Рішення № 134384954, 23.02.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 243/5810/25

Провадження № 2/243/458/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 лютого 2026 року м.Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Дюміної Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Петруся Д.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до держави Україна в особі Головного управління Національної гвардії України, Головного управління Національної поліції України в Донецькій області в особі відділення поліції № 4 Краматорського районного управління поліції

вимоги позивача: про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

учасники справи: позивач ОСОБА_2 ,

представника позивача Сікоріної С.В.,

представник відповідача ГУ НПУ в Донецькій області Довбиш В.М.,

представник відповідача ГУ НГУ Блажка Р.П.

негайно після закінчення судового розгляду, ухвалив рішення про наступне:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. 02 липня 2025 позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до держави Україна в особі Головного управління Національної гвардії України, Головного управління Національної поліції України в Донецькій області в особі відділення поліції № 4 Краматорського районного управління поліції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їм на праві приватної власності належить готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У 2007 році для ремонту готелю вони уклали кредитний договір з ВАТ «Родовід Банк» на суму 300 000 доларів. Для забезпечення виконання зобов`язань за договором вони уклали договір іпотеки з ВАТ «Родовід Банк», за яким з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором вони надали нерухомість - будівлю готелю площею 2 413,20 м2 та земельну ділянку з кадастровим номером 1414100000:01:007:0131, площею 0,5185 га, розташовану під готелем. Станом на 02.05.2014 готель знаходився майже у повній готовності: у ньому зроблено капітальний ремонт, готель підготовано до комерційного використання за цільовим призначенням, обладнано технічним приладдям, окремою трансформаторною підстанцією, насосною станцією, побутовою технікою. Приміщення готелю знаходилося під охороною, у готелі несли постійне добове чергування сторожі. 02.05.2014 до будівлі готелю увійшли бійці з числа особового складу військового оперативного резерву військової частини НОМЕР_1 Центрального ОТ Національної гвардії України під керівництвом майора ОСОБА_3 . Представники Національної гвардії України вигнали сторожа, самовільно, у незаконний спосіб, перевищуючи надані їм повноваження, зайняли будівлю готелю, де обладнали блок-пост № 3, а на даху вогневу позицію. Будівлю та територію готелю замінували. Після незаконного зайняття належного їм готелю вони постійно намагалися відновити законність та свої порушені права. ОСОБА_2 неодноразово звертався до Президента України, Ради національної безпеки України, Генеральної прокуратури, Головного військового прокурора, прокуратури Південного регіону, Слов`янської місцевої прокуратури, Слов`янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, Донецької обласної державної адміністрації, штабу АТО. Також виїжджав до готелю разом із військовослужбовцем Національної гвардії України полковником ОСОБА_4 , коли там ще перебували військові Національної гвардії України. У присутності відповідальної особи Національної гвардії України було встановлено, що територія та будівля готелю контролюється військовослужбовцями Національної гвардії України. Доступ до готелю було заборонено. Приміщення готелю суттєво пошкоджено та розграбовано. Після цього ОСОБА_2 для захисту порушених прав власності звертався із заявами до Слов`янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, прокуратури м. Слов`янська, Генеральної прокуратури України. За їхніми заявами 02.12.2014 слідчим відділом СВ Слов`янського MB ГУМВС України в Донецькій області розпочато кримінальне провадження №12014050510004128 за ст. 356 КК України. У ході розслідування до кваліфікації також додано ч. 3 ст. 185 КК України. У межах вказаного провадження позивачів визнано потерпілими. До теперішнього часу досудове розслідування не закінчено. Під час проведення слідчих дій в рамках кримінального провадження було доведено факт примусового зайняття їхньої будівлі готелю «Турист» та вилучення особистого майна підрозділами Національної гвардії України. Також встановлено, які самі підрозділи Національної гвардії України та в який саме час перебували на території готелю, встановлено особовий склад начальників вказаних підрозділів, зібрано їх посадові обов`язки, що свідчать про відсутність повноважень на прийняття рішень щодо зайняття майна фізичних осіб. Поряд із цим протягом 11 років будь-якій особі у вчиненні кримінального правопорушення підозру не повідомлено.

У зв`язку неналежним досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12014050510004128 Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Краматорську, розпочато кримінальне провадження № 62019050000000516 за ч. 1 ст. 367 КК України. Під час досудового розслідування встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014050510004128 співробітниками Слов`янського ВП ГУ НП в Донецькій області протягом тривалого часу фактично не проводилось. Під час вказаного досудового розслідування ОСОБА_2 неодноразово звертався з клопотаннями про проведення слідчих дій, в задоволенні яких йому було відмовлено. У зв`язку з цим Слов`янським міськрайонним судом Донецької області з 21.07.2017 до 24.07.2017 винесено 6 ухвал, якими слідчих зобов`язано провести ряд необхідних слідчих дій. Незважаючи на це, станом на травень 2019 року практично всі відповідні слідчі дії так і не проведено, ухвали суду у справах № № 243/6440/17, 243/6512/17, 243/6515/17, 243/6517/17 не виконано.

Крім того, на теперішній час, після майже 11 років досудового розслідування, слідчими вчинено неправомірні дії у виді вилучення переважної частини матеріалів кримінального провадження, які містять докази заподіяння нам шкоди. Так, у квітні 2025 року ОСОБА_2 ознайомився з матеріалами кримінального провадження № 12014050510004128. Під час ознайомлення встановлено, що переважна більшість матеріалів кримінального провадження вилучена. При цьому, всі вказані документи раніше були у матеріалах провадження, що підтверджується описом матеріалів кримінального провадження, посиланням на такі матеріали в ухвалах слідчих суддів, а також їх фотокопіями, які вони робили під час ознайомлення з матеріалами провадження. Таким чином, поліцією знищено, приховано або втрачено вказані матеріали для запобігання притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за незаконні дії та заподіяну шкоду.

Зазначили, що в результаті дій Головного управління Національної Гвардії їм заподіяно реальних збитків, які полягають у знищенні та пошкодженні приміщення готелю: вибиті вікна,?

пошкоджені двері, зовнішні та внутрішні стіни, вилучені матеріали, меблі, інше майно тощо.

Факт заподіяння шкоди підтверджується фотографіями до та після незаконного захоплення готелю, протоколами огляду місця події, показаннями свідків.

За висновком експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 1649 від 09.11.2017, складеного після незаконного зайняття приміщення відповідачем-1, технічний стан будівлі незадовільний, непридатний для експлуатації за призначенням, для приведення технічного стану будівлі у відповідність до вимог норм, потрібне проведення значного за обсягом комплексу ремонтно-будівельних (відновлених) робіт (робіт з поточного ремонту будівлі, що передбачає заміну, відновлення та модернізацію конструкцій і обладнання в зв`язку з їх зносом і руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, поліпшення планування будівлі без зміни будівельних габаритів будівлі, що вимагає значних фінансових витрат.

Станом на 09.11.2017 вартість відновного ремонту будівлі готелю «Турист», загальною площею 2 413 м2, об`ємом 12 353 м3, якій розташований за адресою: АДРЕСА_1 , становить 33 658 329 гри без ПДВ. Вартість відновного ремонту будівлі готелю «Турист» з урахуванням податку на додану вартість станом на 09.11.2017 становить 40 389 994,80 грн. З урахуванням індексу інфляції, реальна вартість відновного ремонту будівлі на момент розгляду справи складає 84 692 164,49 гри (40 389 994,80 грн * 209,686 %) з ПДВ.

Крім того діями відповідачів їх було завдано моральної шкоди яка полягає у тому, що вони не могли використовувати власне майно, яке планувалось використовувати у господарській діяльності. Крім того, вони змушені були вживати значний обсяг додаткових заходів для встановлення винних осіб та усунення їх від незаконного зайняття приміщення (численні звернення до правоохоронних органів, судів, військовослужбовців тощо). Їм приходилось неодноразово спілкуватися з озброєними військовими для того, щоб встановити, хто займає їх приміщення, на яких правових підставах, чому вони його утримують. Зазначили, що весь цей час вони переживали за подальшу долю їхнього приміщення, за можливість його використання після дій відповідача-1. Майже 10 років збирали кошти, брали іпотеку, приводили готель у порядок для того, щоб розпочати здійснення господарську діяльність. З огляду на це, вважають, що вони мають право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 000 грн кожний.

Посилаючись на наведені обставини позивачі просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди у сумі 84 692 164,49 грн, заподіяної незаконним зайняття нерухомого майна. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивачів відшкодування моральної шкоди у сумі 3 000 000 грн кожному, заподіяної незаконним зайняття нерухомого майна. Та стягнути з Державного бюджету України на користь позивачів відшкодування моральної шкоди у сумі 2 000 000 грн кожному, заподіяної незаконними діями та бездіяльністю органу досудового розслідування.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник наполягали на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

2.21.07.2025 року представником відповідача - Головного управління Національної поліції України в Донецькій області надіслано на адресу суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги не визнаються в повному обсязі. Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача зазначає, що позивачі просять суд стягнути з Державного бюджету України на їх користь відшкодування моральної шкоди у сумі 2 000 000,00 грн кожному за незаконні дії та бездіяльність органу досудового розслідування, яка полягає у тому, що понад 11 років не здійснено ефективного досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12014050510004128 від 02.12.20214 у межах якого позивачів визнано потерпілими. Разом з цим, на теперішній час досудове розслідування по зазначеному кримінальному провадженню триває. Необхідною умовою для застосування частини другої статті 1177 ЦК України є наявність вироку суду, що набрав законної сили, або постанови слідчого, дізнавача, прокурора чи ухвали суду про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, яким встановлено те, що особа є винуватою у вчиненні кримінального правопорушення або встановлено сам факт вчинення стосовно потерпілої особи кримінального правопорушення. Невирішення судом або зазначеними посадовими особами описаних питань та неухвалення відповідних процесуальних рішень апріорі не дає змоги застосувати правило частини другої статті 1177 ЦК України, а тому право на позов відповідно до цієї правової норми у позивача не виникає. У фізичної особи, яка вважає себе потерпілою від кримінального правопорушення, досудове розслідування щодо якого триває і факт вчинення кримінального правопорушення (злочину) належно не встановлений, не виникає права на позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, на підставі частини другої статті 1177 ЦК України, оскільки підставою для компенсації такої шкоди потерпілій особі державою є завдання шкоди кримінальним правопорушенням, що має бути встановлено у передбаченому законом порядку. У разі ненастання таких обставин фізична особа за наявності відповідних підстав має право на позов про відшкодування їй заподіяної шкоди на загальних засадах (згідно зі статтями 1166 і/або 1167ЦК України) або відповідно до іншого спеціального делікту в разі, якщо протиправність дій держави, її органів та/чи посадових осіб окремо встановлені. Разом з цим, у цій справі кримінальне провадження не передано до суду, триває досудове розслідування, осіб винних у вчиненні злочину не встановлено, відповідно відсутній вирок суду. Тому позивачами не доведено факту спричинення їм моральної шкоди довготривалим розслідуванням кримінального провадження, оскільки наявність судового рішення щодо визнання незаконною бездіяльності слідчого та ухилення його від виконання вказівок суду безумовно не встановлює доведеності всіх складових цивільно-правової відповідальності для задоволення позову про стягнення моральної шкоди. Вимоги заявлені передчасно, оскільки рішення суду щодо злочинних дій невстановлених на цей час осіб немає. Посилаючись на вищезазначене, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

3.03.12.2025 року представником відповідача - Головного управління Національної гвардії України надіслано на адресу суду письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що позовні вимоги не визнаються в повному обсязі. Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача зазначає, що Національна гвардія України, відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» - є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. Фінансування діяльності Національної гвардії України, як визначено статтею 22 вказаного Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом. Подані позивачем додані документи до позову не дають можливість чітко встановити особу, яка нанесла шкоду майну Позивача та унеможливлює встановлення такої особи, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволені заявлених позовних вимог до Головного управління Національної гвардії України. Щодо наданих позивачем копій доданих матеріалів до позову, які надійшли до Головного управління НГУ, які на її думку підтверджують суму заявленої матеріальної (майнової) шкоди, необхідно зазначити наступне. Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Винних осіб органами досудового розслідування та судом не встановлено, тому твердження Позивача про винну відповідача Головного управління Національної гвардії України - є необґрунтованими та недоведеними. Подані позивачами документи не дають можливість чітко встановити особу, яка нанесла шкоду майну позивача та унеможливлює встановлення такої особи, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволені заявлених позовних вимог до Головного управління Національної гвардії України. Враховуючи наведене та визначені позивачами в межах заявлених позовних вимог правові підстави для відшкодування матеріальної (майнової) та моральної шкоди, не ґрунтуються на законі.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі. Крім того заявив клопотання про застосування строків позовної давності по справі.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, проте не скористалася своїм правом, надіслала суду заяву з проханням розгляд справи проводити за її відсутності, на задоволенні позову наполягала.

5. Дослідивши клопотання представника позивачів про зміну предмету позову, то суд вбачає його необґрунтованим, оскільки зміна формулювання позовних вимог, а саме зміна закінчень в словах в позовних вимогах не можна вважати таким як зміна предмету позову, тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивачів.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

6.Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 липня 2025 було відкрито загальне позовне провадження у справі, по справі призначено підготовче судове засідання.

7.Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02 жовтня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

IV. Фактичні обставини, встановлені Судом, та зміст спірних правовідносин.

8.Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27.07.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області.

9.Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, №450268634 від 01.11.2025 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будівля готелю «Турист», розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.2004 року, посвідченому приватним нотаріусом Слов`янського міськрайонного нотаріального округу Соловар В.І., реєстраційний №2067.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 27.12.2007 року приватним нотаріусом Панченком А.В., накладено заборону на нерухоме майно, на підставі договору іпотеки від 27.12.2007 року № Д002/СК-485/1.07.1.

10.На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №733381, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,5185 га, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 .27 грудня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №Д002/СК-485.07.1, відповідно до якого останньому надано кредит на загальну суму 300 000 доларів США по 27 грудня 2017 року включно.

12.Того ж дня, 27 грудня 2017 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №Д002/СК-485.07.1, відповідно до якої предметом іпотеки є будівля готелю «Турист», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

13.З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02 грудня 2014 року, встановлено, що під час досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеного до ЄРДР за №12014050510004128, 02.12.2014 року до Слов`янського МВ ГУМВС України в Донецькій області надійшла заява від ОСОБА_2 стосовно того, що 02.05.2014 року по теперішній час невстановлені особи самовільно, всупереч встановленому законному порядку перебувають у домоволодінні АДРЕСА_1 . Правова кваліфікація кримінального правопорушення ст. 356 КК України.

14.З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20 вересня 2016 року встановлено, що під час досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеного до ЄРДР за №12014050510004128 від 02.12.2014 встановлені обставини, які дають підстави вважати, що невстановлені співробітники поліції викрали майно з території готелю «Турист», розташованого на трасі сполученням «Київ-Довжанське», що належить ОСОБА_2 , саме трансформатор із заводським №765989 та в подальшому використовували його на блок-посту № НОМЕР_3 на перехресті доріг зі сполученням Слов`янськ-Райгородок. Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.3 ст. 185 КК України.

