Рішення № 134339256, 16.02.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17418/25

Провадження № 2/638/2867/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16 лютого 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, в якому просив суд позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Діти перебуваються на обліку Служби у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради (далі ССД по Слобідському району) як діти, які опинилися в складних життєвих обставинах, оскільки їхня матір ОСОБА_5 , з якою вони постійно проживали, померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Заходами ССД по Слобідському району дітей влаштовано до ЦСПРД м. Харкова, де вони перебувають по цей час. Відповідач деякий час проживав в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , на цей час проживає у власному житлі за адресою: АДРЕСА_2 . За час перебування дітей у ЦСПРД м. Харкова батько не цікавився долею дітей, не виявив бажання забрати їх до себе для проживання та виховання.

Згідно повідомлення ССД по Шевченківському району було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_2 , та встановлено, що житло знаходиться на 1 поверсі 1 поверхового будинку, складається з 2-х кімнат. Умови проживання незадовільні, частково відсутня стеля, тріщини в стінах, будинок перебуває в аварійному стані Умов для проживання дітей не створено. З пояснень ОСОБА_1 встановлено, що він не планує забирати дітей до себе у зв`язку з відсутністю роботи, не має змоги створити належні умови проживання. Проти позбавлення його батьківських прав не заперечує, про що повідомив письмово. Станом на цей час ОСОБА_1 до ССД по Слобідському району з питання повернення дітей або з будь-яких питань щодо дітей не звертався.

Дане питання було також розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з інтересів малолітніх дітей, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради звернувся до суду з цим позовом про позбавлення відповідача батьківських прав на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних доказів відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою суду від 18 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 26 листопада 2025 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання позивач не з`явився, представник позивача надав заяву, в якій просив справу розглянути за відсутністю позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про судове засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 1 ст. 280 ЦПК України). У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав, тому суд, зі згоди позивача, вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 13 грудня 2024 року (актовий запис № 339 від 02.04.2013), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 13 грудня 2024 року (актовий запис № 54 від 27.07.2018), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 13 грудня 2024 року (актовий запис № 1550 від 04.04.2018).

За повідомленням ВП № 2 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області від 10 грудня 2024 року до відділу поліції 02 грудня 2024 року надійшло повідомлення служби «102» з кодуванням «Пожежа», в якому заявник (працівник ДСНС) повідомив, що за адресою: АДРЕСА_3 , відбулося загорання коридору та квартири на четвертому поверсі будинку. У вказаній квартирі проживали 3 дитини: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які отримали отруєння чадним газом та були госпіталізовані до ОДКЛ № 1 до реанімаційного відділення, стан стабільний. Дідусь дітей ОСОБА_6 та мати ОСОБА_5 госпіталізовані до Міської лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова.

Відповідно до повідомлення Відділу запобігання надзвичайним ситуаціям по Слобідському району Харківської міської територіальної громади Харківського РУ ГУ ДСНС у Харківській області від 10 грудня 2024 року, 05 грудня 2024 року по АДРЕСА_3 , сталася пожежа, причина якої є дія джерела запалювання вогневого впливу. Під час пожежі постраждало 3 дітей та їх мати, а саме: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 - отруєння чадним газом; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 - отруєння чадним газом; ОСОБА_7 05.12.2015 р.. - отруєння чадним газом; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_8 - опіки І ступеня.

Листом від 06.12.2024 № 10-22/1715-24 начальник Служб у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради повідомив Службі у справах дітей по Слобідському району, що малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було доставлено 02.12.2024 з адреси: АДРЕСА_3 , з діагнозом отруєння чадним газом в реанімаційне відділення КНП «Обласна дитяча клінічна лікарня». Батьками дітей є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Малолітні разом з батьками значаться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_2 . Шлюб між батьками дітей розірваний 02.03.2018 рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова. Житлове приміщення, де діти зареєстровані, не придатне для проживання. За інформацією КНП «Міська дитяча поліклініка № 4» ХМР малолітні Таукішеви перебували під медичним наглядом з 2018. Діти вибули з під нагляду поліклініки 26.09.2019 за заявою матері за адресою: АДРЕСА_3 . Мати малолітніх перебуває у реанімаційному відділенні КНП «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» з опіками у стабільно важкому стані. Батько дітей, ОСОБА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Умови його проживання вивчаються ССД по Індустріальному району ДССД ХМР. Із бесіди з ОСОБА_1 стало зрозуміло, що він не приймав участі у вихованні та утриманні дітей, не цікавився їх життям та розвитком. Малолітні ОСОБА_9 відмовляються з ним проживати.

Згідно з Актами про факт передачі дитини 23.12.2024 представником Служби у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради передано дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уповноваженому представнику Комунальному закладу соціального захисту у для дітей «Центр СПРД» м. Харкова.

Згідно з Інформацією з Реєстру територіальної громади міста Харкова ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до листа начальника Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 15.07.2025 № 10-22/1008-25 працівниками ССД по Шевченківському району спільно із начальником Відділу соціальної роботи Шевченківського району ЦСС «Довіра» відвідано ОСОБА_1 за місцем проживання. Проведено обстеження умов проживання, під час якого встановлено, що будинок перебуває в аварійному стані, частково відсутня стеля, в стінах тріщини. За результатами відвідування складено відповідний Акт. ОСОБА_1 не планує забирати дітей з КЗ ЦСПРД м. Харкова та не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав стосовно малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з приводу чого надав письмові пояснення.

Згідно з Актом обстеження умов проживання від 14.07.2025 № 86, доданим до листа 15.07.2025 № 10-22/1008-25, умови проживання у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , незадовільні. Частково відсутня стеля, в стінах тріщини, будинок в аварійному стані. Для виховання та розвитку дитини умови не створено.

У письмових поясненнях від 14 липня 2025 року ОСОБА_1 повідомив, що не буде забирати дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з ЦСПРД м. Харкова, оскільки не має роботи та не може створити їм належні умови проживання. Не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно дітей.

Відповідно до Акту обстеження мов проживання від 06 грудня 2024 року, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом чого встановлено, що квартира є орендованою, складається з двох кімнат, кухні, ванної кімнати, туалету та балкону. Квартира ізольована з усіма зручностями: централізоване опалення, водо-, газо-, електропостачання. В квартирі є необхідні меблі, але в обмеженій кількості, необхідна побутова техніка (холодильник, пральна машина). Для проживання, виховання та розвитку дітей умови відсутні. За адресою проживають власник ОСОБА_10 (інші анкетні дані відсутні), ОСОБА_1 , його співмешканка ОСОБА_11 та її син ОСОБА_12 , 2001 року народження. Зі слів співмешканки вона проживає разом з ОСОБА_1 з 2021 року, їй відомо, що він має 3 неповнолітніх дітей, яких було вилучено з родини (мешкали разом з матір`ю). З її слів у ОСОБА_1 було бажання забрати дітей спільне проживання та виховання, але зважаючи на відсутність умов для дітей, в їх інтересах він прийняв рішення цього не робити.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, вони зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (частини друга та третя статті 150 СК України).

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частини перша, друга та четверта статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Згідно зі ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце тоді, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та поведінки учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

На підставі наданих позивачем доказів, які відповідають критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей та піклування про них. Матеріали справи не містять доказів того, що за станом здоров`я відповідач не має можливості забезпечити дітям належні умови для проживання, виховання, навчання та розвитку. Отже, у відповідача відсутні перешкоди для створення таких умов задля спільного проживання з дітьми. Відповідачем не спростовано, що за час тривалого (понад 1 рік) перебування дітей у ЦСПРД м. Харкова він не цікавився долею дітей, які до перебувають в складних життєвих обставинах, не виявив бажання забрати їх до себе для проживання та виховання. Навпаки, з письмових пояснень ОСОБА_1 встановлено, що він не має наміру забирати дітей з ЦСПРД м. Харкова, та не заперечує проти позбавлення його батьківських прав.

Зазначені обставини в сукупності свідчать про винну поведінку відповідача в ухиленні від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дітей, піклування про них, як обов`язкову умову позбавлення батьківських прав.

Судом враховано, що відповідач всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не надав суду жодного доказу на спростування того, що він свідомо ухиляється від виконання обов`язків щодо виховання дітей, нехтує правами дітей, тоді які ці обставини підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами позивача. Суд вкотре наголошує, що тривалий характер такої поведінки відповідача та його безініціативність в питаннях, що стосуються дітей, свідчить про наявність в її діях умисної форми вини щодо ухиленні від виконання батьківських обов`язків. Саме свідоме систематичне нехтування правами дітей, тривале небажання відповідача змінити спосіб свого життя за наявності такої можливості, проявити зацікавленість в долі дітей, створити умови для їх проживання, свідчать про наявність вини відповідача в ухиленні від виконання батьківських обов`язків.

При цьому відповідачем не надано доказів наявності у нього непереборних обставин, які б перешкоджали йому належним чином виконувати свої батьківські обов`язки стосовно дітей, зокрема за станом здоров`я чи у зв`язку з проживання на окупованій території або у зв`язку з відбування покарання в місцях позбавлення волі тощо.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 , не маючи об`єктивних та непереборних обставин, усвідомлено самоусунувся від виховання, утримання та піклування про дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, внаслідок чого свідомо протягом тривалого часу, будучи єдиним з офіційно зареєстрованих батьків дітей, ухиляється від виконання обов`язків щодо їх виховання, створення безпечних та належних умов для забезпечення здобуття повної загальної середньої освіти.

Вказані обставини дають підстави для висновку про наявність підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо його дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Інших обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України, судом не встановлено, оскільки матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів існування цих обставин.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , буде відповідати якнайкращим інтересам дітей, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір, який підлягав сплаті за подання цього позову, а саме у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення суду складено 25 лютого 2026 року.

Суддя І.П. Латка