Рішення № 134358668, 25.02.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 р. № 520/16851/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №3184/20-40-24-03-05 від 10.06.2025 Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про виключення з реєстру платників єдиного податку ФО-П ОСОБА_1 з 01.04.2025;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Харківській області внести ФО-П ОСОБА_1 до Реєстру платників єдиного податку з 01.04.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області, є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та порушує його права як платника податку.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

З позовної заяви вбачається, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФО-П ОСОБА_1 ) здійснює господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі одягом, взуттям та аксесуарами у відповідності до зареєстрованого КВЕД 47.19, є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 5% без ПДВ. Адреса здійснення діяльності місто Київ, вулиця Городецького, будинок 4. Підприємець зареєстрований за адресою місто Харків, вулиця Південна, буд. 20 та веде діяльність з 25.01.2021. Має позитивну податкову історію включений, ГУ ДПС у Харківській області до переліку платників податків з високим рівнем дотримання податкового законодавства з 2024 року.

17.06.2025 позивачем отримано рішення ГУ ДПС у Харківській області №3184/20-40-24-03-05 від 10.06.2025, винесене за результатами розгляду заперечень ФО-П ОСОБА_1 , на акт камеральної перевірки, №185/20-40-24-03-05/2888508171 від 14.05.2025 щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи та виключення з Реєстру платників єдиного податку з 01.04.2025.

Відповідно до рішення ГУ ДПС у Харківській області №3184/20-40-24-03-05 від 10.06.2025, ФО-П ОСОБА_2 порушено порядок та строки переходу на сплату інших податків і зборів, визначений абз.4 п.п. 298.2.3. ПК України - у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 ПК України, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

Підставою для винесення рішення про виключення з Реєстру платників єдиного податку з 01.04.2025 слугували:

- акт камеральної перевірки ГУ ДПС у Харківській області від 14.05.2025 №185/20-40-24-03-05/2888508171, отриманий поштою 16.04.2025, про порушення ФО-П ОСОБА_1 порядку та строків переходу на сплату інших податків і зборів, визначений абз.4 п.п. 298.2.3. ПК України, пункту 291.6 статті 291 ПК України та виключення з Реєстру платників єдиного податку з 01.04.2025;

- акт фактичної перевірки від 27.03.2025 №26615/26/15/07/2888508171 проведеної ГУ ДПС у м. Києва, яким встановлено порушення позивачем пункту 291.6 статті 291 ПК України, (отриманий/вручений 27.03.2025).

Не погоджуючись із рішенням Головного управління ДПС у Харківській області про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 291.2., 291.3. статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з п. 291.6. статті 291 ПК України платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 299.3. статті 299 ПК України визначено, що у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.

Згідно з пп. 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути:

1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);

2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;

3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;

4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";

5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;

6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;

7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;

8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;

9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;

10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;

11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення цього виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

Камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки останні перебувають поза межами цієї перевірки.

У свою чергу, положеннями абз. 5) п.п.298.2.3. п.298.2. ст.298 ПК України передбачено: «Платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми».

Згідно п.299.10. ст. 299 ПК України: «Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу...».

Отже, закон пов`язує факт анулювання реєстрації платника єдиного податку не з наявністю певних (заборонених) видів діяльності, а саме з їх здійсненням.

Для цього недостатньо тільки відомостей з реєстру платників єдиного податку щодо внесених видів діяльності або відомостей податкових декларацій про «види підприємницької діяльності у звітному періоді», оскільки до першого вони вносяться «наперед» (тобто, як правило, до моменту початку їх здійснення і не факт, що це «здійснення» буде мати місце), а другі повинні обов`язково перевірятись на достовірність (п.п.19-1.1.2. п. 19-1.1. ст. 19-1, п.п.20.1.43. п.20.1. ст.21 ПК України).

Таким чином, перевірка наведеного переліку питань можлива виключно у форматі документальних перевірок. До того ж, положеннями п.п.78.1.4. п.78.1. ст.78 ПК України для таких випадків передбачена спеціальна підстава призначення позапланових перевірок:

«... виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не наддасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту».

Отже, питання порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування контролюючим органом не входить до предмету камеральних перевірок.

