Рішення № 134373513, 23.02.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/2376/25

Провадження № 2-а/147/4/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем судового засідання Задверняк Т. П.,

за участі представника позивача Довганя О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Тростянець Гайсинського району Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, третя особа: Інспектор Вінницького районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Матвійчук Володимир Миколайович, про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції у Вінницькій області, третя особа: Інспектор Вінницького районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Матвійчук В. М., про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ЕНА №6271216 від 03 грудня 2025 року за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду зазначає, що 03.12.2025 близько 13:00 години позивач перебував на вул. В. Терлецького у с. Кинашів Тульчинського району Вінницької області, у кабіні трактора Беларус-892, д.н.з. НОМЕР_1 , та виконував ремонтні роботи, в той час як водій трактора поїхав у місцевий магазин з метою придбання запасних частин, в цей час у зустрічному напрямку рухався автомобіль зІ співробітниками поліції, які зупинилися та пред`явили позивачеві вимогу надати для огляду документи. Вказані вимоги працівників поліції позивач виконав та надав їм для ознайомлення посвідчення тракториста, як єдиний наявний у нього при собі на той час, документ, що посвідчує особу. Перевіривши анкетні дані позивача згідно з інформацією у електронних реєстрах працівники поліції виявили дані про те, що останнього 04.06.2025 позбавлено права керування транспортними засобами, після чого щодо позивача була винесена оскаржувана Постанова. Водночас розгляд справи про адміністративне правопорушення як такий фактично не відбувався, а співробітник поліції, обмежився формальним заповненням постанови та усним повідомленням позивача про те, що на нього буде накладено штраф. Позивач вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки прийнята з істотним порушенням установленого законом порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, без належного з`ясування фактичних обставин справи та без підтвердження події адміністративного правопорушення належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим у діях позивача відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, а сама постанова підлягає скасуванню. Зазначає, що співробітник поліції визнав позивача винним в керуванні транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами та виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом недоведений жодними доказами, а також співробітник поліції не ознайомив позивача з такими доказами, тоді як сам позивач свою вину не визнає і керування транспортним засобом заперечує. З огляду на це, вимога співробітників поліції надання посвідчення водія за умови, що особа не керує транспортним засобом є сама по собі такою, що суперечить нормам чинного законодавства. Позивач зазначає, що фактично спірна постанова є єдиним документом, який утворився внаслідок розгляду 03.12.2025 справи про адміністративне правопорушення щодо позивача, жодні докази не збиралися. Щодо юридичної кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП зазначає, що 04.06.2025 Тростянецький районний суд Вінницької області у справі №147/877/25, визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосував стягнення у виді штрафу - 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на п`ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу. Серед іншого під час розгляду справи суд встановив, що гр. ОСОБА_1 притягався до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП 14.02.2025 постановою серії ЕНА №4070204, чим порушив п. 2.1. а ПДР керування ТЗ особою, яка не має права керування ТЗ. Отже, з 14.02.2025, станом на 03.12.2025 не минув період тривалістю у рік. З огляду на це, в разі виявлення порушення ОСОБА_1 правопорушення, яке полягало б у невиконанні п. 2.1а ПДР керування ТЗ особою, яка не має права керувати ТЗ, уповноважений співробітник поліції був зобов`язаний зафіксувати таке порушення, склавши відповідний протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст.126 КУпАП. Відповідно до положень ст. 221 КУпАП справи про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, розглядаються судом. На переконання сторони позивача співробітник поліції розглянувши справу про адміністративне правопорушення здійснив помилкову кваліфікацію обставин події за ч. 4 ст.126 КУпАП, та виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності поза межами своєї компетенції. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення поза межами юрисдикції співробітник поліції допустив також порушення права позивача на справедливий суд в контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Що на думку сторони позивача є самостійною і достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови і закриття провадження у справі. З огляду на викладене просить суд: визнати протиправною і скасувати постанову серії ЕНА №6271216 від 03.12.2025 винесену інспектором Вінницького районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Матвійчуком Володимиром Миколайовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.126 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 16 грудня 2025 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити з повідомленням сторін.

19 грудня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив залишити оскаржувану постанову серії ЕНА №6271216 від 03.12.2025 без змін, а позов ОСОБА_1 без задоволення. В обґрунтування своїх доводів посилається, зокрема, на те, що забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення. Поліцейські уповноважені здійснювати розгляд справи про адміністративні правопорушення за ч. 4 ст.126 КУпАП. Із наявних відеозаписів з портативного відео реєстратора поліцейського, випливає, що під час прямування поліцейського до трактора, останній перебуває із увімкненим двигуном та здійснює рух, в цей час за кермом перебуває позивач. Далі позивач зупиняє трактор, вимикає двигун та надає поліцейським для перевірки запитувані документи, водночас не заявляє жодних тверджень щодо виконання в даний момент ремонтних робіт у кабіні трактора. Вказані обставини спростовують доводи позивача щодо не керування трактором та перебування у його кабіні з метою виконання ремонтних робіт. Під час перевірки документів за наявними базами даних встановлено, що позивач позбавлений керування транспортними засобами строком на п`ять років. З вказаним позивач погодився, проте зауважив, що лише автомобілями та мототранспортом. Далі водію було повідомлено, що його буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП, а також суму штрафу, який буде накладено. Також водієві було повідомлено про підставу зупинки, а саме наявність на передній гумі пошкоджень та відсутність протектора. Факт даного правопорушення зафіксовано на наявному відеозаписі. У подальшому було проведено розгляд справи, у тому числі повідомлено суть вчиненого правопорушення, зачитано права, передбачені ст. 268 КУпАП, ст. 63 КУ, а також порядок оскарження постанови та сплати накладеного штрафу. Із вчиненим правопорушенням позивач погодився. Копію оскаржуваної постанови було вручено позивачеві. Під час розгляду справи позивач не заявляв жодних клопотань чи заяв, що спростовує доводи викладені у позові щодо порушення його прав під час розгляду справи. Твердження відповідача щодо невірної кваліфікації події, а саме необхідність складення відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст.126 КУпАП, є безпідставними та необґрунтованими. Відповідальність за ч. 5 ст.126 КУпАП настає у разі повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою четвертою цієї статті. Позивач притягався до відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП постановою серії ЕНА №4070204 від 14.02.2025, а за повторне вчинення протягом року порушення передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП, на останнього, постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 04.06.2025 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років. Таким чином, позивач був притягнений до адміністративної відповідальності за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених ч. 2-4 ст.126 КУпАП. Одночасно на підставі згаданої постанови від 04.06.2025 у справі №147/877/25, правосуб`єктність позивача стала обмеженою як в праві керування всіма транспортними засобами так і можливості отримати відповідне право протягом п`яти років, що у свою чергу є більш ширшим обмеженням, аніж заборона керування транспортними засобами особою, яка немає права керування таким транспортним засобом та фактично виключає її також. Таким чином, на думку сторони відповідача, відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, передбачена ч. 4 ст.126 КУпАП, а тому поліцейський правильно кваліфікував дії позивача та притягнув його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП.

Відповіді на відзив від позивача чи його представника до суду не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, що працівник поліції фактично виконував вказівку іншого поліцейського про складення постанови за ч. 4 ст.126 КУпАП, тобто автор протоколу не був об`єктивний під час розгляду справи, більше того такий розгляд фактично не відбувся. Поліцейський достовірно знаючи про наявність рішення суду про позбавлення позивача права керування не звернув на це уваги і не склав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст.126 КУпАП, натомість виніс відносно позивача оскаржувану постанову за ч. 4 ст.126 КУпАП.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, хоча повідомлений про дату і час розгляду справи належним чином. Заяв або клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Третя особа: Інспектор Вінницького районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Матвійчук В. М. у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та відеозаписи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, дійшов наступного.

Судом встановлено, що 03 грудня 2025 року Інспектор Вінницького районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Матвійчук В. М. ухвалено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6271216 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 4 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн.

Згідно з оскаржуваною постановою, 03.12.2025 12:39:05 с. Кинашів вулиця Терлецького водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Трактор Беларус-892 д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування від 04.06.2025 Тростянецьким районним судом Вінницької області, чим порушив п.2.1 «а» ПДР (керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст.5 КАС України визначено, що Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом ч. 1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 №580-УІП, поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Пунктом 1.3 ПДР закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно із п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, Іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Статтею 222 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Згідно із ч. 2 ст.222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, зокрема, і за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до п. 2.3 рішення Конституційного суду України №5-рп/2015 від 26.05.2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, законодавство передбачає випадки коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП), в такому разі притягнення особи до адміністративної відповідальності фактично відбувається у скороченому провадженні.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (в даному випадку відповідач) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, крім того чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ

За змістом ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до частини першої ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі №743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі №524/5536/17.

Суд враховує, що за правилами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Відповідні технічні прилади та технічні засоби поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Так, представником відповідача до відзиву долучено відеозаписи з відео реєстратора службового автомобіля поліцейського за участю ОСОБА_1 .

Диспозицією ч. 4 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.126 КУпАП полягає саме в керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 за № 1395, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене, зокрема ч. 4 ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно із пунктами 8, 9 розділу ІІІ вказаної Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ст. 268 КУпАП). Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Наведені положення Інструкції кореспондуються з положеннями ч. 4 ст. 258 КУпАП, відповідно до якої у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У позовній заяві позивач наполягав на тому, він не керував транспортним засобом, що розгляд справи про адміністративне правопорушення не проводився, працівник поліції не роз`яснив ОСОБА_1 його права, не надав можливості скористатися своїми правами.

Зазначені твердження відповідачем спростовані. Наданий представником відповідача до відзиву відеозапис містить рух транспортного засобу за кермом якого знаходився ОСОБА_1 , а також процедуру розгляду поліцейським факту виявленого правопорушення щодо позивача. Позиція позивача щодо не керування транспортним засобом, виникла лише у позові про оскарження постанови, однак під час розмови з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом. Наполягав на тому, що постановою Тростянецького районного суду Вінницької області його позбавлено лише права керування автомобільним та мототранспортом, натомість посвідчення тракториста у нього ніхто не забирав. Більше того, з відеозапису події випливає, що позивач ОСОБА_1 намагається домовитися з працівниками поліції, щоб ті не складали відносно нього адміністративного матеріалу, адже через стан здоров`я він не може знайти роботу, яка пов`язана з надмірним рухом. Жодних доводів про те, що він проводить ремонтні роботи у кабіні трактора ОСОБА_1 не зазначено.

За таких обставин доводи сторони позивача про недодержання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження та спростовуються відеозаписом події за участю ОСОБА_1 .

Разом з тим, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення не містить посилань на здійснення відповідачем фотофіксації та відеофіксації спеціальним приладом, відомості про які також мали б бути відображені в постанові згідно з вимогами ст. 283 КУпАП.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, №337/346/17 від 08.04.2020, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Суд зазначає, що з урахуванням приписів статей 251, 280 КУпАП після виявлення факту вчинення правопорушення інспектор зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення, чого в даному випадку не було дотримано.

З огляду на викладене суд зауважує, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, в обґрунтування законності винесеної ним постанови та застосування до позивача адміністративного стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 126 КУпАП, не долучено до матеріалів справи жодних належних доказів.

Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.

Проте зазначена постанова є предметом оскарження, а тому не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Як зазначалося вище, ст. 222 КУпАП передбачено право органів Національної поліції розглядати справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, частина друга статті 44-3, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Таким чином, встановлено, що поліцейські мали право вимагати перевірку документів, та у випадку наявності порушень розглядати матеріали за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Разом з тим, судом встановлено, що 04.06.2025 відносно ОСОБА_1 вже була винесена постанова Тростянецького районного суду Вінницької області у справі №147/877/25, в тому числі за ч. 5 ст. 126 КУпАП, згідно з якою він притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 40800 грн. та з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років. Ці обставини достовірно були відомі працівникам поліції під час події за участю ОСОБА_1 .

Повторним, відповідно до ст.35 КУпАП, визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.

Таким чином вбачається повторність протягом року вчинення порушення керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідальність за вчинення повторного протягом року вчинення порушення керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Дії особи, яка, будучи позбавленою права керування транспортними засобами за ч. 5 ст. 126 КУпАП, повторно протягом року вчиняє аналогічне правопорушення (керування транспортним засобом), кваліфікуються за частиною 5 статті 126 КУпАП.

Таким чином, станом на час розгляду справи та ухваленні відповідачем постанови серії ЕНА № 6271216 за ч.4 ст.126 КУпАП, а саме 03 грудня 2025 року, ним було неправильно кваліфіковано можливі дії громадянина ОСОБА_1 , що призвело до порушення норм матеріального права.

Неправильна кваліфікація порушення зумовлює притягнення особи за неналежне порушення.

Разом з тим, сама по собі кваліфікація діяння за менш суворою частиною статті КУпАП та неврахування ознаки повторності вчиненого адміністративного правопорушення та непред`явлення особі обвинувачення за ч.5 ст.126 КУпАП не є підставою для висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення та порушення п. 2.1 а ПДР України, оскільки факт керування транспортним засобом особою, яка була позбавлена права керування, не спростовано жодними доказами. За наведених обставин, суд зазначає про відсутність у суду підстав закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 247 КУпАП.

Суд зазначає, що в даному випадку судом не встановлюється відсутність або наявність вини позивача, а розглядаються дії відповідача по прийняттю певного рішення, тобто саме в аспекті протиправності чи правомірності дій відповідача по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Повноваження на складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП належить до компетенції працівників Національної поліції.

У зв`язку з викладеним, суд вважає позовні вимоги щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАС України, з а наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Що стосується вимог про визнання постанови протиправною, суд вважає, що з огляду на положення ст. 286 КАС України, належним та ефективним способом захисту прав позивача є саме скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, а тому в частині задоволення позовної вимоги про визнання постанови інспектора протиправною потрібно відмовити.

Згідно з практикою ЄСПЛ та нормами України, суд не зобов`язаний надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін, якщо основне питання розглянуто.

З огляду на це інші доводи сторін не спростовують наведених вище висновків суду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тобто, якщо відповідачем у справі виступала посадова чи службова особа, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, в якому працює ця особа. Водночас залучення такого суб`єкта владних повноважень до участі у справі в якості окремого учасника не вимагається.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 605,60 грн, а тому відповідно до вимог ст. 139 КАС України вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Керуючись ст. 77, 243-246, 250, 286, КАС України, ст. 251, 288 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, третя особа: Інспектор Вінницького районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Матвійчук Володимир Миколайович, про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕНА № 6271216 від 03 грудня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 20400 грн.

Справу про адміністративне правопорушення надіслати на новий розгляд до Вінницького районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відомості про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, ЄДРПОУ 40108672, адреса місцезнаходження: вулиця Театральна, 10, місто Вінниця, 21050;

третя особа Інспектор Вінницького районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Матвійчук Володимир Миколайович, адреса: вулиця Пирогова, 4А, місто Вінниця, 21018.

Повний текст рішення складено 25 лютого 2026 року.

Суддя О. Г. Борейко