Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 344/3388/23
Провадження № 1-кп/344/275/26
У Х В А Л А
26 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.2 ст.307 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 січня 2026 року обрано запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_9 у виді тримання під вартою на строк до 12 березня 2026 року включно.
Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 на строк 60 діб, що попередньо вручено обвинуваченому і захиснику ОСОБА_6 . Підтримуючи подане клопотання, мотивував його наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України.
Захисник ОСОБА_6 вважав клопотання прокурора необґрунтованим, оскільки винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 ще не доведена, як і ризики, на які посилався прокурор. Вважав, що ризик вплив на свідків та обвинувачених є необгрунтованим, оскільки свідки в даному кримінальному провадженні допитані, ОСОБА_9 з обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 доставляються до суду в одному автомобілі, під час судового засідання знаходяться разом в одному боксі, а тому застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_9 для запобігання вказаному ризику є необґрунтованим. Звертав увагу, що ОСОБА_9 утримується під вартою увесь час розгляду даного кримінального провадження судом у зв`язку з іншим вироком суду. ОСОБА_9 має постійне місце проживання, а тому вважав достатнім застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді домашнього арешту з застосуванням електронних засобів контролю та з покладенням відповідних обов`язків. У разі задоволення клопотання прокурора, просив зменшити розмір застави для ОСОБА_9 , установивши її у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав думку захисника ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_8 , захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтримали думку обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_7 поклався на розсуд суду.
Згідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому він підозрюється.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд також враховує дані, що характеризують особу ОСОБА_9 , його вік, стан здоров`я та майновий стан, наявність постійного місця проживання, міцність соціальних зв`язків, репутацію обвинуваченого ОСОБА_9 , який раніше неодноразово судимий і відбував покарання у місцях позбавлення волі, суд враховує, що кримінальні правопорушення, інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_9 є тяжким злочином (ч.2 ст.307 КК України), та кримінальним проступком (ч.1 ст.309 КК України), на даний час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, щодо можливого переховування від суду, вчинити інше або продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, у яких він обвинувачується.
Оцінюючи існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України переховування від суду, суд вважає, що внаслідок суспільної небезпечності дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9 , є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, що призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належного дотримання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Оцінюючи існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується ОСОБА_9 , суд враховує, що ОСОБА_9 раніше неодноразово судимий і відбував покарання у місцях позбавлення волі, що свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень.
Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В той же час, суд виходить із принципу презумпції невинуватості, не вирішуючи наперед процесуальну перспективу пред`явленного обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, а також суспільної небезпеки злочинних дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9 .
Що стосується твердження сторони захисту про те, що прокурором не доведено існування ризиків, то суд звертає увагу, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
Крім того, обвинуваченому ОСОБА_9 12.01.2026 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі, що становить 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у національній грошові одиниці, тобто в сумі 199680 грн, яку може бути внесено як обвинуваченим, так і іншою особою в будь-який момент під час розгляду кримінального провадження. Станом на 26 лютого 2026 року заставу не внесено.
Підстав для зменшення розміру застави суд не вбачає.
На переконання суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_9 покладених на нього обов`язків. Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_9 є співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду.
За таких обставин суд вважає, що запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_9 у виді тримання під вартою слід продовжити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 369-372, ч.2 ст.392 КПК України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_9 у виді тримання під вартою продовжити до 26 квітня 2026 року включно.
Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» та вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.
Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_10
Судове рішення № 134395392, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області було прийнято 26.02.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 344/3388/23. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: