Рішення № 134371016, 25.02.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2657/26

Провадження №2-а/522/207/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участі секретаря судового засідання Гудзюк Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та примусового видворення за межі території України,

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси звернувся представник Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з позовом до громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та примусового видворення за межі території України на шість місяців.

Позивач посилається на те, що відповідача затримано на підставі постанови Пятого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025 у справі № 522/17834/25. На даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, у зв`язку з тим, що не отримано паспортний документ або свідоцтво на повернення до Сирійської Арабської Республіки, а також відсутні документи, які дозволяють перетнути державний кордон України відповідачу.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.02.2026 відкрито провадження у справі з призначенням судового розгляду на 25.02.2026 та забезпечено проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

До суду надійшов відзив на позов адвоката, який представляє інтереси відповідача. Зазначено, що процедуру ідентифікації саме ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , не можна вважати закінченою, оскільки не вдалось отримати жодного оригіналу паспортного документу або ж матеріального підтвердження володіння відповідачем паспортними документами, що унеможливлює перетин державного кордону та реалізацію процедури примусового видворення. Разом з цим, звертаємо увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 17 квітня 2014 року «Справа Анатолій Руденко проти України», стало остаточним 17 липня 2014 року (№ 50264/08), згідно якого, зокрема, відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин (п. 103). Перш за все, неможливість документування Відповідача обумовлена припиненням дипломатичних відносин між Україною та Сирійською Арабською Республікою, які були розірвані у червні 2022 року, однак вказана обставина не може бути підставою для затримання відповідача до граничного строку, визначеного законодавством (18 місяців).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Відповідач та адвокат заперечували проти позову.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи учасників справи, суд приходить до висновку про задоволення позову частково з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За правилами ч. 7 ст. 5 КАС України іноземці та особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни України.

Згідно з ч. 4 ст. 46 КАС України іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Судом встановлено, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2025 року скасовано та прийте нове судове рішення, яким адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задоволено. Затримано громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців, тобто до 25.02.2026 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Ухвалою Верховного суду від 01.12. 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/19343/25.

Через те, що строк тримання відповідача в ПТПІ закінчується, міграційна служба звернулась до суду із цим позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області 26.08.2025 за вих. № 5100.20.1-8896/51.1-25 звернулось до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України, з листом про надання допомоги у ідентифікації та документування паспортним документом або свідоцтвом на повернення громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 04.09.1993 р.якого затримано строком на 6 місяців, тобто до 25.02.2026 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Листом Міністерства закордонних справ № 71/17-534-107102 від 05.09.2025 на адресу ГУ ДМС України в Одеській області повідомлено, що у червні 2022 року було розірвано дипломатичні відносини між Україною та Сирійською Арабською Республікою. Зазначене на разі унеможливлює надання МЗС будь-якого сприяння в ідентифікації та документуванні громадян Сирії, які незаконно перебувають на території України. Однак, станом на момент подання даного позову вжиті позивачем заходи не призвели до документування відповідача проїзним документом.

Згідно з ч.4 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, на підставі заяви поданої органом охорони державного кордону до іноземця або особи без громадянства суд може застосувати такий захід як затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Частинами 11-13 ст.289 КАС України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Верховним Судом в постанові від 17 січня 2019 року у справі №743/1240/17 висловлено наступну позицію: чинним законодавством наведено вичерпний перелік підстав, які передбачають неможливість примусового видворення особи, а продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні можливе лише за їх наявності.

Така практика покликана стимулювати позивачів до активних дій щодо видворення відповідача у встановлений законом 6-місячний строку за реальної можливості встановити його особу, а не займатися формалізмом та утриманням іноземців за рахунок державного бюджету.

Документ, що посвідчує особу для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особи без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною.

Аналізуючи вищевказані, судова колегія зазначає, що серед документів, які посвідчують особу іноземця є паспорт громадянина іноземної держави, сертифікат на повернення, дипломатичний паспорт.

Вищезазначені документи можуть бути оформлені та видані виключно країною попереднього постійного проживання або її офіційними представництвами в інших країнах.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2020 по справі №585/2811/19 зазначив, що «Затримання особи-відповідача не зважаючи на серйозність заходу, з огляду на встановлені судами фактичні обставини, є цілком виправданими та належними, тому як в даному випадку застосування інших, менш суворих заходів, буде недостатніми для гарантування виконання такою особою певних обов`язків пов`язаних із залишенням території України. Затримання до закінчення проведення процедури видворення, в тому числі для належної ідентифікації особи, відповідає національному законодавству, воно є також необхідним за конкретних обставин».

Судом встановлено, що на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, у зв`язку з тим, що до теперішнього часу інформація щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства Сирійської Арабської Республіки не надходила, та він не може бути документований сертифікатом на повернення в країну походження, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про його примусове видворення за межі України, що за сукупності вказаних умов є підставою для задоволення позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, що позивач з моменту ухвалення рішення про затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, та на момент розгляду даного позову, лише шість разів зробив відповідні запити спрямовані на його ідентифікацію, а саме до Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Таджикистан в Україні та Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справи України, що свідчить про неналежне та несвоєчасне виконання з боку позивача заходів спрямованих на ідентифікацію особи відповідача.

Проте, враховуючи те, що позивач на момент розгляду справи, відповідей на своє звернення так і не отримав, а термін затримання відповідача з метою ідентифікації спливає 25.02.2026, то суд вважає, що наявні підстави для прийняття судом рішення про продовження строку затримання відповідача.

При цьому, суд вказує, що представником позивача не доведено суду наявність обставин, які є досить значними для продовження строку затримання відповідача строком на 6 місяців.

Крім того, пункт 22 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлює, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, зобов`язані мати дійсний паспортний документ.

Згідно із пунктом 16 частини першої статті 1 вказаного Закону паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Судом встановлено, що у відповідача відсутні документи, що дають йому право на виїзд з України.

Відтак, враховуючи відсутність у відповідача документів, які дають йому право на перетин державного кордону (виїзд з України), та документів на підтвердження законності перебування на території України, не подання ним заяви про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав щодо продовження строку затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що представником позивача не доведено суду наявність обставин, які є досить значними для продовження строку затримання відповідача строком на 6 місяців.

Враховуючи вищевикладене, з метою завершення процедури примусового видворення відповідача до країни громадянської приналежності, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку затримання відповідача з метою його ідентифікації та подальшого примусового видворення строком на 3 місяці.

Встановлення такого строку унеможливить допущення позивачем необґрунтованого зволікання щодо належного вжиття відповідних заходів у визначений чинним законодавством спосіб та порядку щодо примусового видворення відповідача, що, в свою чергу, дозволить уникнути порушення прав відповідача, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, у вигляді безпідставного тривалого утримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.

Отже, враховуючи вищевикладене, заявлений позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-78, 229, 242, 244, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та примусового видворення за межі території України задовольнити частково.

Продовжити строк затримання громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на три місяці.

У задоволені решти вимог відмовити.

Рішення суду звернути до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання до суду першої інстанції апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення. Оскарження рішення не зупиняє його негайного виконання.

Повний текст рішення складено 25.02.2026.

Суддя Р. Д. Абухін

25.02.26