Рішення № 134363950, 24.02.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/3078/25

РІШЕННЯ

Іменем України

16 лютого 2026 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М.,

за участі секретаря Боярської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 08 вересня 2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу OPEL VIVARO, державний номерний знак НОМЕР_1 , та транспортного засобу Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. В судовому порядку відповідача було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу OPEL VIVARO, державний номерний знак НОМЕР_3 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP-215670748. Позивачем здійснено обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування шкоди третій особі за полісом страхування № EP-215670748, у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_2 . Розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи склав 160 000,00 грн. Позивач, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 160 000,00 грн. 02 грудня 2024 року відповідачу було направлено вимогу про виплату грошових коштів, однак станом на дату подання даної позовної заяви на банківські рахунки позивача кошти не надходили. Відповідно до п.п. в) п.38.1.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Враховуючи винність ОСОБА_1 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, порушення нею обов`язків, встановлених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також здійснення виплати страхового відшкодування, ТДВ «СК «Оберіг» отримало право звернутися до відповідача за компенсацією виплаченого страхового відшкодування, а тому просило стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 160 00,00 грн і понесені судові витрати.

За ухвалою суду від 04 грудня 2025 року було відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач ТДВ «СК «Оберіг» свого представника в судове засідання не направив, просив розглянути справу без його участі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов визнала.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що висунуті позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 08 вересня 2023 року, о 20 годині 20 хвилин, в смт Бабинці Бучанського району Київської області по вул. І. Франка, 50, водій ОСОБА_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук, керуючи транспортним засобом «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_4 , не дотрималася безпечного інтервалу та не вибрала безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_5 , який рухався у зустрічному напрямку, що призвело до пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками, від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп`яніння відмовилася, чим порушила п. 2.5, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху.

Постановою Бородянського районного суду Київської області від 11 жовтня 2023 року у справі № 939/2357/23 відповідача ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративних порушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП і до неї застосовано адміністративне стягнення, яке, на підставі ст. 36 КУпАП, визначено у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (а.с. 6-7).

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди (08 вересня 2023 року) цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_4 , перед третіми особами була застрахована, що підтверджено полісом № ЕР -215670748 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до даних цього поліса, страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 160 000 грн (а.с. 8).

ТДВ «СК «Оберіг» на підставі заяви потерпілої особи від 01 грудня 2023 року, звіту № 144342 про оцінку вартості матеріального збитку від 26 листопада 2023 року, страхового акту № 452111/1 від 19 лютого 2024 року, платіжної інструкції № 26091, перерахувало 19 лютого 2024 року на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 160 000,00 грн (а.с.8 зворотній бік-16, 17, 18, 18 зворотній бік).

ТДВ «СК «Оберіг», з яким укладений договір № EP-215670748 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, звернулося до ОСОБА_1 з вимогою про виплату грошових коштів у розмірі 160 000,00 грн (а.с. 19).

Проте, як вбачається із позовної заяви, така вимога відповідачем проігнорована.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з підпунктом "в" пункту 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент дорожньо-транспортної пригоди), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Враховуючи наведене, з огляду на те, що ТДВ «СК «Оберіг» було відшкодовано потерпілому завдану ОСОБА_1 матеріальну шкоду, а відповідач ОСОБА_1 визнана винуватцем дорожньо-транспортної пригоди та відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, то відповідно до положень підпункту «в» пункту 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданої шкоди у порядку регресу, а тому суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТДВ «СК «Оберіг» на відшкодування шкоди в порядку регресу 160 000,00 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання професійної правової допомоги від 16 липня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг № 45211/1 від 05 жовтня 2025 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 7 300,00 гривень (а.с. 20 зворотній бік-23).

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 300,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3 000 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 422,40 гривень.

Керуючись 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (код ЄДРПОУ 39433769) на відшкодування шкоди в порядку регресу 160 000 (сто шістдесят тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» витрати на судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок і витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 24 лютого 2026 року.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО