Ухвала суду № 134371309, 24.02.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/16/26

Провадження № 2/243/490/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Соловйової О.О.,

за участю секретаря судового засідання Коваленка В.В.,

Учасники справи:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи, Слов`янського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів № 14 Слов`янської міської ради Донецької області, Українець О.Г.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданніза правилами загального позовного провадження, в режимі відеоконференції, позовну заяву ОСОБА_3 , в інтересах якої діє Овчаренко Олег Олексійович, до Відділу освіти Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Слов`янський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів № 14 Слов`янської міської ради Донецької області, Комунальна установа «Централізована бухгалтерія відділу освіти Слов`янської міської ради» про стягнення заробітної плати

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 до Відділу освіти Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Слов`янський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів № 14 Слов`янської міської ради Донецької області, Комунальна установа «Централізована бухгалтерія відділу освіти Слов`янської міської ради» про стягнення заробітної плати.

Позивач ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлена належним чином.

Представник третьої особи, Комунальної установи «Централізована бухгалтерія відділу освіти Слов`янської міської ради» в підготовче судове засідання не з`явився, в матеріалах справи є заява про розгляд справи у відсутність представника комунальної установи.

Представник відповідача, адвокат Ламза Д.В., в підготовчому судовому засіданні підтримав подане ним письмове клопотання про витребування у позивача доказів, визначених у пунктах 3.13.5 цього клопотання.

Суд, вивчивши подане клопотання, з`ясувавши думку учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, приходить до висновку про його задоволення з огляду на положення ст. 84 ЦПК України.

Щодо письмового клопотання представника відповідача про визначення предмета доказування у справі та уточнення обставин, що підлягають встановленню, суд, приходить до наступного висновку.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (ч. 1 ст. 175 ЦПК України), зокрема, зазначає зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (п. 3 ч. 3 вказаної статті).

Враховуючи вищенаведені норми цивільного процесуального законодавства, судом встановлено, що всі визначені процесуальним законом норми стороною позивача, при зверненні до суду дотримано, предмет і підстави позову чітко та логічно викладено, тому клопотання відповідача про визначення предмета доказування у справі та уточнення обставин, що підлягають встановленню, задоволенню не підлягає.

Щодо заявленого представником відповідача клопотання про надання судом оцінки належності відповідача та належного способу судового захисту, суд зазначає наступне.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Зі змісту зазначених вище норм вбачається, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ейрі проти Ірландії» від 09.10.1979, суд вказав, що особа сама має вирішити, який засіб судового засобу використати; отже, навіть якби виявилося, що пані Ейрі обрала засіб судового захисту, менш підходящий для неї, ніж інші у даних обставинах, то це не мало б значення.

Таким чином, позивач має право на захист свого порушеного права у той спосіб, який сам обрав (якщо такий спосіб передбачений законом), а тому суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу і предмет. У вз`язку з чим суд повинен захистити таке порушене право в обраний саме позивачем спосіб, навіть якщо він, обраний позивачем спосіб захисту, є менш ефективним, ніж інші, у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання представника відповідача про надання судом оцінки належності відповідача та належного способу судового захисту є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 84, 175, 258, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача про надання судом оцінки належності відповідача та належного способу судового захисту відмовити.

У задоволенні клопотання представника відповідача про визначення предмета доказування у справі та уточнення обставин відмовити.

Клопотання представника відповідача про витребування доказів задовольнити.

Витребувати у позивача наступні докази:

письмові звернення до роботодавця: усі заяви, скарги, звернення, повідомлення або інші письмові документи, подані позивачем до роботодавця у період з 2022 р. по 2025 р., з яких вбачається: вимога допустити до роботи; вимога виплатити заробітну плату; незгода з призупиненням дії трудового договору;

докази незгоди з наказом від 17.08.2022 року, а саме будь-які документи, що підтверджують: оскарження наказу; подання заперечень; звернення до суду або інших органів щодо його незаконності;

докази готовності приступити до роботи, документи, що підтверджують реальне волевиявлення позивача до виконання трудових обов`язків, зокрема: письмові заяви про готовність працювати; повідомлення про можливість дистанційної роботи; інші підтвердження активної позиції;

докази виконання трудових обов`язків, а саме будь-які матеріали, які свідчать про фактичне виконання позивачем трудової функції у період після 17.08.2022 року (табелі, звіти, доручення, листування тощо);

докази звернення до інших органів щодо компенсації, а саме документи, що підтверджують звернення позивача до: органів державної влади; міжнародних організацій; інших уповноважених суб`єктів з питання компенсації заробітної плати відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України № 2136-IX.

Витребувані документи надати до суду в строк до 04 березня 2026 року.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі з сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://sl.dn.court.gov.ua/sud0544.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.О. Соловйова