Рішення № 134352364, 25.02.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 643/14640/25

н/п 2/953/503/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Дяченка О.М.,

за участю секретарів судових засідань Гавриленко К.О., Собченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Салтівського районного суду м. Харкова через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у сумі 19 043,70 грн та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.06.2023 сталася ДТП за участю транспортних засобів ГАЗ 3302-1014, д.н. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , під керуванням відповідача, та Mercedes-Benz GLK 220 CDI, д.н. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , в подальшому реєстраційний номер було змінено на НОМЕР_5 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, і їх власникам було завдано матеріальних збитків. У судовому порядку відповідача було визнано винним у скоєнні ДТП. Цивільно-правова відповідальність відповідача станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-202253361. Відповідно до Ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mercedes-Benz GLK 220 CDI, д.н. НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_4 , з урахуванням зносу та без урахування ПДВ, складає 26 314,32 грн. Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 19.05.2022 між потерпілою особою та ТДВ «СГ «Оберіг» було узгоджено розмір страхового відшкодування в сумі 22 368,00 грн. На підставі заяви про виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 22 368,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією. Враховуючи винність відповідача у настанні ДТП, а також здійснення виплати страхового відшкодування, керуючись положеннями п. 38-1.1 ст. 38-1 Закону № 1961-ІV, ТДВ «СГ «Оберіг» отримало право звернутися до відповідача за компенсацією 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в розмірі: 22 368,00 50 % = 11 184,00 грн + інфляційні втрати 2 149,52 грн + пеня 5 165,07 грн + три відсотки річних 545,11 грн.

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 03.09.2025 вказану справу передано за підсудністю до Київського районного суду м. Харкова.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2025, справу передано судді Дяченко О.М.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в прохальній частині позову зазначив: розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення відповідача за адресою, яка вказана у позовній заяві, зокрема, поштові конверти з відміткою про повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", що згідно з усталеною практикою Верховного Суду вважається належним повідомленням.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, та те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Відповідно до протокольної ухвали суду від 17.02.2026, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши надані докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 11.08.2021 у справі № 953/12601/21 зазначено, що 21.06.2021 о 14:00 год ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ГАЗ 3302-1014, д.н. НОМЕР_1 , по вул. Чайковського, біля будинку 17 в м. Харкові, рухаючись заднім ходом не впевнився в безпечності та допустив зіткнення з автомобілем Mercedes, д.н. НОМЕР_3 , який рухався позаду.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київського районного суду м. Харкова від 11.08.2021 ОСОБА_1 визнано винним за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вина ОСОБА_1 у скоєнні ДТП є підтвердженою.

На момент скоєння ДТП цивільна відповідальність власника транспортного засобу ГАЗ 3302-1014, д.н. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-202253361, тип транспортного засобу В3, строк дії полісу з 21.12.2020 по 20.12.2021 включно (а.с. 18).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , ОСОБА_2 є власником транспортного засобу Mercedes-Benz GLK 220 CDI, д.н. НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_4 , повна маса 2440 кг, маса без навантаження 1878 кг (а.с. 35-36).

19.05.2022 року потерпіла особа звернулась до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 34).

Згідно страхового акту ТДВ «СГ «Оберіг» № 31218/1 від 30.05.2022, сума страхового відшкодування становить 22 368,00 грн. (а.с. 47).

Відповідно до платіжної інструкції № 13611 від 24.05.2022 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 22 368,00 грн. (а.с. 48).

10.11.2023 позивач надіслав на адресу відповідача досудову вимогу про виплату грошових коштів з підстав того, що забезпечений транспортний засіб ГАЗ 3302-1014, д.н. НОМЕР_1 було застраховано за типом В (легкові авто), а згідно законодавства підлягає страхуванню за типом С (вантажні), що призвело до заниження розміру страхового платежу (регрес згідно ст. 38-1 п. 1 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ») (а.с. 49-53).

Вказана вимога залишилась без реагування, відповідачем кошти сплачені не були.

Положеннями п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України унормовано, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Правилами ст. 22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема якщо особа зазнала втрати у зв`язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3 ст. 5 ЦК України).

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) за кожним страховим випадком суперечило б меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди, а тому стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає виключні випадки, за яких страховик може подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов.

Пунктом 1 ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених п. 13.2 ст. 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ таблиці «Коригуючі коефіцієнти та їх розміри під час укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 № 566 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинним на момент укладення договору страхування (надалі - Розпорядження) встановлено, що для легкового автомобіля (2001-3000 (включно) кубічних сантиметрів), який використовується фізичною особою, розмір корируючого коефіцієнта 1,18.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , ОСОБА_2 є власником транспортного засобу Mercedes-Benz GLK 220 CDI, д.н. НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_4 , повна маса 2440 кг, маса без навантаження 1878 кг (а.с. 35-36).

Відповідно до пп. 1 п. 4 розділу І таблиці «Коригуючі коефіцієнти та їх розміри під час укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Розпорядження, вантажні автомобілі вантажопідйомністю до 2 тонн (включно) мають коригуючий коефіцієнт - К1=2.

Отже, полісом ЕР-202253361 щодо транспортного засобу ГАЗ 3302-1014, д.н. НОМЕР_1 , було застосовано коригуючий коефіцієнт К1=1,18, замість К1=2, тобто менший, ніж передбачено чинними нормативно-правовими актами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимоги до безпосереднього заподіювача шкоди відповідно до статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому з відповідача на користь позивача підлягає компенсація 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в розмірі 11 184,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 149,52 грн та трьох відсотків річних у розмірі 545,11 грн, у зв`язку із порушенням відповідачем грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, з моменту виконання позивачем своїх зобов`язань за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, направлення відповідачу досудової вимоги про виплату грошових коштів та її невиконання, триває порушення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим позивач має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України.

Беручи до уваги, що відповідач узяті на себе грошові зобов`язання перед позивачем не виконав, з нього на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 2 149,52 грн. та три відсотки річних у розмірі 545,11 грн.

Щодо позовних вимог стягнення пені у сумі 5 165,07 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, розмір штрафних санкцій може бути встановлений договором або законом. При цьому законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язання саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, полісом ЕР-202253361 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу - автомобіля марки ГАЗ 3302-1014, д.н. НОМЕР_1 , не передбачено сплату пені за порушення строків виконання зобов`язання, не визначено її розміру.

За приписами п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Тобто, спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, обов`язок по сплаті пені покладено на страховика за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені, оскільки це не передбачено сторонами у договірному порядку та прямо не передбачено законом, у зв`язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Отже, судом встановлено та доведено, що відповідач неналежно виконав свої обов`язки та надав не правильні відомості щодо забезпеченого транспортного засобу, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача, які підлягають судовому захисту.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

За змістом ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням встановленого та положень вказаних норм, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та має непогашену заборгованість.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України, дійшов висновку про часткову доведеність позивачем заявлених вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню шкода в розмірі 13 878,63 грн, з яких: 11 184,00 грн основний борг, 2 149,52 грн інфляційні втрати, 545,11 грн три відсотки річних, тобто позовні вимоги ТДВ «СГ «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати

Вирішуючи вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача ТДВ «СГ «Оберіг» є адвокат Войціховський А.В. на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025 та довіреності № 2025/Ю/5 (а.с. 58-61, 64).

Позивач на підтвердження понесених витрат в розмірі 7 300,00 грн надав: договір про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025 (а.с. 58-61); попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу (а.с. 62); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 63); довіреність № 2025/Ю/5 (а.с. 64); акт прийому-передачі наданих послуг № 31218 від 28.08.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025 (а.с. 65).

Згідно п. 1.2. Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025, клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (а.с. 58).

Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг № 31218 від 28.08.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025, ТДВ «СГ «Оберіг», в особі ліквідатора Григор`єва В.В., який діє на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2025 у справі № 910/850/25 доручило (Клієнт), а фізична особа-підприємець адвокат Войціховський А.В. (Виконавець) виконав наступні роботи/надав наступні послуги: ознайомлення та аналіз документів страхової справи, 1 год, 1 460,00 грн; надання клієнту консультацій, 0,5 год, 730,00 грн; складання позовної заяви, 3 год, 4 380,00 грн; підготовка додатків, 0,5 год, 730,00 грн; всього, 5 год, 7 300,00 грн (а.с. 65).

У Постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Суд враховує, що (І) складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, (ІІ) позовна заява в цій справі є рамочною (уніфікованою) для позивача, (ІІІ) адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, (IV) справа розглядається у спрощеному провадженні, (V) позивач участі у судових засідань не приймав, тобто надання правничої допомоги адвокатом у цій справі зводилося до складання позовної заяви.

Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 2 500,00 грн.

За приписами ч. 1. ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог на 72,88 % (19 043,70 х 100 : 13 878,63) від заявленої до стягнення суми заборгованості, то судовий збір який підлягає стягненню з відповідача становить 1 765,40 грн (2 422,40 х 72,88 %).

На підставі викладеного, керуючись ст. 7,12,13,81,141,247,259,263-265,268,279,280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» шкоду в розмірі 13 878,63 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім, 63) грн, з яких: 11 184,00 грн основний борг, 2 149,52 грн інфляційні втрати, 545,11 грн три відсотки річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 765,40 (три тисячі двадцять вісім, 00) грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 (дві тисячі п`ятсот, 00) грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ 39433769, місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню, повний текст рішення складено та підписано 25.02.2026.

Суддя О.М. Дяченко