Рішення № 134340476, 29.01.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1066/25

Провадження № 2/0182/686/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

29.01.2026 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав -

В С Т А Н О В И В:

До Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наступне.

З 2008 року він перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 (шлюб зареєстрований не був). Під час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_3 , про що 14.01.2009 року зроблено актовий запис № 36 відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області та видано свідоцтво про народження, серії НОМЕР_1 . Рішенням Нікопольського міськрайонного суду по справі № 182/6481/23 він був визнаний батьком ОСОБА_3 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області зроблено відповідний актовий запис № 36 та видано свідоцтво про народження, серії НОМЕР_2 від 18.12.2024 року, в якому одночасно змінено прізвище дитини з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 . З моменту народження сина його мати не приймає участі у вихованні та піклуванні дитини. ОСОБА_6 проживає та виховується ним та його мамою. Відповідачка проти цього ніколи не заперечувала. Фактично син проживає з ним з липня 2009 року. ОСОБА_2 ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини не надавала і не надає. Мати не піклується про духовний та фізичний розвиток сина, не спілкується з дитиною, не дбає про нього, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей. Тобто, відповідачка не виконує покладених на неї законом обов`язків матері. Всі питання щодо виховання сина вирішується ним самостійно без участі матері дитини. Син знаходиться на повному його утриманні, відповідачка самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, свідомо і тривало нехтує обов`язками щодо дитини, що є підставою для позбавлення її батьківських прав. Вважає, що позбавлення відповідачки батьківських прав буде відповідати інтересам дитини, оскільки відповідачка в подальшому буде позбавлена можливості негативно впливати на психіку дитини до моменту зміни нею свого ставлення відносно дитини та поновлення у встановленому порядку батьківських прав. За таких обставин звернувся до суду і просить позбавити батьківських прав відносно сина ОСОБА_7 .

В судове засідання сторони не прибули.

Позивач надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив суд їх задовольнити (а.с.51).

Представник третьої особи також надала заяву про розгляд справи у свою відсутність, позовну заяву підтримала в повному обсязі, просила задовольнити (а.с.49).

Відповідачка викликалась в судові засідання належними чином судовою повісткою з поштовим повідомленням, однак, конверт з повісткою, позовною заявою та додатками до неї повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.40). Тому, на сайті «Судова влада» було розміщено оголошення про слухання вказаної справи та виклик до суду ОСОБА_2 (а.с.47).

Відповідно до ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, повістка надсилається учасникам справи на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України».ю національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Згідно принципу 2 Декларації прав дитини, дитині законом та іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвинутись фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровою та нормальним шляхом і в умовах волі і гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням повинно бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини, держави-сторони забезпечують те, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Згідно ст.164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Згідно ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 165 Сімейного кодексу України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як встановлено в судовому засіданні, З 2008 року позивач по справі ОСОБА_1 перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 (шлюб зареєстрований не був). Під час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 в сторін по справі народився син ОСОБА_3 , про що 14.01.2009 року зроблено актовий запис № 36 відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області та видано свідоцтво про народження, серії НОМЕР_1 . Рішенням Нікопольського міськрайонного суду по справі № 182/6481/23 позивач був визнаний батьком ОСОБА_3 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області зроблено відповідний актовий запис № 36 та видано свідоцтво про народження, серії НОМЕР_2 від 18.12.2024 року, в якому одночасно змінено прізвище дитини з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 (а.с.7-8, 11-12). З моменту народження сина його мати - відповідачка по справі - не приймає участі у вихованні дитини. ОСОБА_6 проживає та виховується відповідачем та його мамою. Фактично син проживає з відповідачем з липня 2009 року. ОСОБА_2 ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини не надавала і не надає. Мати не піклується про духовний та фізичний розвиток сина, не спілкується з дитиною, не дбає про нього, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей. Тобто, відповідачка не виконує покладених на неї законом обов`язків матері. Всі питання щодо виховання сина вирішується позивачем самостійно без участі матері дитини. Даний факт підтверджується численними доказами, наданими до суду позивачем по справі. А саме: довідкою від 14.09.2023 року КЗ дошкільної освіти (ясла-садок) № 40 «Чебурашка» Нікопольської міської ради № 29, де зазначено, що ОСОБА_6 відвідував дитячий заклад з 2010 року по 2015 рік. Дитину до закладу приводила бабуся та тато, мама участі у вихованні ОСОБА_8 не приймала (а.с.9). В довідці № 139 від 25.09.2023 року Нікопольського ліцею № 24 Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради зазначено, що мати ОСОБА_7 за час навчання не бере участі у шкільному житті сина: не спілкується з вчителями школи, не цікавиться результатами навчання дитини, не відвідує батьківські збори тощо. Вихованням сина займається батько ОСОБА_1 , який постійно підтримує зв`язок з учителем і приймає активну участь у житті класу, де навчається син (а.с.10). Відповідно до довідки № 32 ОСББ «Прогрес» від 04.05.2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (який проживає по даній адресі з дня народження) та ОСОБА_9 (а.с.24). Відповідно до Рішення № 1364 від 12.11.2025 року Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.43-46).

За таких обставин, суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 знаходиться на повному утриманні батька, відповідачка самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, свідомо і тривало нехтує обов`язками щодо дитини, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не турбується про його здоров`я, соціальне забезпечення, виховання, розвиток та утримання; виходячи з інтересів дитини, враховуючи думку Служби у справах дітей Нікопольської міської ради, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.32, 51 Конституції України, ст.12-13, 89, 141, 263-265 ЦПК України, ст.164-165 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про охорону дитинства», ст.2-5, 9-10, 12, 28, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал