Рішення № 134395203, 23.02.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1604/25

Провадження № 2/293/190/2026

23 лютого 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Черняхів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПРАВИ

23.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №171021-КС-007 від 17.01.2024 у розмірі 18351,50грн.

В обґрунтування позову вказує, що 17.01.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №171021-КС-007 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Зазначає, що відповідно умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит у розмірі 5000,00грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

Позивач вказує, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, перерахувавши їх на відповідну банківську картку № НОМЕР_1 . Однак, відповідач зобов`язання за вказаним договором виконував неналежним чином, частково погашав кредит, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 18351,50грн., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5000,00грн., суми прострочених платежів по процентах - 13101,83грн. та суми прострочених платежів за комісією у розмірі 249,67грн.

Оскільки на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов`язань ухиляється, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 23.12.2025 справа передана на розгляд судді Збаражському О.М.

На виконання вимог ч.8 ст. 187 ЦПК України, 24.12.2025 суд отримав відомості з Єдиного державного демографічного реєстру про місце реєстрації відповідача.

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 02.02.2026.

Ухвалою суду від 02.02.2026, занесеною до протоколу судового засідання в порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України, суд постановив відкласти судове засідання на 23.02.2026.

23.02.2026 сторони в судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлялись встановленим порядком. Згідно клопотання представника позивача, зазначеного у прохальній частині позовної заяви, остання просить розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 повторно не прибула в судове засідання, про розгляд справи повідомлялась встановленим порядком (а.с.77,81).

У постанові від 14.03.2021 у справі №911/3142/19 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Також повідомлення про розгляд справи завчасно розміщено на офіційному сайті судової влади. Інформація про дату, час та місце розгляду справи перебуває у відкритому доступі на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки суду: https://cr.zt.court.gov.ua, а відтак сторони повинні були цікавитись долею справи, добросовісно користуватись наданими їм процесуальними правами.

Враховуючи норми ст. 128 ЦПК України, суд рахує, що відповідач належним чином повідомлена про розгляд справи.

Згідно ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, відповідно до ст.ст. 211, 280 ЦПК України, судом вирішено проведення заочного розгляду справи, про що 23.02.2026 постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

23.02.2026 судом складено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ.

Судом встановлено, що 17.01.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес позика» укладено договір про надання кредиту №171021-КС-007 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» на наступних умовах: кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 5000,00грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання споживчих коштів у кредит (а.с. 20-35,38-47).

Тип кредиту: кредит; строк кредиту: 24 тижні; стандартна процентна ставка в день становить 2,0%, фіксована; комісія з надання кредиту 750,00грн.; загальний розмір наданого кредиту 5000,00грн.; строк дії договору: 03.07.2024.

На виконання підписаного договору Банк (позивач) надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 5000,00грн., перерахувавши їх на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , що була вказана нею у п.8 договору, що стверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітгід» (а.с.37).

Відповідно до наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку заборгованості за кредитним договором, така станом на 28.11.2025 складає 18351,50грн., з яких: прострочені платежі по тілу кредиту становлять 5000,00грн., прострочені платежі по процентах - 13101,83грн., прострочені платежі за комісією 249,67грн. (а.с.11-15).

ІV. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, ОЦІНКА ТА МОТИВИ СУДУ.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 17.01.2024 між позивачем та відповідачем кредитного договору №171021-КС-007 в електронній формі, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA5881.

Відповідно до положень ст. 1046, 1054 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статі 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

При цьому питання щодо повернення кредиту, нарахування і сплати процентів за користування кредитом визначаються умовами кредитного договору.

Укладення між сторонами кредитного договору та виконання позивачем його умов, зокрема, надання відповідачу та отримання ним кредиту у сумі 5000,00грн. підтверджується наявним у справі доказами.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного договору, такий не визнаний недійсним, доказів того, що наведені умови договору, їх форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.

Доказів повернення відповідачем позивачу отриманої у позику грошової суми у розмірі 5000,00грн., матеріали справи не містять, тому вимоги позивача ТОВ «Бізнес позика» в частині стягнення заборгованості за основою сумою кредиту є обгрунтованими підлягають задоволенню.

Проте, суд не погоджується із нарахованими позивачем відсотками за користування кредитом за ставкою 2% в день, з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023 доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23.04.2024 не більше 1,5 %, а з 21.08.2024 не більше 1 %.

Оскільки кредитний договір №171021-КС-007 укладений в період дії 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», нарахування відсотків згідно вищевказаного пункту Закону, у період з 07.03.2024 по 03.07.2024 (останній день повернення кредиту) має здійснюватись за ставкою 1,5%.

Провівши власний розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що відсотки за користування кредитом за період з 07.03.2024 по 03.07.2024 за ставкою 1,5% в день становитимуть 8925,00грн. із розрахунку 5000,00грн. х 1,5% : 100% = 75,00грн. х 119 календарних днів.

Таким чином, загальна сума заборгованості по відсотках за користування кредитом нарахованих в межах строку дії договору становитиме 10126,83грн. із розрахунку 8925,00грн. (відсотки нараховані за період з 07.03.2024 по 03.07.2024)+ 1201,83грн. (відсотки нараховані позивачем за період з 17.01.2024 по 06.03.2024).

Щодо нарахованої комісії за надання кредиту, суд зазначає наступне.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Натомість, положення п.2.5. договору про надання кредиту не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту, а також позивачем не надано доказів їх надання відповідачу ОСОБА_1 .

З вказаних підстав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення комісії за надання кредиту.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, перевіривши та з`ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи всі наявні докази по справі, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000,00грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 10126,83грн., відмовляючи у стягненні нарахованої комісії за надання кредиту та відсотків за користування кредитом нарахованих за ставкою 2% в день.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1996,78грн. із розрахунку 82,43% від заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором №171021-КС-007 про надання кредиту від 17.01.2024 в розмірі 15126 грн 83 коп., судовий збір у розмірі 1996 грн 78 коп.

У задоволенні решти позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика»

адреса місцезнаходження: 01133, м.Київ, б. Лесі Українки, 26, офіс 411

код ЄДРПОУ 41084239

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_3

Повне рішення складено та підписано 26.02.2026.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