Рішення № 134389088, 25.02.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 лютого 2026 року Справа № 280/11137/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, передбаченої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 06 червня 2022 року;

зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, передбаченої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 06 червня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрат доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 гривень 00 копійок щомісячно, за період з 06.03.2022 року по день її фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн. відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а відповідачем за період з 24 лютого 2022 року по 06 червня 2022 року щомісячно, протиправно не нараховувалась і не виплачувалась додаткова винагорода у сумі 100000 грн. щомісячно передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, що є протиправною бездіяльністю відповідача. У зв`язку з порушенням термінів виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 гривень 00 копійок щомісячно, за період з 06.03.2022 року по день її фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 позивачу полагається компенсація втрат доходів. З наведених підстав позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 23.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивач вказує про своє залучення до забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Але позивачем не вказано в який період (години, дні) він залучався до таких дій та заходів. Крім того, Позивачем не надано підтвердження підстав, про які саме заходи, до яких він залучався, та про які конкретно дії він вказує. Відповідач зазначає, що здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, про які вказано у Постанові КМУ №168 в редакції Постанови КМУ № 217 від 07.03.2022, не можуть мати абстрактний, або загальний незрозумілий характер заходів. Такі заходи, в яких приймає участь, або виконує особа, мають бути конкретно визначені. Участь у будь яких заходах передбачає конкретні обов`язки та дії особи, яка їх виконує. Якщо це заходи із протидії посяганням на державний суверенітет України та її територіальну цілісність, територіальні претензії з боку інших держав. То, в чому полягають дії особи (Позивача), яка забезпечувала (виконувала) такі заходи. Якщо це подолання негативних наслідків військової, екологічної, техногенної, біологічної небезпеки. То, в цьому випадку теж, повинні бути передбачені конкретні дії. Повинно бути зрозуміло, у чому ці дії полягають, та що саме виконував Позивач забезпечуючи національну безпеку і оборону. Що стосується відсічі і стримування збройної агресії, відповідач зазначає, що такі дії теж мають бути конкретно визначені, і зрозумілими. У позовній заяві немає жодних підтверджень того, що Позивач застосовував будь яку зброю для відсічі і стримування збройної агресії. Також відповідач наголошує, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не застосовується до осіб служби цивільного захисту. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 08.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що позивачем виконувались проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, здійснення заходів з евакуації населення (жителів) із територій (населених пунктів ТОТ, участь у виконанні робіт із життєзабезпечення постраждалого населення, зокрема доставки гуманітарної допомоги (гуманітарних вантажів), забезпечення функціонування пунктів надання допомоги населенню на ТОТ, тощо. Зазначає, що у зв`язку з тим, що позивач перебував на ТОТ з самого початку повномасштабного вторгнення, то він щоденно виконував зазначені вище заходи. Наголошує, що доказом, що позивач приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України є Довідка ГУ ДСНС у Запорізькій області від 06.02.2024 №53001-105/5305. Цей документ відповідає вимогам п. 8 зазначеного вище Порядку.

Від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких зазначено, що довідкою підтверджується лише факт перебування позивача у полоні (дев`ять днів) у період з 27.05.2022 по 04.06.2022 р. Аналогічна довідка, що видана ДСНС України № 8-06-23 від 22.06.2023 теж підтверджує лише факт позбавлення особистої свободи позивача у період з 27.05.2022 по 04.06.2022. За цей період Позивачу виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу (дев`ять днів) знаходження в полоні. Ця виплата підтверджена наказом ГУ ДСНС України у Запорізькій області від 15 серпня 2022 року № 342. Відповідач наголошує, що цей період (з 27.05.2022 по 04.06.2022) не являється періодом щодо якого позивач вимагає виплатити йому 100 000 грн., тому що за цей період йому вже заплачена зазначена винагорода в загальному розмірі 100 000 гривень на місяць пропорційно вказаного часу.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 починаючи з січня 2004 року по вересень 2025 року проходив службу цивільного захисту в органах і підрозділах ДСНС.

