Рішення № 134352447, 16.02.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/742/2026 Справа № 641/8126/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Маньковської О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Макарової А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 20.08.2023 року між первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 950616, шляхом накладення електронного підпису. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в сумі 11 000 грн., в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Відповідно до умов договору Споживач зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором (п.4.4 договору). Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором №950616 від 20.08.2023 року в загальному розмірі 64234,56 грн., а саме - заборгованості за тілом кредита в розмірі 10 998,93 грн., заборгованості за відсотками 53235,63 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», судові витрати в розмірі 2422,40 судового збору та 8000 грн. витрати на правничу допомогу. Крім того, щодо відступлення прав вимоги зазначив про укладення договору факторингу із ТОВ «Селфі Кредит», тому до нього перейшло право вимоги, зокрема за кредитним договором № 950616 від 20.08.2023 року.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, зокрема, не надано виписку по картковому рахунку відповідача та підтвердження перерахування грошових коштів первісним кредитором розрахункового документа, або виписки з банківського рахунку, які б відповідали вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який би дозволив перевірити правильність нарахування відсотків, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору та не можливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем. Крім того, стороною відповідача зазначалось про завищення суми витрат правничої допомоги, посилаючись на рівень складності справи, ціну позову та обсяг матеріалів, вважав співрозмірною сумою розмір витрат на правничу допомогу, в розмірі 3000 грн.

Представником позивача надано відповідь на відзив, в якому останній заперечував проти обгрунтування відзиву, наполягав на задоволенні позовних вимог, вказавши, що заперечення відповідача є безпідставними. Представник Відповідачки стверджує, що Позивачем не надано розрахунку заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, проте, представник позивача вказав, що розрахунок заборгованості міститься в матеріалах справи та був доданий до позовної заяви. Крім того, вказав, що Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, на підтвердження видачі кредитних коштів Позивачем до позовної заяви долучено лист ТОВ « ПЕЙТЕК» про перерахування коштів Позичальнику. Згідно з п. 2. Ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Абз. 5 п. 2 вказаної статті передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Наданий представником Позивача лист, що підтверджує перерахування коштів за кредитом №950616, містить усі необхідні реквізити, а, отже, може вважатися первинним документом.

Крім того, щодо нарахованих відсотків за кредитним договором №950616 від 20.08.2023 року, представник позивача вказав, що беручи до уваги п.9.6. кредитного договору №950616, договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. Кредитний договір №950616 було укладено в електронній формі з використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор. Відповідно до ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору На умовах, встановлених Договором, Товариство, надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Згідно п. 1.5. кредитного договору Тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. Нарахування відсотків за Договором здійснювались відповідно до Додатку №1, що є невід`ємною частиною Кредитного договору. Згідно розрахунку заборгованості, що був долучений до матеріалів справи заборгованість за Договором становить за відсотками в сумі 53235,6 грн та за тілом в сумі 10998,93 грн нарахована в період з 20.08.2023 року (момент укладання договору) по 21.06.2024 рік (момент передачі права грошової вимоги за Договором факторингу). Усі наведені докази містяться в матеріалах справи. Отже, ОСОБА_1 свідомо уклала даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов`язання та оцінити усі ризики у зв`язку з його прийняттям. Кредитодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови договорів, у тому числі щодо нарахування процентів за кредитним договором №950616. Крім того, згідно умов кредитного договору, а саме п.9.2. цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним. Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. З огляду на це, можна дійти висновку, що дотримано всіх умов правомірності кредитного договору №950616 від 20.08. 2023 року, передбачених законодавством. Слід зазначити і те, що при його укладанні ОСОБА_1 був наданий також і Додаток 1 за даним кредитним договором, який відображає актуальні відомості щодо погашення заборгованості. Також Позивачу до укладення кредитного договору було надано можливість ознайомитися із Паспортом споживчого кредиту, де були відображені всі умови договору, зокрема щодо орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі); реальної річної процентної ставки відсотків річних. Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання кредиту. Споживач перед укладенням договору має можливість самостійно ознайомитися з Правилами кредитування для прийняття усвідомленого рішення, відповідальність стосовно ознайомлення з цими правилами лежить виключно на стороні, яка укладає кредитний договір. Отже, нарахування відсотків було здійснено у відповідності до умов підписаного сторонами кредитного договору. Відтак, Відповідач не виконав взяте на себе зобов`язання ні перед первісним кредитором (ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»), ні перед новим кредитором ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене було звернутись із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Також, з приводу витрат на професійну правничу допомогу представник позивача підтримав суму, заявлену у позовній заяві та вважав її обгрунтованою й такою, що підлягає задоволенню.

Від представника відповідача надійшло заперечення в якому представник відповідача наголосила про недоведеність порушення відповідачем умов кредитного договору, крім того вказала, що позивачем не надано розрахунку заборгованості, що позбавляє можливості сторону відповідача перевірити правильність нарахування відсотків. Крім того, зазначила, що первинний кредитор як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту, та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукає у такий спосіб позичальника на укладення договору кредиту на вкрай невигідних умовах, які, ОСОБА_1 не могла оцінити належно.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 24.10.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача подав письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час слухання справи повідомлені своєчасно і належним чином, надали суду заяву з проханням розлядати справу за їх відсутності.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності сторін.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Так, 20.08.2023 ОСОБА_1 укладеного договір № 950616 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» із ТОВ «Селфі Кредит», відповідно до у мов якого, сторонами узгоджено суму кредиту в розмірі 11 000 грн. Строк кредитування - 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Тип процентної ставки - фіксована.

Згідно п. 2.1. Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . У випадку, якщо після здійснення (ініціювання здійснення) Товариством платежу за реквізитами вищевказаної платіжної картки виявиться, що платіж не може бути зарахований на рахунок з будь-яких причин, які не залежать від Товариства (в тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки), Сторони укладають додаткову угоду про зміну платіжних реквізитів Споживача для надання кредиту за цим Договором. При цьому, така додаткова угода може бути укладена лише протягом 24-х годин з моменту прийняття Товариством рішення про надання кредиту Споживачу. Якщо Сторони з будь-яких причин у вказаний строк не укладуть вказану додаткову угоду Споживач втрачає право отримати кредитні кошти за цим Договором, а у Товариства не виникає прострочення кредитора. 2.2. Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 20.08.2023 року або 21.08.2023 року.

Тож, як вбачається з розрахунку заборгованості за Договором кредиту, на рахунок відповідача було зараховано 20.08.2023 року грошові кошти в розмірі 11 000 грн., що також підтверджується довідкою з АТ КБ «ПртватБанк» про зарахування суми грошових коштів в розмірі 11 000 грн. на картку № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 , тому заперечення сторони відповідача щодо відсутності доказів на підтвердження отримання кредитних коштів відповідачем, суд оцінює критично.

Крім того, як вбачається з наданого розрахунку заборгованості, відповідачем сплачено за кредитним договором тіло кредиту в розмірі 1.07 грн. та 16480,17 грн. нарахованих відсотків.

Також, суд враховує, що стороною відповідача не піддавався сумніву факт укладення кредитного договору, як і не застосовувалось заходів, визначених п. 2.1 кредитного договору, що могло б свідчити про неотримання грошових коштів ОСОБА_1 .

Дослідивши розрахунок заборгованості, судом встановлено, що на рахунок ОСОБА_1 зараховано 11 000 грн. 20.08.2023 року, при цьому, в період, визначений для сплати відсотків, п. п.1.4; 1.5.2 Договору, боржником 15.09.2023 року сплачено 0,01 грн. - тіла кредиту та 1960,20 грн. - відсотків за користування кредитом, нарахованих кредитодавцем за ставкою 0,66 %, в той час як з 16.09.2023 року, кредитодавцем нараховуються відсотки за стандартною відсотковою ставкою 2,2 % в день в період до 21.06.2024 року.

Як вбачається з вказаного розрахунку, боржником сплачено відсотків в сумі 16480,17 грн. та 1,07 грн. по тілу кредита.

В Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Твердження відповідача, щодо ненадання позивачем розрахунку заборгованості судом оцінюються критично, оскільки розрахунок заборгованості складений та детально досліджений судом (а.с. 23 зворотній бік- 29).

21.06.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір про відступлення прав вимоги № 21062024. Згідно вищевказаного договору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «СелфіКредит», в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 950616 від 20.08.2023 року (а.с. 29 зворотній бік-34).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 21062024 від 21.06.2024 року до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2693606425 від 20.08.2023 року, сума наданого кредиту 11000,00 грн, загальна сума заборгованості 64234,56 грн., залишок по тілу кредиту 10998, 93 грн., залишок по відсотках 53235,63 грн. (а.с.34 зворотня сторона.)

16.10.2025 року відповідачу було направлено Досудову вимогу на предмет погашення кредитної заборгованості за вихідним номером 23686378.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов такого висновку.

Так, правовідносини у цій справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України, а також Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Із ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За положеннями ст. 627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», визначено Порядок укладення електронного договору. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Положеннями частини 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» цієї статті передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису за ЗУ "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «СелфіКредит» укладено Договір в електронній формі.

Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін, укладеного кредитного договору.

Тож, для підписання Кредитного договору було використано електронний підпис відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Крім того, відповідачем не оспорювався факт укладення кредитного договору 20.08.2023 року № 950616.

Таким чином, вказаний кредитний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" щодо нарахування за кредитним договором № 950616 від 20.08.2023 року суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10998,93 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором в розмірі 53235,63 грн., суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно кредитного договору, за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: 1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 2.2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

Пунктом 1.5.2. визначено, що Знижена процентна ставка 0.66 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 19.09.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Крім того, Споживач може отримати індивідуальну знижку, якщо до вказаної дати здійснить часткове/повне дострокове повернення кредиту, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою буде перераховано за зниженою процентною ставкою до дати часткового/повного дострокового повернення кредиту (включно). У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. 1.5.3. Протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для Споживача у випадку та на умовах визначених в пп. 1.5.2 Договору, зокрема у випадку отримання Споживачем знижки на стандартну процентну ставку.

Відповідно до п. 1.7. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.7.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 47541.10% річних. 1.7.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 14240.48% річних. 1.8. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 1.8.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 98120 грн. 1.8.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 93038грн.

Згідно Постанови Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, провадження № 61-92св24 визначено, що відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Таким чином, з огляду на те, що відповідачем сплачено за кредитним договором відсотки за користування кредитом в сумі 1960,20 грн. в період з 20.08.2023 року по 15.09.2023 рік за відсотковою ставкою 0,66 %, що узгоджується із п. 1.4 Кредитного договору, в частині сплати відсотків - кожні 30 днів, тому суд приходить до висновку про безпідставне скасування позивачем зниженої процентної ставки з 16.09.2023 року та нарахування відповідачу відсотків за стандартною ставкою в розмірі 2,2 %.

Також враховуючи, що відповідачем сплачено відсотки в період з 16.09.2023 року по 15.10.23 рік на суму 7259,99 грн., в період з 16.10.2023 року по 07.11.2023 року на суму 2070,00 грн., в період з 08.11.2023 року по 10.11.2023 рік на суму 1940 грн., в період з 11.11.2023 року по 14.11.2023 рік на суму 3249,98 грн., нарахованих за ставкою 2,2 % в день, суд вважає необхідним здійснити перерахунок сплачених відсотків за цей період за зниженою ставкою.

Так, в період з 16.09.2023 року по 15.10.23 рік відповідач мала сплатити 2178 грн, проте нею сплачено 7259,99 грн. Отже, із вказаної суми слід відрахувати 2178 грн, тому залишкова сума за вказаний період становить 5081,99 грн., тому, із вказаної суму слід зарахувати як проплачені суми відсотків 2178 грн. + 2178 грн. за період з 16.10.2023 року по 15.11.2023 року та в період з 16.11.2023 по 15.12.2023, а залишок із суми 5081,99 грн., в розмірі 725,99 грн. зарахувати в період з 16.12.2023 року по 15.01.2024 рік з додаванням із суми сплачених відсотків відповідачем в період з 16.10.2023 року по 07.11.2023 року на суму 2070,00 грн., які нараховувались за ставкою 2,2 %, з якої лишається залишок коштів в розмірі 617,99 грн., які зарахувати в період 16.01.2024 року по 15.02.2024 рік з додаванням суми з періоду з 08.11.2023 року по 10.11.2023 року з суми 1940 грн., залишок суми в розмірі 379,99 грн. зарахувати в період з 16.02.2024 року по 15.03.2024 рік (2178-379,99=1798,01 грн) та з суми 3249,98 грн., сплаченої відповідачем в період з 11.11.2023 року по 14.11.2023 рік відрахувати 1798,01 грн. й залишок коштів в розмірі 1451,97 зарахувати в період з 16.03.2024 по 15.04.2024 року.

Разом з тим, враховуючи, що відповідач припинила здійснювати сплату за кредитним договором, чим порушила права первісного кредитодавця, суд вважає правомірним нарахування відсотків в період з 16.03.2024 року по день 21.06.2024 рік за стандартною процентною ставкою в розмірі 2,2 %. Таким чином, враховуючи, що боржником не виконано умови кредитного договору суд вважає залишок несплачених відсотків за період з 16.03.2024 року по 21.06.2024 рік в сумі 22264,03 грн. із розрахунку (11000 тіло кредиту *2,2 % стандартна відсоткова ставка * 98 кількість днів-1451,97, з врахуванням залишку коштів).

Таким чином, враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 10998,93 грн. та процентами в розмірі 22264,03 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Положеннями частин 1-6 статті 137ЦПКУкраїни визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, Акт № 1014 від 08.10.2025 року наданих послуг та детальний опис наданих послуг, ордер.

Верховним Судом зазначено в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, згідно Постанови Верховного суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22, визначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем заявлено клопотання про неспівмірність судових витрат на правничу допомогу, враховуючи усі обставини спірних правовідносин у їх сукупності, складність справи, ціну позову та кількість підготовлених і поданих представником позивача до суду заяв по суті, їх складність та об`ємність, витрачений час, суд приходить до висновку, що позивачем завищено суму витрат на правову допомогу та приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, в розмірі 1235,42 грн. з розрахунку: 33262,96 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х100%/64234,56 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 51 % задоволених позовних вимог; 2422,40 грн (ставка судового збору) х 51 %/100% = 1235,42 грн.

Керуючись ст.ст.11, 14, 16, 526, 530, 549, 611, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 280-283, 354 ЦПК України, суд,-

ВІРИШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит -Капітал» заборгованість за кредитним договором № 950616 від 20.08.2023 року в розмірі 33262,96 грн., яка складається з 10998,93 грн. тіла кредиту та 22264,03 грн.- заборгованість за відсотками, судовий збір в розмірі 1235,42 грн. та витрати на професійно правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., а всього суму в розмірі 36498 (тридцять шість тисяч чотириста дев`яносто вісім) гривні 38 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит -Капітал», ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О.Маньковська