15.Згідно довідок виданих 14.05.2018 року слідчим СВ Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області Новосельцевим С.Ю., позивачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано потерпілими в кримінальному провадженню внесеного до ЄРДР за №12014050510004128 від 02.12.2014.

16.По даний час досудове розслідування кримінального провадження №12014050510004128 від 02.12.2014 за ст. 356, ч. 3 ст. 185 КК України триває.

17.19.07.2017 року до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області звернувся зі скаргою адвокат Хижняк М.В., представник потерпілого ОСОБА_2 на рішення слідчого про відмову у проведенні певних слідчих дій, обґрунтувавши свої вимоги тим, що у провадженні СВ Слов`янського ВП ГУ Національної поліції в Донецькій області перебувають матеріали досудового розслідування № 12014050510004128, внесеного до ЄРДР за фактом заволодіння майном громадянина ОСОБА_2 , за ознаками ч. 1 ст. 356, ч. 3 ст. 185 КК України.

18.Ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21.07.2017 визнано постанову слідчого від 11.07.2017 року про відмову у проведенні слідчих дій по кримінальному провадженню № 12014050510004128, внесеного до ЄРДР за ознаками ч. 1 ст. 356, ч. 3 ст. 185 КК України незаконною в частині відмови у проведенні допита громадянина ОСОБА_4 . Зобов`язати орган досудового розслідування, СВ Слов`янського МВ НП ГУ НП у Донецькій області вчинити в рамках кримінального провадження № 12014050510004128 наступні слідчі дії: допитати громадянина ОСОБА_4 , який у 2014 році займав посаду заступника начальника по роботі з персоналом НГУ.

19.19.07.2017 року до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області звернувся зі скаргою адвокат Хижняк М.В., представник потерпілого ОСОБА_2 на рішення слідчого про відмову у проведенні певних слідчих дій, обґрунтувавши свої вимоги тим, що у провадженні СВ Слов`янського ВП ГУ Національної поліції в Донецькій області перебувають матеріали досудового розслідування № 12014050510004128, внесеного до ЄРДР за фактом заволодіння майном громадянина ОСОБА_2 , за ознаками ч. 1 ст. 356, ч. 3 ст. 185 КК України.

20.Ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21.07.2017 визнано постанову слідчого від 11.07.2017 року про відмову у проведенні слідчих дій по кримінальному провадженню № 12014050510004128, внесеного до ЄРДР за ознаками ч. 1 ст. 356, ч. 3 ст. 185 КК України незаконною в частині відмови у проведенні вилучення та долучення до матеріалів кримінального провадження у спосіб, передбачений КПК України, офіційних відомостей щодо посади громадянина ОСОБА_4 , яку останній обіймав у 2014 році, на момент звернення потерпілого ОСОБА_2 , та його посадових обов`язків. Зобов`язано орган досудового розслідування, СВ Слов`янського МВ НП ГУ НП у Донецькій області вчинити в рамках кримінального провадження № 12014050510004128 наступні слідчі дії: вилучити та долучити до матеріалів кримінального провадження у спосіб, передбачений КПК України, офіційні відомості щодо посади громадянина ОСОБА_4 , яку останній обіймав у 2014 році, на момент звернення потерпілого ОСОБА_2 , та його посадових обов`язків.

21.19.07.2017 року до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області звернувся зі скаргою адвокат Хижняк М.В., представник потерпілого ОСОБА_2 на рішення слідчого про відмову у проведенні певних слідчих дій, обґрунтувавши свої вимоги тим, що у провадженні СВ Слов`янського ВП ГУ Національної поліції в Донецькій області перебувають матеріали досудового розслідування № 12014050510004128, внесеного до ЄРДР за фактом заволодіння майном громадянина ОСОБА_2 , за ознаками ч. 1 ст. 356, ч. 3 ст. 185 КК України.

22.Ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24.07.2017, визнано постанову слідчого від 11.07.2017 року про відмову у проведенні слідчих дій по кримінальному провадженню № 12014050510004128, внесеного до ЄРДР за ознаками ч. 1 ст. 356, ч. 3 ст. 185 КК України незаконною в частині відмови щодо вилучення та долучення до матеріалів кримінального провадження у будь-який спосіб, передбачений КПК України, відомостей, щодо командирів військових частин НОМЕР_1 Центрального ОТО, роти спец. призначення ІНФОРМАЦІЯ_2 , в/ч НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батальйону за мобілізацією в/ч НОМЕР_5 , НОМЕР_6 патрульного батальйону в/ч НОМЕР_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в/ч НОМЕР_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 та їх посадових обов`язків. Зобов`язано орган досудового розслідування, СВ Слов`янського ВП ГУНП у Донецькій області вчинити в рамках кримінального провадження № 12014050510004128 наступні слідчі дії: - вилучити та долучити до матеріалів кримінального провадження у будь-який спосіб, передбачений КПК України, відомості, щодо командирів військових частин НОМЕР_1 Центрального ОТО, роти спец. призначення ІНФОРМАЦІЯ_2 , в/ч НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батальйону за мобілізацією в/ч НОМЕР_5 , НОМЕР_6 патрульного батальйону в/ч НОМЕР_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в/ч НОМЕР_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 та їх посадових обов`язків.

23.Також судом досліджені численні звернення ОСОБА_2 до Президента України, Ради національної безпеки України, Генеральної прокуратури, Головного військового прокурора, прокуратури Південного регіону, Слов`янської місцевої прокуратури, Слов`янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, Донецької обласної державної адміністрації, штабу АТО.

24.Згідно висновку експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 1649 від 09.11.2017, станом на 09.11.2017 вартість відновного ремонту будівлі готелю «Турист», загальною площею 2 413 м2, об`ємом 12 353 м3, якій розташований за адресою: АДРЕСА_1 , становить 33 658 329 гри без ПДВ. Вартість відновного ремонту будівлі готелю «Турист» з урахуванням податку на додану вартість станом на 09.11.2017 становить 40 389 994,80 грн.

25.Згідно висновка експерта №08/02 за результатами проведення судової інженерно-технічної експертизи від 20.02.2025 року, ймовірна ринкова вартість нерухомого майна будівлі готелю «Турист», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 19.02.2025 становить 95 502 390,00 грн. Вартість відбудованого ремонту готелю становить 31 454 480,00 грн без ПДВ. Технічний стан об`єкту оцінюється як непридатний до нормальної експлуатації категорія «3». Стан готелю не відповідає технічним нормам.

26.Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , зазначила, що працювала за договором черговою у готелі «Турист» на трасі «Харків-Довжанське». 29-30 квітня 2014 року вона відпрацювала зміну і її змінив ОСОБА_6 . Через 2 дні вона мала стати роботи, але Шляховий їй зателефонував і повідомив, що в приміщенні готелю військові, які не дозволяють нікому бути в приміщенні, повністю зайняли його, а навколо встановили розтяжки; другий поверх приміщення зайняло керівництво. Станом на 29-30 квітня 2014 року готель був новий під здачу, частково в приміщеннях були склади нових будівельних матеріалів. Кавролін був в усіх приміщеннях першого та другого поверху. На 3 та 4 поверхах були встановлені батареї. В туалетах була плитка. Приміщення були зайняті саме Україною, не окупантами. З цього питання її ніколи не допитували в межах кримінального провадження.

27.Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 зазначив, що точні дати подій не пам`ятає. В 2016-2017 роках був представником Діброва в кримінальному провадженні, які розслідувалось Слов`янським ВП по факту незаконного захоплення та розкрадання майна в готелі «Турист» на станції БЗС траси «Харків-Довжанськ». Даний готель було не законно захоплено представниками воєнізованих структур України. Протягом року приміщення було ними зайняте. За цей час приміщення було пошкоджене, все майно було викрадене, включаючи кахельну плитку в номерах, пошкоджений ліфт, викрадений трансформатор. Вся будівля прийшла у непридатний стан. Розслідування фактично не приводилось і саботувалось. Було постійне ініціювання слідчих дій через суд. Була допитана одна посадова особа НГУ, отримати відповіді на запити. З цього було встановлено, що протягом року приміщення готелю постійно і безперервно займалось спецпідрозділом НГУ з охорони особливо важливих об`єктів. Клопотання про передачу справи ДБР було задоволено, але справа знов повернулась у Слов`янський ВП, де розслідування повністю зупинилось. Причини не розслідування справи, не реагування на скарги не відомі і не зрозумілі. З часом частина матеріалів кримінального провадження була знищена, зникли докази причетності керівника підрозділу НГУ Пилипенко. Те що готель був зайняти в 2014 році воєнізованими формуваннями України він бачив особисто.

28.Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , зазначив, що в 2014 надавав юридичні послуги ОСОБА_2 . ОСОБА_1 була власником готелю, який зайняли військові України, які проводили АТО у місті Слов`янську. Власника готелю в приміщення не пускали. Будівля була зайнята не НЗФ, а саме військовими України на початку травня 2014 року. 08.08.14 до нього звернувся ОСОБА_9 з питання надання юридичної допомоги у доступі до приміщення готелю. О 10 годині того ж дня вони вдвох поїхали в штаб АТО, який знаходився на аеродромі м. Краматорськ. Там офіцер штабу повідомив, що потрібно звернутись до Слов`янського ВП і там можна отримати детальну інформацію з приводу підрозділу який займає приміщення. О 12 годині вони зустрілись з ОСОБА_10 , який був начальником ВП Слов`янська. Конкретики не було, але він порадив їм самим отримати інформацію на місці. О 12:30 вони прибули близько до готелю, пройшли пішки. Прохід до будівлі був заборонений, бо навколо були військові, готували їжу на вулиці, сушили білизну. В приміщення будівлі їх не пустили, мотивуючи тим, що будівля зайнята військовими і частково замінована. Після цього підійшов офіцер, якому вони показали правовстановлюючі документи на приміщення готелю. Цей офіцер сказав, що в готелі дислокується підрозділ НГУ, а їм з усіх питань потрібно звернутись до Штабу НГУ до керівника на позивний ОСОБА_11 . В 14 годині вони прибули до технікуму, де був черговий, який викликав офіцера штабу. Той повідомив що готель під контролем НГУ і що командувачу на прізвище « ОСОБА_11 » про це відомо. Запропонували чекати. О 17:30 їм повідомили, що чекати не потрібно, питання вирішене не може бути. Протягом кількох днів вони приїздили до штабу знов і знов, просили про зустріч з керівництвом штабу. Потім він допомагав ОСОБА_9 у подачі документів до органів розслідування, прокуратури. Зі слів ОСОБА_9 знає, що фактично майно було не тільки ушкоджене, а розграбоване. Не бачив, щоб військовими виносили чи заносили якесь майно в готель, але бачив, що після 08.08.14 будівля змінилась і в ній вже не було вікон, зникли матраци, які були поруч з будівлею.

29.Також судом досліджені фотокартки на яких зображено приміщення готелю Турист який розташований за адресою: АДРЕСА_1 до 02.05.2014 та після 02.05.2014 років.

30.Крім того у судовому засіданні були досліджені матеріали кримінального провадження №12014050510004128 від 02.12.2014 за ст. 356, ч. 3 ст. 185 КК України.

V. Оцінка Суду.

31.Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

32.Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

33.Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

34.Щодо позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяних незаконним зайняття нерухомого майна, суд зазначає наступне.

35.Судом встановлено, що в період шлюбу позивачі придбали будівля готелю «Турист», розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.2004 року, посвідченому приватним нотаріусом Слов`янського міськрайонного нотаріального округу Соловар В.І., реєстраційний №2067.

36.Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо)самостійного заробітку(доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

37.Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

38.Тому будівля готелю «Турист», розташований за адресою: АДРЕСА_1 є спільно сумісною власністю подружжя ОСОБА_9 .

39.З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02 грудня 2014 року, встановлено, що під час досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеного до ЄРДР за №12014050510004128, 02.12.2014 року до Слов`янського МВ ГУМВС України в Донецькій області надійшла заява від ОСОБА_2 стосовно того, що 02.05.2014 року по теперішній час невстановлені особи самовільно, всупереч встановленому законному порядку перебувають у домоволодінні АДРЕСА_1 . Правова кваліфікація кримінального правопорушення ст. 356 КК України.

40.З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20 вересня 2016 року встановлено, що під час досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеного до ЄРДР за №12014050510004128 від 02.12.2014 встановлені обставини, які дають підстави вважати, що невстановлені співробітники поліції викрали майно з території готелю «Турист», розташованого на трасі сполученням «Київ-Довжанське», що належить ОСОБА_2 , саме трансформатор із заводським №765989 та в подальшому використовували його на блок-посту №3 на перехресті доріг зі сполученням Слов`янськ-Райгородок. Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.3 ст. 185 КК України.

41.Тобто діями невстановлених осіб позивачам завдано матеріальних збитків.

42.Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

43.Частина друга цієї статті визначає, що збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

44.Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

45.Згідно з пунктів 8 та 9 частини 2статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Статтею 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

46.Крім того, з огляду на положення статті 509 та з урахуванням приписів статей11,22,599,1166-1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник). Зазначене підтверджується правовою позицією Верховного Суду України №6-954цс16 від 26 жовтня 2016 року.

47.Відповідно до п. 7 постанови Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

48.Пленум Верховного Суду України у пункті 2постанови № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

49.Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

50.Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

51.При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

52.Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

53.Разом із тим, відповідно до матеріалів справи вбачається, що наданий час досудове розслідування кримінального провадження №12014050510004128 від 02.12.2014 за ст. 356, ч. 3 ст. 185 КК України триває.

54.Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_5 , щодо зайняття готелю військовими, оскільки зі слів свідка вона безпосередньо не бачила що саме там відбувалося, а відомості, що готель зайняли військові відомі їй зі слів ОСОБА_12 .

55.Покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо зайняття готелю військовими, не можуть бути беззаперечними доказами по справі, оскільки досудове слідство триває та винних осіб не встановлено. А факт перебування в готелі українських військових не може бути єдиною підставою для встановлення зазначених обставин по справі.

56.Тому вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяних незаконним зайняття нерухомого майна є передчасними, оскільки на момент розгляду справи відсутній обвинувальний вирок по кримінальному провадженню №12014050510004128 від 02.12.2014 за ст. 356, ч. 3 ст. 185 КК України, який набрав законної сили відносно відповідачів.

57.Разом із тим, згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

58.Частиною 7 ст. 128 КПК України встановлено, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

59.Специфічність кримінально-правового делікту полягає також і в процесуальному порядку відшкодування шкоди, що завдано злочином. Зокрема, цю шкоду може бути відшкодовано як шляхом подання цивільного позову в кримінальному процесі, так і шляхом подання самостійної цивільно-правової вимоги про відшкодування шкоди після того, як обвинувальний вирок по кримінальній справі вступив у законну силу.

60.Тому суд вважає за необхідне роз`яснити позивачам, що вони в майбутньому не позбавлені права звернутися з цивільним позовом в порядку ст. 128 КПК до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

61.На підставі наведеного в задоволенні вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяних незаконним зайняття нерухомого майна слід відмовити.

62.Щодо строків позовної давності, про які представником відповідача було заявлено у судовому засіданні, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

63.Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

64.Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

65.Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

66.Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

67.Відповідно до вимог ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

68.Оскільки позивачам відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, тому суд не вирішує питання щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності в цій частині.

69.Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями та бездіяльністю органу досудового розслідування, суд зазначає наступне.

70.Судом з`ясовано, що РУП ГУНП в Донецькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014050510004128 від 02.12.2014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356 та ч. 3 ст. 185 КК України, за фактом незаконного зайняття невстановленими особами готелю «Турист», що розташований за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, траса Київ-Довжанський, буд. 10 та за фактом викрадення трансформатору із заводським №765989. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані потерпілими у вказаному кримінальному провадженню.

71.Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань внесеного до ЄРДР за №12014050510004128 від 02 грудня 2014 року, встановлено, що відомості про вчинення кримінального правопорушення внесено 02 грудня 2014 року за заявою ОСОБА_2 .

72.По даний час досудове розслідування кримінального провадження №12014050510004128 від 02.12.2014 за ст. 356, ч. 3 ст. 185 КК України триває.

73.Тобто досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженню триває понад 11 років.

74.Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

75.Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

76.Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

77.Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

78.За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

79.Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.1174 ЦК України.

80.Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

81.Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17, в якому зазначено, що шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

82.Згідно з вимогами ст.23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

83.Аналіз положень ст.23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

84.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

85.У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2021 року у справі №753/10817/16-ц (провадження №61-9656св19), зазначено, що «розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості».

86.Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі №464/3789/17).

87.Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

88.За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.

89.Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у ст. 13 Конвенції, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

90.Ефективність національного засобу правового захисту за змістом ст. 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.

91.Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати ст. 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити «належний захист» (див. mutatis mutandis $. 135 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 27 вересня 1999 року у справі «Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства» (Smith and Grady v. the UK), заяви №33985/96 і № 33986/96; $. 95 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), заява №21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв`язку з порушенням.

92.ЄСПЛ, оцінюючи ефективність різних національних засобів правового захисту у зв`язку з надмірною тривалістю провадження, розробив кілька критеріїв та принципів, які сформулював у своїх рішеннях. Так, ЄСПЛ вказав, що вирішальним питанням при оцінюванні ефективності засобу правового захисту у випадку скарги щодо тривалості провадження є те, чи може заявник подати цю скаргу до національних судів з вимогою конкретного відшкодування; іншими словами, чи існує будь-який засіб, який міг би вирішити його скаргу шляхом надання безпосереднього та швидкого відшкодування, а не просто опосередкованого захисту його прав, гарантованих статтею 6 Конвенції (див. mutatis mutandis § 59 рішення ЄСПЛ у справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) від 30 березня 2004 року, заява №66561/01). Cуд також постановив, що цей засіб вважатиметься «ефективним», якщо його можна використати, щоб прискорити постановлення рішення судом, який розглядає справу, або надати скаржникові належне відшкодування за зволікання і затримки, що вже відбулися (§ 78 того ж рішення).

93.Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`заних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№2, Philis v. Greece), заява №19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.

94.Слід зауважити, що особа має право сподіватися на дотримання «розумних строків» для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, а використання особою свого права на оскарження дій чи бездіяльності не виправдовує надмірну тривалість кримінального провадження.

95.Суд не може дійти висновку, що органи досудового розслідування зробили все від них залежне для того, щоб своєчасно та належним чином встановити обставини можливого вчинення кримінального правопорушення.

96.З грудня 2014 року кримінальне провадження триває, а обставини подій залишаються повністю не з`ясованими.

97.Встановлені в процесі слухання факти свідчать про надмірну тривалість досудового розслідування у справі. Досудове розслідування триває понад 11 років на час розгляду позовної заяви.

98.Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність.

99.Проведення досудового розслідування у розумні строки є безумовним службовим обов`язком прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва за досудовим розслідуванням кримінального провадження.

100.Надмірна тривалість кримінального провадження є порушенням прав позивачів.

101.Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування та неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність.

102.Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 607/11835/22.

103.Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

104.Частиною другою статті 113 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) визначено, що будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідними положеннями цього Кодексу.

105.Відповідно до вимог ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

106.Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

107.Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

108.Засоби юридичного захисту, які вимагаються за ст. 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача.

109.Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції»; рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції», заява №19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови.

110.Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 9 червня 2021 року у справі №761/27648/19.

111.Крім того, питання щодо відшкодування шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування кримінального провадження, були досліджені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №362/15/16-ц, від 21 липня 2021 року в справі №646/7015/19, від 01 грудня 2021 року в справі №308/14232/18, від 23 лютого 2022 року в справі №646/5368/19.

112.Отже, на думку суду, є доведеним факт заподіяння моральної шкоди позивачам діями відповідача відділення поліції № 4 Краматорського районного управління поліції, а саме: тривалої бездіяльності посадових осіб, пов`язаних з невиконанням своїх обов`язків, не проведенні комплексу дій передбачених КПК України.

113.Вирішуючи даний спір, суд враховує, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування та неможливістю здійснювати щоденну діяльність.

114.Крім того суд звертає увагу на ту обставину, що у спірних правовідносинах правовою підставою для відшкодування моральної шкоди є не самі по собі факти оскарження позивачем дій та бездіяльності органів досудового розслідування, а очевидна надмірна тривалість ( понад 11 років) досудового розслідування кримінального провадження.

115.Суд не бере до уваги доводи відповідачів про недоведеність позивачами усіх складових деліктної відповідальності, оскільки на підставі оцінки наданих доказів, в силу статей 81, 89 ЦПК України, судом встановлено факт надмірної тривалості кримінального провадження №12014050510004128 від 02.12.2014, спричиненої незаконною бездіяльністю уповноважених осіб відповідача при здійсненні своїх повноважень, що в силу вимог ст. 1174 ЦК України, є підставою для відшкодування моральної шкоди незалежно від вини.

116.Інші доводи відповідачів не спростовують спричинення позивачу моральної шкоди.

117.На підставі наведеного враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, вважає позовні вимоги позивачів щодо стягнення моральної шкоди у розмірі по 2 000 000 кожному завищеними.

118.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц зазначила, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

119.При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наведених вище фактів виявленої тяганини в кримінальному провадженні, де позивачів визнано потерпілими; враховує, що строк досудового розслідування триває понад 11 років; приймає до уваги надзвичайно тривале порушення прав людини на справедливий суд, що полягало у більш ніж двомісячний тривалості досудового слідства. При розрахунку моральної шкоди суд вважає за можливе здійснити його таким чином: згідно відомостей з ЄДРСР відомості про вчинення правопорушення внесені до реєстру 02.12.2014 року. Тому саме з 02.03.2015 року слід рахувати порушення прав позивачів. А тому, враховуючи засади розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для компенсації позивачам завданої моральної шкоди в розмірі по 500 грн за кожен місяць досудового розслідування, що становить 66 000 грн кожному (2015 рік 10 місяців 5000, грн; 2016 рік 12 місяців 6000,00 грн, 2017 рік -12 місяців 6000,00 грн, 2018 рік 12 місяців - 6000,00 грн, 2019 рік 12 місяців - 6000,00 грн, 2020 рік - 12 місяців 6000,00 грн, 2021 рік 12 місяців - 6000,00 грн, 2022 рік 12 місяців -6000,00 грн, 2023 рік 12 місяців -6000,00 грн, 2024 рік 12 місяців -6000,00 грн, 2025 рік 12 місяців -6000,00 грн, 2026 рік 2 місяці 1000,00 грн).

120.Відповідно до ст. 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому виступає відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

121.Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч.1 ст.167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.

122.Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч.2 ст.2 ЦК України).

123.Враховуючи положення наведених вище норм матеріального права, то суд вважає, що відшкодування шкоди, завданої неефективним розслідуванням злочину, може бути здійснено за рахунок держави Україна, яку у цій справі представляли органи, які мають для цього достатню компетенцію.

124.Згідно з правовим висновком, викладеним у пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11 (пункт 6.22); від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18 (пункт 4.20); від 27 лютого 2019 року у справі №761/3884/18 (пункт 33), від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 18 грудня 2019 року у справі №688/2479/16-ц (пункт 22), від 18 березня 2020 року у справі №553/2759/18 (пункт 35).

125.У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоби заявити відповідний позов до держави України, не є обов`язковою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц (пункт 30). Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц (пункт 44), від 25 березня 2020 року у справі №641/8857/17 (пункт 64), від 11 листопада 2020 року у справі №9901/845/18 (пункт 38), від 09 грудня 2020 року у справі №9901/613/18 (пункт 79).

126.Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц (пункт 27), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 05 жовтня 2022 року у справі №923/199/21 (пункт 8.18) і №922/1830/19 (пункт 7.3).

127.Таким чином, частково задовольняючи позов в цій частині, суд дійшов про стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безпосередньо з Державного бюджету України, оскільки кошти підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.

128.Щодо застосування строку позовної давності.

129.Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

130.У постанові ВП ВС від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16 (11-609апп18) визначено, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

131.«Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51)», йдеться у постанові.

132.Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

133.Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

134.Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

135.Відповідно до п.1 ч.1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають із порушення особистих немайнових прав.

136.У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про застосування строків давності.

137.З огляду на вищевикладене, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

138. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

139. Враховуючи те, що позивачі звільнені від сплати судового збору, а відповідачами є органи державної влади, позов до яких задоволено частково, в силу вимог статті 141 ЦПК України, судовий збір компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 76-83, 263, 265, 268, 273, 352, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до держави Україна в особі Головного управління Національної гвардії України, Головного управління Національної поліції України в Донецькій області в особі відділення поліції № 4 Краматорського районного управління поліції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

2. Стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 відшкодування моральної шкоди у розмірі 66 000 гривень.

3. Стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_10 , відшкодування моральної шкоди у розмірі 66 000 гривень.

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

5. Судовий збір віднести на рахунок держави.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 26 лютого 2026 року.

Суддя Н.О.Дюміна