Ухвала суду № 134363316, 24.02.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/274/26

2-з/295/12/26

УХВАЛА

24.02.2026 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Воробйова Т.А.,

розглянувши заяву Житомирської окружної прокуратури, від імені якої діє заступник керівника Житомирської окружної прокуратури Жук Олександр Володимирович

про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України

до ОСОБА_1

про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

в с т а н о в и в:

У провадженні Богунського районного суду м.Житомира перебуває цивільна справа за позовом Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

18.02.2026 від заступника керівника Житомирської окружної прокуратури Жука О.В. до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну на праві приватної власності ОСОБА_1 ідеальну частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 64,64 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15202703).

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що підставою звернення прокурора до суду з вищезазначеним позовом є дії ОСОБА_1 , внаслідок яких заподіяно шкоду в розмірі 1469700 грн, яка у даній справі підлягає стягненню з відповідача, а тому невжиття заходів забезпечення цього позову може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити ефективний захист державних інтересів. При цьому, у разі відчуження нерухомого майна, яке належить на праві власності відповідачу, буде знівельоване значення судового рішення у випадку задоволення даного позову та зумовить необхідність подальшого вжиття інших додаткових заходів з метою виконання судового рішення. На переконання прокурора, з метою недопущення вчинення ОСОБА_1 вказаних дій, необхідним, доцільним та співмірним позовним вимогам та предмету позову є вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на належне йому нерухоме та рухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

У пункті 1 частини 1 статті 150 ЦПК визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має виходити із встановленої обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, співмірності виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам, рівноцінності заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник посилається на те, що невжиття таких заходів щодо цього позову може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити ефективний захист державних інтересів.

Однак, прокурор жодним чином не обґрунтував, що у разі невжиття таких заходів виконання можливого рішення суду у даній справи буде утрудненим чи неможливим, а послався лише на загальні норми процесуального права та обмежився загальними фразами.

Надані прокурором докази не підтверджують реальної загрози порушення прав позивача, дозволяючи лише припустити можливість такого розвитку подій, за якого виконання рішення суду буде ускладнено чи існуватиме загроза його невиконання, в той час як судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. А наявність самого по собі спору про стягнення коштів не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке не є предметом спору.

Заявником не надано доказів, які дають підстави вважати, що відповідач, як власник частини квартири, може вчинити дії з відчуження майна саме з метою уникнення виконання можливого рішення суду у даній справі, та якими доводами керується заявник, вважаючи, що відповідач вживатиме такі дії.

Отже, заявник не довів суду необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Крім того, заявляючи вимогу щодо накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно, позивач не наводить жодних конкретних обставин, які свідчать про вірогідне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову.

За наведених обставин, підстав та необхідності застосування у даній справі заходів забезпечення позову згідно із заявою заступника керівника Житомирської окружної прокуратури Жука О.В., суд не вбачає, відтак вважає, що слід відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Житомирської окружної прокуратури, від імені якої діє заступник керівника Житомирської окружної прокуратури Жук Олександр Володимирович, про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.А. Воробйова