Рішення № 134352406, 25.02.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/7312/25

н/п 2/953/332/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді Єфіменко Н.В.,

за участі секретаря Лущан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

15 липня 2025 року до суду надійшла направлена 14.07.2025 через систему «Електронний суд» позовна заява ТОВ «ВІН ФІНАНС» (далі: позивач) до ОСОБА_1 (далі: відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №124199 від 06.04.2018 у розмірі 31 513,60 з яких: 4 500 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2 430 грн. - заборгованість за відсотками; 900 грн. - штраф; 2 430 грн. - пеня; 9 586,60 грн. - сума інфляційних витрат; 1 812 грн. - 3% річних. Також позивач просив стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правову допомогу у сумі 5 000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на укладення 06.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем кредитного договору №124199, подальший перехід права вимоги за цим кредитним договором до позивача на підставі Договору факторингу №1 від 12.04.2018, невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, наслідком чого за ним утворилась заборгованість що і змусило позивача звернутись до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, до судового засідання не з`явились. Позивач розгляд справи просив здійснювати за відсутності свого представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Відповідач причину неявки не сповістив.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстави передбачені ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи судом не встановлені.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце даного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Зважаючи на повторну неявку відповідача до судового засідання, відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі даних та доказів, при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлені наступні фактичні обставини:

06.04.2018 ТОВ «Авентус Україна» на ім`я відповідача оформлений договір про надання фінансового кредиту №124199 (далі: Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Товариство надає Клієнту грошові кошти в розмірі 4 500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

У відповідності до п.1.2, п.1.2.1 1.2 Договору, сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: 1,35 % (один кома тридцять п?ять процентів) від суми кредиту за кожний день користування кредитом (492,75 % річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту.

У відповідності до п.1.3., п.1.3.1. Договору, сукупна вартість кредиту складає 140,50 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 6322,50 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування кредитом 40,50 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 1822,50 грн. (у грошовому виразі).

Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів, що передбачено п.1.4. Договору.

Пунктом 1.5., п.1.5.1., п.1.5.2. Договору передбачено, що кредит надається шляхом: перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок Клієнта; здійснення грошового переказу на ім`я Клієнта через внутрішньодержавні платіжні системи.

У випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству: пеню в розмірі 3% (три процента) від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90 (дев`яносто) днів; на 4 (четвертий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100 грн.; на 30 (тридцятий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300 грн.; на 90 (дев`яностий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500 грн.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладений договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

25.07.2024 відповідно протоколу загальних зборів №1706 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

15.08.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та позивачем укладена додаткова угода №4, підписаний реєстр прав вимоги №5 від 15.08.2018.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача складає 31 513,60 з яких: 4 500 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2 430 грн. - заборгованість за відсотками; 900 грн. - штраф; 2 430 грн. - пеня; 9 586,60 грн. - сума інфляційних витрат; 1 812 грн. - 3% річних

Дослідивши матеріали справи, суд висновує:

Відповідно до ст.6, ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася, що передбачено ч.2 ст.639 ЦК України.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з вимогами ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до положень ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, а також права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п.5, п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, який надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір, що передбачено п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію».

Порядок отримання, використання електронного підпису та накладення його на документи в Україні регулюється Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Основні положення про правовий статус електронних документів та підписів також закріплені в Законі України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі логін-пароль, або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Однак, позивач всупереч своєму процесуальному обов`язку не надав доказів, що підтверджують отримання та використання позичальником електронного підпису при укладенні вищевказаного кредитного договору.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, ст. 12, 81 ЦПК України у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах, про що зазначено у ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа, що передбачено ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19. До аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19) та від 09.03.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

Отже, за змістом вказаної норми ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» при використанні одноразового ідентифікатора в якості підпису при укладенні договору у електронній формі позивач має довести, що цей підпис належить (був узгоджено отриманий відповідачем) перед підписанням договору кредиту.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 07.07.2018 №75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 28.08.2023 у справі №206/3009/15 (провадження №61-5576св23) та ін.

Крім того, за ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що передбачено ст. 76, 77 ЦПК України.

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач посилався на укладення 06.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем кредитного договору №124199 в електронній формі відповідно до закону України «Про електронну комерцію».

Як вбачається з довідки ТОВ «Авентус Україна», що договір зі сторони позичальника було підписано електронним підписом, що створений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматично стороні Товариства та направлено Позичальнику на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству (одноразовий ідентифікатор) відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 №675-VIII.

Разом із тим, із наданих суду позивачем доказів не вбачається, що одноразовий ідентифікатор направлений на телефон, належний відповідачу. Так, в матеріалах справи відсутні докази належності відповідачу мобільного номеру НОМЕР_1 .

Саме по собі зазначення у тексті договору особистих даних відповідача (ПІБ, паспортні дані, РНОКПП, номер телефону, електронна пошта) за недоведеності дотримання визначеного у законі порядку укладення договору у електронній формі не є належними і достатніми доказами цих обставин.

Так, зазначені персональні дані відповідача у письмових доказах, що містяться в матеріалах справи, можуть перебувати у третіх осіб, а відтак, є недостатнім для ідентифікації особи відповідача для підтвердження укладення договору відповідно до зазначених умов кредитного договору.

Крім того, матеріали справи не містять доказів належності відповідачу банківської картки та первинних документів про зарахування на рахунок до даної картки коштів.

Лист ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ»вих.№5543-ВП від 10.02.2025, що містить інформацію про зарахування ряду осіб грошових коштів, за неможливості ідентифікувати відповідача, не зазначення номеру кредитного договору, не надання доказів належності відповідачу банківської картки, не є належним доказом на підтвердження факту перерахування та отримання відповідачем кредиту.

Крім того, зазначена в ньому інформація не відповідає вимогам бухгалтерського обліку, не є первинним бухгалтерським документом, що фіксує здійснення платежу та є необхідним для підтвердження таких юридичних фактів.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім документом, який не погоджений з відповідачем та не містить достовірних відомостей з документів бухгалтерського обліку, тому не є достатнім та достовірним доказом як надання відповідачу кредиту шляхом перерахунку на картковий рахунок відповідача, так і відповідного розміру заборгованості.

Згідно із вимогами ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Однак, клопотання щодо витребування додаткових доказів, позивачем не заявлялись, посилань щодо неможливості подання виписки до суду з причин, що об`єктивно не залежали від позивача, матеріали справи не містить.

Так, за змістом ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №61-28582ск18.

Отже, за недоведеності факту укладення кредитного договору №124199 від 06.04.2018 в електронній формі, перерахування на картковий рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 4 500 грн., підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту відсутні.

Оскільки проценти, пеня, штраф, 3 % річних та індекс інфляції нараховуються на суму основного боргу за кредитом та є похідними від вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою боргу, а суд дійшов висновку про недоведеність факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредиту, суд також відмовляє в позовних вимогах про стягнення процентів, пені, штрафу, 3 % річних та індексу інфляції.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, у відповідності до вимог ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Частиною 4 ст.268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині 5 ст.268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 14.11.2025 у справі № 54/5573/23.

З 14:40 год. 19.02.2026 по 10:30 год. 25.02.2026 суддя Київського районного суду м. Харкова Єфіменко Н.В. перебувала у нарадчій кімнаті у кримінальній справі №953/2523/25, провадження №1-кп/953/420/26 за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.436-2 КК України.

За перебування судді у нарадчій кімнаті повний текст рішення складений 25.02.2025 та відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 25.02.2026.

Керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 141, 247, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», ЄДРПОУ: 38750239, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 25.02.2026.

Суддя Н.В. Єфіменко