Постанова № 13434267, 21.12.2010, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-3606/10/1970

"21" грудня 2010 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представників позивача - Криль М.П., Блажка Р.П. ;

представника відповідача Костишин Л.В., Ковальковського А.В., Папи Н.І;

прокурора Свачій М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»

до державної податкової інспекції у Гусятинському районі

про скасування податкових повідомлень-рішень форми «В1»№ 0000212300/0 та форми «Р»№0000222300/0 від 6 жовтня 2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»(далі по тексту ТОВ «Хоростківський цукровий завод»або позивач) звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Гусятинському районі (далі по тексту ДПІ в Гусятинському районі або відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень форми «В1»№ 0000212300/0 та форми «Р»№0000222300/0 від 6 жовтня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відсутні законодавчі обмеження щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних у інших податкових періодах.

Позивач зокрема зазначив, що факт сплати ним у жовтні та листопаді 2010 року на користь своїх постачальників, за наслідками взаємовідносин з якими позивачем сформований податковий кредит у лютому та березні 2010 року, податку на додану вартість в ціні придбаних товарів, підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками та не оспорювався в Акті перевірки. Тобто, вважає, що відповідачем не було піддано сумніву сплату Позивачем податку у складі ціни за придбані товари. А оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), то розрахунок суми бюджетного відшкодування за лютий 2010 року та березень 2010 року з врахуванням суми податкового кредиту 13 495,00 грн., фактично сплаченої у жовтні 2008 року та листопаді 2008 року постачальникам товару, відповідає положенням підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ та пунктам 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість.

З врахуванням цього позивач вважає, що доводи відповідача про відсутність у нього права на врахування названої суми при визначенні суми податку, що підлягає поверненню з бюджету за лютий, березень та квітень 2010 року в зв'язку з формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних у інших податкових періодах є безпідставними.

Позивач також наголосив на тому, що ні Закон про ПДВ, зокрема, норми пунктів 7.4. і 7.5. ст. 7 цього закону, якими регулюються питання, пов'язані із формування податкового кредиту платника податку на додану вартість, ні інші акти податкового законодавства не містять обмежень щодо нарахування платником податків податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, складених контрагентами такого платника податку в інших податкових періодах, а тому вважає, що зазначені в Акті перевірки обмеження щодо включення до складу податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними, складеними в інших податкових періодах, є необгрунтованим і обмежує гарантоване Законом про ПДВ право Позивача на податковий кредит.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали повністю з мотивів, що викладені в позовній заяві та додатково пояснили, що податковий кредит Позивачем було збільшено у тому податковому періоді, коли було отримано від контрагентів податкові накладні, а не з запізненням, як це зазначено в Акті перевірки. Представники наголосили на тому, що Позивач не міг збільшити податковий кредит, який не підтверджений податковими накладними, - підпунктом 7.4.5 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Представники позивача пояснили, що дати отримання податкових накладних підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, які були складені відповідно до вимог наказу Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 за № 244 та надані Відповідачеві разом з податковими деклараціями з податку на додану вартість за відповідні періоди, а саме за лютий 2010 року та березень 2010 року.

Вважають безпідставними посилання Відповідача на Порядок оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 за № 799 (далі - «Порядок № 799»), з метою обґрунтування того, що податкові накладні як розрахункові документи повинні були направлятися Позивачу листами з оголошеною цінністю та рекомендованим повідомленням про вручення. Відповідно, Відповідач стверджує, що Позивач мав би право на збільшення податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах, лише за умови, що у нього наявні докази, а саме лист із рекомендованим повідомленням про вручення Позивачеві податкових накладних у звітному, а не попередніх податкових періодах.

На спростування позиції відповідача представники позивача зазначають, що Закон про ПДВ не передбачає можливості формування податкового кредиту лише у випадку наявності у платника податків доказів направлення йому податкової накладної листом із оголошеною цінністю і з рекомендованим повідомлення про вручення. Передбачений Порядком № 799 спосіб направлення розрахункових документів не є єдиним можливим способом направлення податкової накладної платнику податків. Оскільки законодавство не зобов'язує направляти податкові накладні листами з оголошеною цінністю та рекомендованими повідомленнями про вручення, контрагент має повне право передати податкові накладні нарочним. Крвм того зазначили, що Порядок № 799 взагалі не застосовується до відправлення податкових накладних контрагентам, а визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень податкових декларацій платниками податку до відповідних податкових органів відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181.

Також представники позивача вважають безпідставним посилання податкового органу на п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, оскільки вважають що відповідно до даної норми подання заяви зі скаргою на постачальника є виключно правом, а не обовязком покупця платника податку.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, мотиви виклали в поданому суду письмовому запереченні.

Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Представники відповідача наголосили, що проведеною перевіркою не встановлено, а посадовими особами для перевірки не надано підтвердження своєчасного звернення ТОВ «Хоростківський цукровий завод»до ДПІ у Гусятинському і районі зі скаргою на дії постачальників щодо відмови від надання податкових накладних.

На думку податкового органу, у разі отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді (за наявності документального підтвердження такого запізнення), платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних затвердженого наказом ДПА України від 30.06.05. N 244 „Про порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних", із змінами та доповненнями та за умови виконання норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону має право відобразити такі податкові накладні в податковій декларації з податку на додану вартість у поточному періоді.

Також представники відповідача вважають, що оскільки податкова накладна згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97 N 799, звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю з позначкою „Звіт" та з рекомендованим повідомленням про вручення, то податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення, а тому документальним підтвердженням у покупця - платника податку на додану вартість ври включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої в інших податкових періодах, ніж дата їх виписки, є документ, який підтверджує надходження такої податкової накладної від продавця, лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного штемпеля (за умови дотримання інших вимог вакону щодо формування податкового кредиту).

Щодо підстав для зменшення позивачу бюджетного відшкодування представники ДПІ в Гусятинському районі навели наступні аргументи:

для формування бюджетного відшкодування з метою його розрахунку береться до уваги податкове зобовязання та податковий кредит виключно звітного періоду, при цьому від»ємне значення різниці між цими величинами підлягає бюджетному відшкодуванню в частині, що є оплаченою в складі вартості придбаних товарів у попередніх податкових періодах, як це передбачено п.п.»а»п.п 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представники відповідача зокрема вказали, що у випадку з ТОВ «Хоростківський цукровий завод» сума бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 13 498 279, 00 грн. сформувалася за лютий-березень 2010 року, а не у червні 2010 року (не у звітному періоді), коли дані суми включено до бюджетного відшкодування. У червні 2010 року (звітному періоді) вказана сума не брала участі у розрахунку суми бюджетного відшкодування згідно із пп.7.7.1. п.7 7 ст.7 Закону України «Про податок на подану вартість", а тому не може формувати бюджетного відшкодування червня 2010 року, хоча й була проплачена постачальниками у складі вартості товарів у попередніх податкових періодах. Відповідно до змісту підпункту "а" підпункту 7.7.7. пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" у разі, ящо платник податку не скористався своїм правом заявити до відшкодування суми ПДВ у відповідному податковому періоді, то така дія розцінюється як добровільна відмова платника від отримання такої суми у якості бюджетного відшкодування, і при цьому таку суму платник фактично не втрачає, вона враховується у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Представники ДПі в Гусятинському районі ствердили, що ТОВ «Хоростківський цукровий завод»мало можливість, проте не скористалося своїм правом включити у встановленому порядку відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та після цього заявити їх до бюджетного відшкодування, а тому вважають, що підприємство добровільно відмовилося від отримання таких сум у якості бюджетного відшкодування.

Представник прокуратури Тернопільської області повністю підтримала позицію відповідача та просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім пояснень представників сторін та прокурора, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем та відповідачем.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача та прокурора, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 30 вересня 2010 року Державною податковою інспекцією у Гусятинському районі Тернопільської області було складено акт № 433/23-35218790 (далі - Акт перевірки) за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2010 до 30.06.2010 року.

Актом перевірки зафіксовані наступні порушення:

1)завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за червень 2010 року в розмірі 13 498 279 грн., яке виникло в результаті порушення аозивачем п.п. 7.4.1 п.7.4., пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

2)завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень 2010 року на 21 111 886 грн. внаслідок завищення податкового кредиту за лютий 2010 року на суму 9 988 978 грн. та за березень 2010 року на суму 11 122 908 грн., які виникли в результаті порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону про ПДВ;

3)занижено податок на додану вартість за травень 2010 року в сумі 133 497 грн. та за червень 2010 року в сумі 160 360 грн., які виникли в результаті порушення Позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5, гіп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону про ПДВ внаслідок завищення податкового кредиту за лютий та березень 2010 року.

На підставі Акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення за формою «В1»від 06.10.2010 за № 0000212300/0 та податкове повідомлення-рішення за формою «Р»від 06.10.2010 за № 0000252300/0. Згідно з податковим повідомленням-рішенням за формою «В1»від 06.10.2010 за № 0000212300/0 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 13 498 279,00 грн., а згідно з податковим повідомленням-рішенням за формою «Р»від 06.10.2010 за № 0000252300/0 позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 395 364,00 грн., з яких: основний платіж у розмірі 293 857,00 грн. і штрафні санкції у сумі 101507,00 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав первинну скаргу від 15 жовтня 2010, № 39/01 до ДПІ в Гусятинському районі. 04 листопада 2010 р. на алресу позивача надійшло Рішення про результати розгляду первинної скарги від 01.11.2010 року № 8886/10-12, яким скарга була лищена без задоволення, а податкові повідомлення рішення від 6 жовтня 2010 року без змін.

Не використовуючи право на подальше адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень ДПІ в Гусятинському районі, позивач звернувся з позовом до суду.

Аналізуючи підстави для зменшення бюджетного відшкодування, суд виходить з наступного:

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97 ВР з наступними змінами та доповненнями (далі Закон №168/97) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановлено пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів»від 3 червня 2008 року №309-VІ внесено зміни до підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7. ст.7 Закону №168/97, а саме дану норму викладено в наступній редакції: «бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від»ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів (послуг)».

Згідно п.п. 7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону №168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов»язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від»ємному значенні суми зарахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується в зменшення суми податкового боргу і цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від»ємне значення, то:

А) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від»ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальниками таких товарів (послуг);

Б) залишок від»ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сутність механізму відшкодування ПДВ полягає в тому, що за підсумками періоду (першого), в якому виникло від»ємне значення, платник податку бюджетного відшкодування не отримує. Сума такого від»ємного значення у даному періоді враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди, а за його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного (другого) податкового періоду.

Платник податку набуває право на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону №168/97, коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від»ємне значення залишається. Однак відшкодуванню підлягає лише та частина від»ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів (послуг). Інша частина від»ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.

Таким чином, для формування бюджетного відшкодування з метою його розрахунку береться до уваги податкове зобовязання та податковий кредит виключно звітного періоду. При цьому відємне значення різниці між цими величинами підлягає бюджетному відшкодуванню в частині, що є оплаченою у складі вартості придбаних товарів у попередніх податкових періодах.

У випадку з ТОВ «Хоростківський цукровий завод» сума бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 13 498 279, 00 грн. сформувалася за лютий-березень 2010 року, а не у червні 2010 року (не у звітному періоді), коли дані суми включено до бюджетного відшкодування. У червні 2010 року (звітному періоді) вказана сума не брала участі у розрахунку суми бюджетного відшкодування згідно із пп.7.7.1. п.7 7 ст.7 Закону України «Про податок на подану вартість", а тому не може формувати бюджетного відшкодування червня 2010 року, хоча й була проплачена постачальниками у складі вартості товарів у попередніх податкових періодах.

Відповідно до змісту п.п.»а»п.п. 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону №168/97 у разі, якщо платник податку не скористався своїм правом заявити до відшкодування суми ПДВ у відповідному податковому періоді, то така дія розцінюється як добровільна відмова платника від отримання такої суми у якості бюджетного відшкодування. При цьому таку суму платник фактично не втрачає, вона враховується у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача, викладені в позовні заяві, оскільки він мав можливість, проте не скористався своїм правом включити у встановленому порядку відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та після цього заявити їх до бюджетного відшкодування.

Аналізуючи підстави для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних у інших податкових періодах, суд виходив з наступного:

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану і вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою 20% протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку:

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних. матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або доставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Правила, які передбачають формування податкових зобов'язань продавця і податковий кредит покупця в одному звітному періоді та дають можливість платнику своєчасно і в повному обсязі реалізувати надане йому право на формування свого податкового кредиту, встановлено прямими нормами Закону №168/97-ВР.

Так, згідно підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 схат;гі 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінач податкової накладної надасться покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). При цьому ні даним пунктом Закону ні будь-якими іншими не передбачено жодних причин для отримання можливості затримки у наданні покупцю податкової накладної.

Таким чином, податкова накладна має бути надана покупцю у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця за правилом „першої події", встановленим підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Згідно з вимогами підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів з банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, шо засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що платник податку зобов»язаний надати покупцю податкову накладну, а підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також передбачено умови, за яких платник податку отримає право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну. Тобто, на дату визначену підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону, продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а якщо ця вимога Закону не дотримана, отримувач товарів (послуг) вправі вимагати її надання, а у випадку відмови - звергатися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби відповідно до вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР.

Зокрема абзацом 2 п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР визначено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Суд погоджується з позицією позивача з приводу того, що даною нормою встановлено право, а не обовязок на подання скарги, тобто не заборонено можливості для платника податків приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з врахуванням того, що оформленні належним чином податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту, а тому законом не заборонено включення до складу податкового кредиту податкових накладних минулих періодів в межах термінів позовної давності.

Відповідно до підпункту 9.2 пункту 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.05 N 244. зі змінами та доповненнями, отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону) відображаються у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за датою отримання зазначених документів.

Отже, у разі отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді (за наявності документального підтвердження такого запізнення), платник податку - покупець товарів (робіт, послуг-) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних затвердженого наказом ДПА України від 30.06.05. N 244 „Про порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних", із змінами та доповненнями та за умови виконання норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону має право відобразити такі податкові накладні в податковій декларації з податку на додану вартість у поточному періоді.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з реєстру отриманих та виданих податкових накладних, позивачем відображено отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді.

Разом з тим, суд вважає, що платник податків повинен надати докази, які б доводили запізніле отримання податкових накладних.

ТОВ «Хоростківський цукровий завод»у відповідності до вимог ст..ст.69, 70 КАС України не надано доказів, які б підтверджували надходження податкових накладних від контрагентів, отриманих в інших податкових періодах ніж дата їх виписки. Зокрема, представниками позивача на надано пояснення з приводу того яким способом (нарочно, поштою) надійшли податкові накладні від продавців на підприємство.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач прийнявши податкові повідомлення-рішення форми «В1»№ 0000212300/0 та форми «Р»№0000222300/0 від 6 жовтня 2010 року, діяв у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, не порушив прав позивача, а тому суд прийшов до переконання, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем не відшкодовуються.

Керуючись ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод» до державної податкової інспекції у Густинському районі про скасування податкових повідомлень-рішень форми «В1»№ 0000212300/0 та форми «Р»№0000222300/0 від 6 жовтня 2010 року, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 грудня 2010 року.

Головуючий суддяОсташ А. В.

копія вірна

СуддяОсташ А. В.