Рішення № 134359013, 25.02.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/19621/25

РІШЕННЯ

іменем України

25 лютого 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України у Хмельницькій області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 з 15.05.2025 року пільг по сплаті житлово-комунальних послуг, передбачених ст. 6 закону України від 24 березня 1998 року №208/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх, соціальний захист», з підстав перевищення середньомісячним доходом моєї сім`ї, з розрахунку на одну особу, величини податкової соціальної пільги у 2025 році.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Хмельницькій області поновити ОСОБА_1 виплату з 15.05.2025 року монетизованої суми пільг зі сплати житлово-комунальних послуг, передбачених ст. 6 Закону від 24 березня 1998 року №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», без врахування розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї, з розрахунку на одну особу та за попередні 6 місяців.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є ветераном військової служби, перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Вказує, що отримував пільги на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою КМУ від 04.06.2015 №389, однак з 01.05.2025 виплата такої пільги припинена. Вважає такі дії відповідача протиправними і такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому просить позов задовольнити.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що середньомісячний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на отримання пільги, а тому право на отримання пільги на оплату житлово-комунальних послуг у позивача відсутнє. Вважає, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У відзиві на позов відповідач просить розглянути справу в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін з метою з`ясування всіх обставин справи.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому просить позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 15.05.2025 по день звернення до суду за захистом свого порушеного права (17.11.2025) залишити без розгляду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Суд, дослідивши доводи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, дійшов висновку про його необґрунтованість з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, шестимісячний строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду 13.11.2025 року (штамп на конверті).

Заявлені вимоги стосуються виплати пільги з 15.05.2025 року. Тому навіть формально з 13.05.2025 по 17.11.2025 не сплинуло шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України. Отже, об`єктивно строк звернення до суду у межах заявленого періоду не пропущений.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні цього клопотання відповідача необхідно відмовити.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області та отримує пенсію відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Листом від 31.10.2025 ГУ ПФУ в Хмельницькій області у відповідь на звернення позивача повідомило його, що пенсійним органом проведено автоматичний перерахунок пільги позивача, як ветерану військової служби, та з 01.05.2025 прийнято рішення про відмову у її виплаті, оскільки середньомісячний дохід з розрахунку сукупного доходу перевищує величину доходу, який дає право на отримання пільги, а саме: середньомісячний дохід в розрахунку на одну особу становить 23617,32 грн.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Конституція України закріплює засади організації держави та суспільства, визначає права і свободи людини та гарантії їх реалізації.

Відповідно до статті 1 Конституція України Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі та повинні їй відповідати.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, діяльність органів державної влади здійснюється за спеціально-дозвільним принципом: дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у випадках, передбачених законом.

Статті 17 та 65 Конституції України покладають на громадян обов`язок захисту Вітчизни, а на державу - обов`язок забезпечувати соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина п`ята статті 17 Конституції України).

Частиною другою статті 64 Конституції України визначено перелік прав і свобод, які не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного стану. Право на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України, не включене до переліку прав, що можуть бути обмежені відповідно до Указ Президента України № 64/2022, затвердженого Закон України № 2102-ІХ. Отже, в умовах воєнного стану право на соціальний захист не підлягає обмеженню.

Спеціальним законом, який визначає статус ветеранів військової служби та органів внутрішніх справ і гарантії їх соціального захисту, є Закон України № 203/98-ВР.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 6 цього Закону ветеранам надається пільга у вигляді 50-відсоткової знижки плати за користування житлом та комунальними послугами.

Судом встановлено, що позивач є ветераном органів внутрішніх справ, а відтак на нього поширюється дія Закону № 203/98-ВР.

Законодавець уже запроваджував умову щодо обмеження пільг залежно від рівня доходу шляхом внесення відповідних змін до статті 7 Закону № 203/98-ВР Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Проте такі зміни були визнані неконституційними Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008.

У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна змінювати, зупиняти чи скасовувати дію інших законів, оскільки це призводить до обмеження прав і свобод людини і громадянина та суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 22, 92, 95, 96 Конституції України.

Аналогічні правові позиції викладені у рішеннях Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007, № 3-р/2020 від 27.02.2020 та № 10-р/2020 від 28.08.2020, в яких наголошено на недопустимості внесення змін до спеціального законодавства через закон про Державний бюджет або Бюджетний кодекс України.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин Закон № 203/98-ВР не містив чинної норми, яка б передбачала надання пільги залежно від розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Разом з тим пунктами 6, 7 Прикінцевих положень Закон України № 4059-IX встановлено, що у 2025 році пільги, передбачені пунктом 6 частини першої статті 6 Закону № 203/98-ВР, надаються за умови неперевищення доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

На виконання зазначених положень Кабінетом Міністрів України внесено зміни до Постанова КМУ № 389 (у редакції Постанова КМУ № 1553), якими фактично встановлено додаткову умову - дохідний критерій.

Однак Закон № 4059-IX не вносив змін безпосередньо до Закону № 203/98-ВР.

Відповідно до правових позицій Конституційного Суду України, зміна обсягу прав, гарантованих спеціальним законом, можлива лише шляхом внесення змін саме до цього спеціального закону, а не через закон про Державний бюджет чи підзаконний нормативно-правовий акт.

У Рішенні від 18.06.2020 № 5-р(ІІ)/2020 Конституційний Суд України наголосив на необхідності застосування судами принципів:

- lex posterior derogat priori;

- lex specialis derogat generali;

- lex posterior generalis non derogat priori speciali.

У цьому випадку Закон № 203/98-ВР є спеціальним законом (lex specialis), тоді як Закон № 4059-IX має загальний бюджетний характер.

Отже, при конкуренції норм застосуванню підлягають положення спеціального закону.

Крім того, частина третя статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі невідповідності правового акта закону суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.

Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 913/204/18 та від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 зазначив, що суди не повинні застосовувати нормативно-правові акти, які суперечать Конституції або законам України, навіть якщо такі акти формально залишаються чинними.

Застосування доходного критерію, встановленого Постановою № 389 у редакції Постанови № 1553 на підставі Закону № 4059-IX, фактично звужує зміст і обсяг права, гарантованого пунктом 6 частини першої статті 6 Закону № 203/98-ВР, що суперечить статті 22 Конституції України.

Таким чином, суд доходить висновку, що зміна умов надання пільги можлива лише шляхом внесення змін до Закону № 203/98-ВР. Закон № 4059-IX та прийняті на його виконання підзаконні акти не можуть звужувати права, гарантовані спеціальним законом. Застосуванню підлягають положення Закону № 203/98-ВР без урахування дохідного критерію.

Відмова органу Пенсійного фонду України у наданні позивачу пільги з підстав перевищення середньомісячного доходу є протиправною, оскільки ґрунтується на нормативному регулюванні, яке суперечить спеціальному закону та Конституції України.

Право позивача на отримання пільги, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 6 Закону № 203/98-ВР, підлягає поновленню.

Правові висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом за результатом розгляду зразкової справи №440/11441/25 у постанові від 11.02.2026, в якій зазначено, що оскільки зміни порядку призначення пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону № 203/98-ВР, які фактично встановлюють додаткову умову - вимогу щодо розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, були введені не у спеціальному Законі № 203/98-ВР, а через положення Закону про Держбюджет та підзаконний нормативно-правовий акт (Постанова № 389 у редакції Постанови № 1553), то застосуванню підлягають положення спеціального закону - Закону № 203/98-ВР.

Встановлені обставини справи в їх сукупності свідчать, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області, припиняючи з 01.05.2025 надання позивачу пільги по оплаті комунальних послуг, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а отже протиправно.

З огляду на наведене, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача поновити виплату позивачу з 01.05.2025 соціальної пільги за користування комунальними послугами.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Водночас доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, тому ці витрати необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо припинення з 01.05.2025 надання ОСОБА_1 пільги по сплаті житлово-комунальних послуг відповідно до статті 6 Закону України від 24.03.1998 № 203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити з 01.05.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 пільги на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до статті 6 Закону України від 24.03.1998 № 203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя В.К. Блонський