Рішення № 134385394, 26.02.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/4769/25

Провадження № 2/317/136/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Мінгазова Р.В.,

при секретарі Луц А.Б.,

за участю прокурора Лисенко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Веселівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Веселівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області звернувся до суду з позовом, в якому просить витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Веселівської селищної ради, повноваження якої тимчасово здійснює Веселівська селищна військова адміністрації Мелітопольського району Запорізької області земельну ділянку з кадастровим номером 2321255100:09:014:0044 площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.08.2021, номер відомостей про речове право 43578917, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2291338223212.

В позові зазначив, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області № 8 325/15-19-СГ від 01.04.2019 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 2321587000:03:002:0081 для особистого селянського господарства, яка розташована на території Привільненської селищної ради Вільнянського району Запорізької області, за межами населеного пункту. Право власності на вказану земельну ділянку 04.04.2019 зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 284729070 від 15.11.2021. Крім того, встановлено, що на підставі рішення Веселівської селищної ради № 95 від 09.07.2021 із комунальної власності Веселівської селищної ради у приватну власність ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею 1,5 га з кадастровим номером 2321255100:09:014:0044 для особистого селянського господарства, яка розташована на території Веселівської селищної ради. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на вказану земельну ділянку 13.08.2021 зареєстровано за ОСОБА_1 № 284731494 від 15.11.2021. Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2321255100:09:014:0044 (рішення дев`ятої сесії восьмого скликання Веселівської селищної ради № 95 від 09.07.2021) вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (попередньо отримавши у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 2321587000:03:002:0081). Таким чином, ОСОБА_1 , всупереч вимог ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, повторно використав своє право на безоплатне отримання у власність (в порядку приватизації) земельної ділянки одного виду з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою судді Запорізького районного суду Запорізької області від 24.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити в загальному позовному провадженні.

Відповідач в підготовче засідання не з`явився. Про час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно шляхом розміщення оголошення на сайті Судової влади, оскільки місце перебування відповідача зареєстровано на тимчасово окупованій території України. Жодних заяв по суті справи або клопотань від відповідача не надходило.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 27.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні прокурор позовну заяву підтримала та просила задовольнити.

Відповідач до суду жодного разу не з`явився, хоча повідомлявся про час та місце розгляду справи. Про причини своєї неявки суду не повідомив, будь-яких пояснень щодо суті позову та відзив на позовну заяву не надав.

У зв`язку з наведеним, суд, на підставі ч. 5 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, ухвалює заочне рішення.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області № 8 325/15-19-СГ від 01.04.2019 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 2321587000:03:002:0081 для особистого селянського господарства, яка розташована на території Привільненської селищної ради Вільнянського району Запорізької області, за межами населеного пункту (а.с. 14). Право власності на вказану земельну ділянку 04.04.2019 зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 442868714 від 10.09.2025.

На підставі рішення Веселівської селищної ради № 95 від 09.07.2021 із комунальної власності Веселівської селищної ради у приватну власність ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею 1,5 га з кадастровим номером 2321255100:09:014:0044 для особистого селянського господарства, яка розташована на території Веселівської селищної ради (а.с.92). Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на вказану земельну ділянку 19.01.2022 зареєстровано за ОСОБА_1 витяг № 442868966 від 10.09.2025.

Оскільки ОСОБА_1 при зверненні до селищної ради із заявою (а.с.46) щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та щодо її затвердження, надання у власність, приховав, що вже скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, то земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача на користь держави, в особі Веселівської селищної ради Запорізького району Запорізької області як така, що отримана в порушення норм ст.ст. 116, 121 ЗК України.

18.09.2025 Мелітопольска окружна прокуратура в порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" повідомила Веселівську сільську раду про звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Веселівської селищної ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки площею (а.с.68).

Оскільки ОСОБА_1 неправомірно з порушенням норм Земельного кодексу України набув у власність земельну ділянку, керівник Мелітопольської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Веселівської селищної ради про витребування у відповідача земельної ділянки за кадастровим номером 2321255100:09:014:0044.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У випадку, встановлених законом, до суду можуть звертатись органи та особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб або держави чи суспільних інтересах (ст.4 ЦПК).

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (пункт 54 рішення). Суспільний інтерес полягає у поверненні у розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю.

У даній справі заступник керівника Мелітопольської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Веселівської селищної ради Запорізької області із позовними вимогами до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, оскільки позивач самостійно не вживав заходів щодо повернення у комунальну власність незаконно переданої у власність відповідачу земельної ділянки.

Законність представництва прокурором інтересів держави обґрунтована в позові та є законною, що також підтверджується правовою позицією викладеною в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога прокурора в інтересах позивача до відповідача про витребування земельної ділянки.

Обставиною, яка підлягає доказуванню у даній справі є факт отримання у володіння відповідачем земельної ділянки з порушенням норм Земельного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Держава є самостійним суб`єктом права власності на землю, яка реалізує це право через органи державної влади на землі державної власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 116 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до п "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Системний аналіз норм ст.ст. 116 та 121 ЗК України вказує на те, що реалізація повноважень органів місцевого самоврядування має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (понад норми приватизації, встановлені Земельним кодексом України).

За змістом ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Матеріали справи підтверджують, що відповідач вперше скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 01.04.2019 №8-325/15-19-СГ.

Спірна ж земельна ділянка площею 1,5 га, кадастровий номер 2321255100:09:014:0044, вибула із земель комунальної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 (відповідачем) права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника - держави в особі Веселівської селищної ради Запорізької області, оскільки відповідач при зверненні до зазначеного органу влади не повідомив, що вже скористалась своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки в межах норми 2 га для ведення особистого селянського господарства, що суперечить нормам ст.ст. 116, та 121 ЗК України.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 по справі №525/1225/15-ц, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону №973-ІV, статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.

Таким чином, всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 , повторно використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та неправомірно набув у власність спірну земельну ділянку з кадастровим номером 2321255100:09:014:0044.

Згідно положень ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18, власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсним рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані та вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16.

Ефективним способом захисту права власності, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, є звернення до суду з віндикаційним позовом до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном.

У спорах про витребування майна суд встановлює обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Встановлені в ході вирішення спору обставини підтверджують, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Таким чином, всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, при передачі у власність відповідачу земельної ділянки, не було враховано, що ОСОБА_1 раніше вже використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Повторне безоплатне надання Веселівською селищною радою Запорізької області ОСОБА_1 земельної ділянки для аналогічних потреб понад норму встановлену Земельним кодексом України не може оцінюватися як воля держави.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 29.06.2016 у справі №6-137ц 16.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земельних ділянок у державну власність, що беззаперечно становить суспільний інтерес.

Виходячи з основних критеріїв дотримання вимог Статті 1 Першого протоколу до Конвенції у вказаній справі, суд констатує, що таке втручання у майно відповідача є законним в контексті положень національного законодавства; переслідує «суспільний, публічний» інтерес, при цьому буде дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та приватними інтересами відповідача, а отже, таке втручання буде законним та справедливим. Суспільний інтерес в даному випадку полягає в поверненні в розпорядження держави незаконно вибувшої земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави із забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, що явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні спірної земельної ділянки, яка була набута з порушенням закону.

За вказаних фактичних обставин, суд дійшов висновку, що вимога прокурора в інтересах держави в особі позивача про витребування у відповідача земельної ділянки є обґрунтованою та заявленою у відповідності до норм чинного законодавства.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при подачі позовної заяви судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 141, 142, 200, 206, 223, 247, 259, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Веселівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Веселівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області (Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Веселе, вул. Центральна, 136, ЄДРПОУ 25677264) земельну ділянку з кадастровим номером 2321255100:09:014:0044 площею 1,5 га. для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.08.2021, номер відомостей про речове право 43578917, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2291338223212.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури (вулиця Дмитра Апухтіна, 29а, м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973) - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 26.02.2026.

Суддя: Р.В. Мінгазов