Рішення № 134352383, 25.02.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/4532/22

н/п 2/953/1576/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Дяченка О.М.,

за участю секретаря судових засідань - Собченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

15.08.2022 представник позивача Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі - КП «Харківські теплові мережі») Вірютіна О.В. звернулась до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії у загальному розмірі 20 660,72 грн та судового збору.

В обгрунтування позовної заяви посилається на те, що відповідачу на праві співвласності належать нежитлові приміщення загальною опалювальною площею 49,3 м2 (приміщення магазину), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно укладеного договору про постачання теплової енергії № 10697 від 01.06.2006 між ОСОБА_1 та КП «Харківські теплові мережі» був відкритий особовий рахунок НОМЕР_1 . КП «Харківські теплові мережі» здійснило відпуск теплової енергії у приміщення відповідача у повному обсязі, на підставі чого йому були направлені рахунки за спожиту теплову енергію. Натомість, відповідач не сплачує рахунки. Борг за неналежне виконання договірних обов`язків за період з 01.10.2026 по 30.04.2021 складає 17 338,46 грн. Станом на 01.08.2022 року, інфляційні втрати 3 018,72 грн. 3 % річних 303,54 грн. Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача складає 20 660,72 грн.

Виклад позиції відповідача:

- жодного доказу на підтвердження факту, що відповідач користується послугами, що надає позивач останній суду не надав;

- вимоги позовної заяви стосуються періоду щодо якого сплинув термін позовної давності, а саме: 01.10.2016 по 30.04.2021;

- комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» не застосовувало ніяких заходів щодо попередження про наявність заборгованості та її суми, яка обраховується за особовим рахунком;

- КП «Харківські теплові мережі» у період з 01.10.2016 по 30.04.2021 не зверталось щодо укладення договору № 10697 про постачання теплової енергії від 01.06.2006, розірвання чи необхідності його перегляду, що свідчить про відсутність претензій з боку останнього.

Рух справи, заяви, клопотання учасників справи

03.02.2023 заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії задоволено. Ухвалено стигнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2016 по 30.04.2021 в сумі 17 338,46 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» 3 % річних у розмірі 303,54 грн, інфляційні витрати у розмірі 3 18,72 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн.

14.10.2024 заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою перегляд заочного рішення, винесеного Київським районним судом міста Харкова від 03.02.2023 по цивільній справі № 953/4532/22.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024, справу передано судді Глос М.Л.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.10.2024 вказану заяву залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення вказаних недоліків з дня отримання копії ухвали. Вказаний строк надано для подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення з заявою про перегляд заочного судового рішення із зазначенням причин пропуску та надання належних і допустимих доказів на підтвердження їх поважності.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2025, який здійснено на підставі розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 30.12.2025 № 01-06/705, зазначену справу розподілено судді Дяченко О.М.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02.01.2026 вказану цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.

16.01.2026 ухвалою Київського районного суду м. Харкова поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, винесеного Київським районним судом міста Харкова від 03.02.2023 по цивільній справі № 953/4532/22 за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії. Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, винесеного Київським районним судом міста Харкова від 03.02.2023 по цивільній справі № 953/4532/22 за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії задоволено. Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 03.02.2023 у цивільній справі № 953/4532/22 за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії скасовано. Розгляд цивільної справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надходило. КП «Харківські теплові мережі» має наявний зареєстрований Електронний кабінет ЄСІТС. В матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивача, зокрема довідки про доставку електронного документу до його електронного кабінету.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надходило. В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення відповідача за адресою, яка вказана в заяві про перегляд заочного рішення, зокрема, поштові конверти з відміткою про повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", що згідно з усталеною практикою Верховного Суду вважається належним повідомленням.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, та те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Судом враховано, що учасник справи може отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-сайті "Судова влада України" за веб-адресою: https://ki.hr.court.gov.ua/sud2018/.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, клопотань про відкладення судового засідання не надходило, суд розглядає справу за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання визначаються Законом України «Про теплопостачання», який регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про теплову енергію», суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно ст. 3 Закону, відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

КП «Харківські теплові мережі» веде господарську діяльність з вироблення, транспортування та постачання споживача теплової енергії на підставі відповідних ліцензій.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії безпосередньо регулюються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198, які є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Судом встановлено, що відповідач є співвласником нежитлових приміщень підвалу № 9, 11, 12, 14 в літері «А-4», розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 49,3 кв. м., що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 24.05.2006 та витягом з Державного реєстру правочинів (а.с. 13-14).

01.06.2006 між відповідачем ОСОБА_1 (далі споживач) та позивачем КП «Харківські теплові мережі» (далі Енергопостачальна організація) укладено тимчасовий договір № 10697. Даний договір власноручно підписано споживачем ОСОБА_1 (а.с. 17-21).

Пунктом 1.1. Договору № 10697 від 01.06.2006 передбачено, що за цим договором Енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (а.с. 17).

Сторони погодили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт звірки відпустки-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання (а.с. 18).

В Додатку № 1 до Договору № 10697 від 01.06.2006 узгоджено обсяги постачання теплової енергії Споживачу (а.с. 19 зв.с.).

Підключення споживача до теплової енергії у зв`язку з початком опалювального періоду підтверджується актами № 174/13430 від 20.10.2016, № 174/17804 від 30.10.2017, № 174/21034 від 05.11.2018, № 174/24881 від 14.11.2019, № 174/30023 від 10.11.2020 (а.с. 22-30).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем КП «Харківські теплові мережі» неодноразово направлялись вимоги на погашення заборгованості, що підтверджується фіскальним чеком від 14.09.2020, фіскальним чеком від 28.05.2021 (а.с. 60 зв.с.-61 зв.с.).

На підтвердження позовних вимог, позивач також надав розрахунок нарахувань по ФО ОСОБА_1 з жовтня 2016 по березень 2021 (а.с. 3-11) та розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат по о/р НОМЕР_1 , згідно якого сума інфляційних витрат складає 3 018,72 грн, сума 3 % річних нарахована у розмірі 303,53 грн (а.с. 12).

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

В даному випадку правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням і на ці правовідносини поширюється дія частина 2 статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в пункті 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати житлово-комунальних послуг у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині 2 статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним наявність у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за надання позивачем послуг теплової енергії за період з 01.10.2016 по 30.04.2021 в загальному розмірі 20 660,72 грн.

Відповідачем ОСОБА_1 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до заявлених вимог.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України, позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п. 6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019, прийнятій по справі № 911/3681/17).

Суд зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Як зазначено вище, суд вважає доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги теплової енергії за період з 01.10.2016 по 30.04.2021 в загальному розмірі 20 660,72 грн.

Вивчивши доводи відповідача щодо застосування строків позовної давності до пред`явлених КП «ХТМ» позовних вимог, суд зважає на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ від 17 березня 2020 року, введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року, прийнятій у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року, прийнятій у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.

Крім того, п. 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з огляду на приписи ст. 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною заявою (15.08.2022) та період нарахування останнім заборгованості (з 01 жовтня 2016 року по 30 квітня 2021 року), строк позовної давності щодо вимог у даній справі за період з 01 квітня 2017 року по 30 квітня 2021 року, в силу п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову (15.08.2022) не сплив та продовжувався на строк дії карантину.

Разом з цим, в межах розгляду даної справи позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави для відмови у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги за постачання теплової енергії за період з 01 жовтня 2016 року по березень 2017 включно, що є підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.

При обчислені строку позовної давності судом були враховані положення статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких, плата за комунальні послуги (послуги з теплопостачання) нараховується щомісячно, а отже перебіг позовної давності починається після несплати (часткової оплати) чергового платежу.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача за період з 01.04.2017 по 30.04.2021 заявлені в межах строку позовної давності, підлягають задоволенню, зокрема у розмірі 13 928,42 грн

Враховуючи те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних не є штрафними санкціями та в даному випадку не застосовується положення ст. 258 ЦК України, суд приходить до висновку, що суми зазначених нарахувань проведено в межах позовної давності та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки вони нараховані на виниклу заборгованість в межах періоду з 01.01.2022 по 01.08.2022.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

За змістом ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням встановленого та положень вказаних норм, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та має непогашену заборгованість.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України, дійшов висновку про часткову доведеність позивачем заявлених вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за період з 01.04.2017 по 30.04.2021 за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 13 928,42 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 018,72 грн, 3 % річних у розмірі 303,54 грн, тобто позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати

За приписами ч. 1. ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог на 83,50 % (20 660,72 х 100 : 17 250,68) від заявленої до стягнення суми заборгованості, то судовий збір який підлягає стягненню з відповідача становить 2 071,52 грн (2 481,00 х 83,50 %).

На підставі викладеного, керуючись ст. 7,12,13,81,141,247,259,263-265,268,279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з теплопостачання у розмірі 13 928,42 (тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять вісім, 42) грн, інфляційні втрати у розмірі 3 018,72 (три тисячі вісімнадцять, 72) грн, 3 % річних у розмірі 303,54 (триста три, 54) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" витрати зі сплати судового збору у сумі 2 071,52 (дві тисячі сімдесят один, 52) грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день йогопроголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», код ЄДРПОУ 31557119, місцезнаходження: 61037, м. Харків вул. Мефодіївська, 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

У зв`язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню, повний текст рішення складено та підписано 25.02.2026.

Суддя О.М. Дяченко