Ухвала суду № 134348005, 23.02.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 366/3764/25

провадження № 2-з/753/27/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О.Ф. розглянувши заяву адвоката Ломаги Антона Альбертовича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Київська міська рада, про стягнення збитків, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Київська міська рада, про стягнення збитків.

У лютому 2026 року від адвоката Ломаги Антона Альбертовича в інтересах ОСОБА_1 до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій той просив суд "заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , д. н. 17.09.1988), а саме: житловий будинок, загальною площею - 43.4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2542397432100; земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий номер: 3222081901:01:001:0011, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2534098032100, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №366/3764/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків".

Вимоги позову мотивовані тим, щоДарницькою окружною прокуратурою міста Києва в ході здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42022102020000106 від 09.09.2022 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, встановлено факт незаконного відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка була у комунальній власності територіальної громади міста Києва. У ході досудового розслідування встановлено, що 30.12.2005 між заступником голови Київської міської державної адміністрації - начальником Головного управління житлового забезпечення Голиця М. М. та головою Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації Лага В. А. укладено акт №743, згідно якого у розпорядження адміністрації перейшло 5 квартир, у тому числі квартира за адресою: АДРЕСА_2 . Розпорядженням Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації № 660 від 27.06.2007 новозбудованому житловому будинку на ділянці АДРЕСА_3 . На підставі розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації № 1395 від 16.10.2006 ОСОБА_4 видано ордер № 003446 серії Б на жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_2 , жилою площею 34,92 кв. м., загальною площею - 75,18 кв. м. Між Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду (наймодавцем) та ОСОБА_4 (наймачем) 12.09.2007 укладено договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, предметом якого є надання наймодавцем наймачу і члену її сім`ї - сину ОСОБА_5 у безстрокове користування вищевказаної квартири. Наймач ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим наймачем квартири за раніше укладеним договором визнано її сина - ОСОБА_5 . ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Зі своєю дочкою ОСОБА_4 та онуком ОСОБА_5 , проживала Відповідач 2 - ОСОБА_6 . Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28.10.2019 у справі №753/12080/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25.11.2020, частково задоволено позов ОСОБА_6 до Київської міської ради, Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло Сервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дарницька районна в м.Києві державна адміністрація, про визнання членом сім`ї наймача квартири та визнання наймачем квартири, визнано за ОСОБА_6 право користування житловим приміщенням, а саме двокімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_2 . В іншій частині позову - відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2021 відкрито касаційне провадження у справі №753/12080/18. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання Київської міської ради про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 25.11.2020 до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Разом з тим, згідно наказу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» № 14 від 10.03.2021 «Про зміну договору найму жилого приміщення» переведено особовий рахунок на кв. АДРЕСА_4 на ОСОБА_6 , у зв`язку зі смертю попереднього наймача ОСОБА_5 , а також на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва №753/12080/18 від 28.10.2019. В подальшому, представниця ОСОБА_6 за довіреністю, 18.08.2021 звернулася до Управління (центру) надання адміністративних послуг Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації щодо приватизації указаної вище квартири, долучивши до заяви, в тому числі, рішення суду у справі № 753/12080/18, яке набрало законної сили. Наказом відділу з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації №58454 від 27.08.2021 «Про приватизацію квартири АДРЕСА_4 » прохання наймача ОСОБА_6 щодо приватизації квартири задоволено та передано квартиру на АДРЕСА_2 останній у приватну власність. На підставі даного наказу Відділом з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації 27.08.2021 ОСОБА_6 видано свідоцтво серії СТЕ №073649 про право власності на квартиру: АДРЕСА_2 . Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.10.2021 внесено відомості про право власності на вказану квартиру за ОСОБА_6 (з відкриттям розділу), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2483018880000. Наступного дня, відповідно до договору дарування від 21.10.2021 ОСОБА_6 подарувала дану квартиру своєму онуку - ОСОБА_2 . В подальшому, 05.11.2021 між ОСОБА_2 (Продавець) та позивачем - ОСОБА_1 (Покупець), укладено договір купівлі продажу даної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі №10284. Відповідно до пункту 2 Договору, продаж вчинено за 1 183 050 (один мільйон сто вісімдесят три тисячі п`ятдесят) гривень 00 копійок, які Покупець повністю сплатив Продавцю до підписання цього договору. Відповідно до пункту 4 Договору, незалежна оцінка квартири, відповідно до Звіту про оцінку майна від 03 листопада 2021 року, зробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «АПРЕЙСЕР ЕЛІТ» становить 1 183 050 (один мільйон сто вісімдесят три тисяч п`ятдесят) гривень 00 копійок. Відповідно до пункту 6 Договору, Продавець стверджує, що квартира, яка є об`єктом договору, на момент укладення цього договору нікому іншому не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, під забороною, арештом, в заставі, в тому числі і, податковій, не перебуває, про що свідчать Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майко та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та суб`єкта від 05 листопада 2021 року, Витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 05 листопада 2021 року, судові спори щодо неї не ведуться, відносно квартири не укладено з іншими особами будь-яких договорів щодо користування нею, як юридична особа вони не використовується, прав щодо неї у третіх осіб як в межах, так і за межами України немає. Продавець стверджує, що на момент підписання цього договору в даній квартирі ніхто не зареєстрований. Квартира повністю звільнена та передана для безперешкодного володіння, користування та розпорядження нею з боку Покупця 05 листопада 2021 року (пункт 9). Обставини порядку набуття відповідачем квартири та наявності спорів за право проживати/користуватись/приватизовувати квартиру ОСОБА_1 не були відомі на дату її придбання. Водночас, постановою Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №753/12080/18 задоволено касаційну скаргу Київської міської ради, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28.10.2019 та постанову Київського апеляційного суду від 25.11.2020 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 . Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, касаційний суд виходив із того, що постійним місцем проживання ОСОБА_6 є село Кухарі Іванківського району Київської області. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_6 посилалась на те, що її дочка тяжко хворіла, тому з метою догляду за нею позивач змушена була переїхати до Києва. Проте, суд зазначив, що особи, які вселились в квартиру з метою здійснення догляду за хворими родичами, є тимчасовими мешканцями і самостійного права користування житлом не набувають. У зв`язку із тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі 753/12080/18 скасовані постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року, якою також відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог, керівник Дарницької окружної прокуратури м. Києва, в інтересах територіальної громади в особі Київської міської ради, звернувся до суду із позовом до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 : про визнання незаконним та скасування наказу Відділу з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації № 58454 від 27.08.2021, яким задоволено прохання ОСОБА_6 та передано квартиру на АДРЕСА_2 , у приватну власність ОСОБА_6 ; визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 27.08.2021, виконане на бланку СТЕ 073649, яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 72,2 кв. м, на праві приватної власності належить ОСОБА_6 ; витребування від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 248318880000. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17.10.2023 року у справі № 753/3275/23, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05.03.2024 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024, позов прокурора задоволено. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що ОСОБА_6 стала наймачем спірної квартири та в подальшому приватизувала її на підставі рішення місцевого суду, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, у справі № 753/12080/18, що свідчить про відсутність волевиявлення дійсного власника на відчуження майна. Разом із тим, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 753/12080/18 скасовані постановою Верховного Суду від 01.12.2021 року, якою також відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог, тому суди дійшли висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу Відділу з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації № 58454 від 27 серпня 2021 року та визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 27 серпня 2021 року, виконане на бланку СТЕ 073649. Також суди, вирішуючи спір, дійшли висновку про наявність підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, для витребування спірного майна від добросовісного набувача - ОСОБА_1 , оскільки реєстрація квартири за останнім, яка є об`єктом комунальної власності, позбавляє територіальну громаду можливості володіти, користуватися та розпоряджатися майном, яке є комунальною власністю територіальної громади. У пункті 110 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі № 753/3275/23 вказано, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися з позовом до продавця квартири в порядку статті 661 ЦК України. Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав № 401207341 від 28.10.2024 право власності на спірну квартиру зареєстроване за територіальною громадою в особі Київської міської ради, отже рішення судів у справі № 753/3275/23 про витребування у ОСОБА_1 спірної квартири виконано і він втратив право власності на неї. Разом з тим, позивачем проведено капітальний ремонт у квартирі після її придбання, що значно підвищило її ринкову вартість та ці поліпшення не можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Оскільки у ОСОБА_1 вилучено квартиру за рішенням суду на користь територіальної громади та він не знав і не міг знати, що продавець не мав права на її відчуження, понесені збитки у розмірі ринкової вартості квартири підлягають стягненню з ОСОБА_2 , що становить предмет позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, вивчивши зміст заяви про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що вимоги вказаної заяви підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 належить на праві приватної власності: житловий будинок, площею 43,4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,2 га, кадастровий номер 3222081901:01:001:0011.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 09.09.2020 у справі № 509/2765/19 (провадження № 4-21904св19) викладено правову позицію згідно з якою, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 09.09.2020 у справі № 760/5582/20 (провадження № 61-12876св20) викладено правову позицію згідно з якою, частинами 1 та 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Позов забезпечується, зокрема, шляхом заборони вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження№ 14-88цс20).

Згідно із п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд встановив, що наразі існує спір, врахував обставини, які можуть утруднити в майбутньому виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, з огляду на що дійшов висновку щодо необхідності застосування в даному випадку заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна належного відповідачу на час розгляду вказаної заяви.

При цьому, суд вважає, що вимоги про забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна належного відповідачу на час розгляду вказаної заяви є співмірними з заявленими позовними вимогами, та застосування такого виду забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки не порушує прав відповідача на володіння та користування майном, в той час як відчуження відповідного майна в подальшому може утруднити виконання рішення в разі задоволення позову.

Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими і за результатами вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.

Таким чином, вивчивши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, предмет та підстави спору, який виник між сторонами, співмірність обраного позивачем виду забезпечення позову із заявленими вимогами, суддя приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню та забезпеченню позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які дії, в тому числі, але не обмежуючись, щодо укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо об`єктів нерухомого майна: житловий будинок, площею 43,4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2542397432100); земельна ділянка, площею 0,2 га, кадастровий номер 3222081901:01:001:0011 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2534098032100).

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Заяву - задовольнити.

Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо об`єкту нерухомого майна: житловий будинок АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2542397432100 (власник ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які дії, в тому числі, але не обмежуючись, щодо укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо об`єкту нерухомого майна: житловий будинок АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2542397432100 (власник ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо об`єкту нерухомого майна: земельна ділянка, площею 0,2 га, кадастровий номер 3222081901:01:001:0011, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2534098032100 (власник ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які дії, в тому числі, але не обмежуючись, щодо укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо об`єкту нерухомого майна: земельна ділянка, площею 0,2 га, кадастровий номер 3222081901:01:001:0011, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2534098032100 (власник ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред`явлення ухвали до виконання в межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для пред`явлення виконавчого документа.

Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Боржник: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Строк пред`явлення ухвали суду до виконання 3 (три) роки.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: