Ухвала суду № 134356400, 24.02.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

24 лютого 2026 року 320/8030/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, 5 поверх, код ЄДРПОУ 26080214), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Тернопільської області (46011, м. Тернопіль, вул. Острозького, 10, (3-й поверх), код ЄДРПОУ 25693808), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № I-012/2026 від 22.01.2026 року, ухвалене за скаргою ОСОБА_2 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області у складі дисциплінарної палати № 261 від 12.09.2025 року «Про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 »;

- зобов`язати Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури закрити дисциплінарне провадження відносно адвоката ОСОБА_1 за скаргою ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/8030/26 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Одночасно з пред`явленням позовної заяви позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (код ЄДРПОУ 26080214) № I-012/2026 від 22.01.2026 року (яким скасовано рішення КДКА Тернопільської області № 261 від 12.09.2025р. та ухвалено нове рішення про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 ) - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що оскаржуваним рішенням ВКДКА безпідставно порушено дисциплінарну справу щодо позивача та направлено матеріали для розгляду до КДКА Тернопільської області. У випадку, якщо дія цього рішення не буде зупинена, КДКА Тернопільської області проведе засідання та відповідно існує обґрунтована підстава вважати, що з високою ймовірністю буде ухвалено рішення про застосування дисциплінарного стягнення. У такому разі, навіть якщо суд згодом задовольнить позов у цій справі і визнає рішення ВКДКА про порушення справи незаконним, права позивача вже будуть грубо порушені іншим рішенням, для скасування якого доведеться ініціювати новий судовий процес. Разом з тим, при розгляді заяви про забезпечення позову позивач просить суд врахувати той факт, що він єдиним повноважним захисником у ряду кримінальних провадженнях щодо тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, участь в яких захисника є обов`язковою. Окрім цього, вказується на очевидну упередженість з боку відповідача особисто до позивача, а точніше з боку т.в.о. голови ВКДКА ОСОБА_3 . Таке ставлення підтверджується систематичним ігноруванням відповідачем письмових пояснень, листів та аргументів позивача під час розгляду скарги. За таких умов очевидної відсутності безсторонності, передача матеріалів для порушення справи на регіональний рівень є прямим тиском з метою застосування до позивача безпідставного дисциплінарного стягнення.

Таким чином, на думку позивача, з урахуванням вищевикладених обставин, можливе майбутнє прийняте рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності буде порушувати його право на працю, що фактично призведе і до матеріальних, побутових й особистих труднощів.

Розглянувши заяву про забезпечення позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (пункт 1); або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (пункт 2).

Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Таким чином, зі змісту приписів статті 150 КАС України випливає, що обов`язковими підставами для вжиття заходів забезпечення позову є обставини, за якими невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд зважає на обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права. На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи сторони позивача не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, з огляду на таке.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач визначив вжиття таких заходів шляхом зупинення дії рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № I-012/2026 від 22.01.2026 року, ухвалене за скаргою ОСОБА_2 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області у складі дисциплінарної палати № 261 від 12.09.2025 року «Про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 ».

Відповідно до оскаржуваного рішення відповідачем ухвалено нове рішення про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 та матеріали дисциплінарної справи вирішено направити до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області на стадію розгляду дисциплінарної справи.

Варто зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При цьому зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 КАС України, оскільки заявником у цій справі не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять належних та допустимих доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для позивача. Тобто, позивач у межах цієї справи навів лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків, проте конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надано.

Суд зазначає, що ймовірне притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, як можливий наслідок порушення дисциплінарної справи не може бути підставою для застосування визначеного позивачем заходу забезпечення позову.

Варто зауважити, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень безумовно мають певний вплив на права та інтереси особи щодо якої вони прийняті/вчинені. Такі рішення можуть мати негативний вплив на права та обов`язки особи, тим більше якщо це рішення, прийняте уповноваженим дисциплінарним органом. При цьому, дисциплінарна відповідальність завжди носить негативний характер щодо особи, до якої вона застосовується, з огляду на її характер, як захід примусу. Водночас, такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

При цьому, як вбачається із заяви та матеріалів справи, позивача до дисциплінарної відповідальності не притягнуто, а позивач посилається лише на можливість прийняття такого рішення.

Щодо наявності ознак, які свідчать про очевидну протиправність оскаржуваного рішення, то у даному випадку суд зазначає, що такі ознаки можуть бути виявлені судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

У постановах від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18, від 20.05.2020 у справі № 640/11330/19, від 13.10.2021 у справі № 640/9082/21 Верховний Суд дійшов висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.

Водночас, саме існування очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень не може бути єдиною підставою для забезпечення позову шляхом зупинення дії такого рішення, оскільки дана ознака є лише передумовою для такого забезпечення та повинна прийматись судом до уваги із врахуванням іншої підстави забезпечення позову - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Суд вважає, що у даній справі відсутні обставин, які надають підстави стверджувати, що оскаржуване рішення відповідача явно суперечить вимогам закону та порушує права або інтереси позивача, і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Безпідставними є доводи позивача про те, що ймовірне притягнення до дисциплінарної відповідальності призведе до втручання у його право на працю, оскільки навіть у випадку наявності такого рішення про застосування відповідного заходу, останнє вимагатиме оцінки пропорційності застосованого заходу вчиненому дисциплінарному проступку, що не допустимо при вирішенні питання про забезпечення позову.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.05.2025 року по справі №260/5758/24.

Сама лише незгода заявника із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання такого рішення протиправним та його скасування ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову, відтак, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153 155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Парненко В.С.