Ухвала суду № 134346312, 16.02.2026, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/408/26

Провадження № 2-о/376/51/2026

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

"16" лютого 2026 р. суддя Сквирського районного суду Київської області Батовріна І.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про встановлення належності правовстановлюючого документа,

встановив:

Заявник ОСОБА_1 , через свого представника, адвоката Зачепіло З.Я., звернувся до суду із заявою про встановлення належності правовстановлюючого документа.

Суд, дослідивши матеріали заяви, вважає її такою, що підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

При прийнятті до свого провадження заяви, поданої в порядку окремого провадження, суддя вирішує питання відповідності її вимогам розділу ІV «Окреме провадження» ЦПК України, а також загальним вимогам до заяви, передбаченим ст.175,177 ЦПК України.

Недотримання обов`язкових вимог до змісту заяви є перешкодою до відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що має юридичне значення, зокрема:належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Наведене свідчить про те, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень зазначеної норми. При розгляді цих справ суд установлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб.

Органи, що видали правовстановлюючий документ можуть виправити помилку в такому документі лише в тому разі, якщо в документах, на підставі яких видавався правовстановлюючий документ даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу, який видав правовстановлюючий документ.

У ст. 318 ЦПК України вказано, що у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

У той же час заявником у повній мірі не виконані вищевказаній вимоги законодавства, зокрема в заяві не зазначено та до заяви не додано докази, які підтверджують ту обставину, що: навчальний заклад, який видав заявнику диплом серії НОМЕР_1 від 21.07.1984 р., територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, який видав військовий квиток серії НОМЕР_2 від 26.10.1984 р. та підприємство, яке заповнювало трудову книжку серії НОМЕР_3 від 01.10.1984 р. не можуть внести у вказані документи відповідні зміни.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно вимог ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У додатках до заяви вказана квитанція про сплату судового збору, у той же час вказана квитанція відсутня у матеріалах справи.

Згідно з ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику, що встановлено положеннями частини 3 ст. 185 ЦПК України.

Виправлення вказаних недоліків здійснюється шляхом подачі нової редакції заяви з додатками, які не додані з попередньо редакцією заяви, для заінтересованої особи.

Окрім того, за подання вказаної заяви заявнику необхідно сплатити судовий збір в розмірі 665,60 грн. або надати докази звільнення від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про встановлення належності правовстановлюючого документа підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст. 175, 176, 177, 185, 293, 294, 300 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

постановив:

Заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про встановлення належності правовстановлюючого документа- залишити без руху.

Для усунення вказаних недоліків надати заявнику строк до п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, в іншому випадку заяву буде повернуто.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяБатовріна І. Г.