Ухвала суду № 134336712, 23.02.2026, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 698/816/25

Провадження № 2/698/444/25

УХВАЛА

23 лютого 2026 р. суддя Катеринопільського районного суду Черкаської області Баранов О.І., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Комунального підприємства «Калинопільське селищне житлово-комунальне господарство Калинопільської селищної ради» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

12.02.2026 року Черкаським апеляційним судом скасовано ухвалу Калинопільського районного суду від 18.12.2025 року про закриття провадження у даній справі, постановлену головуючим суддею у вказаній вище справі Барановим О.І..

Відповідно до п.1 ч. 5 ст. 55 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суддя повинен своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

У пункті 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалених резолюцією № 2006/23 Економічної та соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини останнім наведено основні критерії відсутності упередженості судді (https://zib.com.ua/ua/140651.html): за суб`єктивний критерій повинні братися до уваги особисті переконання і поведінка певного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість в конкретній справі. Об`єктивний критерій визначає, чи дотримався суддя достатніх гарантій, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості. Щодо цього критерію, то необхідно встановити, чи існують, крім поведінки самого судді, факти, що потребують доведення, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді. Мається на увазі, що під час ухвалення рішення про те, чи є в конкретній справі законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об`єктивно виправданим. У зв`язку з цим, варто мати на увазі, що навіть зовнішні прояви можуть мати певну значимість або, іншими словами, «справедливість повинна не тільки вершитися, але має бути також очевидно, як вона вершиться». Крім цих суб`єктивних і об`єктивних критеріїв необхідно також враховувати питання внутрішньої організації та існування національних процедур для забезпечення неупередженості, а саме правил, що регулюють відвід суддів. Такі правила виражають заінтересованість національного законодавця з приводу усунення всіх обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості відповідного судді чи суду, та є спробою забезпечити неупередженість шляхом усунення причин таких проблем. Окрім забезпечення відсутності фактичної упередженості, вони спрямовані на усунення будь-якого прояву небезсторонності, і таким чином сприяють підвищенню довіри, яку суди мають вселяти громадськості у демократичному суспільстві. ЄСПЛ у рішенні у справі Paunoviж проти Сербії, №54574/07, 03.12.2019 наголосив, що будь-який суддя, стосовно якого є законні підстави для побоювань у відсутності неупередженості, повинен взяти самовідвід.

Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема, рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 року у справі «Ветштан проти Швейцарії» важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

З огляду на наведене вище, заявляю собі самовідвід в силу прямої заборони закону щодо продовження розгляду справи, суддею який прийняв, скасоване судом апеляційної інстанції рішення про закриття провадження у справі (ч. 1 ст. 37 ЦПК України).

На підставі викладеного, приходжу до висновку про наявність законних підстав для задоволення заявленого самовідводу з підстав, що передбачені ч. 1 ст. 37 ЦПК України.

Керуючись ч. 1 ст. 37 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

Самовідвід головуючого судді Баранова О.І. у цивільній справі № 698/816/25 задовольнити.

Справу повернути до канцелярії суду для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.І. Баранов