Рішення № 134389751, 26.02.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4157/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, за допомогою підсистеми "Електронний суд", звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом , в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000041772404 від 15 квітня 2025 року, яким було донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 637 597,94 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 521 266,32 грн., за штрафними фінансовими санкціями 116 331,62 грн.;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000041782404 від 15 квітня 2025 року, яким було донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 159 0343,26 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 129 6643,91 грн., за штрафними фінансовими санкціями 293 699,35 грн.;

3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000042072404 від 15 квітня 2025 року, яким було донараховано військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 53 133,15 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 43 438,55 грн., за штрафними фінансовими санкціями 9 694,30 грн.;

4) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000041692404 від 15 квітня 2025 року, яким було донараховано військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 132 528,61 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 108 053,66 грн., за штрафними фінансовими санкціями 24 474,95 грн.;

5) визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 000041592404 від 15 квітня 2025 року, яким донараховано штрафну санкцію в розмірі 100137,64 грн.;

6) визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 000041642404 від 15 квітня 2025 року, яким донараховано штраф у розмірі 5 607,90 грн. та пеню в розмірі 10 350,99 грн., всього в сумі 15 958,89 грн.;

7) визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-000041662404 від 15 квітня 2025 року з вимогою погасити заборгованість (недоїмку, штрафи, пеню) зі сплати єдиного внеску в сумі 441 019,38 грн.;

8) визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3058-1128 від 5 червня 2025 року з вимогою погасити заборгованість (недоїмку, штрафи, пеню) зі сплати єдиного внеску в сумі 555 597,91 грн., в тому числі 455 460,27 грн. недоїмки, 100 137,64 грн. штрафу, яка включає в себе вищевказані донарахування.

Ухвалою суду від 04.07.2025 року відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 05.09.2025.

На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки дії податкового органу вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені нормами чинного законодавства (т.6, а.с.92-100).

Ухвалою суду від 05.09.2025 закрито підготовче провадження в справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав, які викладені в позовній заяві, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Відповідно до усної ухвали, занесеної до протоколу судового засідання 19.09.2025 року, подальший розгляд справи вирішено проводити в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Однією з підстав позову є недотримання відповідачем процедури проведення перевірки, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформульований такий правий висновок: «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, від 24.02.2022 у справі № 520/5314/2020.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, доводи щодо невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури призначення та проведення перевірки, як підстави позову, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками, при цьому правову оцінку таким підставам суди повинні надавати в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, переходити до перевірки підстав позову по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства.

Так, позивачем зазначено про невідповідність акта перевірки вимогам Податкового Кодексу України. Зокрема відсутні зазначення первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, не наведені регістри бухгалтерського обліку, кореспонденція рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. При складенні акту посадові особи відповідача зазначили зведені дані за річні періоди, вказані посилання відсутні та вимоги не дотримані. Вказані порушення не є формальними, оскільки вони позбавляють платника можливості обґрунтовано

спростовувати припущення відповідача.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно з приписами пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

Основні вимоги до форми та змісту акта (довідки) документальної перевірки, інформативних додатків до акта (довідки), порядку його (її) підписання, реєстрації та зберігання визначаються Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727(далі - Порядок №727) (п.3 розділу І Порядку №727).

Відповідно до п.2 розділу І Порядку №727 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно розділу ІІ Порядку №727 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а у разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки (п.1).

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.3).

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.4).

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.5).

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку №727 акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта (довідки) документальної перевірки додаються інформативні додатки.

Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що законодавцем визначена чітка процедура оформлення результатів перевірок, яка передбачає, що у випадку виявлення уповноваженим контролюючим органом під час проведення документальної перевірки платника податків фактів порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, за результатом її проведення складається акт перевірки, який повинен бути оформлений відповідно до встановлених чинним законодавством вимог щодо його форми та змісту.

Належним чином оформлений акт документальної перевірки є документом, який відображає результати проведеної перевірки та підтверджує факт виявлених в ході перевірки порушень.

Акт перевірки, складений за результатами документальної виїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що контролюючим органом не було порушено процедуру проведення документальної планової виїзної перевірки та складення акту перевірки, який оформлений відповідно до встановлених чинним законодавством вимог щодо його форми та змісту.

Щодо встановлених контролюючим органом в ході перевірки порушень, суд зазначає наступне.

Посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_1 з питань правильності обчислення, нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, результати якої оформлено актом №2445/11-28-24-04/289411602 від 10.03.2025 (т.1,а.с.101-177).

В акті перевірки податковим органом, серед інших, зафіксовано наступні порушення:

1. пункту 177.2, підпункту 177.4.1, підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України, в частині заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 1659726,40 грн, в тому числі за 2018 рік на суму 441144,79 грн, за 2019 рік на суму 567393,25 грн, за 2020 рік на суму 28470,06 грн, за 2021 рік на суму 105786,56 грн, за 2022 рік на суму 68682,75 грн, за 2023 рік на суму 448248,99 грн;

2. підпункту 1.1 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України, в частині заниження суми податкового зобов`язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 138 310,54 грн, в тому числі за 2018 рік на суму 36762,07 грн, за 2019 рік - на суму 47282,77 грн, за 2020 рік на суму 2372,50 грн, за 2021 рік на суму 8815,55 грн, за 2022 рік на суму 5723,57 грн, за 2023 рік на суму 37354,08 грн.;

3. пункту 185.1, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 «г» статті 198 ПК України, в частині заниження суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1737945 грн, в т.ч. за звітні податкові періоди: серпень 2018 року 59 355 грн, вересень 2018 року 30046 грн, жовтень 2018 року 27104 грн, листопад 2018 року 100040 грн, грудень 2018 року 92418 грн, січень 2019 року 42940 грн, лютий 2019 року - 58316 грн, березень 2019 року 33726 грн, квітень 2019 року - 75171 грн, травень 2019 року 78701 грн, червень 2019 року 60910 грн, липень 2019 року 58238 грн, серпень 2019 року 56127 грн, вересень 2019 року 23947 грн, грудень 2019 року 35020 грн,січень 2020 року 7635 грн, квітень 2020 року -24541 грн, травень 2020 року 26183 грн, червень 2020 року 14221 грн, липень 2020 року 8596 грн. серпень 2020 року 5629 грн, вересень 2020 року 442 грн, жовтень 2020 року 14183 грн, листопад 2020 року 11726 грн, грудень 2021 року 57500 грн, січень 2022 року - 8077 грн, лютий 2022 року - 5827 грн, березень 2022 року - 345 грн, квітень 2022 року - 17707 грн, липень 2022 року 15794 грн, серпень 2022 року 50766 грн, вересень 2022 року 46878 грн, жовтень 2022 року - 13531 грн, грудень 2022 року 23110 грн, січень 2023 року 22946 грн, лютий 2023 року 8832 грн, березень 2023 року 35250 грн, квітень 2023 року - 44732 грн, липень 2023 року 26546 грн, серпень 2023 року 41458 грн, вересень 2023 року 3146 грн, листопад 2023 року 57299 грн, грудень 2023 року 312987 грн, та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2023 року на 281956 грн;

4. частини 2 пункту 1 статті 7 Закону №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в частині заниження суми податкового зобов`язання по єдиному внеску від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 733898,29 грн, в тому числі за 2018 рік на суму 137602,08 грн, за 2019 рік на суму 140463,18 грн, за 2020 рік на суму 23686,84 грн, за 2021 рік на суму 116426,00 грн, за 2022 рік на суму 68088,19 грн, за 2023 рік на суму 247632,00 грн;

5. пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201, пункту 69.1 статті 69 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, в частині відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 1737945 грн, в т.ч. за звітні податкові періоди: серпень 2018 року 59 355 грн, вересень 2018 року 30046 грн, жовтень 2018 року 27104 грн, листопад 2018 року 100040 грн, грудень 2018 року 92418 грн, січень 2019 року 42940 грн, лютий 2019 року - 58316 грн, березень 2019 року 33726 грн, квітень 2019 року - 75171 грн, травень 2019 року 78701 грн, червень 2019 року 60910 грн, липень 2019 року 58238 грн, серпень 2019 року 56127 грн, вересень 2019 року 23947 грн, грудень 2019 року 35020 грн, січень 2020 року 7635 грн, квітень 2020 року -24541 грн, травень 2020 року 26183 грн, червень 2020 року 14221 грн, липень 2020 року 8596 грн, серпень 2020 року 5629 грн, вересень 2020 року 442 грн, жовтень 2020 року 14183 грн, листопад 2020 року 11726 грн, грудень 2021 року 57500 грн, січень 2022 року - 8077 грн, лютий 2022 року - 5827 грн, березень 2022 року - 345 грн, квітень 2022 року - 17707 грн, липень 2022 року 15794 грн, серпень 2022 року 50766 грн, вересень 2022 року 46878 грн, жовтень 2022 року - 13531 грн,г рудень 2022 року 23110 грн, січень 2023 року 22946 грн, лютий 2023 року 8832 грн, березень 2023 року 35250 грн, квітень 2023 року - 44732 грн, липень 2023 року 26546 грн, серпень 2023 року 41458 грн, вересень 2023 року 3146 грн, листопад 2023 року 57299 грн, грудень 2023 року 312987 грн;

6. пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201, пункту 69.1 статті 69 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, в частині порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 5613,11 грн;

7. пункту 1, пункту 3 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в частині не проведення розрахункових операцій для розрахунків платіжними картками через РРО та не видача розрахункових документів встановленого зразка, що підтверджує факт купівлі товару;

8. пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в частині не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій;

9 . пункту 31.1 статті 31, пункту 36.1 статті 36, пункту 287.3 статті 287 ПК України, в частині порушення граничних термінів сплати податкових зобов`язань з плати за землю (земельний податок/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 2019 роки та 2023 рік;

10. пункту 31.1 статті 31, пункту 36.1 статті 36, пункту 57.1 статті 57 ПК України, в частині порушення граничних термінів сплати з податку на доходи фізичних осіб з підприємницької діяльності в сумі 117,38 грн;

11. пункту 31.1 статті 31, пункту 36.1 статті 36, пункту 57.1 статті 57 ПК України, в частині порушення граничних термінів сплати з військового збору у сумі 1,31 грн;

12. пункту 8 статті 9 Закону №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в частині несвоєчасної сплати єдиного внеску.

13. пункту 49.2 статті 49, пункту 223.2 статті 223 ПК України, в частині несвоєчасного подання податкової декларації з акцизного податку за червень 2019 року.

Частково не погодившись з висновками акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 подано до ГУ ДПС у Кіровоградській області заперечення від 25.03.2025 № б/н (вх. № 11386/6 від 25.03.2025), зазначивши про їх розгляд без особистої участі.

Комісією з питань розгляду заперечень ГУ ДПС у Кіровоградській області розглянуто обставини вчинених правопорушень, які відображено в акті перевірки, заперечення ФОП ОСОБА_1 . На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення № 000041772404 від 15 квітня 2025 року, яким було донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 637597,94 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 521266,32 грн., за штрафними фінансовими санкціями 116331,62 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення № 000041782404 від 15 квітня 2025 року, яким було донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1590343,26 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 1296643,91 грн, за штрафними фінансовими санкціями 293699,35 грн.;

3) податкове повідомлення-рішення № 000042072404 від 15 квітня 2025 року, яким було донараховано військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 53133,15 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 43438,55 грн, за штрафними фінансовими санкціями 9694,30 грн.;

4) податкове повідомлення-рішення № 000041692404 від 15 квітня 2025 року, яким було донараховано військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 132528,61 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 108053,66 грн, за штрафними фінансовими санкціями 24474,95 грн.;

5) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 000041592404 від 15 квітня 2025 року, яким донараховано штрафну санкцію в розмірі 100137,64 грн.;

6) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 000041642404 від 15 квітня 2025 року, яким донараховано штраф у розмірі 5607,90 грн. та пеню в розмірі 10350,99 грн., всього в сумі 15958,89 грн.;

7) вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-000041662404 від 15 квітня 2025 року з вимогою погасити заборгованість (недоїмку, штрафи, пеню) зі сплати єдиного внеску в сумі 441019,38 грн.;

8) вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3058-1128 від 5 червня 2025 року з вимогою погасити заборгованість (недоїмку, штрафи, пеню) зі сплати єдиного внеску в сумі 555597,91 грн., в тому числі 455460,27 грн. недоїмки, 100137,64 грн. штрафу, яка включає в себе вищевказані донарахування.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

1. Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення № 000041772404 від 15 квітня 2025 року, яким було донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 637597,94 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 521266,32 грн., за штрафними фінансовими санкціями 116331,62 грн. суд зазначає наступне.

Зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в результаті допущених порушень, перевіркою встановлено заниження суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 521266,32 грн, в тому числі за 2018 рік - на суму 49723,40 грн, за 2019 рік - на суму 69945,25 грн, за 2021 рік - на суму 55939,83 грн, за 2022 рік - на суму 22942,36 грн, за 2023 рік - на суму 322715,47 грн, чим порушено вимоги пункту 177.2, підпункту 177.4.1, підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України.

В пункті 2.1.2 висновку вказано, що в ході перевірки було встановлено, що фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 не включено до сум одержаного доходу розрахунки з еквайрингу згідно банківських виписок наданих платником на перевірку філії Кіровоградського обласного AT "ОЩАДБАНК" НОМЕР_1 , AT "Райффайзен Банк НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ 38080575) та AT "УНІВЕРСАЛ БАНК UA043220010000026007300061231 (код ЄДРПОУ 322001), на загальну суму 664825,86 грн., в тому числі за 2018 рік у сумі 276241,14 грн., за 2019 рік у сумі 388584,72 грн.

Також вказано, що перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 року встановлено заниження загального оподатковуваного доходу загальну суму 664 825,86 грн., в тому числі за 2018 рік у сумі 276241,14 грн., за 2019 рік у сумі 388584,72 грн., за рахунок надходження коштів на розрахункові рахунки платника (сума з еквайрингу), які не були включені до доходу від провадження господарської діяльності (графа 4 додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи), чим порушено вимоги пункту 177.2 статті 177 ПК України.

В акті перевірки зазначено перелік рахунків платника податків з зазначенням установ банків (т.2,а.с.110).

Позивач, заперечуючи допущені порушення, вказує, що розрахунковий рахунок в АТ "Універсал Банк" НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ 322001) було відкрито 21 серпня 2020 року, в AT "Райффайзен Банк НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ 38080575) 20 травня 2024 року, за межами вказаного періоду 2018-2019 років.

Дата відкриття розрахункового рахунку в та AT "УНІВЕРСАЛ БАНК НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ 322001) в акті зазначена невірно, що підтверджується довідкою банку від 19 червня 2025 року.

В 2018 році вся сума еквайрингу була відображена в декларації за 2018 рік, що, на переконання позивача, підтверджується наступним.

Згідно вказаної декларації за 2018 рік загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподаткованого доходу складає 4943398,00 грн. (рядок 10 декларації).

Згідно виписку по руху коштів за 2018 рік та довідки AT "ОЩАДБАНК" № 109.40/098- 15-50 від 13 травня 2025 року в 2018 році позивач отримав по еквайрингу 6292137,49 грн. з ПДВ та акцизним збором, оскільки вказані податки входять до ціни товару та окремо позивачу не сплачуються.

Позивач є платником ПДВ та акцизного податку.

Згідно з підпунктом 14.1.54 «ж» пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України визначено, що платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. (пункт 163.1 статті 163 ПК України).

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пунктами 177.1, 177.2 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Положеннями пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати.

За приписами пункту 177.5 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Положеннями пункту 177.10 статті 177 ПК України визначено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

З аналізу наведених правових норм слідує, що чистий оподатковуваний дохід фізичної особи-підприємця за звітний податковий період визначається як різниця між отриманим від провадження господарської діяльності в грошовій та не грошовій формі доходом та документально підтвердженими витратами, що пов`язані з її здійсненням.

При цьому, до складу витрат фізична особа-підприємець може віднести витрати, що безпосередньо пов`язані з отримання доходів, перелік яких визначено пунктами 177.4.1-177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України, за умови, що факт понесення таких витрат підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що, згідно виписки по руху коштів за 2018 рік та довідки AT "ОЩАДБАНК" в 2018 році позивач отримав по еквайрингу 6292137,49 грн. з ПДВ та акцизним збором, оскільки вказані податки входять до ціни товару та окремо позивачу не сплачуються. Зазначена сума відображена і в книзі обліку доходів і витрат за 2018 рік. При цьому, сума ПДВ та акцизного податку була одержана позивачем в складі ціни продажу товару в готівковій формі та в якості відшкодування еквайрингу.

Загальна сума отриманого позивачем ПДВ в 2018 році складає 988479,00 грн., що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за 2018 рік (рядок 9 «Усього податкових зобов`язань»), а саме:

за січень 2018 року 81589,00 грн.,

за лютий 2018 року 67674,00 грн.,

за березень 2018 року 78128,00 грн.,

за квітень 2018 року 86171,00 грн.,

за травень 2018 року 84681,00 грн.,

за червень 2018 року 94345,00 грн.,

за липень 2018 року 96340,00 грн.,

за серпень 2018 року 81364,00 грн.,

за вересень 2018 року 63586,00 грн.,

за жовтень 2018 року 86767,00 грн.,

за листопад 2018 року 77801,00 грн.,

за грудень 2018 року 90033,00 грн.

Загальна сума отриманого позивачем акцизного податку складає в 2018 році складає 2229163,00 грн., що підтверджено податковими деклараціями з акцизного податку за 2018 рік.

Представник позивача в судовому засіданні вказував, що загальна сума отриманого позивачем ПДВ та акцизного податку за 2018 рік складала 1217642,00 грн. Вказана суму не була відображена в декларації про майновий стан та доходи за 2018, з огляду на приписи ПК України.

Судом встановлено, що в додатку Ф-2 декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік зазначено загальну суму одержаного доходу в розмірі 1977740,30 грн. Зазначена сума не включає в себе ПДВ та акцизний податок (т.3,а.с.18).

Позивач вказує, що зазначена сума відображена і в книзі обліків і витрат за 2019 рік.

При цьому, сума ПДВ та акцизного податку була одержана позивачем в складі ціни продажу товару в готівковій формі та в якості відшкодування еквайрингу.

Загальна сума отриманого позивачем ПДВ в 2019 році складає 395648,00 грн., що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за 2019 рік (рядок 9 «Усього податкових зобов`язань»), а саме: за січень 2019 року 64889,00 грн., за лютий 2019 року 42843,00 грн., за березень 2019 року 52203,00 грн., за квітень 2019 року 53817,00 грн., за травень 2019 року 40196,00 грн., за червень 2019 року 41172,00 грн., за липень 2019 року 36399,00 грн., за серпень 2019 року 18908,00 грн., за вересень 2019 року 10031,00 грн., за жовтень 2019 року 129313,00 грн., за листопад 2019 року 8272,00 грн., за грудень 2019 року 14005,00 грн.

Загальна сума отриманого позивачем акцизного податку складає в 2019 році складає 1111061,00 грн., що підтверджується податковими деклараціями з акцизного податку за 2019 рік (рядок Д.1), а саме: за січень 2019 року 9209,00 грн. та 6150,00 грн., за лютий 2019 року 8171,00 грн. та 4392,00 грн., за березень 2019 року 11007,00 грн. та 4330,00грн., за квітень 2019 року 11123,00 грн. та 4193,00 грн., за травень 2019 року 10010,00 грн. та 1929,00 грн., за червень 2019 року 11402,00 грн., за липень 2019 року 10888,00 грн., за серпень 2019 року 5052,00 грн., за вересень 2019 року 2968,00 грн., за жовтень 2019 року 3790,00 грн., за листопад 2019 року 2366,00 грн., за грудень 2019 року 3481,00 грн.

Таким чином, загальна сума отриманого позивачем ПДВ та акцизного податку за 2019 році складає 506809,00 грн. Як вже було зазначеного, вказана сума в декларації про майновий стан та доходи за 2019 рік не включена, відповідно до норм ПК України. Вся сума отриманих позивачем коштів (яка включає в себе суму відшкодування по еквайрингу за 2019 рік) одночасно включає в себе і суму ПДВ та акцизного податку.

Суми ПДВ та акцизного податку мають бути виключені із суми доходу, чого відповідач не здійснив.

Суд, надаючи оцінку вказаним твердженням позивача зазначає, що відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такого ФОП.

Водночас, суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включаються до доходу ФОП (пп. 177.3.1 п. 177.3 ст. 177 ПКУ).

Згідно з п. 177.10 ст. 177 ПК України ФОП зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (далі Типова форма) та Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами підприємцями фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 травня 2021року № 261 (далі Порядок № 261).

Пунктом 1 розд. І Порядку № 261 визначено, що на підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Не включаються до доходу ФОП суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (абзац другий пункту 2 розд. ІІ Порядку № 261).

Типова форма не передбачає відображення ФОП доходу, який не включається до загального оподатковуваного доходу такого ФОП.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення позивача в частині заниження суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 521266,32 грн., в тому числі за 2018 рік - на суму 49723,40 грн., за 2019 рік - на суму 69945,25 грн., за 2021 рік - на суму 55939,83 грн., за 2022 рік - на суму 22942,36 грн., за 2023 рік - на суму 322715,47 грн., що свідчить про протиправність податкового повідомлення рішення №00004177204 від 15.04.2025.

1.1 Нарахування податковим органом платнику сум грошових зобов`язань з військового збору ґрунтується на тих же висновках, що й при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб.

За приписами пункту 16.1 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX Перехідні положення ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, об`єктом оподаткування військового збору є чистий оподатковуваний дохід.

Така позиція суду ґрунтується на позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.02.2022 у справі №822/2249/17.

З огляду на вищенаведені обставини визнання судом безпідставним донарахування контролюючим органом суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, то так само безпідставним слід визнати й нарахування позивачу сум військового збору з огляду на їх похідний від попередніх правовідносин характер, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 15.04.2025 №000042072404 суд визнає протиправним та скасовує у повному обсязі.

1.2. Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску ґрунтується на тих же висновках, що й при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.10 р. №2464-VІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

З огляду на визнання судом безпідставним донарахування контролюючим органом суми грошового зобов`язання фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 637597,94 грн., то так само безпідставним слід визнати й нарахування позивачу сум штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску стосовно вищевказаної суми, з огляду на їх похідний від попередніх правовідносин характер, у зв`язку з чим рішення № 000041592404, 000041642404, вимогу №Ф-000041662404, №Ф-3058-1128, суд визнає протиправним та скасовує, що стосується вищевказаної грошового зобов`язання, отже в частині.

2. Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення № 000041782404 від 15 квітня 2025 року, яким було донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1590343,26 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 1296643,91 грн., за штрафними фінансовими санкціями 293699,35 грн. суд зазначає наступне.

В розділі 2.1.2 висновку Акту перевірки вказано, що: "На підприємствах роздрібної торгівлі (юридичні/фізичні особи) дохід визначається в момент реалізації товарів кінцевому споживачу (дані Книг обліку РРО, звіти РРО). Витрати визнаються витратами певного періоду безпосередньо пов`язані з отриманим цього доходу. Характерною особливістю об`єктів роздрібної торгівлі є ведення обліку товарів у продажних цінах. Націнка це різниця між собівартістю товару і його роздрібною ціною. Формула розрахунку націнки у відсотках: Націнка, % = (Ціна продажу - Собівартість) / Собівартість х 100%."

Відповідно зазначено в висновку, "з метою перевірки питання правомірності декларування понесених витрат придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані/використані у виробництві продукції, товарів (наданні робіт, послуг), прийнято рішення обчислення встановленої середньої торгової націнки на реалізуємий товар (Додатки № 5, № 6 № 7 до акту перевірки)."

В додатку № 5 наведено аналіз цін придбання та реалізації, розрахунок середньої націнки на реалізуємий товар за 2021 рік та математичним шляхом виведено середню націнку по алкогольним напоям та тютюновим виробам.

В додатку № 6 наведено аналіз цін придбання та реалізації, розрахунок середньої націнки на реалізуємий товар за 2022 рік та математичним шляхом виведено середню націнку по алкогольним напоям та тютюновим виробам.

В додатку № 7 наведено аналіз цін придбання та реалізації, розрахунок середньої націнки на реалізуємий товар за 2023 рік та математичним шляхом виведено середню націнку по алкогольним напоям та тютюновим виробам.

При цьому, в додатку № 5 аналізувалось 72 найменувань, при наявності в продажу у

позивача за : січень 2021 року 133 найменувань, лютий 2021 року 158 найменувань, березень 2021 року 187 найменувань, квітень 2021 року 171 найменувань, травень 2021 року 187 найменувань, червень 2021 року 167 найменувань, липень 2021 року 186 найменувань, серпень 2021 року 223 найменувань, вересень 2021 року 155 найменувань, жовтень 2021 року 206 найменувань, листопад 2021 року 199 найменувань, грудень 2021 року 207 найменувань, що за поясненнями представника позивача, підтверджується випискою з електронного кабінету даних РРО

В додатку № 6 аналізувалось 64 найменувань, при наявності в продажу у позивача за: січень 2021 року 217 найменувань; лютий 2021 року 277 найменувань; березень 2021 року 308 найменувань; квітень 2021 року - 433 найменувань; травень 2021 року 425 найменувань;червень 2021 року 412 найменувань; липень 2021 року 499 найменувань; серпень 2021 року 501 найменування; вересень 2021 року 475 найменувань; жовтень 2021 року 465 найменувань; листопад 2021 року 505 найменувань та грудень 2021 року 487 найменувань, що за поясненнями представника позивача, підтверджується випискою з електронного кабінету даних РРО.

В додатку № 7 аналізувалось 64 найменувань, при наявності в продажу у позивача за січень 2021 року 459 найменувань; лютий 2021 року 466 найменувань; березень 2021 року 502 найменувань; квітень 2021 року 388 найменувань; травень 2021 року 433 найменувань; червень 2021 року 425 найменувань; липень 2021 року 477 найменувань; серпень 2021 року 418 найменувань; вересень 2021 року 356 найменувань; жовтень 2021 року 355 найменувань; листопад 2021 року 501 найменування; грудень 2021 року - 498 найменувань, що за поясненнями представника позивача, підтверджується випискою з електронного кабінету даних РРО.

Таким чином, на переконння представника позивача, посадові особи відповідача застосували період для обчислення націнки, який дорівнює року. Крім вказаного визначену середню торгівельну націнку по вибірковим товарам поширили на всі товари, які було реалізовано.

Вказує, що при визначенні середньої націнки було порушено вимоги Положення (стандарту) бухгалтерського обліку.

Представник відповідача надав пояснення, відповідно до яких встановлено, що при порівняльному аналізу задекларованого показника понесених витрат придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані/використані у виробництві продукції, товарів (наданні робіт, послуг) (гр.5 Додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи) та задекларованого платником податків суми податкового кредиту з ПДВ (дані ЄРПН ПН/РК Товар) перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу понесених витрат включено всі придбані ТМЦ (алкогольні напої та тютюнові вироби), у тому числі й ті, що нереалізовані та знаходяться в залишках:

- за 2021 рік - Гр. 5 Додатку Ф2 (сума придбаних та реалізованих ТМЦ за цінами придбання)- 531085,70, сума придбаних ТМЦ згідно ЄРПН - 808353,764;

- за 2022 рік - Гр. 5 Додатку Ф2 (сума придбаних та реалізованих ТМЦ за цінами придбання)- 3150144,88, сума придбаних ТМЦ згідно ЄРПН - 3213919,36;

- за 2023 рік - Гр. 5 Додатку Ф2 (сума придбаних та реалізованих ТМЦ за цінами придбання)- 2819922,70, сума придбаних ТМЦ згідно ЄРПН - 2814217,03.

З огляду на вищевикладене, з метою перевірки питання правомірності декларування понесених витрат придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані/ використані у виробництві продукції, товарів (наданні робіт, послуг), прийнято рішення обчислення встановленої середньої торгової націнки на реалізуємий товар (Додатки № 5, № 6 № 7 до акту перевірки).

Середня націнка на реалізуємий товар становить: 2021 рік 49,75%, 2022 рік 52,52%, 2023 рік 35,42%.

Розрахунок вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані/ використані у виробництві продукції, товарів (наданні робіт, послуг) за даними перевірки становить: Собівартість реалізованих ТМЦ = (Отриманий дохід оренда) * Середню націнку.

Собівартість реалізованих ТМЦ за 2021 рік: (739998,88 грн 297167 грн) * 49,75% = 220308,86грн;

Собівартість реалізованих ТМЦ за 2022 рік: (3465615,30 грн 442928 грн) * 52,52% = 3022687,30грн;

Собівартість реалізованих ТМЦ за 2023 рік: (3339658,30 грн 440000 грн) * 35,42% = 1027058,97грн.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таке право закріплено нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України. На підприємствах роздрібної торгівлі (юридичні/фізичні особи) дохід визначається в момент реалізації товарів кінцевому споживачу (дані Книг обліку РРО, звіти РРО).

Витрати визнаються витратами певного періоду безпосередньо пов`язані з отриманим цього доходу. Характерною особливістю об`єктів роздрібної торгівлі є ведення обліку товарів у продажних цінах. Націнка це різниця між собівартістю товару і його роздрібною ціною.

Формула розрахунку націнки у відсотках: Націнка, % = (Ціна продажу Собівартість) / Собівартість * 100%.

Суд зауважує, що метод застосування середнього проценту торговельної націнки товарів врегульовує пункт 22 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", що затверджений наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999, за приписами якого оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Разом з цим пунктом 2 цього ж Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 "Запаси" визначено, що норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Отже, суд погоджується з доводами представника відповідача, що застосована формула посадовими особами податкового органу під час перевірки, є одним із способів визначення націнки на реалізуємий товар і не протирічить Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Отже, фізичною особою платником податків ОСОБА_1 завищено витрати (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей реалізованих або використаних у виробництві продукції графа 5 Додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи) на загальну суму 2231098,15 грн., в тому числі за 2021 рік на суму 310776,84 грн., за 2022 рік - на суму 127457,58 грн., за 2023 рік - на суму 1792863,73 грн., чим порушено вимоги підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами).

Вказані порушення представником позивача під час розгляду справи не спростовано, що свідчить про правомірність прийнятого податкового повідомлення рішення №0000417882404 від 15.04.2025, яким донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1590343,26 грн.

2.1 Нарахування податковим органом платнику сум грошових зобов`язань з військового збору ґрунтується на тих же висновках, що й при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб.

За приписами пункту 16.1 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX Перехідні положення ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, об`єктом оподаткування військового збору є чистий оподатковуваний дохід.

Така позиція суду ґрунтується на позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.02.2022 у справі №822/2249/17.

З огляду на вищенаведені обставини визнання судом правомірним донарахування контролюючим органом суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, то так само правомірним слід визнати й нарахування позивачу сум військового збору з огляду на їх похідний від попередніх правовідносин характер, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення №000041692404 від 15.04.2025 суд визнає правомірним, а тому у вказаній частині позов задоволенню не підлягає.

2.2 З огляду на визнання судом правомірним донарахування контролюючим органом суми грошового зобов`язання фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1 590 343,26 грн., то так само правомірним слід визнати й нарахування позивачу сум штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску стосовно вищевказаної суми, з огляду на їх похідний від попередніх правовідносин характер, у зв`язку з чим рішення № 000041592404, 000041642404, вимогу №Ф-000041662404, №Ф-3058-1128, суд визнає в частині, що стосується вищевказаної грошового зобов`язання, правомірними, а тому скасуванню у цій частині не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Частиною 1 ст. 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати:

1) податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 000041772404 від 15 квітня 2025 року, яким було донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 637 597,94 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 521 266,32 грн., за штрафними фінансовими санкціями 116 331,62 грн.

2) податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 000042072404 від 15 квітня 2025 року, яким було донараховано військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 53 133,15 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 43 438,55 грн., за штрафними фінансовими санкціями 9 694,30 грн.

3) податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 000041592404 від 15 квітня 2025 року, в частині донарахування штрафної санкції в розмірі 17 881,72 грн.

4) податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 000041642404 від 15 квітня 2025 року, в частині донарахування штрафу у розмірі 1001,41 грн. та пені в розмірі 1848,39 грн., всього в сумі 2 849,80 грн.

5) вимогу Головного управління ДПС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-000041662404 від 15 квітня 2025 року, в частині 78 753,46 грн.

6) вимогу Головного управління ДПС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3058-1128 від 5 червня 2025 року, в частині 81 332,19 грн. недоїмки; 17881,72 грн. штрафу, на загальну суму 99 213,91 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 6056,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО