Рішення № 134371121, 25.02.2026, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 523/13864/24

Провадження № 2/513/43/26

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Русавської Н.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Коюда М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження в залі суду с. Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

у с т а н о в и в:

21 серпня 2024 року позивач звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтував тим, що у нього та ОСОБА_2 від спільного проживання народилася одна дитина: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, відповідач близько 13 років назад покинула їх із сином та зараз проживає окремо. Він разом з сином проживають за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою вони з сином та його теперішньою дружиною на даний час фактично проживають однією сім`єю. Разом з тим, відповідач взагалі не цікавиться життям дитини, ухидяється від виконання обов`язків по утриманню та вихованню дитини. Адже, протягом 5 років відповідач не те, що жодного разу не з`явилася за місцем проживання дитини, але й не виявляв жодної ініціативи у встановленні будь-якого контакту з дитиною. Син ОСОБА_3 перебуває на повному його утриманні. Виключно він бере участь у його вихованні та матеріальному забезпеченні, адже мати дитини проживає окремо від нього та сина та не бере жодної участі у вихованні дитини. Протягом всього того тривалого часу, відповідач жодним чином не цікавився життям дитини, не намагалася встановити з сином якийсь контакт. Відповідач ніяким чином не піклується про сина, не проявляє заінтересованість в його подальшій, долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з сином в обсязі, необхідного для його нормального самоусвідомлення, не надає сину доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання ним освіти створились умови, які шкодять інтересам дитини. Дитина більше 5 років свою біологічну матір не бачила, по телефону вони також не спілкуються. Навіть не вітає сина зі святами. Участі у його житті мати не приймав та не приймає і на даний час. Свою біологічну мати дитина майже не пам`ятає, з нею не зустрічається та не спілкується. У зв`язку із небажанням відповідача зустрітись із сином чи хоча б зателефонувати йому, у дитини затаїлась на матір образа, він взагалі не бажає з нею спілкуватися. На його думку, спілкування з біологічною матір`ю у сина може викликати почуття тривоги, гніву і страху. Адже з соціальних мереж стало відомо, що біологічна матір перебуває у новому шлюбі та має спільну дитину, натомість з сином - ОСОБА_4 , не спілкується. Тому у сина виникла образа на біологічну матір, та не розуміння чому мати з ним не хоче підтримувати зв`язок. Син проживає з ним та його новою дружиною, яка повністю замінила йому матір. Дитина вважає мачуху - ОСОБА_5 своєю справжньою матір`ю, яка завжди дбала і дбає про матеріальне благополуччя дитини, його духовний розвиток, стан здоров`я, тощо. Зокрема, його теперішня дружина завжди докладає усіх зусиль для того, щоб стати для нього справжньою матір`ю. Відповідач натомість фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Дитина відвідує Одеську гімназію №48 Одеської міської ради, що підтверджується характеристикою зі школи. Зокрема, у вказаній характеристиці йдеться про те, що він, як батько дитини приділяє велику увагу вихованню та навчанню сина. Школа підтримує контакти лише з ним та його дружиною, натомість, про мати дитини нічого не відомо, вона ніколи не приходила до школи, не цікавилась навчанням сина. Та і сама дитина ніколи не згадувала про матір. Більше того варто звернути увагу на те, що жодної матеріальної допомоги на утримання та розвиток дитини відповідач як не давала так і не надає. Дитина знаходиться на повному його утриманні. Крім того, у нього постійно виникають труднощі щодо отримання від відповідача дозволу на виїзд дитини за кордон. Він мало того, що сам не докладає жодних зусиль для створення належних умов щодо відпочинку та оздоровлення дитини, та ще й заважає йому це робити, не даючи йому дозвіл на виїзд із дитиною за кордон, не кажучи при цьому:- «Щоб син пішов у ЗСУ».

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2024 року позовну заяву передано за територіальною підсудністю на розгляд до Татарбунарського районного суду Одеської області.

У зв`язку з неможливістю автоматизованого розподілу судової справи між суддями та утворення складу суду розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області від 26 вересня 2024 року матеріали позовної заяви передано до Саратського районного суду Одеської області.

Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області від 30 січня 2025 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 04 березня 2025 року о 09:30 годині.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя № 587/0/15-25 від 20 березня 2025 року суддя ОСОБА_7 звільнена з посади судді Саратського районного суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Розпорядженням керівника апарату Саратського районного суду Одеської області № 45 від 17 квітня 2025 року справу передано на повторний автоматизований розподіл справ.

Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області Рязановою К.Ю. від 22 квітня 2025 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 28 травня 2025 року представник позивача адвокат Коюда М.А. позов підтримав з підстав викладених у ньому та пояснив, що у позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 під час спільного проживання без офіційної реєстрації шлюбу народилась спільна дитина ОСОБА_8 , який усе своє життя проживав разом з батьком, натомість, після народження сина, відповідач припинила приймати участь у вихованні сина, також матеріальному забезпеченні. На сьогоднішній день позивач ОСОБА_1 перебуває в офіційному шлюбі з громадянкою ОСОБА_9 , вони фактично проживають однією сім`єю, син позивача ОСОБА_10 вважає її своєї мамою, яка приймає активну участь у його вихованні. Останні шість років дитина не бачила свою матір. Будь-які спроби позивача щодо спонукання відповідача приймати участь у вихованні їхнього сина, були безуспішними. Наразі наявна інформація про те, що відповідач проживає з іншим чоловіком. За останні чотирнадцять років відповідач не виявила наміру повернутися до сім`ї, наразі кожна із сторін має власну родину. Відповідач як не виконувала так і не виконує свої батьківські обов`язки. Дані обставини були встановлені органом опіки та піклування у висновку від 24 січня 2025 року та висловили свою позицію щодо задоволення позовних вимог у цьому випадку. Приблизно коли дитині було чотири роки, сторони припинили проживати разом. Наразі дитині шістнадцять років. Остання дата спілкування дитини з матір`ю, коли йому було чотири роки.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні 19 серпня 2025 року позов підтримав, просив суд його задовольнити, та пояснив що, перший раз вони з відповідачем розійшлись коли дитині було один рік та три місяці. Шість років відповідач взагалі не спілкується з дитиною, на контакт виходить тільки з ним по телефону. Дитина навіть не цікавиться своєю матір`ю. Дитину вітає з днем народження раз на три роки, смс повідомленням, ніяких подарунків не дарує. Відповідач перестала з ними проживати, говорила що як влаштується, то забере сина до себе. До трьох років дитини, вона приймала участь у його вихованні. Коли дитині було десять років, вона попросила привезти сина до неї на два тижні, він відвіз, і вже на четвертий день сина привезли до дому. Фактів насильства в родинні не було, були сварки. За весь час відповідач жодного разу не відвідала з сином жодного лікаря, жодного разу не прийшла до школи. Дитина відвідує таїландський бокс. Ніяких спроб щодо виховання дитини, відповідач не робила. Наразі відомо про те, що відповідач проживає в с. Лузановка, контактний телефон є, 91 в кінці. У неї є син семи років.

Також судом була з`ясована думка дитини ОСОБА_3 у судовому засіданні 19 серпня 2025 року, який пояснив, що все життя проживає з батьком. Деколи мати забирала його до себе на вихідні, але це було з трьох до десяти років. На його день народження за весь цей час телефонувала декілька разів, останній раз розмовляв із мамою у 2019 році. Мама взагалі не цікавиться його життям, не телефонує йому. В спілкуванні з мамою обмежень зі сторони батька немає, це мама не бажає спілкуватись, батько не заперечує щодо їхнього спілкування. У 2019 році на літні канікули мав поїхати до мами на два тижні, але повернувся вже через чотири дні. Мати його начебто не ображала, фізичного насильства з боку неї не було, але були моменти, коли вона намагалась налаштувати його проти батька. Коли він був маленький, мама забирала його на вихідні дні до себе, вони гуляли разом, останній раз це був у 2019 році, після цього спілкування між ними припинилось. Шість років мати з ним не спілкувалась, вона йому телефонувала на день народження (13 років), вітала його. Коли він хворіє, мама не телефонує. У школі мама жодного разу не була, була в дитячому садочку декілька разів.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце судового розгляду до суду не з`явилася, не повідомила суд про причину своєї неявки. Жодних заяв, клопотань та відзиву не надала. Також відповідачка була повідомлена належним чином шляхом розміщення оголошення на сайті Судової влади України. Надала до суду заяву про визнання позову, зазначивши про те, що наміру брати участь у справі не має.

Представник органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, належним чином повідомлені про судове засідання до суду не з`явився, справу просив розглядати за його відсутності.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні 29 січня 2026 року пояснила, що вона є кумою позивача. Дану родину вона знає з 2008 року. У 2009 році познайомились ОСОБА_12 з ОСОБА_13 , в них з`явився ОСОБА_10 . Спочатку все було добре, мама проявляла якусь неадекватність, часто залишала сім`ю. В один рік та три місяця ОСОБА_10 вона пішла і все. Разом святкували дні народження, новий рік. Вони проживають поруч, є сусідами. Особисто в літку 2025 року вона її зустрічала, від неї відчувався запах алкоголю, вигляд не дуже. Спочатку вона гуляла з дитиною до року, а потім в них все пішло не так. ОСОБА_14 до неї відносився з повагою як до жінки, жодних нарікань. Дитина повністю усім забезпечена, доглянута, батьки молодці. Вона особисто була в них вдома, коли дитина повернулась до дому, йому було десять років, він сказав, що там нічого не змінюється і туди він більше не з`явиться. До десяти років ОСОБА_15 була присутня у житті ОСОБА_10 . І на скільки їй відомо вони більше не зустрічались. За час спільного проживання ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , не може відповісти чи були між ними конфлікти.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні 29 січня 2026 року пояснила, що вона являється дружиною позивача. Звернулися до суду тільки тому, що цього забажала сама дитина. Мати дитини ним не цікавиться, участі у його вихованні не приймає, повністю була відсутня в його житті. Вона не бачить відповідача в статусі матері. З чоловіком вона познайомилася коли дитині було два роки, мами в їх житті вже не було. З дитиною знайомство відбулося пізніше, діалог відразу відбувся. Вже багато років вона виховує дитину, в них довірливі відносини. Спільне проживання з ОСОБА_14 та його сином почалося приблизно у 2012 році, цивільним шлюбом. Дитячий садочок, далі школа, лікарі, поліклініки, це все вона та його батько. Відповідачку кажуть що бачили. Вона особисто не може сказати, коли в останній раз бачила відповідача. По відношенню до дитини зі сторони відповідача це повний ігнор, він її телефонував, а вона йому навіть не відповідала. Це людина яка періодично з`являлась у житті дитини, а потім зникала. Вона з нею намагалась розмовляти, але здається вона психічно нездорова, вона полюбляє випити, в неї якісь проблеми, з якими таким чином вона намагається боротися. Перший раз вона була присутня на випускному у дитячому садку, прийшла на перший дзвоник коли дитина йшла до школи, на останній дзвоник у другому класі, щоб показати, мовляв вона існує в житті сина, а весь цей час була відсутньою у його житті. Батьківські збори відвідують вони з чоловіком, її жодного разу на них не було. Років до десяти, вона його забирала до себе раз у три місяця, раз на пів року. Тобто, вранці забирала, а у вечері вже приводила назад до дому. Коли вона вийшла заміж, взагалі на три роки пропала. ОСОБА_10 жодного разу з нею не проводив канікули. ОСОБА_17 до дитини застосовувала психологічне насилля, коли вона дізналась, що вони з позивачем почали проживати разом, після зустрічі з нею, він змінювався, не навидів їх усіх разом, говорив, що вони всі погані, що мама розповідала, що вона не живе з батьком через неї. Жодного разу вона не дарувала подарунки на день народження. Останній подарунок від неї був коли дитині було три роки, або чотири роки. Взагалі шість років вона не спілкується з дитиною і не підтримує жодного контакту.

Суд, розглянувши позовну заяву, заслухавши думку позивача, його представника, дитини, пояснення свідків, вивчивши письмові заяви, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_18 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 29 квітня 2009 року Першим Суворовським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Нормою ст. 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Як роз`яснено у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав від 30 березня 2007 року № 3, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За нормою п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 04 вересня 2019 року Суворовським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 04 вересня 2019 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище з ОСОБА_20 на ОСОБА_21 .

Відповідно до копії свідоцтва про здобуття базової середньої освіти НОМЕР_3 виданого 14 червня 2024 року, ОСОБА_3 закінчив у 2024 році Одеську гімназію №48 міської ради.

Відповідно до характеристики директора Одеської гімназії №48 Одеської міської ради О. Несміян, ОСОБА_10 навчається в ОДЕСЬКІЙ ГІМНАЗІЇ №48 ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ з 01 вересня 2015 року (з першого класу). Володіє навчальним матеріалом на достатньому рівні навчальних досягнень. Навчався в повну міру своїх сил і можливостей, не потребує контролю за навчанням, до навчання виявляє зацікавленості. Має гарну пам`ять, добре запам`ятовує учбовий матеріал, не потребує багаторазового повторення і роз`яснення, більше часу на опрацювання матеріалу. У виконання нового завдання включається не відразу, темп роботи невисокий. До уроків готувався не завжди. Найбільший інтерес проявляв до уроків трудового навчання та фізичної культури, з яких має високі навчальні досягнення. На уроках завжди уважний, домашні завдання виконував завжди. Має добрий загальний розвиток. Увага стійка. Характеризується самостійністю та енергійністю. Завжди спокійний, у нього не буває сильних емоційних спалахів. Безпосередній. Прагне до самостійності. Має власну думку. З повагою ставиться до товаришів і старших себе. Рівний у відносинах з усіма. Має вузьке коло друзів, але намагається підтримувати дружні стосунки з однокласниками. Прагне спілкуватися з обмеженим колом людей. Допомагає однокласникам, коли його просять. Любить фізичну працю. Має авторитет в окремих учнів,

До виконання громадських доручень відноситься сумлінно. Обов`язки по школі виконує під керівництвом вчителя. Брав участь у громадському житті класу та школи. Дотримується норм поведінки у колективі. У дружньому спілкуванні займає лідерські позиції. Правила поведінки завжди свідомо виконує. Батьки дитини приділяли належну увагу вихованню сина. Цікавилися його навчанням та поведінкою, відвідували класні батьківські збори.

Згідно медичної довідки від 12 червня 2024 року виданої КНП «ДКДЦ ім. Б.Я. Резніка», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повністю здоровий та до навчання придатний.

Як вбачається з Подяки директора Одеської гімназії №48 Одеської міської ради О. Несміян, висловлену ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , батькам учня 9-Б класу, Одеської гімназії № 48 Одеської міської ради ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_9 отримали подяку за сумлінну працю, творчу наснагу, підтримку в справі роботи батьківського комітету класу, за організаційні здібності, терпіння і винахідливість, енергійність та відповідальність, за невідмовну та повсякденну допомогу класному керівнику.

Згідно медичної довідки серії 10ЯЯЯ № 266599 про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, в тому числі на предмет вживання психоактивних речовин №3820 від 08 липня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ознаки психічних розладів та наркологічних захворювань відсутні.

Згідно довідки про доходи №69-р від 08 липня 2024 року виданої Публічним акціонерним товариством Одескабель, ОСОБА_1 працює у Публічному акціонерному товаристві «Одеський кабельний завод «Одескабель» на посаді оператора автоматичної лінії для виготовлення ізольованих жил та отримав суму доходу за період з 01 червня 2023 року по 31 травня 2024 року у розмірі 149538,76 грн.

Відповідно до Висновку Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 24 січня 2025 року №01-05-8/1452 вх. 124, ОСОБА_8 в своїй заяві від 27 листопада 2024 року повідомив, що повністю підтримує батька в намірі позбавити батьківських прав мати. ОСОБА_18 .. Вона не приймає участі у вихованні ОСОБА_10 , не цікавиться його життям впродовж останніх років, не телефонує. Вихованням та розвитком ОСОБА_10 займається батько та його дружина. ОСОБА_9 , яка замінила йому матір.

Відповідно до довідки наданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», наданою Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України станом на 16 грудня 2024 року незнятої чи непогашеної судимості не має, у розшуку не перебуває.

Відповідно до акту про проведення бесіди 09 грудня 2024 року було проведено телефонну бесіду з ОСОБА_18 в якій вона повідомила, що отримала лист, але надавати письмові пояснення відмовилась. Вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітнього сина, ОСОБА_3 . Останній раз вона бачила дитину два роки тому, тоді ж останній раз матеріально допомагала. Після цього батько не давав бачити сина.

Від ОСОБА_2 , на адресу органу опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради жодної інформації, яка б підтверджувала її участь у вихованні та утриманні дитини, не надходило.

14 січня 2025 року спеціалістами органу опіки та піклування - Пересипеькій районної адміністрації Одеської міської ради обстежено умови проживання родини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 про що складено відповідний акт. Батьком створено необхідні умови для проживання дитини. Є окрема кімната, спальне місце, шафа, стіл для навчання, комп`ютер, в наявності одяг та взуття по сезону відповідно віку.

З метою об`єктивного та всебічного розгляду порушеного питання, органом опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради було проведено бесіду з ОСОБА_3 в якій він повідомив, що останній раз бачив мати давно, не спілкується з нею, підтримує батька в питанні позбавлення її батьківських прав.

Відповідно до інформації Центру соціальних служб Одеської міської ради від 18 грудня 2024 року фахівцями із соціальної роботи відділу соціальної роботи Центру соціальних служб Одеської міської ради у Пересипському районі здійснено вихід 16 грудня 2024 року для проведення оцінки потреб сім`ї родини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , про що складено відповідний акт оцінки потреб сім`ї. Батько здатний виконувати батьківські обов`язки щодо виховання та догляду за дитиною.

Зважаючи на вищевикладене, на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради (протокол засідання від 23 січня 2025 року № 2) керуючись ст. 164 Сімейного Кодексу України, постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», орган опіки та піклування - Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд не приймає до уваги письмові пояснення ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_22 (а.с.30-32), оскільки такі пояснення не можуть бути використані як показання свідків. Крім того, у судовому засіданні 29 січня 2025 року свідок ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , були допитані судом про, що було зазначено у тексті рішення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Орган опіки та піклування надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина ОСОБА_3 . На обґрунтування такого висновку зазначено те, що батьком створено необхідні умови для проживання дитини, батько здатний виконувати батьківські обов`язки щодо виховання та догляду за дитиною. Мати в телефонній бесіді повідомила, що не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав, останній раз бачила сина два роки тому, і тоді ж останній раз матеріального допомагала. Після цього батько не давав бачити сина. Інформації щодо підтверджувала її участь у вихованні сина не надходило.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Частинами 4 та 5 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Водночас у частині 6 зазначеної статті зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Отже висновок та рішення органу опіки та піклування, є дорадчими та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні дитини оскільки такий не порушує прав та обов`язків жодного з батьків.

При цьому правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку та рішення органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав.

Надавши належну оцінку висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, суд вважає, що цей висновок не може бути прийнятий до уваги, як такий що є недостатньо обґрунтованим з огляду на те, що складений виключно з пояснень батька та ОСОБА_9 та документів долучених останнім, без зазначення проведеної службою роботи з відповідачем щодо врегулювання конфлікту, без викладення обставини про навмисне ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, про її винну поведінку у цьому чи про свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками, з огляду на те, що в телефонній розмові відповідач повідомила, що батько не давав бачити сина.

У зазначеному висновку відсутня належна характеристика матері дитини, стосунків, які склались між ним та дитиною, наявності з її боку загрози для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Органом опіки та піклування не було відібрано особистих пояснень ОСОБА_2 щодо виконання батьківських обов`язків, більш того, зі змісту висновку не вбачається, що відповідач взагалі викликалася на відповідне засідання органу опіки та піклування, лише запропоновано надіслати на електронну адресу інформацію щодо виконання батьківських обов`язків. Не указано у висновку і того, які заходи вживалися органом опіки та піклування для покращення взаємовідносин матері та дитини.

Вказаний висновок має рекомендаційний характер не є обов`язковим для суду та суперечить інтересам дитини.

Так, як встановлено судом відповідач та її син проживають окремо, у різних сім`ях, можливості щодо участі відповідача у вихованні дитини є обмеженими. У висновку зазначено, що батько не дає можливості бачити сина, про що було повідомлено представнику органу опіки та піклування. Крім того, в ході розгляду даної справи було встановлено наявність неприязних відносин з боку позивача до відповідача, що в свою чергу також може вплинути на формування у дитини негативного відношення до матері.

Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про розрив кровних стосунків. Простої бездіяльності з боку матері може бути недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити одного з батьків батьківських прав. З метою захисту найкращих інтересів дитини очевидно, що їй краще залишатися в сім`ї, з якою у неї вже склався відповідний зв`язок. Втім цього не завжди достатньо, щоб виправдати позбавлення батька всіх батьківських прав.

Суд у відповідності до положення ч. 3 ст.171 СК України враховує, що бажання дитини про позбавлення її батька батьківських прав не може бути абсолютним для суду, так як позбавлення відповідача батьківських прав не відповідатиме інтересам самої дитини, що узгоджується з правовими висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 263/401/20 (провадження № 61-8118ск21).

Доказів, що відповідач має негативні характеристики за місцем працевлаштування чи проживання, притягувалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності, застосовувала насилля або погрози до дитини, позивачем не надано. У судовому засіданні позивачем зазначено, що фактів насилля не було. Як сам позивач, так і свідки повідомили, що відповідач спілкувалась із дитиною, гуляли разом, кудись ходили, що також підтвердили і свідки. Ситуація змінилась після 2019 року, однак саме у 2019 році позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_9 зазначила, що відповідачка психічно нездорова, вона полюбляє впити, то суд зазначає, що такі відомості мають підтверджуватись відповідним медичним висновком або довідкою, однак такі відомості в матеріалах справи відстуні.

Щодо заяви, що відповідач не заперечує проти позбавлення її батьківських прав та визнає позов у повному обсязі суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19 (провадження № 61-2251св22)).

Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св23) зазначив, що в розумінні приписів статті 206 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Відповідно до частин другої, третьої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. З огляду на викладені норми права не заперечення відповідача щодо позбавлення її батьківських прав на дитину, не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини. Отже, суд першої інстанції правильно вказав, що відмова відповідача від своїх обов`язків щодо виховання сина, про що зазначила на засіданні комісії з питань захисту прав дітей, не може бути єдиною підставою для задоволення позову, оскільки у цій категорії справ визнання позову суперечить закону, а саме частині третій статті 155 СК України, та порушує інтереси дитини. Верховний Суд наголосив, що саме лише визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав.

Отже, встановивши, що підстави для задоволення позову відсутні, суд не бере до уваги факт визнання позову відповідачем.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 133/747/23, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації ООН про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин, наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Судом не встановлено достатніх підстав для висновку щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно її сина, тому задля можливості збереження правового зв`язку між матір`ю та сином, для забезпечення його гармонійного розвитку та становлення особистості надати матері шанс виправити свою поведінку.

Суд також попереджає відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання сина і покладає на органи опіки та піклування, зокрема, Пересипську районну адміністрацію Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З квитанції (а.с.1) вбачається, що при пред`явленні позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок. Зважаючи на те, що у задоволенні пред`явленого ним позову відмовлено у повному обсязі, то підстави для відшкодування понесених судових витрат, відсутні.

Керуючись ст. ст. 150, 164-166, 180, 181 СК України, п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року №3, ст. ст. 4, 12, 76, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 265, 268, 273, 280, 281, 289, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 22 червня 2001 року Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Коюда Микита Анатолійович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 004597 від 09 листопада 2021 року видане Радою адвокатів Одеської області на підставі рішення №57 від 20 жовтня 2021 року, адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 26303235, адреса: м. Одеса, пр. Добровольського, буд. 106.

Повний текст рішення складено 25 лютого 2026 року.

Суддя К. Ю. Рязанова