Постанова № 13433817, 23.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2010 р. № 2а-5837/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-суддіЛанкевича А.З.

за участі секретаряГіщинської С.Я.

та представників

позивачаЗазуляк А.М.

відповідачаОртинської Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Споживчого товариства «Народна торгівля»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0001222321/0 та №0001232321/0 від 27 травня 2010 року.

В позовній заяві та додаткових письмових поясненнях посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період його господарської діяльності з 01 січня 2007 року по 21 грудня 2009 року складено Акт перевірки від 19 травня 2010 року та винесено податкові повідомлення-рішення від 27 травня 2010 року №0001222321/0, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 43167 грн., №0001232321/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 34533 грн. Стверджує, що відповідач дійшов до висновку про допущення позивачем вказаних в Акті перевірки порушень на підставі того, що останнім реалізовано нежитлове приміщення загальною площею 141, 9 квадратних метрів за адресою: м.Львів, вул.Пекарська, 95 за ціною 20000 грн. згідно договору купівлі-продажу ВЕО №380294 від 08 червня 2007 року, однак відповідач заявляє, що така ціна не відповідає рівню звичайних цін на вказаний товар, що діяли на дату вчинення такого продажу, а відтак такий самостійно визначив звичайну ціну на цей товар та базу оподаткування з урахуванням ціни передбаченої в іншому договорі купівлі-продажу нежитлових приміщень ВЕО №380205 від 08 червня 2007 року, що знаходяться за тією ж адресою, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центроготель». Однак, як вказує позивач, відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не врахував те, що приміщення згідно договору ВЕО №380294 від 08 червня 2007 року продане за ціною значно вищою ніж таке було придбане, балансова вартість його станом на день продажу була нищою ніж договірна, а приміщення згідно вищенаведених договорів мають істотно відмінні характерні ознаки, тому не можуть вважатися ідентичними чи однорідними. Крім цього, вважає, що відповідач при визначенні суми податкових зобовязань застосував непрямий метод, однак такий не приймав жодного рішення про застосування непрямих методів.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких він просить в позові відмовити, посилається на те, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період його господарської діяльності з 01 січня 2007 року по 21 грудня 2009 року, за результатами якої складено Акт перевірки №1338/23-209/20852932 від 19 травня 2010 року. Пояснює, що на підставі вищенаведеного Акту винесено податкові повідомлення-рішення від 27 травня 2010 року №0001222321/0, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 43167 грн., в тому числі 28778 грн. за основним платежем та 14389 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій, №0001232321/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 34533 грн., в тому числі 23022 грн. за основним платежем та 11511 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій. Вважає, що відповідачем правомірно визначено звичайну ціну реалізованого позивачем товару за договором купівлі-продажу ВЕО №380294 від 08 червня 2007 року, а відтак перераховано суму податкового зобовязання з цієї операції. Вказує на те, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Актах перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задоволити, посилається на підстави викладені в позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечила, просить відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

В період з 19 по 30 квітня 2010 року на підставі направлення №279 від 28 квітня 2010 року працівниками Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова проведено виїзну планову перевірку Споживчого товариства «Народна торгівля»з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період його господарської діяльності з 01 січня 2007 року по 21 грудня 2009 року, за результатами якої, зокрема що стосується даного позову, встановлено порушення: вимог п.1.20 ст.1, п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чим занижено податок на прибуток за 2 квартал 2007 року в сумі 28778 грн.; вимог п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», чим занижено податок на додану вартість за червень 2007 року на 23022 грн., про що складено відповідний Акт №1338/23-209/20852932 від 19 травня 2010 року.

Відповідач дійшов до висновку про допущення позивачем вказаних в Акті перевірки порушень на підставі того, що останнім реалізовано нежитлове приміщення загальною площею 141, 9 квадратних метрів за адресою: м.Львів, вул.Пекарська, 95 за ціною 20000 грн. згідно договору купівлі-продажу від 08 червня 2007 року, однак вважає, що така ціна не відповідає рівню звичайних цін на вказаний товар, що діяли на дату вчинення такого продажу, а саме звичайна ціна перевищує на 20 % договірну, а відтак вважає, що база оподаткування з такої операції повинна визначатися за звичайними цінами. На підтвердження вказаної позиції посилається на те, що позивачем одночасно реалізовано нежитлові приміщення загальною площею 134, 6 квадратних метрів за адресою м.Львів, вул.Пекарська, 95 за ціною 150000 грн., згідно договору купівлі-продаж від 08 червня 2007 року, тому з урахуванням вказаного договору відповідачем визначено звичайну ціну реалізованого товару.

На підставі вищенаведеного Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 27 травня 2010 року №0001222321/0, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 43167 грн., в тому числі 28778 грн. за основним платежем та 14389 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій, №0001232321/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 34533 грн., в тому числі 23022 грн. за основним платежем та 11511 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами апеляційного узгодження вказаних податкових повідомлень-рішень, суми визначені у них залишилися без змін.

Згідно Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень ВЕО №380294 від 08 червня 2007 року, укладеного між позивачем (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центроготель»(покупцем), продавець продав, а покупець купив за ціною 20000 грн. нежитлові приміщення загальною площею 141, 90 квадратних метрів, позначені в технічній документації номерами 22, 23, 26, розташовані на першому поверсі будинку літ. Г-2, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Пекарська, буд.95 (реєстраційний номер у реєстрі прав власності на нерухоме майно 19076745).

Наведені обєкти нерухомості станом на день вчинення правочину в формі договору купівлі-продажу ВЕО №380294 від 08 червня 2007 року, належали позивачу на праві власності згідно договору купівлі-продажу №677 від 24 травня 2002 року, укладеного між Управлінням ресурсів Львівської міської ради (продавцем) і позивачем (покупцем), у якому визначено договірну ціну вказаних обєктів в розмірі 15707 грн.

Відповідно до Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень ВЕО №380205 від 08 червня 2007 року, укладеного між позивачем (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центроготель»(покупцем), продавець продав, а покупець купив за ціною 150000 грн. нежитлові приміщення загальною площею 134, 60 квадратних метрів, позначені в технічній документації номерами 24, 24а, 24б, 25, розташовані на першому поверсі будинку літ. Г-1, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Пекарська, буд.95 (реєстраційний номер у реєстрі прав власності на нерухоме майно 17254924).

Судом береться до уваги висновок експерта від 30 квітня 2002 року, відповідно до якого визначено вартість обєкта оцінки нежитлових приміщень площею 141, 90 квадратних метрів, які є предметом договору купівлі-продажу ВЕО №380294 від 08 червня 2007 року, а саме встановлено, що станом на 28 лютого 2002 року вартість вказаних обєктів нерухомості становила 14020 грн. без ПДВ.

Крім цього, судом враховується інформація наведена в бухгалтерській довідці позивача №012 від 08 вересня 2010 року, згідно якої за весь період експлуатації обєктів нерухомості, які є предметом договору купівлі-продажу ВЕО №380294 від 08 червня 2007 року, позивач жодних капіталовкладень, покращень, інвестицій чи поточних витрат на відновлювальний ремонт цих приміщень не здійснював.

Згідно пунктів 1 та 11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до пп.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на час існування спірних правовідносин, доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Підпунктом 1.20.1 п.1.20 ст.1 вищенаведеного Закону, передбачено наступне. Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Відповідно до пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 вищенаведеного Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час існування спірних правовідносин, передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що товари згідно договорів ВЕО №380294 від 08 червня 2007 року і ВЕО №380205 від 08 червня 2007 року є однорідними та реалізованими одночасно, а відтак, відповідач правомірно дійшов до висновку про невідповідність ціни товару згідно договору ВЕО №380294 від 08 червня 2007 року рівню звичайних цін та визначив її з урахуванням інформації про укладені на момент продажу такого товару договори з однорідними товарами у співставних умовах, тому позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, судові витрати здійснені позивачем до компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

В задоволенні позову Споживчого товариства «Народна торгівля»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений вищенаведеним Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 28 грудня 2010 року.

Головуючий Ланкевич А.З.