Вирок № 134339325, 23.02.2026, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/455/25

провадження № 1-кп/624/18/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Кегичівка, Берестинського району, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221090000266 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Піщанка Красноградського району, Харківської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, з середньою технічною освітою, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 25.03.2014 Красноградським районним судом Харківської області за ч.1 ст.396 КК України до 2 років позбавлення волі, відповідно до ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік;

- 25.04.2014 Красноградським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, відповідно до ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки 6 місяців;

- 15.10.2014 Красноградським районним судом Харківської області за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі;

- 17.10.2014 Красноградським районним судом Харківської області за ч.3 ст.297, ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі;

- 20.01.2015 Красноградським районним судом Харківської області за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі; 12.06.2019 за ч.2, ч.3 ст.185, ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; Нововодолазьким районним судом Харківської області 26.01.2021 за ч.2, ч.3 ст.185, ч.2 ст.190 ,ч.1 ст.70 КК України до 3 років 7 місяців позбавлення волі;

- 12.06.2019 Красноградським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 26.01.2021 Нововодолазьким районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч.ч. 1, 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років 7 місяців позбавлення волі, звільненого 08.06.2023 по відбуттю строку покарання;

- 18.10.2023 Красноградським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року обмеження волі;

- 19.02.2024 Красноградським районним судом Харківської області за ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71, ст. 72 КК України до 5 років 3 місяці позбавлення волі, 11.03.2025 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова засудженого ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання, призначеного вироком Красноградського районного суду Харківської області від 18.10.2023 та приведено вирок Красноградського районного суду Харківської області від 19.02.2024 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення: прокурора Кегичівського відділу Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 ,

- захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_5

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , засуджений 26.01.2021 Нововодолазьким районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, відбувши покарання у вигляді позбавлення волі, проте маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став і повторно вчинив новий умисний злочин за наступних обставин.

Так, судом встановлено, що 12.03.2025 близько 21:00 години ОСОБА_3 побачив біля домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , припаркований транспортний засіб марки «ВАЗ», моделі «2121», державний номерний знак «у НОМЕР_1 », білого кольору, та вирішив ним протиправно заволодіти для використання у своїх цілях.

12.03.2025 близько 21-00 години, ОСОБА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий умисел, діючи умисно, таємно, повторно, з метою заволодіння транспортним засобом, на який не мав жодних прав, підійшов до автомобіля марки «ВАЗ», моделі «2121», державний номерний знак «у НОМЕР_1 », білого кольору, 1990 року випуску, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_6 , та через незамкнені водійські дверцята без дозволу власника проник всередину, після чого за допомогою ключа, який знаходився в замку запалення, запустив двигун та незаконно заволодів транспортним засобом, поїхавши від вказаного домоволодіння по вул. Половка на околицю с. Бесарабівка Берестинського району Харківської області.

Керуючи вказаним транспортним засобом, під час руху по вул. Половка в с. Бесарабівка Берестинського району Харківської області, ОСОБА_3 не впорався з керуванням та допустив зіткнення викраденого транспортного засобу з електричною опорою № 4 (поблизу домоволодіння АДРЕСА_3 ), з подальшим перекиданням автомобіля. Після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 з місця події зник.

Ці дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

23 лютого 2026 року між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Кегичівського відділу Берестинської окружної прокуратури Харківської області - ОСОБА_4 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у № 12025221090000266 від 13.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, з одного боку, та обвинуваченим у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , з іншого боку, в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , на підставі ст.ст.468, 469, 472 КПК України в залі судового засідання №2 Кегичівського районного суду Харківської області за адресою: вул. Миру, 26, с-ще Кегичівка, Берестинського району Харківської області, за добровільною ініціативою між сторонами, була укладена угода про визнання винуватості.

Згідно даної угоди ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у зазначеному кримінальному правопорушенні і зобов`язався: а) беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні, б) співпрацювати з правоохоронними органами та судом у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою.

Кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 289 КК України у кримінальному провадженні потерпілому ОСОБА_6 завдано матеріальну шкоду на загальну суму 82410,00 гривень, яка не відшкодована. Потерпілий ОСОБА_6 цивільний позов не заявив, надав добровільну згоду на укладання угоди між прокурором та обвинуваченим, з мірою та видом покарання згодний, претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не має.