Таким чином, перевірка суб`єкта підприємницької діяльності-платника єдиного податку на предмет дотримання ним вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не відноситься до камеральних перевірок, а може проводитись шляхом призначення та проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків у відповідності до норм ПК України.

Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував наступні висновки: "реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування" (постанови від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 10.11.2021 у справі № 200/697/20-а).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, контролюючим органом повинна бути проведена документальна перевірка платника податків та прийнято рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Судом встановлено, що у відношенні ФОП ОСОБА_1 проведено камеральну перевірку щодо порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування платника єдиного податку (акт про результати камеральної перевірки платника єдиного податку з питань правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування від 14.05.2025 №185/20-40-24-03-05/ НОМЕР_1 ).

Відповідно до рішення ГУ ДПС у Харківській області №3184/20-40-24-03-05 від 10.06.2025, ФО-П ОСОБА_2 порушено порядок та строки переходу на сплату інших податків і зборів, визначений абз.4 п.п. 298.2.3. ПК України - у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 ПКУ, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

Проте, оскільки у відношенні ФО-П ОСОБА_1 контролюючим органом не проведено документальної планової або позапланової перевірки платника податків перевірки, рішення №3184/20-40-24-03-05 від 10.06.2025 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку прийнято на підставі акту камеральної перевірки, тобто без дотримання процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку, контролюючим органом при прийнятті рішення щодо позивача про анулювання реєстрації платника єдиного податку було порушено норми діючого законодавства.

Крім того, у акті камеральної перевірки від 14.05.2025 податковий орган зазначає, що «при перевірці використано ІТС «Податковий блок»».

У той же час при посиланні на вказані дані (системи) податковий орган:

- не конкретизує яка саме податкова інформація міститься у вказаній системі;

- не конкретизує які саме бази даних, системи (їх назви, чим регламентовано наявність таких баз та систем, яким НПА визначено порядок роботи таких баз та систем) тощо було використано податковим органом при «аналізі»;

- відсутня суть та перелік податкової інформації, яка була отримана та/або опрацьована ГУ ДПС у Харківській області у вказаній системі;

- не зазначено період, за який вивчалась інформація з вказаної системи;

- у акті не зазначено, ким саме (назва органу ДПС, ПІБ посадової особи), коли та в рамках яких саме заходів (зустрічна звірка, камеральна перевірка, документальна перевірка) було здійснено аналіз такої інформації та яким чином такі результати аналізу оформлені.

У той же час ця податкова інформація, наявна в ІТС «Податковий блок», носить виключно інформативний характер та не є належним доказом у розумінні процесуального закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 по справі № 808/3412/16, від 23.07.2024 по справі № 380/9286/22.

У рішенні відповідача про анулювання реєстрації єдиного податку не зазначено коли позивач допустив допущене інкриміноване порушення.

Всупереч приписам пункту 299.11 ст. 299 ПК України у рішенні про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку №3184/20-40-24-03-05 від 10.06.2025 датою виключення з реєстру платників єдиного податку зазначено дату «з 01 квітня 2025 року».

У свою чергу, відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Тобто, виходячи з п. 299.11 ст. 299 ПК України анулювання реєстрації платника єдиного податку повинно проводитись з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

В акті камеральної перевірки №185/20-40-24-03-05/2888508171 від 14.05.2025 зазначено, що рішення про виключення з Реєстру платників єдиного податку ФО-П ОСОБА_1 з 01.04.25 прийнято у зв`язку з тим, що платник податків самостійно не здійснив перехід на сплату інших податків і зборів. Акт складено 14.05.2025, тобто через півтора місяця (47 днів) після складення акту фактичної перевірки, що в цілому суперечить не тільки приписам податкового законодавства, а й принципам належного врядування та юридичної визначеності.

Встановленої форми рішення про анулювання реєстрації платника ЄП наразі не встановлено. Однак у базі знань ЗІР на сайті ДПС України, за посиланням - https://zir.tax.gov.ua/main/bz/search/?src=ques&srch=bz2, підкатегорія 107.01.08, уточняється, що таке Рішення надається платнику податків у письмовій формі за підписом керівника контролюючого органу з обов`язковим зазначенням підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Тобто, в Акті перевіряючий посилається на Рішення, якого не має в наявності на дату проведення камеральної перевірки.

В свою чергу акт камеральної перевірки №185/20-40-24-03-05/2888508171 від 14.05.2025 був складений та підписаний одноособово Головним державним інспектором Романовою Ю.А., і не містить підпису керівника контролюючого органу, що протирічить наведеним роз`ясненням ЗІР на сайті ДПС України, а отже не міг бути «рішенням» про виключення платника єдиного податку з Реєстру.

Окрім цього, як вбачається з акту камеральної перевірки, станом на 14.05.2025 підставою для анулювання реєстрації ФО-П Тулінова О.В., як платника єдиного податку, з 01.04.2025 та переведення його з цієї дати на загальну систему оподаткування слугував інший акт - акт фактичної перевірки від 28.03.2025 №26615/26/15/07/2888508171, за яким також відсутнє рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку/виключення з реєстру.

26.05.2025 ФО-П ОСОБА_1 були подані письмові заперечення на акт камеральної перевірки №185/20-40-24-03-05/2888508171 від 14.05.2025 з належними обґрунтуваннями своєї позиції.

03.06.2025 було проведено робочу комісію у складі представників ГУ ДПС у Харківській області та представника позивача.

В ході розгляду заперечень представники ГУ ДПС у Харківській області не погодились з позицією представника ФО-П Тулінова О.В., що «Подарункові сертифікати» не є способом розрахунку, а є документом, що підтверджує право вимоги на вже оплачений товар, доводи сторони платника податків щодо неправомірності проведеної камеральної перевірки її неналежного предмету та підстав, перевищення фахівцями контролюючого органу межі їх повноважень, було відхилено. Також було зазначено та сконцентровано увагу на тому, що не існує жодних законодавчих заборон чи перешкод для використання в діяльності подарункових сертифікатів.

В свою чергу представниками ГУ ДПС у Харківській області було зазначено, що податковий орган вважає операції з подарунковими сертифікатами іншим способом розрахунків, який не передбачено п.291.6 ст. 291 ПКУ.

17.06.2025 засобами потового зв`язку Укрпошта позивачем отримано Рішення №3184/20-40-24-03-05 від 10.06.2025 про виключення його з Реєстру платників єдиного податку з 01.04.2025.

Враховуючи наведене Позивач вважає, що контролюючий орган вийшов за межі своїх повноважень, безпідставно провівши камеральну перевірку за відсутності підстав її проведення та предмету, передбаченого п.п. 75.1.1. п.75.1. ст. 75 ПКУ, і як наслідок безпідставно та неправомірно виніс Рішення №3184/20-40-24-03-05 від 10.06.2025 про виключення його з Реєстру платників єдиного податку з 01.04.2025.

Судом також встановлено, що фактична перевірка була проведена ГУ ДПС в м. Києві на підставі Наказу від 13 березня 2025 року №1900-П в період з 18.03.2025 по 27.03.2025. За результатами фактичної перевірки було складено акті фактичної перевірки від 27.03.2025 №26615/26/15/07/2888508171.

Так, в пункті 2.2.19 акту - «Додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки», Розділу 2 «Описова частина» акту фактичної перевірки 27.03.2025, №26615/26/15/07/2888508171 перевіряючими зафіксовано текст наступного змісту: «…в ході перевірки з ПРРО ФН 4000448444 знято х-звіт, відповідно до якого встановлено наступні форми розрахунків, а саме: «готівка», «картка», «сертифікат».

Відповідно до системи облікових даних реєстраторів розрахункових операцій встановлено, 18.03.2025 ФОП ОСОБА_1 здійснено продаж товарів за сертифікатами та готівку на загальну суму 114 050,00 грн., чек Ysd1HL_VXL4 (копія додається)….».

В пункті 3.1 «Встановлено порушення», Розділу 3 «Висновки перевірки» акту фактичної перевірки від 27.03.2025 за №26615/26/15/07/2888508171 перевіряючими зафіксовано текст наступного змісту: «…п.291.6 ст.291…».

На думку позивача, дії ГУ ДПС у м. Києві під час складання акту фактичної перевірки та фіксування фактів встановлених під час перевірки не розкрили суть та зміст встановлених порушень. Так, вищезазначені факти з акту фактичної перевірки повної мірою не розкривають для розуміння платника податків суть та зміст встановлених порушень.

В свою чергу, акт фактичної перевірки має містити чіткі та обґрунтовані висновки, що підтверджують факт порушення, а також мати достатні доказові матеріали, щоб бути підставою для ухвалення рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку. Результати такої перевірки не мають правових наслідків у разі недотримання вимог до процедури перевірки й оформлення акта. Окрім цього документальне оформлення результатів проведення перевірок податковим органом має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень, затверджених наказом Державної податкової служби України від 25.02.2021 №244.

Також слід враховувати, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови Верховного суду від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі №805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі №813/4266/17). Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Але ж у нашому випадку акт фактичної перевірки від 27.03.2025, №26615/26/15/07/2888508171 не є актом про результати документальної перевірки, оскільки відноситься до інших видів перевірок.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

На думку позивача, акт від 27.03.2025, №26615/26/15/07/2888508171 складений ГУ ДПС у м. Києві за результатами проведення фактичної перевірки є такими, що не містить не тільки необхідних відомостей про підстави та обставини її проведення, але й жодних даних про встановлені конкретні факти вчинених позивачем порушень.

Окремо слід приділити увагу факту проведення контрольної розрахункової операції, яка була проведена 18.03.2025 ГУ ДПС у м. Києві.

Так, на операцію є посилання в акті від 27.03.2025, №26615/26/15/07/2888508171 ГУ ДПС у м. Києві за результатами проведення фактичної перевірки.

У відповідності до п. 20.1.11 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.

З огляду на встановлене, контролюючий орган наділений повноваженнями проводити контрольні розрахункові операції перед початком фактичної перевірки.

Проте, порядок проведення контрольної розрахункової операції має свої особливості та має відбуватися у порядку та у спосіб, визначені законодавством.

Ініціюючи та проводячи контрольну розрахункову операцію певна посадова особа ДПС діє від імені держави в особі державного органу, що у свою чергу зумовлює використання для проведення такої операції державних коштів.

В свою чергу, як зазначає у позові позивач, 18.03.2025 посадовими особами контролюючого органу (ГУ ДПС у м. Києві), перед початком фактичної перевірки здійснено контрольну розрахункову операцію (контрольну закупку) на загальну суму 10 534,00 грн., придбано пояс жіночій, підтвердженням цього є фіскальний чек № 5PN4IIVA7wM від 18.03.2025, однак про цю перевірочну дію в акті від 27.03.2025 №26615/26/15/07/2888508171 ГУ ДПС у м. Києві, за результатами проведення фактичної перевірки не має жодних посилань (заява на повернення від 18.03.25, акт про повернення грошових коштів за підписом ГДІ ОСОБА_3 та фіскальний чек додаються до позову).

Проте, в акті фактичної перевірки зафіксовано контрольну розрахункову операцію (контрольну закупку) від 18.03.2025, а саме продаж товарів за сертифікатами та готівку на загальну суму 114 050,00 грн., чек №Ysd1HL_VXL4, чому саме на цей документ є посилання в акті перевірки не відомо.

ДПС України та її підрозділи є юридичною особою публічного права, кошторис апарату ДПС затверджує Голова ДПС за погодженням з Мінфіном, тобто виступає центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику.

Згідно положень ст. 2 Закону України "Про джерела фінансування органів державної влади" органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.

В матеріалах фактичної перевірки відсутні докази, які б вказували на видачу посадовим особам грошових коштів (готівки) з каси ГУ ДПС у м. Києві, які в межах проведення фактичної перевірки здійснили контрольну розрахункову операцію в торговельному закладі ФО-П ОСОБА_1 , за рахунок відповідних бюджетних асигнувань контролюючого органу.

Отже, Позивач вважає, що грошові кошти на проведення контрольних розрахункових операцій 18 березня 2025 року фактично мають інше джерело походження ніж кошти, передбачені на здійснення відповідної діяльності органів ДПС, а саме: використані власні грошові кошти посадових осіб ГУ ДПС у м. Києві (Головного Державного інспектора Полодій Андрія Миколайовича), та третьої особи, яка не має відношення до перевірочних дій - що не передбачено Законом України "Про джерела фінансування органів державної влади" і, як наслідок, відображення в акті фактичної перевірки недостовірних даних.

