Ухвала суду № 134389509, 25.02.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

25 лютого 2026 року м. Київ № 320/7990/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка, буд. 10), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ у розмірі 68% від сум грошового забезпечення з урахуванням індексації установленої згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсійних та додаткових заходів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», без обмеження максимальним її розміром , й без урахування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.12.2025 № 2/3/1/19069, починаючи з 01.02/2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 пенсію призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХП у розмірі 68% від сум грошового забезпечення з урахуванням індексації установленої згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсійних та додаткових заходів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», без обмеження максимальним її розміром, й без урахування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.12.2025 № 2/3/1/19069, починаючи з 01.02.2024, з урахуванням раніше проведених виплат.

Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальних норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху.

За змістом частини другої статті 5 КАС України судовий захист може здійснюватися також в інший спосіб, не заборонений законом, за умови, що такий спосіб є ефективним та спрямований на реальне поновлення порушених прав, свобод чи інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Обраний позивачем спосіб захисту має відповідати характеру порушення та забезпечувати усунення його наслідків.

Право на доступ до правосуддя, гарантоване статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає можливість звернення до суду з вимогою, яка кореспондує змісту порушеного права та характеру правопорушення. Водночас наявність у законі положення про можливість судового оскарження сама по собі не є підставою для задоволення позову без встановлення факту порушення права.

Обов`язковою передумовою надання судового захисту є наявність реального, а не ймовірного порушення прав, свобод чи інтересів особи на момент звернення до суду. Таке порушення має бути конкретним, індивідуалізованим та безпосередньо зачіпати позивача. Відсутність визначеного предмета судового захисту свідчить про безпредметність заявлених позовних вимог.

Суд, розглядаючи справу, зобов`язаний об`єктивно оцінити наявність порушеного права та перевірити відповідність обраного способу захисту вимогам закону, а також його здатність забезпечити відновлення такого права.

Адміністративні суди не наділені повноваженнями захищати права особи від можливих майбутніх порушень або задовольняти вимоги превентивного характеру. Відповідно до пункту 10.3 постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 № 7, резолютивна частина судового рішення не може містити приписів щодо утримання суб`єкта владних повноважень від можливих дій у майбутньому.

Також, відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХП у розмірі 68% від сум грошового забезпечення з урахуванням індексації установленої згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсійних та додаткових заходів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», без обмеження максимальним її розміром, й без урахування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.12.2025 № 2/3/1/19069.

Проте, всупереч вищезазначеним нормативним вимогам позивач не надав доказів належного звернення до відповідача саме з спірним питанням, доказів отримання відповідачем відповідної заяви та долучених документів, результатів розгляду такої заяви тощо.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви про визнання індивідуального акта протиправним додається оригінал або копія такого акта чи засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності відповідного акта у позивача клопотання про його витребування судом.

З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви не долучено жодного індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, який би підтверджував прийняття щодо позивача спірного рішення чи вчинення інших дій індивідуального характеру.

За відсутності оспорюваного індивідуального акта або доказів його існування суд позбавлений можливості встановити факт вчинення відповідачем протиправних дій щодо позивача, а також перевірити зміст, форму та правові наслідки такого акта.

Суд звертає увагу, що виникнення публічно-правового спору передбачає наявність волевиявлення суб`єкта владних повноважень у формі рішення, дії або бездіяльності, яке зачіпає права, свободи чи інтереси особи. Звернення до суду без попереднього звернення до відповідного суб`єкта публічної влади з вимогою про реалізацію або захист свого права, а також без отримання відмови чи фіксації бездіяльності, не свідчить про наявність спірних правовідносин у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, до звернення до суду особа має ініціювати публічно-правовий спір шляхом звернення до суб`єкта владних повноважень та отримати рішення, відмову або допустиму бездіяльність тощо.

Таким чином, відсутність у матеріалах справи індивідуального акта, що підтверджує оскаржувані дії відповідача, або доказів відмови чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, свідчить про передчасність звернення до суду та відсутність належного предмета адміністративного позову.

Крім цього, відповідно до частини 1 статті 21 КАС України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Згідно з ч. 6 ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Частиною 1 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Пов`язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.

Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, або ж мають бути зверненні до одного відповідача, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

Відповідні обставини мають бути обґрунтовані позивачем з урахуванням змісту спірних правовідносин.

З позовної заяви встановлено, що позивачем оскаржуються рішення відповідача щодо відсотка суми грошового забезпечення, обмеження пенсії максимальним розміром, перерахунку за новою довідкою, індексації за чотирьма різними постановами КМУ тощо.

Тому, вбачається, що фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що підстави їх виникнення можуть бути різними та не пов`язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об`єднання непов`язаних між собою вимог значно ускладнить розгляд справи.

При цьому позивачем у позовній заяві не наведено будь-яких аргументів на користь необхідності розгляду зазначених вимог в рамках одного провадження та відповідних доказів на обґрунтування пов`язаності між собою зазначених позовних вимог.

Також, відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що початок перебігу строку звернення до суду у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Тому, при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Порівняльний аналіз термінів дізнався та повинен був дізнатись дає підстави для висновку про встановлення чинним процесуальним законодавством презумпції можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому самого лише посилання на момент, коли особа для себе з`ясувала, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням її прав у сфері публічних правовідносин, недостатньо.

Доведенню також підлягає факт, що позивач не міг дізнатися про порушення свого права, що прямо випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Так, предметом спору є рішення пенсійних органів про відмову у перерахунку пенсії.

Позивач просить, зокрема, визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати в повному обсязі, як вважає позивач, пенсії з 01.02.2024 року.

Отже, позивач повинен був дізнатися про ймовірне порушення своїх прав та інтересів в той момент, коли не отримав пенсійне забезпечення у належному розмірі, як він вважає.

При цьому, позовна заява подана до суду 20 лютого 2026 року, що перевищує шестимісячний строк на звернення до суду.

В цей же час, позивач жодним чином не обґрунтовує пропуск строку на звернення до суду.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об`єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права;

- доказів, які підтверджують обставини на які посилається у позовній заяві, та всіх інших обставин і тверджень, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема розрахунок пенсії, який підтверджує нездійснення перерахунку згідно з новою довідкою;

- індивідуального акту, який засвідчує протиправні дій/бездіяльність та/або інші докази звернення з спірними питаннями до відповідача та отримані від нього відповіді;

- письмових пояснень з аргументацією на користь необхідності розгляду зазначених вимог в рамках одного провадження та відповідних доказів на обґрунтування пов`язаності між собою зазначених позовних вимог.

Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі (електронній формі).

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачеві п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.