Рішення № 134351062, 25.02.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №344/15716/25

Провадження № 2/348/205/26

25 лютого 2026 року м.Надвірна

Справа № 344/15716/25

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бурдун Т.А.

за участі секретаря судового засідання Лейб`юк Є.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Куриляк І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду в м. Надвірна в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за договором позики, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 15.05.2012 року Івано-Франківським міським судом ухвалено рішення, яким стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором кредиту № 1116229000 в сумі 209 875,87 грн. Рішення набрало законної сили 31.07.2012 року. 13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 2, згідно умов якого ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ПАТ «УкрСиббанк», включно і за договором про надання споживчого кредиту № 1116229000. 17 червня 2015 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області було винесено ухвалу, якою замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект». На сьогоднішній день відповідачами рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не виконано, залишок боргу складає 211 695,87 грн. На підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути суму 3% річних у розмірі 31127,99 грн та суму нарахованих інфляційних втрат у розмірі 102656,32 грн. Із урахуванням наведеного позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на користь товариства заборгованість у сумі 133784,31 грн, з яких: сума 3% річних у розмірі 31127,99 грн; сума нарахованих інфляційних втрат у розмірі 102656,32 грн, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 23.10.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 16.12.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

12.01.2026 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Саварин С.С. через систему «Електронний суд» подала заяву про застосування строку позовної давності, в якій просила у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, через систему «Електронний суд» 15.12.2025 подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами. Позов підтримує та просить задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації, які отримав особисто, та шляхом розміщення оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місце знаходження чи місце роботи якого невідоме на офіційному сайті Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву не подав.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Куриляк І.Д. зазначила, що позивачу про кредит було відомо раніше, задовго до квітня 2017 року. Ще 13.02.2012 року ТОВ «Кей-Колект» набуло прав кредитора за даним кредитним договором, однак, ні банк, ні ТОВ вчасно не повідомили суд і боржників про переуступку боргу. Вважає, у даному випадку позивачем пропущено строк позовної давності, тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Суд, вислухавши представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Куриляк І.Д., дослідивши письмові докази по справі та проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 08.06.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1116229000, згідно якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 26 000,00 доларів США на умовах повернення коштів у розмірах та строки, встановлених графіком погашення кредиту, та не пізніше 06.06.2014 р. Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 08.06.2007 року між Банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки № 1116229000-11, згідно якого остання зобов`язалась відповідати за належне виконання позичальником обов`язків за кредитним договором № 1116229000 (а.с.12-19).

Додатковою угодою №1 від 12.02.2009 року до договору кредиту, укладеного між банком та ОСОБА_1 встановлено новий графік погашення заборгованості по кредиту (а.с.15).

У зв`язку із порушенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за договором кредиту №1116229000 від 08.06.2007 року ПАТ «УкрсСиббанк» звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області № 0907/2-5399/2011 від 15.05.2012 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованість у розмірі 209875,87 грн за договором про надання споживчого кредиту № №1116229000 від 08.06.2007 року та 1820 грн судових витрат.

Вказане рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили 31.07.2012 року.

13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу №2, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №11162290000 від 08.06.2007 року (а.с.38-44).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області №344/8079/15-ц від 17.06.2015 року було замінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «Кей-Колект» у виконавчому провадженні з виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15.05.2012 року про стягнення із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованості у розмірі 209 875 грн 87 коп. за договором про надання споживчого кредиту №11162290000 від 08.06.2007 року та стягнення судових витрат. Також ухвалено видати дублікати виконавчих листів; поновлено ТОВ «Кей-Колект» строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів; виконавчі листи, видані раніше вважати недійсними.

На підставі даної ухвали були видані дублікати виконавчих листів у справі №0907/2-35399/2011, в яких вказано, що дата набрання рішенням законної сили - 31.07.2012 року. строк пред`явлення виконавчого листа до виконання- 01.08.2013 ( а.с.31 зворот -33).

Постановами державного виконавця Івано-Франківського міського відділу ДВС від 14.06.2016 року було відмовлено у відкритті виконавчих проваджень № 51435466,№ 51435305, № 51435240 та № 51435166 з примусового виконання виконавчих листів №0907/2-35399/2011, виданих Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 08.09.2015, стягувачем в яких зазначено ТзОВ «Кей-Колект». В описовій частині постанов державного виконавця зазначено: «Згідно листа Івано-Франківської міської ради вул. Авіаційна знаходиться в смт. Делятин Надвірнянського району…, керуючись п.4 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.29-31).

З довідки ТОВ «Кей-Колект» про інформацію щодо платежів до відступлення права вимоги боржника ОСОБА_1 за договором № 1116229000 від 08.06.2007 у валюті договору вбачається, що загальна сплачена сума у валюті договору становить 11980,67, у гривні сума - 68255,60 грн (а.с.22).

З довідки ТОВ «Кей-Колект» про інформацію щодо платежів після відступлення права вимоги боржника ОСОБА_1 за договором № 1116229000 від 08.06.2007 станом на 07.08.2025 вбачається, що сума заборгованості по платежу у валюті договору становить 20112,63, відсотки у валюті договору -8942,12, загальна сума заборгованості -29054,75, загальна сума заборгованості у гривні становить 1214641,92 грн (а.с.23-24).

Згідно розрахунку заборгованості за договором кредиту № 1116229000 від 08.06.2007 року за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року основна сума заборгованості за договором становить 211695,87 грн, 3% річних за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року - 31110,59 грн, заборгованість за інфляційними втратами - 102656,31 грн (а.с.25-26).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12,13,81,89 ЦПК України передбачено: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу, 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 зазначено, що правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, в тому числі і за договором страхування, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція на даний час підтримується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12 лютого 2025 року в справі № 758/5318/23, від 06 травня 2025 року в справі № 464/2647/22, від 28 травня 2025 року в справі № 305/1233/21, що свідчить про усталеність правової позиції Верховного Суду з даного приводу.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16.

Таким чином, з ухваленням 15 травня 2012 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області рішення у справі № 0907/2-5399/2011, зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до повного фактичного виконання зобов`язання боржником.

При цьому, для правовідносин, які виникли між сторонами судове рішення у справі № 0907/2-5399/2011 має преюдиційне значення (стаття 82 ЦПК України).

Доказів виконання грошового зобов`язання у повному обсязі матеріали справи не містять та такі не були надані відповідачами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що поданий позивачем позов про стягнення з відповідачів 3% річних, а також інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, які передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України є обґрунтованим.

Згідно представленого позивачем розрахунку 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання (погашення заборгованості за кредитним договором, яка була стягнута згідно рішення суду) за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 рік становить 31127,99 грн, інфляційні втрати на суму боргу за цей же період становлять 102656,32 грн.

Суд перевірив в програмі «Ліга:Закон» за адресою - https://ips.ligazakon.net/calculator/ff (Розділ Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій) наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій та погодився із таким розрахунком.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наданий позивачем розрахунок не спростували, контррозрахунку не подали.

За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Разом з тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти».

Аналізуючи наведені норми матеріального права, правові висновки Верховного Суду, необхідно дійти висновку про те, що грошове зобов`язання це - цивільне правовідношення, в якому праву вимоги кредитора кореспондує юридичний обов`язок боржника здійснити відповідний платіж, тобто вчинити дію, що полягає у передачі грошей.

У справі, що розглядається, боржник отримав кредит за договором в іноземній валюті швейцарських франках.

Тобто предметом укладеного між сторонами договору кредиту є іноземна валюта, яку боржник зобов`язався повернути банку.

Водночас заборгованість за договором кредиту на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 травня 2012 року у справі № 0907/2-5399/2011, ухваленого за позовом кредитора, який пред`явив позов про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у гривнях, стягнута з боржника в гривнях без застосування валютної прив`язки чи еквіваленту суми боргу в іноземній валюті.

Ураховуючи наведене, кредитор, який, користуючись наданим йому процесуальним правом, визначив заборгованість за валютним кредитом у пред`явленому ним позові у національній валюті - гривні, що була задоволена судом та стягнута з боржника у цій валюті, має право за частиною другою статті 625 ЦК України на нарахування інфляційних втрат на таку заборгованість боржника за весь час прострочення виконання ним грошового зобов`язання.

Близького за змістом висновку щодо права кредитора на нарахування індексу інфляції у разі визначення ним зобов`язання в національній валюті - гривні дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 у справі № 340/385/17. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі № 310/7482/17, від 19 травня 2022 року у справі № 127/17882/15-ц, від 08 грудня 2022 року у справі № 921/542/20, від 26 квітня 2023 року у справі № 462/109/21.

Щодо строків звернення до суду із вказаною позовною заявою, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-IX) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Підсумовуючи, суд зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо визнаних судами обґрунтованими позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 02.04.2017 по 23.02.2022, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24.

Отже доводи представника відповідача про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних протягом зазначеного періоду та застосування строку позовної давності спростовуються викладеними висновками.

Таким чином, позивачем не пропущено строк позовної давності на звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1, 2ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Враховуючи задоволення позову, судовий збір у вказаному розмірі слід стягнути з відповідачів у рівних частинах по 1211,20 грн на користь позивача.

Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625, 626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за договором позики задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» 133784 (сто тридцять три тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн 31 коп., з яких: сума трьох відсотків річних 31127,99 грн, сума нарахованих інфляційних втрат- 102656,32 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» витрати на оплату судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» витрати на оплату судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», код ЄДРПОУ 37825968, адреса місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Менделєєва, бу. 12, офіс 94/1.

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач 2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.А.Бурдун