/02 від 01.02.2010р. (а.с.22).

Таким чином, в судовому засіданні було достовірно встановлено, що на виконання договору між ТОВ «Сумифітофармація» та ТОВ «Д.О.В.», відбулась поставка товару на підприємство позивача (сума ПДВ 35873грн. 04коп.), товар був оприбуткований (а.с.13) та оплачений позивачем, крім того розбіжностей у даних за січень 2010р. між ТОВ «Д.О.В.» та позивачем згідно пошукової системи ДПА встановлено не було. Таким чином, операція по придбанню товару, на переконання суду, носила реальний характер, та була виконана сторонами належним чином. Із вказаного випливає, що суму податкового кредиту (до якого ввійшла сума ПДВ - 35873,04грн.) та відповідно, суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві в ціні товару.

При цьому доводи відповідача про безтоварність операцій з підстав недекларування податкових зобовязань ТОВ «Д.О.В.», судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом. Тобто відповідальність за правильність нарахування податку та обов'язки з контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», покладаються на самого платника податку та на відповідний податковий орган. При цьому, та обставина, що в ланцюгу постачальників платника податку, що заявив бюджетне відшкодування, виявлено підприємство, щодо якого існують сумніви у дотриманні ним податкового законодавства, не є підставою для позбавлення такого платника податку бюджетного відшкодування. Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту та подальшого відшкодування податку на додану вартість з бюджету, в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», не передбачається обовязкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Інших обставин, які б свідчили про порушення позивачем порядку визначення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відповідач суду не повідомив. Тому суд вважає, що ДПІ в м. Суми безпідставно зменшила заявлену позивачем до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за лютий 2010р. у розмірі 35873грн. На переконання суду, своїм рішенням відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та суперечать вимогам ст. 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.48, ч.2 ст.50 Бюджетного кодексу України, Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72 органи Державного казначейства здійснюють відшкодування податку на додану вартість з бюджету шляхом перерахування коштів на рахунок зазначений у висновку податкового органу або в рішенні суду.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001682306/0/72233 від 20.09.2010 року, суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з Державного бюджету України на його користь суми бюджетного відшкодування в розмірі 35873грн. 04коп. (саме дана сума за операцією з ТОВ «Д.О.В.» була підтверджена ДПІ в м. Суми під час перевірки (а.с.53-77) та яка залишається не відшкодованою на момент розгляду справи).

На підставі ст.94 КАС України за рахунок Державного бюджету України на користь ТОВ «Сумифітофармація» в рахунок повернення сплаченого при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 362грн. 13коп. (а.с.2,3).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" до Державної податкової інспекції в місті Суми, Головного управління Державного казначейства України у Сумській області про визнання протиправним рішення, стягнення суми задовольнити

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001682306/0/72233 від 20.09.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України (м. Суми, вул. Воскресенська, 7) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010р. в загальному розмірі 35 873,04грн. , а також 362грн. 13коп. в рахунок повернення сплаченого при подачі позову до суду судовий збір.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 24.12.2010року.