Сторони погодились на призначення ОСОБА_3 , який щиро розкаявся у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Крім цього даною угодою встановлені відомості щодо розуміння сторонами угоди наслідків укладання та затвердження зазначеної угоди.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення та пояснив, що щиро кається у скоєному. Вказав, що дійсно скоїв кримінальне правопорушення при зазначених обставинах. Пояснив суду, що угоду він укладав добровільно і наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі. Просив затвердити зазначену угоду, запевнив про можливість виконання взятих на себе зобов`язань згідно угоди.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні також просила затвердити угоду, пояснила, що її укладення було добровільним, з додержанням встановлених законом вимог до її укладення.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні укладену угоду підтримав, просив її затвердити.

Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, суду надана заява про розгляд кримінального провадження без його участі. З мірою та видом покарання визначеного в угоді погоджується.

Суд, заслухавши учасників справи, які підтримали укладену ними угоду та просили її затвердити, наслідки укладення та затвердження угоди їм зрозумілі, приходить до наступного.

Відповідно ч. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.

Відповідно до ч. 3 ст. 474 КПК України, якщо угоду досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. Згідно зі ст. 12 КК України правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України є тяжким злочином.

Міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає санкціям ч. 2 ст. 289 КК України.

При цьому судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

В судовому засіданні встановлено, що дана угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та може бути затверджена і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не суперечать його вимогам, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості. Крім того судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають вчиненому злочину та особі обвинуваченого.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд враховує, що обвинувачений погодився на призначення узгодженої з прокурором міри та виду покарання.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст.ст. 469, 472 КПК України, міра покарання, узгоджена між сторонами, визначена у межах санкції інкримінованого злочину, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, не встановлено.

За таких обставин, виходячи з позиції обвинуваченого, висловленої в судовому засіданні щодо погодження із призначенням узгодженої сторонами міри покарання, враховуючи вимоги діючого законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості від 23 лютого 2026 року, укладеної між прокурором та обвинуваченим.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше судимий, судимості у встановленому законом порядку не зняті та не погашені, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, розлучений, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 02.03.2010.

Встановлюючи обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Враховуючи роз`яснення зазначені у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з яких слідує, що наведений у ч. 1 ст. 66 КК України перелік обставин, які пом`якшують покарання, не є вичерпним та такими можуть визнаватися і інші обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують і інші обставини не зазначені в ч. 1 ст. 66 КК України.

Таким чином, суд визнає, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття.

При цьому суд звертає увагу на те, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_3 під час судового розгляду свідчить про наявність щирого каяття, оскільки він повністю визнав свою винуватість у скоєному.

Так, виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Таким чином основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім, що узгоджується з правовою позицією викладеної у постанові Верховного Суду від 22.12.2020 (справа № 552/517/19, провадження № 51-1760км20).

Таким чином, суд визнає обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання судом не встановлені.

Із врахуванням вчиненого злочину, особи обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд призначає покарання ОСОБА_3 , узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 23 лютого 2026 року.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373,374,468-475 КПК України, суд

у х в а л и в :

Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Кегичівського відділу Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , укладену 23 лютого 2026 року.

Визнати ОСОБА_3 , винним в скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та піддати його покаранню у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (код доходів: 24060300, отримувач платежу: ГУК Харків обл/МТГ Харків/24060300, п/рахунок: UA048999980313050115000020649, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998) судові витрати за проведення судової експертизи від 22.04.2025 №СЕ-19/121-25/7954-АВ в розмірі 1337 (тисяча триста тридцять сім) гривень 10 копійок.

Речові докази по справі, а саме:

- автомобіль марки «ВАЗ», моделі «2121», державний номерний знак «у НОМЕР_1 », білого кольору, 1990 року випуску, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_6 та переданий останньому на відповідальне зберігання відповідно до зберігальної розписки, після набрання вироком законної сили, залишити в розпорядженні потерпілого ОСОБА_6 ;

- 6 змивів на бинт та 2 змиви на ватні палички з салону автомобіля, які поміщено до 8 (восьми) паперових конвертів «Національна поліція України» та USB накопичувач синього кольору, які зберігаються у кімнаті речових доказів СПД № 1 ВП № 1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області - знищити;

- ковдру, фільтр газового редуктора та ріжковий ключ 13*14, власником яких є ОСОБА_7 та передані останньому на відповідальне зберігання відповідно до зберігальної розписки, після набрання вироком законної сили, залишити в розпорядженні потерпілого ОСОБА_7 .

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1