Згідно наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області від 30 вересня 2025 року № 821-НК/53 05 позивач звільнений зі служби цивільного захисту за пп. 3 п. 176 (за станом здоров`я) Положення про проходження служби цивільного захисту особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 та виключений з кадрів ДСНС.

Вважаючи, що протягом проходження служби цивільного захисту за період виконання службових обов`язків на тимчасово окупованій території з 24 лютого 2022 року по 06 червня 2022 року позивач мав право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», 10 жовтня 2025 року звернувся до Відповідача із відповідною заявою.

Листом від 03 листопада 2025 року № 53 001-6712/53 08 відповідач повідомив, що виплата додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 06.06.2022 (а також за період з 27.05.2022 по 04.06.2022 у зв`язку з перебуванням в полоні) здійснена Головним управлінням з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у повному обсязі i в терміни, визначені чинним законодавством України.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані Позивачем та Відповідачем докази, Суд приходить до наступних висновків.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, Суд виходить з наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується постановою Кабінетом Міністрів України № 593 від 11.07.2013 р. (далі Положення № 593) та Кодексом цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року № 5403-VI (далі КЦЗ України).

Пунктом 2-3 Положення № 593 визначено, - служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

Пунктом 26 Положення № 593 визначено, - соціальний і правовий захист осіб рядового і начальницького складу та членів їх сімей забезпечується відповідно до законодавства.

Кодекс цивільного захисту України (далі КЦЗ України) регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - центральні органи виконавчої влади), органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади (далі - інші органи державної влади), Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, встановлює права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі - суб`єкти господарювання), а також інших юридичних осіб.

Згідно з ч.1 ст. 99 КЦЗ України, - до персоналу (кадрів) органів та підрозділів цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.

Частинами 1-3 ст. 101 КЦЗ України передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 КЦЗ України, - порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 125 КЦЗ України, - за особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України або захопленими заручниками, а також зниклими безвісти за особливих обставин, зберігається грошове забезпечення за останнім місцем проходження служби в розмірі посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту щомісячно виплачується грошове забезпечення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Дія цієї частини не поширюється на осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили місця служби.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову № 704 від 30 серпня 2017 р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704).

Відповідно п. 8 Постанови № 704, - умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України N 623 від 20 липня 2018 року затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі Інструкція № 623).

Відповідно до п. 1 розділу І Інструкції № 623, - ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з п. 2 розділу І Інструкції № 623, - грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

Пунктом 3 розділу І Інструкції № 623, - грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції № 623, - грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які:

займають посади осіб рядового і начальницького складу, передбачені штатами в апараті Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС), її територіальних органах та підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах цивільного захисту, наукових установах та інших підрозділах, в яких особи рядового і начальницького складу проходять службу цивільного захисту (далі - органи управління (підрозділи)).

Пунктом 5 розділу І Інструкції № 623, - при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день перебування на службі визначається шляхом поділу суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято Постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 (далі - Постанова №168).

Згідно з пунктом 1 Постанови № 168 (яка діяла в спірний період проходження служби цивільного захисту позивачем із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ за № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 400 від 01.04.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022) встановлено, що на період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 1-2 Постанови № 168 встановлено, виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1 Постанови № 168 , у тому числі такі, які:

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення).

Пунктом 2-1 Постанови № 168 (в редакції Постанови, яка діяла в спірний період проходження служби цивільного захисту позивачем із змінами, доповненої пунктом 2-1 згідно з Постановою КМ № 793 від 07.07.2022 які застосовуються з 24 лютого 2022 року) визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Пунктом 5 зазначеної Постанови № 168 встановлено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 за № 35, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за № 197/39253, затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі Порядок №35).

Вказаний Порядок та умови визначають процедуру здійснення виплати винагород, передбачених пунктами 1-1, 1-2 Постанови №168, а саме визначення порядку, умов та розмірів виплати додаткової винагороди на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи), а також особливостей виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) курсантам закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які належать до сфери управління ДСНС (далі - курсанти ЗВО ДСНС).

Пунктом 2 Порядку № 35 зазначено, що на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується в розмірах:

1) до 10 000 гривень - особам пропорційно в розрахунку на місяць, а тим із них, які залучені до виконання завдань з ліквідації наслідків актів збройної агресії (ракетних ударів та/або ударів безпілотних літальних апаратів, ударів реактивними системами залпового вогню, мінування територій) (далі - завдання), на територіях, які знаходяться поза районами ведення бойових (воєнних) дій, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у виконанні таких завдань;

2) до 30 000 гривень - особам, які проходять службу (виконують обов`язки) на територіях Харківської, Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей, Нікопольської, Марганецької міських, Червоногригорівської селищної, Покровської, Мирівської сільських територіальних громад Нікопольського району, Зеленодольської міської, Грушівської сільської територіальних громад Криворізького району, Синельниківського, Павлоградського районів Дніпропетровської області, Очаківської міської, Куцурубської сільської територіальних громад Миколаївського району Миколаївської області, Сновської, Корюківської міських територіальних громад Корюківського району, Семенівської та Новгород-Сіверської міських територіальних громад Новгород-Сіверського району, Городнянської міської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області, Середино-Будської, Дружбівської, Глухівської міських, Зноб-Новгородської, Свеської, Есманьської, Шалигинської селищних територіальних громад Шосткинського району, Путивльської міської, Новослобідської сільської територіальних громад Конотопського району, Білопільської, Ворожбянської, Сумської міських, Краснопільської, Миколаївської, Степанівської, Хотінської селищних, Бездрицької, Верхньосироватської, Миколаївської, Миропільської, Нижньосироватської, Річківської, Садівської, Юнаківської сільських територіальних громад Сумського району, Великописарівської селищної територіальної громади Охтирського району Сумської області, пропорційно в розрахунку на місяць;

3) до 50 000 гривень - особам, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань;

4) до 100 000 гривень - особам, які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких заходах.

Відповідно до пункту 4 Порядку №35 до безпосередньої участі осіб у заходах у районах ведення воєнних (бойових) дій належать: ліквідація небезпек, пов`язаних із вибухонебезпечними предметами, включаючи не технічне та технічне обстеження територій, виявлення, знешкодження та/або знищення вибухонебезпечних предметів, маркування; проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, потреба в яких виникла внаслідок збройного нападу або вогневого ураження противника; гасіння пожеж, які виникли внаслідок збройного нападу або вогневого ураження противника; здійснення заходів з евакуації населення (жителів) із територій (населених пунктів), які під час здійснення таких заходів піддаються вогневому ураженню противника; участь у виконанні робіт із життєзабезпечення постраждалого населення, зокрема доставки гуманітарної допомоги (гуманітарних вантажів), забезпечення функціонування пунктів надання допомоги населенню, забезпечення аварійним електроживленням об`єктів критичної інфраструктури в умовах вогневого ураження; облаштування фортифікаційних споруд у разі залучення у встановленому порядку.

Пунктом 5 Порядку № 35 зазначено, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються особи, зазначені в підпункті 4 пункту 2 цих Порядку та умов, у тому числі, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні (але не більше періоду воєнного стану) та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності.

Факт та обставини захоплення особи в полон (добровільної здачі в полон), узяття заручником, інтернування в нейтральні держави або визнання її безвісно відсутньою встановлюються за результатами службового розслідування, проведеного відповідно до Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, затвердженого Законом України від 05 березня 2009 року № 1068-VII. За результатами службового розслідування приймається рішення про наявність або відсутність підстав для виплати додаткової винагороди особі.

Пунктом 7 Порядку № 35 зазначено, датою закінчення виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, особам, які були захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон), або є заручниками, або інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні, є дата звільнення з полону або як заручника, повернення з інтернування з нейтральних держав або встановлення місцезнаходження, яка визначена у відповідному наказі Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій, керівників територіальних органів ДСНС, підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС, закладів, установ, що належать до сфери управління ДСНС (далі - орган (підрозділ) ДСНС).

Згідно з пунктом 8 Порядку № 35 документами, що підтверджують виконання особами завдань чи безпосередню участь осіб у заходах, є: затверджений наряд на службу; записи у книзі служби; накази про залучення до проведення робіт з розмінування (та їх забезпечення), аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт; акти виконання робіт піротехнічними підрозділами ДСНС; акт про пожежу; рапорт керівника робіт (старшої посадової особи) про виконання особами завдань чи участь осіб у заходах в умовах вогневого ураження; акт уповноваженого органу про залучення осіб із числа курсантів закладу освіти із специфічними умовами навчання, курсантів ЗВО ДСНС, здобувачів освіти та/або рішення ДСНС про залучення осіб, які проходять службу в закладах освіти ДСНС на штатних посадах, до безпосереднього виконання завдань, зазначених у пункті 2 цих Порядку та умов, або участі в заходах, зазначених у пункті 4 цих Порядку та умов; довідка органів військового управління, штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), які здійснюють оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил України.

У разі неможливості надання документів, зазначених в абзаці першому цього пункту, надаються інші документи, які підтверджують факт участі осіб у заходах.

Одним днем участі в заходах вважається період (з 00 годин до 24 години календарної доби), протягом якого особа залучалася до виконання завдань чи участі у заходах, незалежно від кількості та тривалості таких залучень за добу.

У разі коли особа залучається до виконання завдань чи бере участь у заходах, які розпочато до 24 години однієї доби і закінчено після 00 годин наступної доби, до розрахунку включається зазначений період як 2 дні виконання завдань чи участі в заходах.

Пункт 9 Порядку № 35, - визначення районів ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі рішення Головнокомандувача Збройних Сил України.

Пункт 10 Порядку № 35, - додаткова винагорода виплачується особам, які займають посади, передбачені штатами в органах (підрозділах) ДСНС та приступили до виконання обов`язків за цими посадами.

Виплата додаткової винагороди здійснюється особам за поданням відповідних керівників (начальників) на підставі наказів керівників (начальників) органів (підрозділів) ДСНС, а керівникам (начальникам) органів (підрозділів) ДСНС - за поданням заступників Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій відповідно до розподілу обов`язків на підставі наказу Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

У разі виконання особою обов`язків в іншому органі (підрозділі) ДСНС, її залучення з іншого органу (підрозділу) ДСНС до завдань чи заходів копія подання надається до органу (підрозділу) ДСНС за основним місцем проходження служби такої особи.

Пункт 13 Порядку № 35, - розміри додаткової винагороди та винагороди за навчання, визначені в пунктах 2, 3 цих Порядку та умов, за 1 календарний день визначаються шляхом ділення суми додаткової винагороди та/або винагороди за навчання, належної особі за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Отже, на період дії воєнного стану, співробітникам, зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій України постановою № 168 з урахуванням Порядку № 35 передбачена виплата додаткової винагороди у різних розмірах відповідно до виконаних завдань, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Щодо доводів позивача про те, що безпосередня участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту, безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України підтверджується виплатою додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 з розрахунку 30000 гривень на місяць, за період з лютого по червень 2022 року, то суд вказує на таке.

Згідно матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 виплачувалась додаткова винагорода згідно Постанови № 168:

- за лютий 2022 року - 5357,14 грн.;

- за березень 2022 року - 24193,55 грн. та 5806,45 грн.;

- за квітень 2022 року - 24000,00 грн. та 6000,00 грн.;

- за травень 2022 року - 30000,00 грн.;

- за червень 2022 року - 7000,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються Витягами із Наказу (по особовому складу) ГУ ДСНС України у Запорізькій області про виплату додаткової винагороди від 16.03.2022 № 79, від 20.04.2022 № 131, від 30.05.2022 № 194, від 27.06.2022 № 268, 15.08.2022 № 342.

Обставини виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, згідно Постанови № 168 визнаються та не заперечується сторонами.

Згідно довідки ДСНС України № 8-06-23 від 22.06.2023, виданої на підставі акту спеціального службового розслідування по факту позбавлення особистої свободи ОСОБА_1 затвердженого ГУ ДСНС України у Запорізькій області від 20.01.2023, судом встановлено, що у період з 27.05.2022 по 04.06.2022 позивач перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

На підставі Наказу ГУ ДСНС України у Запорізькій області від 15.08.2022 № 342 (по особовому складу) збільшена додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн., яка передбачена Постановою №168 за період перебування у полоні з 27.05.2022 по 04.06.2022 та виплачена позивачу у повному обсязі.

