Рішення № 134357487, 24.02.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27765/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надіслана засобами поштового зв`язку 13.08.2025 року) до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо не нарахування та невиплати їй середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.01.2024 року по 18.07.2024 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення зі служби цивільного захисту відповідно;

зобов`язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.01.2024 року по 18.07.2024 року у сумі 120818,88 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалами Одеського окружного адміністративного суду:

- від 20.08.2025 року позовну заяву залишено без руху;

- від 03.09.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (ст.262 КАС України); зобов`язано позивача надати суду копію її заяви до відповідача, на яку отримана відповідь від 05.08.2025 року а також додатки до цієї відповіді.

При цьому суд поновив позивачці строк звернення до суду з позовом з мотивів, наведених в ухвалі за її заявою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходила службу в ГУ ДСНС України в Одеській області. 16 травня 2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі 420/26840/24 відповідачем сплачено індексацію грошового забезпечення за період з квітня 2017 року по 18 січня 2024 року. 10.07.25 року звернулася до ГУ ДСНС України в Одеській області із заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Однак, листом від 05.08.2025 року було відмовлено.

18.09.2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивач звернувся з позовною заявою до суду з пропуском строків на звернення. 1 ДПРЗ вважає, що звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 Кодексу законів про працю України) обмежене строком, який - з уваги також на постанову Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 - у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у частині п`ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів). Як вбачається з позовної заяви, і не заперечується 1 ДПРЗ остаточний розрахунок з позивачем відповідачем було здійснено 16 травня 2025 року. Таким чином, позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів з моменту остаточного розрахунку 16 травня 2025, однак з цим позовом звернулася до суду 13 серпня 2025, тобто з пропуском місячного строку. 1 ДПРЗ вважає, що позивачем не наведено переконливих та доказово підтверджених причин, які б стали на заваді своєчасного звернення до суду з даним позовом, а тому підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні. 1 ДПРЗ зазначає, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" 2352-IX від 01.07.2022, яким викладена в новій редакції стаття 117 КЗпП України. Цією нормою в редакції з 19.07.2022 передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. 1 ДПРЗ відповідно до п. 1.9. Положення про 1 ДПРЗ - є юридичною особою. За організаційно-правовою формою господарювання 1 ДПРЗ є державною організацією. Діяльність 1 ДПРЗ здійснюється на некомерційній основі, не є підприємницькою і не ставить за мету отримання прибутку. Також 1 ДПРЗ має статус підприємства сфери управління ДСНС, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. В зв`язку з вище викладеним, з огляду на неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку (120818,88грн.) і встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, враховуючи, що з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України 64/2022 введено воєнний стан в Україні, якій триває і на даний час, 1 ДПРЗ пропонує за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 60000грн, що буде достатньою компенсацію майнових втрат, які поніс позивач через несвоєчасний розрахунок при звільнені, та не призведе до надмірного фінансового тягаря для відповідача.

Вимоги ухвали суду позивачем не виконані, тому справа розглядається за наявними у ній доказами згідно ч.9 ст.80 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в ГУ ДСНС України в Одеській області.

Відповідно до наказу (по особовому складу) 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 18.01.2024 року № 20-пк/6033 ОСОБА_1 звільнено із ДСНС України, виключена з кадрів ДСНС України та знята з усіх видів забезпечення.

У наказі, зокрема, зазначено:

«…Відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 та Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 року № 623:

Виплатити премію у розмірі 450 відсотків посадового окладу з 01 січня 2024 року по день виключення.

Виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років з 01 січня 2024 року по день виключення.

Виплатити надбавку за кваліфікацію « 1 клас» у розмірі 05 відсотка посадового окладу з 01 січня 2024 року по день виключення.

Виплатити надбавку за вислугу років у розмірі 50 відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання з 01 січня 2024 року по день виключення.

Станом на 18 січня 2024 року календарна вислуга становить 26 років 00 місяців 17 днів.

Виплатити грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (вислуга років для виплати грошової допомоги на день звільнення станом на 18 січня 2024 року календарна вислуга становить 26 років 00 місяців 17 днів).

Виплатити компенсацію за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік.

Матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік не отримала.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не отримала» (а.с.19).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року у справі №420/26840/24:

зобов`язано 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.04.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) січень 2008 року.

зобов`язано 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 18.01.2024 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3967,23 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

В матеріалах справи міститься виписка по надходженням по картці позивача від 16.05.2025 року на суму 208869,82 грн.- 1 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області виплата перерахованої індексації за період з 04.17-02.18, 03.18-12.22 рішення суду від 02.12.2024 року №420/26840/24 (а.с.12).

10.07.2025 року позивач звернулася із заявою до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, на яку отримала лист від 05.08.2025 року, в якому зазначено, що відсутні законні підстави для нарахування та виплати позивачу середнього грошового забезпечення за затримку повного розрахунку при звільненні зі служби (а.с.4), оскільки ст.ст.116,117 КЗпПП України не поширюються на ці правовідносини.

Суд констатує, що відповідач у розглядуваній справі не заперечує того, що він є належним відповідачем за заявленими позовними вимогами.

В матеріалах справи міститься довідка 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 29.07.2025 року №6033-138/603304 про середній заробіток ОСОБА_1 за останні два місяця перед звільненням: листопад 2023 року 20214,00 грн., грудень 2023 року 20247,00 грн (а.с.5).

Позивач вважає, що має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, тому звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У свою чергу, статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 117 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Вказана правова позиція щодо застосування норм ст.ст. 116-117 КЗпП України неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17.

Що стосується застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Суд звертає увагу на те, що питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні з військової служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України.

Висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, від 16.07.2020 у справі №400/2884/18, від 04.09.2020 у справі №120/2005/19-а, від 05.03.2021 у справі №120/3276/19-а, від 31.03.2021 у справі №340/970/20, від 13.10.2021 у справі №580/1790/20, від 21.10.2021 року у справі №640/14764/20, від 26.01.2022 у справі №240/12167/20 та інших.

Вирішуючи справу, суд зазначає, що в силу вищенаведених законодавчих норм, обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку.

Судом встановлено, що після виключення зі списків особового складу (з 18.01.2024 року) між позивачем та відповідачем виникли спірні правовідносини щодо нарахування та виплати окремих видів грошового забезпечення, які були вирішені у судовому порядку в межах справи №420/26840/24.

Як встановлено судом, 16.05.2025 року на виконання судового рішення у справі №420/26840/24 від відповідача на банківський рахунок позивача зараховані кошти в сумі 208869,82грн (а.с.5).

Отже, остаточний розрахунок з позивачем було проведено 16.05.2025 року, хоча вона була знята з грошового забезпечення 18.01.2024 року.

Відтак, період затримки розрахунку становить проміжок часу з 19.01.2024 року (день, наступний за датою звільнення) по 15.05.2025 року (переддень остаточного розрахунку).

Щодо визначення періоду та суми компенсації за затримку розрахунку при звільненні.

19.07.2022 року набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, яким текст статті 117 Кодексу законів про працю України викладено у новій редакції.

З 19.07.2022 року стаття 117 КЗпП України діє у такій редакції, якою передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, з 19 липня 2022 року середній заробіток за час затримки розрахунку може бути стягнутий не більш як за шість місяців.

Суд зазначає, що запровадження законодавцем обмеження періоду, за який працівникові передбачено виплату середнього заробітку у чинній редакції ст. 117 КЗпП України, спрямоване на встановлення чіткого нормативного способу зменшення суми середнього заробітку.

З огляду на це, недоцільним в даному випадку є застосування правового підходу до вирішення питання обрахунку належного до виплати розміру середнього заробітку з урахуванням принципу співмірності і зменшення виплати.

Наведений підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням попередньої редакції ст.ст. 116, 117 КЗпП України, а тому такий підхід наразі не є актуальним.

Суд наголошує, що на момент здійснення повного розрахунку з позивачем вже діяла нова редакція статті 117 КЗпП України, яка має бути застосована судом при вирішенні цієї справи в силу того, що подія повного розрахунку відбулася під час дії нової редакції вказаної правової норми, а відтак і визначення розміру відповідальності суб`єкта владних повноважень за несвоєчасний розрахунок повинно відбуватися з урахуванням внесених змін. При цьому суд звертає увагу, що до моменту здійснення повного розрахунку при звільненні суд не має можливості визначити розмір відповідальності роботодавця за несвоєчасний розрахунок із працівником, а відтак лише за фактом повного розрахунку та нездійсненні роботодавцем самостійно виплати середнього заробітку, питання може бути вирішено судом з урахуванням чинного правового регулювання на момент здійснення повного розрахунку.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача.

Отже, у позивача наявне право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 19.01.2024 року (наступний день після звільнення) по 19.07.2024 року (обмеження компенсації 6-ти місячним строком).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Відповідно до пункту 2 Порядку №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно висновків Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22, у межах справи щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період до 19.07.2022 року, що регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто, без обмеження строком виплати у шість місяців, так і за період після 19.07.2022 року, що регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями:

- належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат;

- належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022 року, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте, без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі - Порядок № 100), передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно абзацу 1 пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Верховний Суд у постановах від 28 червня 2023 року (справа №560/11489/22), від 14 березня 2024 року (справа №560/6960/23), від 31 жовтня 2023 року (справа №240/15141/22), від 29 січня 2024 року (справа №560/9586/22) та від 22 лютого 2024 року (справа №560/831/23) зазначив, що якщо спір вирішено на користь працівника, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягнення балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, ураховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця

Відповідно до довідки про середній заробіток за останні два місяця перед звільненням, розмір грошового забезпечення позивача становить: за листопад 2023 року 20247,00 грн., за грудень 2023 року 20247,00 грн.

Таким чином, загальна сума грошового забезпечення за листопад, грудень 2023 року становить 40494,00грн. (20247,00 грн. + 20247,00 грн.).

Сукупна кількість календарних днів за цей період - 61.

Тому середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складає 663,84 грн. (40494,00 грн.: 61 день).

Під час визначення суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд враховує межі позовних вимог ОСОБА_1 (з 19.01.2024 року по 19.07.2024 року), що становить 183 календарних днів.

Тому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період (період, який просить позивач) складає 121482,72грн. (663,84 грн. х 183 календарні дні).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 120818,88грн. (в межах заявлених позовних вимог).

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, за наявного правового регулювання та встановлених обставин суд робить висновок, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю, а доводи відповідача відхиляє з вищенаведених мотивів, у тому числі щодо пропуску позивачем строку звернення з позовом, оскільки цей строк їй поновлено судом при відкритті провадження у справі та підстав для застосування приписів ч.4 ст.123 КАС України суд наразі не убачає.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору згідно п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», інших витрат сторонами не понесено, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 143, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області у вигляді ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.01.2024 року по 19.07.2024 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення зі служби.

Зобов`язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.01.2024 року по 19.07.2024 року у сумі 120818(сто двадцять тисяч вісімсот вісімнадцять)грн. 88коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293, 295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (код ЄДРПОУ 39010880; місцезнаходження: вул. Ніни Строкатої, буд. 41, м. Одеса, 65045).

Суддя М.М. Аракелян