Ухвала суду № 134365825, 23.02.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 23.02.2026Справа № 554/390/26 Провадження № 1-кс/554/2846/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 року м. Полтава

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 , погоджене керівником Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні № 12025170000000735 від 23.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

в с т а н о в и л а:

До провадження слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання про арешт майна, в обґрунтування якого заступник начальника відділу СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 зазначив, що у провадженні СУ ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025170000000735 від 23.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Розслідуванням установлено, що в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, у ОСОБА_5 , виник злочинний умисел на протиправне збагачення за рахунок збуту вогнепальної зброї. З цією метою ОСОБА_5 зареєстрував номер оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_1 у багатоплатформовому месенджеру, що надає опціональні наскрізно зашифровані чати «Telegram». Зареєструвавшись на вказаному багатоплатформовому месенджері, ОСОБА_5 іменував свій профіль « ОСОБА_7 » та «CAMEЦ». Для отримання вигоди грошові кошти від покупців ОСОБА_5 планував отримувати готівкою у вигляді поштових відправлень від клієнтів на заздалегідь узгоджене відділення ТОВ «НОВА ПОШТА» (код ЄДРПОУ 31316718).

На виконання свого злочинного плану, діючи з корисливих мотивів ОСОБА_5 в точно не встановлений час, але не пізніше 21.08.2025, у невстановленому слідством місці, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, протиправно, без передбаченого законом дозволу придбав вогнепальну зброю типу «АК-12» та переніс її до місця свого постійного проживання в м. Чугуїв Харківської області, де без передбаченого законом дозволу та маючи злочинний умисел, спрямований на подальший збут вибухових речовин, став незаконно зберігати до 03.09.2025.

У період часу з 21.08.2025 року по 02.09.2025 року на багатоплатформовому месенджеру, що надає опціональні наскрізно зашифровані чати «Telegram», ОСОБА_5 , використовуючи профіль іменований «Тай» під час онлайн-листування із попередньо знайомим йому громадянином ОСОБА_8 , який використовував профіль іменований « ОСОБА_9 », запропонував придбати останньому автоматичну вогнепальну зброї типу «АК-12», на що він погодився.

Надалі, 03.09.2025, близько 16 год. 56 хв., з метою доведення своїх злочинних корисливих дій до кінця та отримання винагороди у вигляді грошових коштів, ОСОБА_5 , діючи умисно, у порушення вказаних вище норм, переніс з місця попереднього зберігання за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, до приміщення відділення №3 ТОВ «Нова Пошта», що по вул. Кожедуба, 1, у м. Чугуїв, Харківської області, попередньо підготовлену посилку для безперешкодного відправлення, частини вогнепальної зброї типу «АК-12», вказавши як відправника анкетні дані «Ким Евгении», попередньо отримавши 02.09.2025 шляхом відправки через ТОВ «НОВА ПОШТА», код ЄДРПОУ 31316718, грошові кошти у розмірі 110000 грн, які були попередньо відправлені ОСОБА_8 .

У подальшому, діючи умисно, протиправно, без передбаченого законом дозволу , реалізуючи свій злочинний умисел, в сфері незаконного поводження з вогнепальною зброєю, а саме спрямованого на незаконний збут вогнепальної зброї типу «АК-12», маючи корисливий мотив, з метою незаконного особистого збагачення, за попередньо отримані від ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 110000 гривень, здійснив відправлення вогнепальної зброї типу «АК-12», до відділення №10 ТОВ «Нова Пошта», що по вул. Європейська, 63, м. Полтава, де вони були отримані ОСОБА_8 04.09.2025.

Таким чином, ОСОБА_8 отримав фактичну можливість володіти, користуватись та розпоряджатись надісланою ОСОБА_5 вогнепальною зброєю після отримання в місті Полтава, де дії з фактичного збуту вогнепальної зброї були доведені до кінця.

Згідно висновку експерта висновку експерта № СЕ-19/117-25/20022-БЛ від 10.09.2025, надані на дослідження предмети являються автоматичною вогнепальною зброєю автоматом конструкції Калашникова «АК-12» (6П70), серійний номер: « НОМЕР_2 », калібру 5,45мм, зразка 2023 року, який виготовлений промисловим способом та придатний до стрільби.

17.02.2026 року в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

17.02.2026 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтава проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено:

1. Купюри у валюті «Євро» номіналом 100 кожна у загальній кількості 173 штуки, тобто 17300 ЄВРО;

2. Купюри у валюті «Долар США» (старого зразку) номіналом 100 кожна у загальній кількості 84 штуки, тобто 8400 доларів США;

3. Купюри у валюті «Долар США» (нового зразку) номіналом 100 кожна у загальній кількості 117 штук, тобто 11700 доларів США;

4. Рамки від предметів зовні схожих на пістолети «Glock» у загальній кількості 12 штук з наступними серійними номерами: «6164799», «6164798», «6168399», «6164812», «6168404», «6168009», «6165504», «CFBV080», «CFGN797», «CFPW914», «CFPW910», «G166177»;

5. Предмети зовні схожі на набої калібру 5,45мм у загальній кількості 299 штук;

6. Предмети зовні схожу на набої калібру 9мм у кількості 3 штук, калібру 338LM у кількості 1 штуки;

7. Предмети зовні схожі на кулі у кількості 7 штук калібру 12,7 та предмет зовні схожий на боєприпас калібру 12,7 у кількості 1 штуки;

8. Мобільний телефон марки «Redmi» в корпусі бірюзового кольору (вживаний, не вмикається), SN: НОМЕР_3 .

18.02.2026 року постановою слідчого вилучені предмети та речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Підставою вилучення та накладення арешту на вказані грошові кошти є те, що обшук проводився за адресою фактичного місця проживання підозрюваного ОСОБА_5 , доступ до якого міг мав лише останній і міг розпоряджатися майном, яке знаходилося за вказаною адресою.

У ході досудового розслідування обґрунтовано встановлено, що ОСОБА_5 діяв умисно, з корисливою метою, здійснюючи незаконний збут вогнепальної зброї, тобто вчинив тяжкий злочин проти громадської безпеки, що створює реальну загрозу життю та здоров`ю людей, а також сприяє поширенню неконтрольованого обігу засобів ураження.

Отримані внаслідок такої протиправної діяльності грошові кошти є безпосереднім результатом злочинної діяльності ОСОБА_5 , має ознаки доходу, одержаного злочинним шляхом, та становить економічну основу продовження кримінально протиправної діяльності, у тому числі для подальшого придбання, зберігання та збуту зброї.

Враховуючи положення ст.ст.96-1, 96-2 КК України, грошові кошти, одержані внаслідок незаконного обігу зброї, підлягають спеціальній конфіскації незалежно від форми їх зберігання чи подальшого використання.

Невжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту грошових коштів створює реальні та об`єктивні ризики їх приховування, відчуження, конвертації, пересилання або використання для забезпечення подальшого вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних із збутом вогнепальної зброї, що унеможливить виконання завдань кримінального провадження та фактично призведе до легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.

Крім цього, злочини, пов`язані з незаконним обігом зброї, за своєю природою характеризуються підвищеним рівнем латентності та мобільності активів, а тому швидке та ефективне застосування арешту майна є єдиним реальним механізмом запобігання втраті речових доказів і забезпечення дієвості кримінального провадження.

Накладення арешту на грошові кошти вилучені за місцем проживання ОСОБА_5 , є законним, необхідним та пропорційним, оскільки ґрунтується на прямих нормах кримінального процесуального закону; забезпечує можливість застосування спеціальної конфіскації; відповідає ступеню тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення та суспільній небезпеці його наслідків.

Таким чином, з огляду на характер та спосіб вчинення злочину, тяжкість кримінального правопорушення, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а також реальні ризики їх втрати або використання для продовження протиправної діяльності, накладення арешту на грошові кошти є об`єктивно необхідним та обґрунтованим.

Під час проведення обшуку не було надано ніяких підтверджуючих матеріалів щодо офіційного походження грошових коштів, що, на думку сторони кримінального провадження, свідчить про те, що вони отримані в результаті здійснення протиправної діяльності, пов`язаної із збутом вогнепальної зброї, без передбаченого на це дозволу.

У зв`язку з вищевикладеним, у кримінальному провадженні існує обґрунтована необхідність запобіганню можливості пошкодження, зниження, приховання вилучених речей, які мають значення для кримінального провадження.

Таким чином, з метою належного забезпечення збереження речових доказів, заступник начальника відділу СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 просить накласти арешт на вищезазначене майно.

В судовому засіданні заступник начальника відділу СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив його задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання, з тих підстав, що клопотання подане до суду із пропуском визначеного законом процесуального строку, ухвалою слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку не було надано дозволу на вилучення грошових коштів. Разом із цим, ці кошти належать родині сестри ОСОБА_5 та є спільним сумісним майном ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , є їх заощадженнями, набуті законним шляхом та не мають жодного відношення до обставин кримінального провадження. Щодо арешту боєприпасів та набоїв адвокат зазначила, що вони є власністю військової частини. ОСОБА_5 є військовослужбовцем та відповідно до Накладної 3615/РАО у військовій частині для несення служби отримав зброю: 9 мм пістолет Glock-17 N НОМЕР_4 , що обґрунтовує наявність у нього вилучених під час обшуку набоїв калібром 9мм та деталей до нього, які за своєю суттю є комплектуючим обладнанням, не має в собі бойової частини. У зв`язку з цим просила відмовити в задоволенні клопотання в частині, що стосується арешту вилучених грошових коштів, рамок до пістолетів, набоїв та боєприпасів.

Власник майна ОСОБА_5 підтримав думку свого представника.

У судовому засіданні були допитані у якості свідків ОСОБА_10 , яка являється сестрою ОСОБА_5 , та ОСОБА_11 , який є її чоловіком. Останні повідомили, що вилучені у ОСОБА_5 грошові кошти є їх заощадженнями та належать їм на праві спільної сумісної власності. ОСОБА_10 показала, що вказані кошти були передані ними ОСОБА_5 на зберігання у зв`язку з тим, що вони виховують дитину з інвалідністю, яка має особливі потреби та може випадково пошкодити грошові кошти, а також сім`я ОСОБА_12 накопичувала грошові кошти з метою купівлі власного житла.

Заслухавши доводи учасників судового провадження, показання свідків, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом скоєння кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з п.п.1, 2 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації.

За правилами ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Речовим доказом у розумінні положень ст.98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.4 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 КК України.

Згідно з п.7 ч.1 ст.131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.1, 2, 5 і 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025170000000735 від 23.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

В рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 22.01.2026 року було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38.6 кв.м, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, виявлення, відшукання та вилучення знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, яким є вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові пристрої та вибухові речовини, в тому числі військового зразку, чорнових записів, які можуть містити відомості щодо походження та подальшого збуту зброї, мобільних терміналів та комп`ютерної техніки, електронних носіїв інформації, що використовувалися у злочинній діяльності, банківських карток, та інших предметів і речовин заборонених до обігу, які в подальшому можуть бути використані в якості речових доказів під час проведення досудового розслідування та судового розгляду.

На підставі цієї ухвали слідчого судді, 17.02.2026 року в період часу з 20 год. 00 хв. до 22 год. 29 хв. слідчим відділу СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_13 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті якого було виявлено та вилучено наступне майно: купюри у валюті «Євро» номіналом 100 кожна у загальній кількості 173 штуки, тобто 17300 ЄВРО; купюри у валюті «Долар США» (старого зразку) номіналом 100 кожна у загальній кількості 34 штуки, тобто 3400 доларів США; купюри у валюті «Долар США» (нового зразку) номіналом 100 кожна у загальній кількості 117 штук, тобто 11700 доларів США; рамки від предметів зовні схожих на пістолети «Glock» у загальній кількості 12 штук з наступними серійними номерами: «6164799», «6164798», «6168399», «6164812», «6168404», «6168009», «6165504», «CFBV080», «CFGN797», «CFPW914», «CFPW910», «G166177»; предмети зовні схожі на набої калібру 5,45мм у загальній кількості 299 штук; предмети зовні схожу на набої калібру 9мм у кількості 3 штук, калібру 338LM у кількості 1 штуки; предмети зовні схожі на кулі у кількості 7 штук калібру 12,7 та предмет зовні схожий на боєприпас калібру 12,7 у кількості 1 штуки; мобільний телефон марки «Redmi» в корпусі бірюзового кольору (вживаний, не вмикається), SN: НОМЕР_3 .

На вказаний протокол обшуку адвокатом ОСОБА_14 було надано зауваження.

Постановою слідчого від 18.02.2026 року вилучені в ході проведення зазначеного обшуку речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025170000000735 від 23.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

17.02.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Щодо доводів представника власника майна про пропуск строку звернення з клопотанням про арешт майна, слідчий суддя зазначає наступне.

Абзацом 2 частини 5 статті 171 КПК України визначено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно з положеннями ч.1 ст.116 КПК України строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти.

У даному випадку спірне майно було вилучено під час проведення обшуку, здійснюваного на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обушку, 17.02.2026 року в період часу з 20 години до 22 год. 29 хв., а клопотання про арешт відповідного майна було здано на поштове відділення № 31 ТОВ «Нова Пошта» 18.02.2026 року о 18 год. 28 хв., що підтверджується поштовим маркуванням на конверті.

Отже, всупереч твердженням адвоката вбачається, що клопотання про арешт майна подано до суду в межах 48-годинного строку, встановленого для його подання.

Щодо доводів адвоката про те, що ухвалою слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку не було надано дозволу на вилучення грошових коштів, суд зазначає, що положеннями частини 7 статті 236 КПК України визначено, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно з положеннями ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.

Отже, з аналізу вищевикладених норм КПК України вбачається, що законодавцем допускається можливість вилучення речей та документів, якщо вони мають ознаки речових доказів, навіть якщо вони не були прямо зазначені в ухвалі слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, - за умови, що вони виявлені в процесі реалізації обшуку і обґрунтовано можуть містити інформацію, що має значення для кримінального провадження.

Зі змісту клопотання убачається, що метою арешту майна є, зокрема забезпечення збереження речових доказів, що узгоджується із вимогами п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

Згідно з ч.3 ст.170 КПК України арешт з метою забезпечення збереження речових доказів накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Системний аналіз норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що КПК України оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання): стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. Вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (ст.ст.157, 163, ч.5 ст.234, 260 КПК України та інші), так і слідчими, прокурорами (ст.ст.134, 271, 276 КПК України та інші).

Таким чином, арешт майна на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речових доказів, передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу в кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

Наведеного вище стандарту слідчим дотримано.

Аналізуючи матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим доведено, що вилучене в ході проведення обшуку майно є доказом злочину, має ознаки речового доказу, відповідає критеріям, визначеним у статті 98 КПК України, та може бути використане як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

На даному етапі кримінального провадження слідчим наведені достатні дані, які дають достатні підстави вважати, що вилучені грошові кошти можуть бути набуті кримінально протиправним шляхом, унаслідок протиправної діяльності, пов`язаної із незаконним обігом вогнепальної зброї. Зазначені обставини підлягають перевірці в ході досудового розслідування, а тому забезпечення збереження зазначених коштів має істотне значення для досягнення завдань кримінального провадження.

