Постанова № 13434364, 04.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

04 січня 2011 р. № 2-а- 10255/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Зоркіної Ю.В.,

при секретарі судового засідання Смоляр Є.А., Русецькому І.В.,

за участі: представника позивача Кочмар К.О.,

представника відповідача - Харківської обласної митниці Мікуліна Д.М.

представник відповідача - Харківської митниці - не з'явився,

представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Харківській області - не з'явився,

прокурор - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАН" до Харківської митниці, Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, за участю Прокуратури Київського району м. Харкова про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом у якому просить суд: скасувати рішення про визначення митної вартості товарів № 80000006/2010/000945/1 від 31.03.2010 року та зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Харківській області здійснити повернення з Державного бюджету України на користь ТОВ "ГРАН" надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 61 943,38 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлений позов у повному обсязі просила позовні вимоги задовольнити з підстав та мотивів зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача, Харківської обласної митниці у судовому засіданні адміністративний позов не визнав проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі посилаючись на те, що позивачем по справі пропущені строки звернення до суду, визначені ст.99 КАС України та на те, що Харківська обласна митниця не є правонаступником Харківської митниці.

Головне управління Державного казначейства України в Харківській області, в судове засідання свого представника не направило, через канцелярію суду надало відзив на адміністративний позов, у якому зазначило, що ніяких правовідносин із позивачем не мало, охоронюваних законом прав та інтересів не порушувало та просило розглядати справу за відсутності його представника.

Представник прокуратури у судовому засіданні 13.12.2010 року проти задоволення адміністративного позову заперечував у повному обсязі.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 01.12.2009 року між позивачем та фірмою HONGONG TQ HARDWARE & TOOLS LTD (Гонконг) укладено зовнішньоекономічний контракт № OS011209 на поставку товару.

30.03.2010року для митного оформлення партії товару, що поставлялась згідно зазначеного контракту, на підставі підписаної сторонами контракту специфікації №22 від 10.01.2010р., позивачем до Харківської митниці надано митну декларацію №800000015/2010/323745 та декларацію митної вартості за формою ДМВ-1, згідно якої митна вартість товару була визначена за ціною договору (вартість операції, метод №1). Виходячи з визначеної митної вартості, сума ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету становила 42277,51грн., а сума мита 16446,60грн.

На підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачем надано прямий зовнішньоекономічний контракт №OS011209 від 01.12.2009р. з виробником товару фірмою HONGONG TQ HARDWARE & TOOLS LTD; специфікацію №22 від 10.01.2010р. до контракту №OS011209, де зазначено вартість придбання товару; інвойс №22/011209 від 10.01.2010р.; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №263, відповідно до якої відправником товару є його виробник - фірма HONGONG TQ HARDWARE & TOOLS LTD.

31.03.2010 року Харківською митницею відмовлено у митному оформленні товарів за поданою вантажно-митною декларацією та винесено рішення про визначення митної вартості товарів №800000006/2010/000945/1 за резервним методом (метод №6).

Відповідно до оскаржуваного рішення, митну вартість деяких товарів збільшено внаслідок чого збільшено податок на додану вартість на 45332,59 грн., а сума мита 16610,79 грн.

Керуючись Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання при ввезені їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України №230 від 17.03.2008р., 14 квітня 2010року позивач подав на адресу Харківської митниці лист № М/3, у якому висловив незгоду з встановленою митною вартістю та просив про випуск цих товарів у вільній обіг під гарантійні зобовязання сплати до державного бюджету суми податків і зборів, згідно з митною вартістю, яка визначена митним органом.

Листом №21/45-3229 від 31.03.2010 року Харківська митниця надала згоду на випуск товарів у вільній обіг під гарантійні зобовязання позивача щодо сплати податків і зборів згідно митної вартості, розрахованої відповідно до оскаржуваного рішення.

31.03.2010 року позивач надав для митного оформлення вантажно-митну декларацію №800000015/0/323808 та декларацію митної вартості за формою ДМВ-2 з зазначенням митної вартості товару, що була визначена митним органом за резервним методом та, на виконання гарантійних зобовязань, провів сплату митних платежів, виходячи з обчисленої Харківською митницею митної вартості товару.

Відповідно до ч.8 ст.264 Митного кодексу України 25.06. 2010року позивачем на адресу Харківської обласної митниці направлено скаргу №М 25/1 про перегляд рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів та додатково надано належним чином завірені копії: контракту №OS011209 від 01.12.2009р; специфікації №22 від 10.01.2010р. до контракту №OS011209, де зазначено вартість придбання товару; інвойсу №22/011209 від 10.01.2010р. та сертифікату ТПП Китаю про його справжність; сертифікату походження товару № 5147877; прайс-листа; СМR№263; копію коносаменту № ZSH100004831ICSNRZSH з екологічною декларацією № 15671; пакувального листа; інвойсу № 22/011209 з печатками митниці; ВМД № 800000015/0/323808 від 31.03.2010 року; листа ТОВ «ГРАН» № М/1 від 31.03.2010 року; листа Харківської митниці № 21/42-3229 від 31.03.2010 року; рішення про визначення митної вартості товарів № 800000006/2010/000945/1 від 31.03.2010 року

Листом від 12.07.2010 року № 20/02-2202 у перегляді вказано рішення позивачеві відмовлено з підстав ненадання всіх документів зазначених у п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 року 3 1766 та подачі копії, а не оригіналу сертифікату торгово- промислової палати країни експорту та прайс листа без зазначення Інтернет- адреси або інших даних про джерело інформації, що унеможливлює перевірку даних митним органом.

Відповідно до п.1 Указу Президента України "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності", контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозицій, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення зовнішньоекономічних угод (контрактів).

Згідно статті 81 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до статті 259 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень Митного кодексу України. Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості (ч.1 ст.262 МК України).

Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині першій статті 266 Митного кодексу України.

Виходячи із зазначеної норми, методами визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України є: метод оцінки за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (метод 1); метод оцінки за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2); метод оцінки за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); метод оцінки на основі віднімання вартості (метод 4); метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5); резервний метод (метод6).

Відповідно до частин другої четвертої статті 266 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначенні митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів.

Позивач, для визначення митної вартості скористався методом №1 методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з дотриманням положень статті 267 Митного кодексу України, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами. При визначенні митної вартості товару позивач вказав вартість, яка дорівнює контрактній вартості товару (відповідно до інвойсу постачальника).

Статтею 273 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України, і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визначеній митній вартості за методами 1 6, однак при визначенні митної вартості допускається гнучкість при застосуванні цих методів. Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобовязаний письмово проінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Статтею 267 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006року затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (надалі Порядок декларування митної вартості).

Перелік документів, які необхідно подати декларанту для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість зазначено у пунктах7, 8 Порядку декларування митної вартості.

Відповідно до пункту 10 Порядку декларування митної вартості, відомості на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватись на обєктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України. Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.

Відповідно до пункту 11 Порядку декларування митної вартості, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобовязаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складанням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

У судовому засіданні досліджено декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 від 31.03.2010р., на зворотному боці якої відповідач посилається на нормативно-правовий акт, а саме на Порядок декларування митної вартості, та не зазначено документів, які б додатково витребувались у позивача посадовою особою митного органу.

Заперечуючи проти позову, представник Харківської митниці зазначив, що у позивача витребовувались додаткові документи згідно з переліком, який зазначений на зворотному боці декларації митної вартості за формою ДМВ-1 від 31.03.2010р. На підтвердження цього, представником митного органу було надано для огляду у судовому засіданні оригінал декларації митної вартості за формою ДМВ-1 від 31.03.2010р., де на зворотному боці між посиланням посадової особи митного органу на Порядок декларування митної вартості та підписом декларанта про ознайомлення з цим записом зазначено перелік додаткових документів, дата та підпис посадової особи митного органу.

Слід також зазначити, що графа "Для відміток митного органу" всіх примірників декларації митної вартості за формою ДМВ-1 від 31.03.2010 р., які були надані як Позивачем, так і Відповідачем, не містить у собі жодної з відміток щодо додаткових документів, що є порушенням пункту 11 Порядку декларування митної вартості.

Згідно ч.4 ст.260 Митного кодексу України, методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Частиною 1 статті 265 Митного кодексу України передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положенням цього Кодексу.

Статтею 267 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Суд зазначає, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували відсутність зазначених вище підстав для визначення митної вартості за першим методом. Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів позивачем був наданий весь перелік документів, передбачених п.7 постанови Кабінету України "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" від 20.12.2006 року №1766, а саме: прямий зовнішньоекономічний контракт №OS011209 від 01.12.2009р. з виробником товару фірмою HONGONG TQ HARDWARE & TOOLS LTD; специфікація №24 від 11.01.2010р. до контракту №OS011209, де зазначено вартість придбання товару; інвойс №24/011209 від 11.01.2010р.; міжнародна товарно-транспортна накладну CMR №265.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог ст.267 МК України використані декларантом відомості є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач при визначенні митної вартості товару використано дані цінової інформації БД ЕК ВМД ЄАІС ДМСУ, рівень митної вартості товарів ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Суд зазначає про відсутність підстав використання даної інформації для здійснення розрахунку митної вартості товару, наданого для митного оформлення, оскільки ст.269 МК України передбачено, що за основу для визначення митної вартості товарів береться саме ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, Харківською митницею не зроблено.

Судом встановлено, що Харківською митницею було застосовано резервний метод визначення митної вартості (метод №6) та не надано доказів наявності обґрунтованих підстав для неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (метод №1).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем не доведений факт неможливості застосування визначення митної вартості товару за ціною договору (метод №1), як не доведений і факт правомірності застосування методу визначення митної вартості товару за резервним методом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Харківською митницею необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні товарів з підстав неправильного визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та необґрунтовано використано метод оцінки митної вартості за резервним методом.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняти (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, позовні вимоги про скасування рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів №800000006/2010/000945/1 від 31.03.2010р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині вимог позивача щодо стягнення з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАН" зайво сплаченої суми коштів за митне оформлення товару, суд зазначає наступне.

У відповідності із статтею 48 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

У відповідності з пунктом 3.5 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого спільним Наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України 24.01.2006 за № 25/44, кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків 3734, відкритих в ГУДК України у місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету.

Відповідно до пункту 1.2 вказаного Порядку, надміру сплаченими митними та іншими платежами є суми коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Згідно пункту 9 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України 20.07.2007 року за № 618, суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.

У звязку з тим, що рішення про визначення митної вартості №800000006/2010/000945/1 від 31.03.2010р. визнано судом протиправним, грошові кошти у розмірі 61943,38 грн., з яких сума надмірно сплаченого податку на додану вартість складає 45332,59 грн., сума надмірно сплаченого мита складає 16610,79 грн. - є сумою надмірно сплачених ТОВ "ГРАН" платежів та підлягають поверненню з Державного бюджету України.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Щодо посилань представника відповідача на закриття провадження по справі з підстав пропуску строків звернення до суду та ліквідації Харківської митниці суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийняте 31.03.2010 року, а адміністративний позов поданий 17.08.2010 року.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд зауважує, що питання визначення процесуальних строків, наслідків їх пропуску визначені ст.ст. 99-100 КАС України, відповідно до яких у редакції положень п.33 п.п.3.7 п.3 розділу ХІІ “Прикінцеві положення ” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1 ст.99); якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень (ч.4 ст.99); для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк (ч.5 ст.99).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що з 30.07.2010 року встановлено нові строк для оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, таким чином, у спірних правовідносинах право позивача на звернення до адміністративного суду до 31.07.2010 р. мало бути реалізовано за правилами ч.2 ст.99 КАС України (в редакції до внесення змін Законом України “Про судоустрій і статус суддів”), а після вказаної дати було реалізоване ним згідно приписів ст.99 КАС України, тобто підстави для застосування приписів ст..100 КАС України у суду відсутні.

Суд також зауважує, що відповідно до п.5 ч.1 ст.157 КАС України у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі. Виходячи з аналізу вказаної норми суд зазначає, що закриття провадження у справі стосується випадків ліквідації юридичної особи, яка не була суб'єктом владних повноважень, але була стороною у справі, тоді суд також закриває провадження у справі, оскільки відсутня сторона у справі і її нікому замінити.

Приписами абз.9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" визначено, що відповідно до статті 55 КАС України в разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи правонаступником.

При визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач судом залучається інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Виходячи з положень статей 55, 56 Конституції України у будь-якому разі в названих вище випадках спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому суди повинні враховувати, що відмова у відкритті або закриття провадження у такій справі з підстав ліквідації (припинення діяльності, позбавлення частини повноважень, звільнення з посади, скорочення посади) суб'єкта владних повноважень є неприпустимими.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що ліквідація державного органу субєкта владних повноважень не є підставою для закриття провадження у справі, оскільки компетенція цих суб'єктів владних повноважень переходить до правонаступників, тобто у суду відсутні підстави для закриття провадження по справі в порядку визначеному п.5 ч.1 ст.157 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись 8-14, 71, 86, 94, 99, 100, 159, 160-163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАН" до Харківської митниці, Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, за участю Прокуратури Київського району м. Харкова про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати рішення про визначення митної вартості товарів №800000006/2010/000945/1 від 31.03.2010р., прийняте Харківською митницею Державної митної служби України.

Зобовязати Головне управління Державного казначейства України в Харківській області здійснити повернення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАН” (код ЄДРПОУ 22636135, п/р 26002060382633 у Харківському ГРУ ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”, МФО 351533) надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 61943.38 грн. (шістдесят одна тисяча девятсот сорок три гривні 38 копійок), з яких сума надмірно сплаченого податку на додану вартість складає 45332.59 грн. (сорок пять тисяч триста тридцять дві гривні 59 копійок), сума надмірно сплаченого мита складає 16610.79 (шістнадцять тисяч шістсот десять гривень 79 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою р| відповідальністю “ГРАН” (код ЄДРПОУ 22636135, п/р 26002060382633 у Харківському ГРУ ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”, МФО 351533) витрати по сплаті судового збору у розмірі 622.83 грн. (шістсот двадцять дві гривні 83 коп.)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 10.01.2011 року

Суддя Зоркіна Ю.В.