Постанова № 13433482, 01.12.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2010 року Справа № 2а-8861/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання С.А. Данилової,

за участю представників від

позивача Лапіна О.С.

Стеценко Н.В.

відповідача Каськова І.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовною заявою : Відкритого акціонерного товариства «ЗАПОРІЖНЕРУДПРОМ»

до : Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про : визнання протиправними дій відповідача щодо розподілу сплачених коштів згідно з повідомленням №108300020796082 від 21.09.2010

ВСТАНОВИВ:

02.11.2010 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «ЗАПОРІЖНЕРУДПРОМ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо розподілу сплачених коштів по податку на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 267110 грн. відповідно до платіжного доручення № 3674 від 21.09.2010 в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 266 845,13 грн. та пені в розмірі 264,87 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити, а саме: визнати протиправними дії відповідача щодо розподілу сплаченого позивачем податку на додану вартість за серпень 2010 року в розмірі 267110 грн., відповідно до платіжного доручення № 3674 від 21.09.2010 року в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 266 845,13 грн., та пені в розмірі 264,87 грн.

Зокрема зазначивши, що дії Відповідача протизаконні щодо зміни призначення платежу, яке було самостійно визначено позивачем у платіжному дорученні під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість та направлення зазначених сум на погашення податкового боргу за інший податковий період. Зазначає, що самостійне зарахування відповідачем, сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в запереченнях на позов, вважає оскаржуване рішення таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач зазначає, що відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях. Згідно п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 зазначеного Закону, органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи. Отже, дії контролюючого органу є законними.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя була здійснена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Запоріжнерудпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні експортних операцій з шихтовими зливками з легованої сталі за період з 01.06.2007 по 31.07.2007, про що складений акт від 08.04.2008 №43/23-1/00292333.

На підставі матеріалів перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.05.2008р. №0000022600/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 903 876,0 грн. (основний платіж - 602 584,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 301 292,0 грн.).

В подальшому ВАТ «Запоріжнерудпром» було здійснено адміністративне та судове оскарження вищевказаного податкового повідомлення - рішення.

Рішенням про результати розгляду скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя у задоволенні скарги ВАТ «Запоріжнерудпром» відмовлено.

Рішенням про результати розгляду скарги ДПА у Запорізькій області у задоволенні повторної скарги ВАТ «Запоріжнерудпром» відмовлено.

Рішенням про результати розгляду скарги ДПА України у задоволенні повторної скарги відмовлено.

Постановою господарського суду Запорізької області від 16.03.2009 №23/393/08-АП- 5/500/08-АП- 23/47/09-АП позовні вимоги ВАТ «Запоріжнерудпром» задоволені, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 13.05.2008 №0000022600/0.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2010 у справі №23/393/08-АП-5/500/08-АП-23/47/09-АП апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя задоволено. Постанову господарського суду Запорізької області від 16.03.2009 №23/393/08-АП-5/500/08-АП-/47/09-АП скасовано і прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду... набирають законної сили з моменту проголошення.

Виконуючи постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2010 в справі № 23/393/08-АП-5/500/08-АП-23/47/09-АП, позивач скористався нормою пп.7.7.3 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» прийняв самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетної відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Отже позивачем зменшило залишок від'ємного значення з ПДВ в сумі 903876 грн. в порядку 23.4 декларації з цього податку за березень 2010 року, яка подана підприємством до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя 15.04.2010 року.

Тим не менш, відповідач вважає, що податковий борг позивача погашений не був, у зв'язку з чим звернувся з позовом про стягнення податкового боргу в сумі 904 249,63 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.06.2010 у справі № 2а-2464/10/0870 задоволено позовні вимоги ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про стягнення зазначеного податкового боргу.

Дане рішення оскаржено позивачем до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, в зв'язку з чим воно не набрало законної сили.

Також судом встановлено, що 04.10.2010 позивачем отримано повідомлення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 108300020796082 від 21.09.2010 року про розподіл сплаченого підприємством податку на додану вартість за серпень 2010 року в розмірі 267 110 грн. відповідно до платіжного доручення № 3674 від 21.09.2010 в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 266 845,13 грн. та пені в розмірі 264,87 грн.

Повідомлення про розподіл сплачених коштів є результатом дій податкового органу, вчинених ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України № 2181-III від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Не погодившись з зазначеними діями відповідача позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Пунктом 1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III встановлено, що податкове зобов'язання платника податків - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 вказаної статті передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Як визначено п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього ж Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, який було самостійно визначено платником податків у платіжних доручення під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Частиною 2 статті 71 КАС України у справах про протиправність рішень суб'єктів владних повноважень обов'язок доказування правомірності таких рішень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд вважає дії відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежу, визначеного позивачем у відповідних платіжних дорученнях протиправними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 158, 160- 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії відповідача щодо розподілу сплаченого позивачем податку на додану вартість за серпень 2010 року в розмірі 267110 грн., відповідно до платіжного доручення № 3674 від 21.09.2010 року в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 266 845,13 грн., та пені в розмірі 264,87 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 06.12.2010.

Суддя /підпис/ О.В. Конишева