Ухвала суду № 134351929, 24.02.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/1920/26

Провадження № 1-кп/333/629/26

УХВАЛА

24 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданнів залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, та призначення судового розгляду по кримінальному провадженню, -

ВСТАНОВИЛА:

19.02.2026 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 , за обвинуваченням його у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 19.02.2026 року було визначено склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - судді.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 зазначив, що не заперечує проти призначення та проведення судового розгляду на підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_6 у відкритому судовому засіданні, визначеною колегією суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя за участю обвинуваченого та його захисника.

Також, прокурор звернувся із письмовими клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Обґрунтовуючи своє клопотання про застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, прокурор зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що після початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України, громадянин України ОСОБА_6 , не пізніше 25.11.2025 року, знаходячись за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, добровільно погодився надавати представнику іноземної держави - держави-агресора РФ: акаунт якого ідентифіковано як «ОСОБА_9», ім`я користувача « ОСОБА_8 », в проведенні підривної діяльності проти України, шляхом надання вказаній особі інформації щодо місць дислокації підрозділів та військової техніки Сил оборони України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 30.01.2026 року ОСОБА_6 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01.03.2026 року включно, без визначення розміру застави.

Підставою для продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави є наявність беззаперечних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений при обранні йому іншого запобіжного заходу може здійснити наступні дії:

-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Враховуючи, що ОСОБА_6 згідно ст.12 КК України обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, з який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`ятнадцяти років до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, існує ризик, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке відповідно до діючого законодавства, пов`язане із позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Беручи до уваги обізнаність ОСОБА_6 про форми та методи проведення досудового розслідування та обсяг проведених у кримінальному провадженні слідчих дій, він може надати цю інформацію представнику іноземної держави - держави-агресора рф, або іншим співучасникам вчинюваних злочинів, які наразі не встановлені, з метою поглиблення їх конспірації та використання у протиправній діяльності;

-обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь-які речі, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме: може дистанційно видалити з мережі інтернет раніше поширену ним інформацію (листування в мессенджері «Telegram») про місця розташування ЗС України та інших військових формувань за можливості їх ідентифікації на місцевості;

-вчинити інше кримінальне правопорушення. Враховуючи, що ОСОБА_6 добровільно погодився на співпрацю із представником іноземної держави - держави-агресора рф, надав йому інформацію, яка може нести шкоду обороноздатності України, є достатні підстави вважати, що на даний час ОСОБА_6 перебуває у цілковитому підпорядкуванні вищевказаної особи, виконує його злочинні вказівки, що може призвести до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши, що мобільний телефон, у якому було виявлено відповідне листування, раніше належав йому, однак згодом він подарував його іншій особі. Він не причетний до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, та вину не визнає.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що усі зазначені ризики прокурором, є недоведеними. Обвинувачений має сталі достатні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, тому відсутні підстави для застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Щодо призначення справи до судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 не заперечували.

Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2025 року підозрюваному ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком по 01.02.2026 року (включно).

Ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 30.01.2026 року строк тримання під вартою продовжено по 01.03.2026 року (включно).

Частиною 3 ст.315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 23.11.2017 року у справі № 1-28/2017 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 КПК України зазначає, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними.

У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

На думку колегії суддів, прокурор довів наявність фактів, зміст яких переконав суд у тому, що обвинувачений ОСОБА_6 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.111 КК України.

Тобто, на даному етапі судового розгляду, на думку суду, підозра цілком обґрунтована, доводи захисника та обвинуваченого, заявлені на захист прав та інтересів останнього обов`язково будуть перевірятися в ході судового розгляду у встановленому законом порядку.

При вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою, суд оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого (обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, раніше судимий у 2024 році з випробуванням строком на 3 роки), його майновий стан (офіційно не працює, відсутні докази щодо наявності постійного щомісячного доходу), соціальні зв`язки (неодружений, не має на утриманні інших осіб, проживає з молодшим братом та дядьком).

Також, судом враховується і тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України (санкція зазначеної статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна).

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Отже, обвинувачення особи у скоєнні особливо тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Тому суд, вважає, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуюче наведене, є підстави вважати, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та невідворотність покарання за його вчинення в разі доведення вини, може переховуватись від суду.

На цей час у колегії суддів відсутні достовірні відомості щодо отримання обвинуваченим щомісячного постійного доходу.

Крім того, вироком Солом`янським районним судом м. Києва від 05.11.2024 року ОСОБА_6 було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді п`яти років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на три роки.

При цьому, ОСОБА_6 до органу з питань пробації не з`являвся та покладені на нього обов`язки не виконував.

Крім того, обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності та був засуджений за вчинення корисливого злочину.

Таким чином, наведені обставини дають підстави вважати наявним ризик продовження обвинуваченим злочинної діяльності.

Отже, при аналізі пояснень учасників судового засідання, дослідженні матеріалів кримінального провадження, на думку суду, стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: 1) переховуватися від суду; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вважаємо, що ризик, передбачений п.п. 2, 4 ч.1 ст.177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), на які посилався прокурор під час судового розгляду, належними та допустимими доказами доведені не були.

Враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суд, з урахуванням викладеного, приймає рішення про задоволення клопотання прокурора та продовження стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Водночас, під час розгляду питання про продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого колегія суддів, розглянула можливість застосування до ОСОБА_6 інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів, у т.ч. домашнього арешту та застави.

В даному випадку, враховуючи особистість обвинуваченого, суд вважає, що встановлені ризики є настільки вагомими, що домашній арешт, не зможе забезпечити належну поведінку ОСОБА_6 при застосуванні вказаного запобіжного заходу.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.

В даному випадку, враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст. 111 КК України, тому вважаємо за необхідне не визначати обвинуваченому заставу як альтернативний запобіжний захід.

Кримінальне провадження підсудне Комунарському районному суду м. Запоріжжя.

Підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, судом не встановлено.

Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст.291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимог процесуального закону, підстави для його повернення відсутні.

Учасниками процесу не заявлялись клопотання про обрання, зміну, скасування заходів забезпечення кримінального провадження.

За таких обставин, колегія суддів, дійшла до висновку про необхідність призначення даного кримінального провадження до судового розгляду, який слід проводити колегіально та відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України, відсутні.

Керуючись ст. ст. 27, 31, 182, 314-317, 372, 384, 395 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська, 7 на 14 год. 00 хв. 03.03.2026 року.

Судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 здійснювати колегією суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Визначити склад осіб, які будуть брати участь у судовому розгляді: прокурор, обвинувачений, захисник.

Клопотання прокурора ОСОБА_5 щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України по 24.04.2026 року (включно).

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 25.02.2026 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3