Рішення № 134372009, 25.02.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/16650/25

Провадження № 2/638/2682/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м.Харків

Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Поляков О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кутоманової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просять скасувати державну реєстрацію обтяження - арешт нерухомого майна на об`єкт обтяження: квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та припинити це обтяження.

В обґрунтування позову адвокат Лютянська Н.С. в інтересах позивачів зазначила, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 22.02.1999 року № НОМЕР_1 , виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Після її смерті в спадщину на частину приватизованої квартири АДРЕСА_3 вступила її донька, ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на частину приватизованої квартири АДРЕСА_3 , яка належала останній, та частину квартири АДРЕСА_3 , яка була ОСОБА_5 отримана у спадщину після смерті ОСОБА_4 . Номер спадкової справи у Спадковому реєстрі 69813355, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі. Спадкоємцем спадкового майна, яке відкрилося після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_1 . Звернувшись до нотаріуса для переоформлення спадщини, ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість вчинення нотаріальних дій через наявність обтяжень на нерухомість, а саме: постановою державного виконавця Дзержинського відділу ДВС Харківського міського управління юстиції від 14.02.2010 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка начебто мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначеною постановою заборонено здійснювати відчуження даного майна.

Представник позивачів повідомляє, що ОСОБА_3 ніколи не була власником чи співвласником квартири АДРЕСА_2 . Більше того, ОСОБА_3 ніколи не проживала та не була зареєстрована за вказаною адресою. Даний факт підтверджується відповіддю Департаменту реєстрації виконавчого комітету Харківської області від 13.06.2024 року №1703/0/50-24. Для позивачів ОСОБА_3 є сторонньою невідомою особою, яка жодного відношення не має до нерухомості, яка належить їм на праві спільної сумісної власності та на підставі свідоцтва про право на спадщину. Тому, ОСОБА_1 , через законного представника, звернулася до Шевченківського відділу ДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою, в якій просила зняти арешт з нерухомого майна, яке належить їй на праві спільної сумісної власності.

Однак, на вказану заяву третя особа надала відповідь від 29.07.2025 року №113163, в якій зазначено про те, що ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження, а тому будь-яка інформація по виконавчому провадженню не буде надана. Враховуючи викладене, в даному випадку позивачі можуть зняти заборону на нерухоме майно лише на підставі рішення суду.

22.10.2025 через «Електронний суд» від Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові СМУМЮ надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Шевченківський відділ ДВС повідомив, що 14.02.2010 державним виконавцем Дзержинського відділу ДВС Харківського міського управління юстиції Саричевою Л.Ю. при розгляді заяви представника АТ «ДельтаБанк» про примусове виконання виконавчого листа № 2-6218/10, виданого 08.12.2010 Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ДельтаБанк» заборгованості в розмірі 10 657,77 грн було винесено постанову № 574/5 про відкриття виконавчого провадження. Керуючись статтею 55 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, державний виконавець наклав арешт на все рухоме і нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3 , із забороною його відчуження. Станом на день направлення заяви, боржником ОСОБА_3 не виконано у повному обсязі вимоги виконавчого документа, зокрема, не сплачено виконавчий збір, передбачений статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 27.11.2009); не відшкодовано витрати на проведення виконавчих дій; відсутнє офіційне повідомлення від стягувача (банку) про відсутність у боржника зобов`язань за кредитним договором.

Окрім того, виконавчий лист, виданий на виконання судового рішення, у встановленому законом порядку не визнаний таким, що не підлягає виконанню, а тому виконавче провадження не може вважатися завершеним. Отже, правові підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні, оскільки рішення суду не виконано у повному обсязі, витрати не відшкодовано, виконавчий збір не сплачено, а обставини, що стали підставою для накладення арешту, не усунуті.

Додатково повідомив, що у зв`язку із закінченням передбаченого строку зберігання, матеріали виконавчого провадження було знищено, що підтверджується відповідними актами вилучення на знищення. Отже, надати копії або інші документи з виконавчого провадження не є можливим.

Враховуючи викладене, просив у задоволені вимог про скасування арешту та припинення обтяження нерухомого майна, а саме квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відмовити повністю.

17.11.2025 представник позивачів, адвокат Лютянська Н.С надала додаткові письмові пояснення по справі.

Звертає увагу на те, що постанова державного виконавця, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , яка начебто належить ОСОБА_3 , винесена 14.02.2010 року. Тоді як право власності за вказаною квартирою ще з 22.02.1999 року було закріплено за: 1. ОСОБА_4 , 2. ОСОБА_5 , 3. ОСОБА_2 , 4. ОСОБА_1 . Даний факт підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 22.02.1999 року № НОМЕР_1 . Тобто, з 22.02.1999 року по 14.02.2010 року квартира АДРЕСА_2 ніколи не належала ОСОБА_3 . Також, відповідно до інформації з картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, а саме з поквартирной карточки (форма Б) (мовою оригіналу) всього у вказаній квартирі, за весь час з моменту оформлення права власності на майно, були зареєстровані: 1. ОСОБА_4 , яка була зареєстрована у даній квартирі ще задовго до оформлення права власності на неї - 02.04.1971 року, а знята з місця реєстрації - 21.10.2001 року; 2. ОСОБА_5 , яка була зареєстрована у даній квартирі 20.01.1988 року, а знята з місця реєстрації - 24.04.2015 року; 3. ОСОБА_2 , який був зареєстрований у даній квартирі 18.12.1991 року, а знятий з місця реєстрації - 19.04.2012 року; 4. ОСОБА_1 , яка була зареєстрована у даній квартирі 15.10.1992 року та станом на зараз має місце реєстрації за вказаною адресою. Дані факти підтверджуються листом Департаменту реєстрації виконавчого комітету Харківської міської ради від 13.06.2024 року №1703/0/50-24, який було долучено до позовної заяви.

Отже, державний виконавець, при винесення постанови від 14.02.2010 року, повинен був перевірити, шляхом отримання відповідних довідок, яке майно належало боржнику. Однак, державний виконавець не виконав даного обов`язку.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 08.09.2025 провадження у справі відкрито в порядку загального провадження.

Ухвалою від 25.11.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів адвокат Лютянська Н.С. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, скасувати реєстрацію обтяження-арешт нерухомого майна на об`єкт обтяження, а саме на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та припинити це обтяження.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, була повідомлена своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи до суду не з`явилась, разом з письмовими поясненнями, які надала до позовних вимог, просила розглядати справу без її участі.

За змістом ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на неявку відповідача у даній цивільній справі, врахувавши позицію сторони позивача та їх представника, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Виходячи з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України, встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 22.02.1999 року № НОМЕР_1 , виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Згідно з копією свідоцтва про смерть, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після її смерті на частину спадщини приватизованої квартири АДРЕСА_3 вступила її донька, ОСОБА_5 .

Згідно із копією свідоцтва про смерть, виданого Харківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області СМРМЮ, серії НОМЕР_4 , ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, №33101567 від 22.01.2013 спадкоємцем спадкового майна на квартиру, яка знаходиться за адресою, АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_5 стала ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації Департаменту реєстрації ХМР Виконавчого комітету з картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, а саме з "поквартирной карточки (форма Б)" в квартирі АДРЕСА_2 були зареєстровані, ОСОБА_4 , зареєстрована 02.04.1971 року, а знята з місця реєстрації 21.11.2001 року; ОСОБА_5 , зареєстрована з з 20.01.1988 року, а знята з місця реєстрації 24.04.2015; ОСОБА_2 , зареєстрований 18.12.1991 року, а знятий з реєстрації 19.04.2012 року; ОСОБА_1 , зареєстрована 15.10.1992 року та станом подання позову до суду має місце реєстрації за вказаною адресою.

Згідно із постановою про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2010 державним виконавцем Дзержинського відділу ДВС ХМУЮ Саричевою Л.Ю, за виконавчим листом №2-6218/10, виданого 08.12.2020 Печерським р/с м. Кива про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 10433,44 грн, було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржник звертається в розмірі та обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Державний виконавець при винесенні постанови від 14.02.2010 року повинен був перевірити, шляхом отримання відповідних довідок, яке майно належить боржнику ОСОБА_3 та за ким зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Натомість доказів отримання відповідної інформації державним виконавцем суду не надано.

Отже, накладення арешту на нерухоме майна обмежує права позивачів як власників щодо вільного розпорядження майном.

За таких обставин, через наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивачі в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту захистити своє порушене право власності не можуть, суд доходить висновку про необхідність захисту їх прав шляхом зняття такого арешту з нерухомого майна, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно з ч.1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

За змістом ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід права та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 року, ратифікованого законом України «про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що ст. 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що будь-яке втручання у мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній або юридичній особі обґрунтовані можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів влади з метою ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. (рішення у справі «Капітал банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v.Bulgaria), п.134).

Суд зазначає, що будь-яке обтяження права власності має переслідувати певну законну мету, бути співмірним та не перевищувати меж права вільного здійснення права власності майном.

У правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18, зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про припинення обтяження з нерухомого майна, задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію обтяження - арешт нерухомого майна на об`єкт обтяження: квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та припинити це обтяження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч. 3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О. В. Поляков