У зв`язку з цим слідчий суддя відхиляє доводи адвоката ОСОБА_15 про відсутність підстав для вилучення грошових коштів та накладення на них арешту з тих підстав, що вони жодним чином не пов`язані з розслідуваним кримінальним провадженням та належать родині сестри ОСОБА_5 - подружжю ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , оскільки факти належності та походження вказаних грошових коштів станом на даний час достеменно не встановлені та повинні бути перевірені в ході досудового розслідування.

Разом з тим, додані адвокатом до заперечень на клопотання слідчого довідки про доходи ОСОБА_11 , квитанції про перерахунок грошових коштів на банківські картки не доводять законності походження вилучених у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 коштів, адже не підтверджують ні факту належності коштів у відповідному розмірі та валюті родині ОСОБА_12 , ні факту їх передачі від ОСОБА_10 до ОСОБА_5 на зберігання, а також не свідчать про те, що за місцем проживання ОСОБА_5 були вилучені саме ті кошти, на які посилається сторона захисту. Таким чином, надані документи не спростовують вірогідності того, що спірні кошти могли бути одержаними внаслідок вчинення кримінального правопорушення та відповідають критеріям, визначеним у ч.1 ст.98 КПК України.

Також з урахуванням обставин, що розслідуються у даному кримінальному провадженні та підлягають доказуванню, слідчий суддя вважає, що наявні достатні підстави вважати, що вилучені за результатом обшуку рамки від пістолетів, предмети зовні схожі на набої та боєприпаси, мобільний телефон можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому є речовими доказами в розумінні статті 98 КПК України.

Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту надасть можливість провести із вказаним майном необхідні органу досудового розслідування слідчі та процесуальні дії, експертні дослідження. Висновки, сформульовані за результатами виконання таких процесуальних дій слугуватимуть доказами у справі.

Відтак, на виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів наявність правових підстав та необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України. Не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.

На даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти громадської безпеки, пов`язаного з незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами. Слідчий суддя вважає, що у даному випадку існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

При цьому слідчий суддя зазначає, що на даній стадії слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, слідчим суддею не встановлено.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для арешту, вказаного в клопотанні сторони обвинувачення майна, враховує можливість використання його як доказу у зазначеному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.

Разом із цим слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до положень статті 174 КПК України арешт майна може бути скасовано на будь-якій стадії кримінального провадження, якщо в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення відпаде потреба.

Керуючись ст.ст.98, 131, 132, 170, 173, 372 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и л а:

Клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 - задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: купюри у валюті «Євро» номіналом 100 кожна у загальній кількості 173 штуки, тобто 17300 ЄВРО; купюри у валюті «Долар США» (старого зразку) номіналом 100 кожна у загальній кількості 34 штуки, тобто 3400 доларів США; купюри у валюті «Долар США» (нового зразку) номіналом 100 кожна у загальній кількості 117 штук, тобто 11700 доларів США; рамки від предметів зовні схожих на пістолети «Glock» у загальній кількості 12 штук з наступними серійними номерами: «6164799», «6164798», «6168399», «6164812», «6168404», «6168009», «6165504», «CFBV080», «CFGN797», «CFPW914», «CFPW910», «G166177»; предмети зовні схожі на набої калібру 5,45мм у загальній кількості 299 штук; предмети зовні схожу на набої калібру 9мм у кількості 3 штук, калібру 338LM у кількості 1 штуки; предмети зовні схожі на кулі у кількості 7 штук калібру 12,7 та предмет зовні схожий на боєприпас калібру 12,7 у кількості 1 штуки; мобільний телефон марки «Redmi» в корпусі бірюзового кольору (вживаний, не вмикається), SN: НОМЕР_3 , шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 24 лютого 2026 року о 16 годині.

Слідчий суддя ОСОБА_1