Щодо спірної бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. щомісячно, передбаченої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 06 червня 2022 року, суд зазначає наступне.

Дослідивши пункт 1 Постанови № 168 (яка діяла в спірний період проходження служби цивільного захисту Позивачем із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ за № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 400 від 01.04.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022) Суд зазначає, що підставою для отримання збільшеної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 з розрахунку 100 000 грн. необхідно дотримання одночасно трьох умов:

- нести службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації;

- брати безпосередню участь у бойових діях або забезпечувати здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;

- перебувати безпосередньо в районах, де здійснюються заходи: бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

З матеріалів справи вбачається лише той факт, що у зазначений період (з 22 лютого по 06 червня 2022 року) позивач проходив службу цивільного захисту на посаді заступника начальника 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Запорізькій області перебуваючи на тимчасово окупованій території, а саме в смт. Чернігівка, Чернігівської селищної територіальної громади, Бердянського району, Запорізької області, що не заперечується відповідачем.

Водночас, позивачем до матеріалів позовної заяви не надано жодних підтверджень (наказу, наряду, тощо) участі у бойових діях та/або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії перебуваючи безпосередньо на тимчасово окупованій території Запорізькій області, а також інших документів передбачених пунктом 8 Порядку № 35.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджена безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора у відповідності до вимог п. 1 постанови № 168 у період з 24 лютого по 06 червня 2022 року.

Протилежного Позивачем не доведено.

Разом з тим, Суд не приймає посилання позивача на Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджені наказом Міністра внутрішніх справ України від 26.01.2023 №35 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за №97/39253, оскільки цей нормативно-правовий акт затверджено лише 26.01.2023, а отже на час виникнення спірних правовідносин не існував.

В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Щодо віднесення території смт. Чернігівка Чернігівської селищнної територіальної громади Бердянського району Запорізької області до територій, де ведуться, або велися бойові дії.

Відповідно «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 (далі Наказ №75), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за № 453/37789 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 10 червня 2022 року № 113 чинній на момент спірних правовідносин) Чернігівська селищна територіальна громада Бердянського району Запорізької області відносилась до тимчасово окупованої території Запорізької області.

Зазначений Наказ № 75 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022 (далі Наказ № 309).

Відповідно «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженому наказом № 309, смт Чернігівка Чернігівської селищної територіальної громади Бердянського району Запорізької області у відповідності до розділу ІІ вищезазначеного переліку починаючи з 26.02.2022 відноситься до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України.

Зазначений Наказ № 309 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку громад та територій № 376 від 28.02.2025.

Відповідно «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженому наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі Наказ 376), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, смт Чернігівка Чернігівської селищної територіальної громади Бердянського району Запорізької області у відповідності до розділу ІІ вищезазначеного переліку починаючи з 26.02.2022 відноситься до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України.

Таким чином, згідно вищезазначених наказів судом встановлено, що Чернігівка Чернігівської селищної територіальної громади Бердянського району Запорізької області починаючи з 26.02.2022 відноситься до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України.

Інформації про те що, смт. Чернігівка Чернігівської селищної територіальної громади Бердянського району Запорізької області відносилась до території на яких ведуться (велись) бойові дії вищевказаними нормативно-правовими документами не підтверджується.

Суд зазначає, що сам лише факт наявності у позивача в спірний період статусу «особи рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій», під час перебування на тимчасово окупованій території, без підтвердження знаходження на території на яких велись бойові дії та виконання особою завдань чи безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України не доводить обов`язку відповідача нарахувати та виплатити позивачу збільшеної додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 в розмірі до 100 000 гривень.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач здійснює нарахування та виплату додаткової винагороди до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу у відповідності до положень Постанови №168 за рахунок та в межах видатків, передбачених на цю мету, накази про встановлення додаткової винагороди позивачу не видавались, суд доходить висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, адже судом не встановлена протиправна бездіяльність відповідача.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

Ухвалюючи дане рішення суд керується також статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11(2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Керуючись положенням частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є необґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 65, код ЄДРПОУ 38625593) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова