Вирок № 134365973, 24.02.2026, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/186/26

Номер провадження 1-кп/556/100/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2026. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в селищі Володимирець, кримінальне провадження №12026181050000024 від 23.01.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, пенсіонера, освіта незакінчена середня, одруженого, військовозобов`язаного, не судимого,-

за ч.1 ст.246 КК України-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 04.10.2025 у достовірно невстановлений час, але не пізніше 17 год. 00 хв., маючи намір спрямований на незаконну порубку дерев, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у порушення вимог ст.ст. 67, 69, 86 Лісового кодексу України, Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2007 № 761 «Про врегулювання питань спеціального використання лісових ресурсів», порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, не маючи спеціального дозволу для використання лісових ресурсів, лісорубного або лісового квитка, діючи умисно, з корисливих мотивів, за допомогою підручних засобів та сокири, самостійно, на ділянці лісового масиву, яка відноситься до земель Вараської міської територіальної громади та перебуває в постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», у 6 відділі 66 кварталу Собіщицького лісництва Рафалівського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України», який належить до експлуатаційних лісових насаджень та розташований неподалік с. Більська Воля, Вараського району Рівненської області, здійснив незаконну порубку 6 (шести) сироростучих дерев породи «сосна» та «вільха» діаметрами пнів 31,5 см. 1 шт., 29 см. 1 шт., 27 см. 1 шт., 25 см. 2 шт., 88 мм. 1 шт., повністю відокремивши стовбури дерев від шийки кореня до ступеня припинення росту, чим згідно з розрахунком, проведеним відповідно до додатку №1 постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», заподіяв істотну шкоду державним інтересам в особі Вараської міської ради та навколишньому природному середовищу на загальну суму 35 591 грн 45 коп..

Після цього, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свої дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом та корисливою метою, завідомо знаючи про факт незаконної порубки лісу, маючи намір на незаконне перевезення незаконно зрубаних дерев, у порушення вимог ст. 54 Лісового кодексу України, Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2007 року № 761 «Про врегулювання питань спеціального використання лісових ресурсів», без відповідних дозвільних документів, виданих уповноваженим органом, здійснив навантаження на власну гужову підводу колод незаконно зрубаних дерев породи «сосна» та «вільха», загальною кубомасою 1,5 м3, з діаметрами комлевих частин від 8 мм. до 31,5 см., після чого розпочав рух з території місця незаконної порубки у напрямку с. Білька Воля, Вараського району, Рівненської області. Разом з тим, 04.10.2025, приблизно о 17 год. 00 год. ОСОБА_4 , під час перевезення незаконно зрубаних дерев, поблизу вул. Залядинська в с. Більска Воля, Вараського району Рівненської області був виявлений працівниками Собіщицького лісництва Рафалівського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України», які викрили та припинили його злочинні дії.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незаконній порубці дерев у лісах, та перевезенні незаконно зрубаних дерев, що заподіяло істостну шкоду, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК України.

23 січня 2026 року між прокурором Вараської окружної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з умовами вказаної угоди, обвинувачений повністю визнав свою вину у зазначеному діянні і зобов`язався: беззастережно визнавати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні; у подальшому подібного не вчиняти та щиро розкаюється у скоєному.

Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести обвинувачений у разі затвердження такої угоди, а саме: за ч.1 ст.246 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 17000 гривень.

На призначення зазначеного покарання обвинувачений погодився.

Представник потерпілої сторони ОСОБА_7 в підготовче судове засідання не з"явилася, надала заяву про проведення розгляду справи у її відсутності та згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості.

Відповідно до угоди, обвинуваченому відомо та зрозуміло, що згідно із вимогами ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і підозрюваного є обмеження їх права на оскарження вироку. Йому також роз`яснено та є зрозумілими, визначені п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України, підстави для апеляційного оскарження обвинувального вироку, яким затверджена угода про визнання винуватості, а також підстави для касаційного оскарження відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 424 КПК України.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 468, ст. 469 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості, дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні також просили зазначену угоду затвердити та призначити узгоджене ними покарання, при цьому ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України в обсязі підозри, з узгодженою мірою покарання згоден, угода є добровільною. ОСОБА_4 цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч. 4 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України, які йому були роз`яснені прокурором та судом. Викладені в обвинувальному акті та угоді обставини повністю відповідають фактичним обставинам вчинення злочину.

Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину. Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.1 ст. 246 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст.66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України судом не встановлено.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, цілком розуміє свої права, визначені абзацами 1 і 3 п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, та призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні, що ОСОБА_4 дійсно вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 246 КК України, за яким належить призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання.

Ухвалою слідчого судді Вараського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2025 року накладено арешт на: лісову продукцію (деревину) породи «сосна» та «вільха», приблизною кубомасою 1,5 метрів кубічних; 33 зрізи з пнів; сокиру з металевим лезом та руків"ям світлого кольору; гужову підводу (причіп кустарного виробництва), без будь яких ідентифікуючих номерних знаківа.

Згідно ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

На підставі наведеного, слід зняти арешт з вищезазначеного в ухвалі слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області майна.

Щодо речових доказів, то судом встановлено наступне.

Згідно з ч.9 ст.100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до положень ч.1 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад тритисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.1 ч.2 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Спеціальна конфіскація, відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне до речових доказів: лісоматеріали круглі породи сосна, загальною кубомасою 1,8 метрів кубічних на підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України, застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати їх у власність держави.

Долю інших речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Відносно ОСОБА_4 не застосовувався запобіжний захід.

Цивільний позов не заявлявся, збитки відшкодовано.

Стягнути з обвинуваченого витрати на залучення експертів, в розмірі 12033,90 грн., згідно ст.124 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 174, 373, 374, 474-475 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 23 січня 2026 року, укладену між прокурором Вараської окружної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026181050000024 від 23.01.2026 за участі захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати на проведення судової експертизи в розмірі 12033 (дванадцять тисяч тридцять три) гривні 90 копійок.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Вараського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2025 року, а саме: лісову продукцію (деревину) породи «сосна» та «вільха», приблизною кубомасою 1,5 метрів кубічних; 33 зрізи з пнів; сокиру з металевим лезом та руків"ям світлого кольору; гужову підводу (причіп кустарного виробництва), без будь яких ідентифікуючих номерних знаківа.

Речові докази:

- лісову продукцію (деревину) породи «сосна» та «вільха», приблизною кубомасою 1,5 метрів кубічних, на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України в порядку спеціальної конфіскації - конфіскувати в дохід держави.

- 33 зрізи з пнів, сокиру з металевим лезом та руків`ям світлого кольору, знищити.

- гужову підводу (причіп кустарного виробництва), без будь яких ідентифікуючих номерних знаків - повернути власнику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не застосовувався, підстави для його застосування - відсутні.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі статтею 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Прокурору, обвинуваченому, захиснику обвинуваченого, копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1