Ухвала суду № 134374949, 19.02.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 4-с/641/5/2026 Справа № 641/7186/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі :

головуючої судді - Богдан М.В.

за участю секретаря Ананко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Нелюби Марини Анатоліївни, -

В С Т А Н О В И В:

20.06.2025 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подана скарга на рішення приватного виконавця Нелюба Марини Анатоліївни, в якій він просить: скасувати оскаржуване рішення приватного виконавця Нелюба М.А. за виконавчим провадженням від 20.05.2025 р. № 78128181 в частині що не відповідає абз. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» щодо встановленого законом порядку та меж проведення виконавчих дій; визнати дії приватного виконавця Нелюба М.А. за виконавчим провадженням від 20.05.2025 р. № 78128181 по проведенню стягнень із його заробітної плати, пенсії та інших доходів в АТ КБ «Приватбанк» у межах, що перевищують 20 % від цих надходжень неправомірними; зобов`язати приватного виконавця Нелюба М.А. усунути порушення та поновити порушене право заявника на проведення виконавчих дій у відповідності до абз. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 70 закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язати приватного виконавця Нелюба М.А. повернути надмірно стягнуті з ОСОБА_1 приватним виконавцем в АТ КБ «Приватбанк» 02.06.2025 р. та 12.06.2025 р. з його заробітної плати понад 20 % грошові кошти; зупинити стягнення з заробітної плати і пенсії у межах понад 20 % в АТ КБ «Приватбанк» до винесення судового рішення по цій справі; судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покласти на приватного виконавця Нелюба М.А.

Заявлені вимоги скарги обґрунтовує тим, що на виконанні у приватного виконавця Нелюби М.А. знаходиться виконавче провадження від 20.05.2025 р. № 78128181, відкрите на підставі виконавчого листа Слобідського районного суду м. Харкова від 07.04.2025 р. № 641/7186/21 про стягнення з нього на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості за опалення за двома паперовими виконавчими листами: 1. «стягнення заборгованості з оплати комунальних послуг» на суму «90865.88»; 2. «стягнення судового збору» на суму «1556.99». Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Під час виконавчих дій приватний виконавець Нелюба М.А. наклала арешт на всі його грошові кошти, які знаходяться на рахунках АТ КБ «Приватбанк» без вказівки на можливість проведення стягнення у межах і порядку визначених абз. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 70 закону України «Про виконавче провадження». В цій скарзі він оскаржує, що стягнення відбувається з порушенням меж та порядку проведення виконавчого провадження передбаченого абз. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 70 закону України «Про виконавче провадження», тобто в значно більших сумах ніж передбачено законом при проведенні виконавчих дій. Так, розмір відрахувань на погашення боргу перевищує 20 % з його заробітної плати і пенсії. Так, вже двічі стягнуто 100 % заробітної плати з банківської картки в АТ «Приватбанк»: 02.06.2025 р. 5173.22 грн. та 12.06.2025 р. 4300 грн., незважаючи на те, що відповідним законом встановлена процедура і межі можливості стягнення за виконавчим листом.

Від приватного виконавця Нелюби М.А. надійшов відзив на скаргу, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що на виконанні у приватного виконавця Нелюби М.А. знаходилося виконавче провадження від 20.05.2025 № 78128181, відкрите на підставі виконавчого листа Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.04.2025 № 641/7186/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість за опалення та гарячу воду за період з 22 вересня 2018 року по 31 серпня 2021 року в розмірі 80 184,20 грн., інфляційні витрати у розмірі 7 210,17 грн., 3 % річних у розмірі 3 471,51 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 556,99 грн., а всього 92 422 (дев`яносто дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 87 коп. 22.07.2025 за результатом вжитих приватним виконавцем заходів заборгованість за виконавчим провадженням була стягнута, а виконавче провадження завершено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (повне фактичне виконання рішення). У ході здійснення виконавчого провадження, з метою примусового виконання виконавчого листа Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.04.2025 № 641/7186/21, на підставі 18, 56, 76 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника від 20.05.2025. Постанова направлена до виконання банківським установам. На виконання вищевикладених норм чинного законодавства, 26.05.2025 приватний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника. Постанова скерована до виконання до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Також, зазначила, що постанова про накладення арешту на грошові кошти боржника містила застереження для банку, що арешт не поширюється на кошти, на які згідно із законом заборонено звертати стягнення; банк прийняв таку постанову та платіжну інструкцію до виконання, тобто не визначив кошти на рахунку Боржника такими, на які законом заборонено звертати стягнення; ані банк, ані сторони виконавчого провадження не повідомляли виконавця, що на рахунку боржника містяться кошти, на які заборонено звертати стягнення; на час звернення стягнення на кошти боржника фактичні утримання із заробітної плати боржника не здійснювалися (відрахування були відсутні).

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, направив заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, вимоги скарги підтримав, та просив задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник суб`єкта оскарження в судове засідання не з`явилася, у поданому відзиві просила розглядати справу за її відсутності, відмовити в задоволенні скарги з підстав, викладених у відзиві.

Представник стягувача КП «Харківські теплові мережі» в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомлені.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, скарги, приходить до наступного.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.07.2023 по справі № 641/7186/21 позовні вимоги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість за опалення та гарячу воду за період з 01.09.2018 року по 31.08.2021 року в розмірі 80 184,20 грн., інфляційні витрати у розмірі 7 210,17 грн., 3 % річних у розмірі 3 471,51 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 556,99 грн., а всього 92 422 грн. 87 коп.

Постановою Харківського апеляційного суду ввід 25.01.2024 рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.07.2023 змінено в частині визначення періоду, за яким обрахована заборгованість, яка стягнута судом першої інстанції з ОСОБА_1 на користь КП «ХТМ», зазначено замість невірної дати початку обраховування заборгованості «з 01 вересня 2018 року» вірну дату «з 22 вересня 2018 року по 31 серпня 2021 року». Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 липня 2023 року в частині стягнення судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Зменшено розмір судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» з 1556 грн 99 коп. до 1362 грн. 90 коп. В іншій частині рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.07.2023 залишено без змін.

01.04.2025 представник КП «ХТМ» звернувся із письмовою заявою до Комінтернівського районного суду м. Харкова про видачу йому рішення суду у справі № 641/7186/21, яке набрало законної сили, а також виконавчих листів по цій справі.

07.04.2025 року представнику КП «ХТМ» виданий виконавчий лист.

На виконанні у приватного виконавця Нелюби М.А. знаходилося виконавче провадження від 20.05.2025 № 78128181, відкрите на підставі виконавчого листа Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.04.2025 № 641/7186/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість за опалення та гарячу воду за період з 22 вересня 2018 року по 31 серпня 2021 року в розмірі 80 184,20 грн., інфляційні витрати у розмірі 7 210,17 грн., 3 % річних у розмірі 3 471,51 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 556,99 грн., а всього 92 422 (дев`яносто дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 87 коп.

Постановою приватного виконавця Нелюби М.А. від 20.05.2025 року винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , вказана постанова містить застереження для банку, що арешт не поширюється на кошти, на які згідно із законом заборонено звертати стягнення.

Постановою приватного виконавця Нелюби М.А. від 26.05.2025 року на підставі ст.ст. 10, 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 у розмірі 20% доходів боржника, вказана постанова скерована для виконання до Національного юридичного університету імені Я. Мудрого.

Постановою приватного виконавця Нелюби М.А. від 22.07.2025 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки заборгованість за виконавчим документом, сума основної винагороди приватного виконавця та розміру витрат виконавчого провадження стягнуто та перераховано в повному обсязі. Цією ж постановою знято арешти з майна боржника, з коштів боржника, припинено дію постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в рамках виконавчого провадження № 78128181.

За змістом ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення розцінюється як складова частина судового розгляду.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як, зокрема верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (п.п. 1-2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У частині 1 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

На виконання вищевикладених норм чинного законодавства, 26.05.2025 приватний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника. Постанова скерована до виконання до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" законодавець виокремлює такі заходи примусового виконання рішень: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Так, законодавець визначає, що звернення стягнення на кошти та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника є окремими заходами примусового виконання рішення.

Процедури здійснення окремих заходів примусового виконання не є тотожними та визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

У ході здійснення виконавчого провадження, з метою примусового виконання виконавчого листа Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.04.2025 № 641/7186/21, на підставі 18, 56, 76 Закону України "Про виконавче провадження" приватним виконавцем Нелюба М.А. винесено постанову про арешт коштів боржника від 20.05.2025.

Постанова направлена до виконання банківським установам.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

У постанові Верховного Суду від 18.10.2024 у справі № 199/6670/15-ц міститься такий правовий висновок: суди не звернули уваги, що скарга боржника та установлені судами обставини справи не свідчать про те, що приватний виконавець звернув стягнення на кошти, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, або на рахунок із спеціальним режимом використання або інший рахунок, звернення стягнення на які заборонено законом; банківська установа, на яку нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати можливість накладення арешту на кошти на рахунку або списання коштів в примусовому порядку, платіжну інструкцію приватного виконавця виконала, тобто не визначила кошти на ньому у відповідній сумі такими, на які законом заборонено звертати стягнення.

У постанові Верховного Суду від 14.08.2025 у справі № 320/14377/23 міститься такий правовий висновок: Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» не покладає на виконавця обов`язок здійснювати попереднє дослідження цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту. Частина третя статті 52 цього Закону такий обов`язок покладає на банк - саме він повинен перевірити, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в разі виявлення цільового призначення, яке виключає арешт коштів, зобов`язаний повідомити виконавця та повернути постанову про арешт коштів боржника без виконання. Водночас обов`язок виконавця полягає у знятті арешту з коштів на рахунку боржника саме за умови надання документального підтвердження, що відповідний рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, банком або боржником.

Згідно правової позиції, яка викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц, а саме: «…Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до процесуальних кодексів законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства.

При вирішенні спору, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів…».

Аналізуючи судову практику Верховного Суду, вважаємо за необхідне звернути увагу на низку правових висновків ВС, що відображають загальну тенденцію спрямування судового захисту перш за все на забезпечення належного виконання судового рішення. Порушення процедури, які не призвели до порушення прав боржника, не можуть бути підставою для скасування чи визнання недійсними дій, результатом яких стало ефективне виконання судового рішення.

Так, посилаючись на рішення ЄСПЛ від 5 липня 2012 року у справі «Глоба проти України», Верховний Суд у постанові від 10.09.2018 року справі № 905/3542/15 підкреслив, що основна мета виконавчого провадження виконання судового рішення, яке у державі, що визнала верховенство права, не може залишатися невиконаним на шкоду одній із сторін, а держава повинна вжити усіх необхідних кроків, у межах своєї компетенції, для виконання остаточного рішення суду.

Зі змісту частини першої статті 447 ЦПК України вбачається, що підставою для звернення сторони виконавчого провадження до суду зі скаргою є порушення її прав чи свобод внаслідок рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, звертаючись до суду зі скаргою, сторона виконавчого провадження зобов`язана обґрунтувати порушення її прав та свобод із посиланням на конкретні рішення, дії або бездіяльність державного виконавця (інших посадових осіб) та вказати у чому саме полягає таке порушення.

Судом встановлено, що постанова винесена приватним виконавцем про накладення арешту на грошові кошти боржника ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 78128181 містила застереження для банку, що арешт не поширюється на кошти, на які згідно із законом заборонено звертати стягнення, Банком було прийнято таку постанову та платіжну інструкцію до виконання, тобто Банк не визначив кошти на рахунку ОСОБА_1 такими, на які законом заборонено звертати стягнення.

Крім того, ОСОБА_1 не надано доказів до суду, що на його рахунку містилися кошти, на які заборонено звертати стягнення.

Отже, ОСОБА_1 , звертаючись до суду зі скаргою, не довів наявність порушення його прав чи свобод рішеннями приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1-4, 12, 258-260, 352-355, 447-452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Нелюбаи Марини Анатоліївни відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, через суд першої інстанції, шляхом подачі в 15-денний строк з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, якщо скаргу не було подано.

Суддя -М. В. Богдан