Рішення № 134392908, 26.02.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/13408/25

Провадження № 2/201/1234/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання Турбаївської М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна.

Позовна заява мотивована тим, що на виконанні у Соборному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження ВП №50383237 з виконання виконавчого листа №2-5483/2011, виданого 05.12.2011 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» залишку суми заборгованості за кредитним договором у сумі 968 968,05 грн. Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 04.03.2016 року. В ході виконання зазначеного виконавчого провадження, на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» 06.07.2016 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника, на підставі якої внесений запис про обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку майна боржника, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості виявилися без результативними. Враховуючи викладене, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинні на момент прийняття рішення), 23.08.2016 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, копія якого разом оригіналом виконавчого документа направлена стягувачу. Станом на 03.07.2025 року виконавчий лист №2-5483/2011, виданий Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» залишку суми заборгованості за кредитним договором в сумі 968968,05 грн. повторно до Відділу на виконання не пред`являвся та на виконанні не перебуває. Стягувачем також, за відкритою інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень, не поновлювалися строки на пред`явлення виконавчого документу №2 5483/2011 до виконання, отже загальний трирічний строк пред`явлення встановлений ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сплив в 23.08.2017 року. Документи, які стосуються виконавчого провадження №50383237 знищені у відповідності до розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженому наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017 року та пп. 9.9-9.13 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008 року.

Між тим, майно позивача продовжує перебувати під арештом, її права, як власника, порушені, а тому вона змушена звернутись до суду.

Просила зобов`язати Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт із усього нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який накладено в рамках виконавчого провадження №50383237, а саме обтяження: номер запису про обтяження: 15267915, дата та час державної реєстрації: від 06.07.2016 року 13:56:49, вид обтяження: арешт нерухомого майна; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника №50383237, 06.07.2016, Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області, старший державний виконавець Атамась О.В.; власник: особа, майно/ права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , обтяжувач: Жовтневий відділ державної виконавчої служби м. Дніпропетровська ГТУЮ в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 34984523.

Ухвалою судді Куць О.О. від 10 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Відзиву на позовну заяву не надходило.

Ухвалою суду від 19 січня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Скоробогатова Д.В. подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати заяву відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України за відсутністю сторін і без фіксації процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Так, звертаючись до суду із позовом, позивач зазначала, що на виконанні у Соборному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження ВП №50383237 з виконання виконавчого листа №2-5483/2011, виданого 05.12.2011 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з неї, ОСОБА_1 , на користь ПАТ «УкрСиббанк» залишку суми заборгованості за кредитним договором у сумі 968 968,05 грн.

Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 04.03.2016 року.

В ході виконання зазначеного виконавчого провадження, на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» 06.07.2016 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника, на підставі якої внесений запис про обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказаний арешт позивач вважає таким, що порушує її права, як власника, у зв`язку з чим позов про зняття арешту пред`явлено до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто постановити рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

У даній цивільній справі ОСОБА_1 пред`явила позовні вимоги до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно.

При цьому стягувач, в інтересах якого був накладений арешт на майно, як відповідач залучений не був. Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляла.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 81, 89, 141, 259, 263, 265, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Куць