Законодавство України не містить дозволу щодо використання для проведення контрольних операцій приватних коштів, у т.ч. коштів осіб, які проводять перевірку, а відтак в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, посадові особи контролюючого органу, за відсутності законодавчого дозволу, не мають права використовувати власні кошти для проведення контрольної розрахункової операції.

З наведеного вбачається, що контрольна розрахункова операція фактично проведена не за рахунок контролюючого органу, тобто не у зв`язку з виконанням функцій держави.

З огляду на вищезазначені обставини, контрольна розрахункова операція посадовими особами Відповідача проведена не у порядку та у спосіб, встановлені нормами чинного законодавства, яка могла б свідчити про факт порушення платником податків Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

Позивач зазначає, що не згоден з висновками податкового органу в акті фактичної перевірки та акті камеральної перевірки про порушення ним п.296.1 ПКУ - застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначено у в цій нормі, оскільки за своєю правовою природою подарунковий сертифікат не є платіжним засобом, пред`явлення сертифікату для придбання товару не є розрахунковою операцією за проданий товар, а отже не є іншим способом розрахунків для фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування, ніж зазначено у п.296.1 ПК України.

Так, головною метою впровадження подарункового сертифікату в роздрібній торгівлі є збільшення об`ємів продажу товарів (послуг), що пов`язано з веденням господарської діяльності. Запровадження подарункових сертифікатів слід розглядати як складову маркетингової політики.

Теперішнє українське законодавство не повністю адаптовано до використання подарункових сертифікатів, в податковому та іншому законодавстві відсутнє визначення поняття подарункового сертифікату. В той же час не існує жодних законодавчих заборон чи перешкод для використання цього вдалого маркетингового винаходу.

Найбільш повним визначенням подарункового сертифікату, яке відображає його природну сутність, буде наступне: подарунковий сертифікат - це документ довільної форми, що підтверджує платіж у вигляді передоплати за плановані до придбання товари (роботи, послуги) в зазначених у ньому магазинах на суму, що еквівалентна номіналу сертифіката у певні терміни.

За своєю правовою природою, розповсюдження подарункового сертифікату є публічною пропозицією укласти договір купівлі продажу на користь його покупця або третьої особи, яка повинна містить певні суттєві умови, які визначаються Правилами використання подарункового сертифікату в роздрібній торгівлі та зводяться до наступного:

- подарунковий сертифікат дійсний протягом визначеного терміну з дня його придбання;

- при виборі подарунку вартістю вище номіналу сертифікату, покупець (власник сертифікату) може доплатити різницю у касу магазину;

- при виборі подарунку вартістю нижче номіналу сертифікату, грошова різниця не компенсується;

- подарунковий сертифікат підлягає поверненню при придбанні товару (роботи, послуги);

- у випадку втрати подарунковий сертифікат не відновлюється.

Отже, подарунковий сертифікат є документом, що підтверджує право вимоги його власника на товар в межах номінальної вартості такого документа, тому всі етапи обігу подарункових сертифікатів узгоджуються з нормами цивільного законодавства та не суперечать їм.

Так, відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Здійснюючи попередню оплату за товар під час видачі подарункового сертифікату покупець фактично укладає з продавцем угоду купівлі-продажу товару та має право на його отримання з асортименту магазину на майбутнє протягом певного часу в межах номінальної вартості сертифікату.

Отже, саме операцію здійснення передоплати за товар слід вважати розрахунком (розрахунковою операцією) за угодою купівлі-продажу товару, а видачею подарункового сертифіката торговельний заклад (ФОП в даному випадку) підтверджує, що він є боржником з надання товару в межах номіналу сертифіката, а покупець (одержувач сертифіката), відповідно кредитором та має право вимагати надання товару в межах сплачених коштів. Тому подарунковий сертифікат, не є платіжним або розрахунковим документом, а є документом, що підтверджує право вимагати передачу товару у власність покупця.

Таким чином, з урахуванням норм цивільного законодавства України систему обігу подарункових сертифікатів торговельним закладом побудовано так, що боржник зобов`язується надати будь-який товар зі свого асортименту, в межах номіналу подарункового сертифіката, будь-якому пред`явнику (кредитору) такого документа, а пред`явник подарункового сертифіката має право вимагати цього.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання це правовідносини, при якому одна сторона (боржник) [ФОП в даному випадку] зобов`язана вчинити певну дію на користь іншої сторони (кредитора) - передати майно [товар], а кредитор [утримувач сертифіката] має право вибрати та отримати товар.

Внаслідок дарування, подарункового сертифікату первинними одержувачами подарункових сертифікатів на користь третіх осіб, останні набувають права вимоги до торгової установи шляхом отримання сертифікату. До зазначених правовідносин застосовується пункт 1 частини 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, згідно з яким:

кредитор [первинний власник (одержувач) сертифікату] у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок переходу її прав до іншої особи за договором (відступлення права вимоги між покупцями).

Відступлення права вимоги (у цивільному праві) - це заміна кредитора у зобов`язанні, тобто передача одного кредитора своїх прав іншому. Це юридичний акт, за яким попередній кредитор (цедент) передає своє право вимоги до боржника іншій особі (цесіонарію), а новий кредитор приймає ці права. Відступлення - це операція, в результаті якої попередній кредитор замінюється новим.

Окремої угоди чи згоди торгового закладу на передачу та можливий подальший обіг подарункових сертифікатів не потрібно, оскільки згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України: «заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не передбачено договором чи законом». На підставі цього новий власник сертифікату має право на одержання товару, вартість якого не перевищує суму грошей, яка була сплачена первісним власником сертифікату у рахунок його покупки. На цьому етапі задовольняється право вимоги власника сертифікату та припиняється обов`язок торговельної мережі його виконанням згідно ст. 599 ЦК України.

Правову природу коштів, сплачених під час видачі сертифікату, слід розглядати, як попередня оплата вартості товару, що пропонується до продажу у торговельному закладі, без погодження його асортименту.

Можливість оплати вартості речі і наступного узгодження асортименту (конкретного предмета договору купівлі-продажу) допускається через положення ч. 2 ст. 671 ГК України, яка прямо допускає таку можливість: «якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов`язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору».

Отже, Позивач вважає, що операції з використанням подарункового сертифікату слід розглядати як попередню оплату покупцем вартості товару із затвердженням асортименту в майбутньому, оскільки кожен покупець може розраховуватись тими коштами, які отримані та враховані торговим закладом під час видачі сертифікату та відповідають його номіналу.

Позивач у позові зазначає, що під час видачі сертифікату платник податків отримував від покупців оплату в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), не порушуючи вимог п.291.6 ст. 291 ПКУ, та проводив цю розрахункову операцію із застосуванням ПРРО, що підтверджується даними Книги обліку розрахункових операцій (КОРО), яка перевірялася під час фактичної перевірки.

Пред`явлення покупцем подарункового сертифікату торговому закладу при отриманні товару з асортименту магазину не можна вважати розрахунком за відвантажені товари та розрахунковою операцією, оскільки розрахунок за товар вже відбувся, а сертифікатом покупець фактично підтверджує своє право на отримання вже оплаченого товару.

Відповідно ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Для цілей цього Закону розрахунки при організації та проведенні азартних ігор є розрахунковими операціями.

Таким чином, під час обігу сертифікатів мало місце укладення договору купівлі-продажу товару на умовах попередньої оплати, який є тривалим у часі: оплата під час видачі сертифікату - це і є розрахункова операція в розумінні Закону про РРО та ст.291.6 ПК України. Сертифікат підтверджує право покупця вимагати отримання товару з асортименту магазину протягом певного часу. Отримання товару за пред`явленим сертифікатом це частина договору купівлі-продажу, під час якої продавець виконує своє зобов`язання передати вже оплачений товар.

Оскільки під час видачі сертифікатів ФО-П ОСОБА_1 отримував кошти (здійснював розрахунки /розрахункові операції) в готівковій та безготівковій формі, то в його діях відсутнє порушення вимоги п.291.6 ПК України.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неправомірність рішення Головного управління ДПС у Харківській області №3184/20-40-24-03-05 від 10.06.2025 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та наявність підстав для його скасування.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №3184/20-40-24-03-05 від 10.06.2025 Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про виключення з реєстру платників єдиного податку ФО-П ОСОБА_1 з 01.04.2025.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Харківській області внести ФО-П ОСОБА_1 до Реєстру платників єдиного податку з 01.04.2025.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43983495).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов