Рішення № 1343368, 23.01.2008, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" січня 2008 р.

Справа № 22/371-07-8752

За позовом Одеської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка";

до відповідача: Брощанського сільського споживчого товариства;

про стягнення 30427,17 грн.;

та

за зустрічним позовом Брощанського сільського споживчого товариства;

до відповідача: Одеської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка";

про визнання недійсним п. 2.2 договору позики

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом: Дущак Д.С. –представник за довіреністю №14-05/296 від 11.09.2007р.;

Від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом: Головатюк Г.Я. –голова правління (виписка з протоколу №5 від 28.01.1998р.);

СУТЬ СПОРУ: позивач Одеська обласна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Брощанського сільського споживчого товариства, в який просить стягнути з відповідача суму пені за договором позики від 22.03.2006р. в розмірі 7176грн.

В ході розгляду справи Брощанське сільське споживче товариство звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Одеської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка" про визнання недійсним п. 2.2 договору позики.

Представник Одеської обласної спілки споживчих товариств в судове засідання з’явився, надав уточнення позовних вимог, згідно якого просив суд стягнути з Брощанського сільського споживчого товариства суму пені за договором позики від 22.03.2006 р. - 7176 грн., з підстав викладених у позовній заяві, проти зустрічного позову заперечував, та надав уточнення до позовної заяви.

Представник Брощанського сільського споживчого товариства в судове засідання з’явився, надав заперечення на позовну заяву, проти позову заперечував, наполягав на задоволені зустрічного позову.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення

представників сторін, суд встановив:

22 березня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до п. 1.1 цього договору, позивач-позикодавець передає у власність відповідача-позичальника грошові кошти в розмірі, що обумовлений цим договором, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, а також сплатити відсотки за весь термін надання грошових коштів у строк та розмірах, що умовлені умовами цього договору.

Пунктом 6.1 договору позики від 22.03.2006р. визначено, що способом забезпечення виконання зобов’язань позичальника є неустойка.

Згідно п. 5.1. при настанні остаточної дати повернення позики 31 грудня 2006 року, позичальник зобов’язується протягом двох календарних днів повернути позикодавцю позику у розмірі 35000,0 гривень, а в разі порушення цього строку, п. 6.2. договору передбачає сплату пені позичальником на поточний рахунок позикодавця в розмірі 0,1% від розміру позики за кожний день прострочення повернення позики.

Відповідно до розрахунку пені, 03.01.2007р. 28000грн. *0,1% = 28 грн.; 04.01.2007р. сплата позики на суму 1000грн., тобто 28000грн. –1000грн. = 27000грн.; 05.01.2007р. –21.03.2007р. 27000грн.*0,1%*76 днів прострочення =2052грн.; 22.03.2007р. сплата позики на суму 2000грн., тобто 27000грн. – 2000грн.=25000грн.; 23.03.2007р. –26.07.2007р. 25000грн.*0,1%*35 днів прострочення = 875грн.; 27.04.2007р. сплата позики на суму 1000грн., тобто 25000грн. –1000грн. = 24000грн.; 28.04.2007р. –04.06.2007р. 24000грн.*0,1%*38 днів прострочення = 912 грн.; 05.06.20007р. сплата позики на суму 1000грн., тобто 24000грн. –1000грн. = 23000грн.; 06.06.2007р. –19.08.2007р. 23000грн*0,1%*75 днів прострочення = 1725грн.; 20.08.2007р. сплата позики 1000грн., тобто 23000грн. –1000грн. = 22000грн.; 21.08.2007р. –31.10.2007р. 22000грн.*0,1%*72 днів прострочення = 1584грн., отже всього прострочених 297 днів, а 0,1% за прострочені дні складає 7176 грн.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При вказаних обставинах, враховуючи уточнення до позовної заяви, суд вважає що позовні вимоги документально обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви, матеріали справи та надавши їм правову оцінку, суд встановив:

Між Брощанським сільським споживчим товариством та Одеською обласною спілкою споживчих товариств був укладений договір позики №3 від 01.03.06р.

Пункт 2.2 вказаного договору передбачає, що щомісячний відсоток за цим договором складає 0,42% від розміру позики.

Стаття 227 ЦК України передбачає, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Пункт 6 ст. 4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” передбачає, що надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту вважаються фінансовими послугами.

Згідно із ст. 5 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” передбачає, що до фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії.

Оскільки Одеська обласна спілка споживчих товариств не є фінансовою установою, то в неї немає відповідного дозволу органу з регулювання ринків фінансових послуг на зайняття діяльністю з надання вказаних послуг.

У зв’язку з цим, суд вважає, що умова договору №3 від 01.03.06р. щодо нарахування відсотків за користування позикою, а саме п. 2.2. договору не є дійсним.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, з урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Брощанського сільського споживчого товариства (68633 Одеська область, Ізмаїльський район, с. Броска, вул. Болградська, 86, р/р № 2600730100882 у Ізмаїльському відділенні ОБ Одеської області МФО 388120, код ЄДРПОУ 033421161) на користь Одеської обласної спілки споживчих товариств (вул. Фонтанська дорога, 11, м. Одеса, 65009, р/р № 260060163954 у філії „Укрексімбанк”, МФО 328618, код ЄДРПОУ 01761391) суму пені за договором позики від 22.03.2006 року –7176/сім тисяч сто сімдесят шість грн., держмито у сумі 304,27/триста чотири грн. 27 коп./ та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 /сто вісімнадцять/ гривень.

3. Зустрічний позов задовольнити.

4. Визнати недійсним п. 2.2. договору позики № 3 від 01.03.06 р., щодо нарахування відсотків за користування позикою.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст. 116 ГПК.

Рішення підписано 28.01.2008р.

Суддя Торчинська Л.О.