Рішення № 1343336, 23.01.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2008 р. Справа № 47/550-07

вх. № 12267/5-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Малахова О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Радигін Є.С. за довіреністю від 01.10.2007р.; відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Державного підприємства Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", с. Березівське

до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури територій", м. Харків

про стягнення 762255,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 762255,00грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань на підставі договору №96 від 01.10.2005р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 7622,55грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання теплової енергії № 96 від 01.10.2005р. строком дії до 01.10.2006р. з протоколом розбіжностей до нього, цей факт встановлено Господарським судом Харківської області у рішенні по справі № 53/364-06 від 23.11.2006р., Харківським апеляційним господарським судом у постанові при розгляді апеляційної скарги на рішення по справі № 53/364-06 та підтверджується постановою Верховного суду України по справі №3-2629 к 07.

Згідно предмету та п. 4.2. договору постачання відповідач взяв на себе зобов'язання постачати позивачу теплову енергію в вигляді гарячої води або водяної пари на такі потреби: опалення та вентиляцію; гаряче водопостачання; технологічні потреби, у потрібних йому обсягах, але не більш тих, що вказані у договорі за окремий період.

Як встановлено Господарським судом Харківської області у рішенні від 23.11.2006 р. по справі № 53/364-06, Харківськім апеляційним господарським судом у постанові від 31.01.2007р. та Верховним судом України у постанові від 16.10.2007р. відповідач неналежним чином виконав умови договору про постачання теплової енергії № 96 від 1.10.2005р., тобто у період з 15.06.2006р. по 2.07.2006р. подача теплової енергії позивачу у вигляді гарячої води зовсім була відсутня, а з 03.07.2006р. подача гарячої води здійснювалась відповідачем частково по графіку (2 години у добу, а саме з ранку 6-30 до 7-30 години та ввечері з 21-00 по 22-00 години) на наступні об'єкти: спальні корпуса №№ 1а,3,4,5,6,8 та клуб-столова; в інші корпуса теплова енергія у вигляді гарячої води зовсім не постачалася, а саме №№ 7, 10, 12, адміністративний корпус, та також не постачалася теплова енергія у вигляді пару, яка застосовувалась для підігріву води у басейні та для прання білизни у пральній.

Також, як встановлено Господарським судом Харківської області у рішенні 23.11.2006 р. по справі № 53/364-06, Харківськім апеляційним господарським судом у постанові від 31.01.2007р. та у постанові Верховного суду України відповідач безпідставно припинив постачання теплової енергії позивачу з 22.08.2006р., посилаючись на те, що згідно його листа № 940 від 22.06.2006р. він у односторонньому порядку згідно п.2 п.10.2. договору постачання розірвав договір постачання з 22.08.2006р., цей факт він підтверджує у листі № 57 від 16.01.2007р. Тобто доводи відповідача про той факт, що він з будь-яких причин може розірвати договір постачання з позивачем були спростовані при слуханні справи № 53/364-06 про що свідчать рішення (постанови) Господарських судів різних ланок, а саме Господарські суди погодилися у своїх рішеннях, що згідно зі ст. 5 Закону України „Про природні монополії” відповідач є природною монополією у сфері централізованого постачання теплової енергії, що також підтверджує відповідь Харківського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України № 02-26/1-2225 від 4.09.2006р.

В п. 2 ст. 10 зазначеного Закону викладено, що суб'єкти природних монополій не можуть вчиняти дії, які приводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання відповідно до цього Закону.

У відповідності до ст. 18 Закону України „Про теплопостачання” відповідач не має право припиняти свою діяльність або зменшувати обсяг постачання теплової енергії з метою створення дефіциту теплової енергії.

Згідно зі п. 2 ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони, зокрема таку, що допускає односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або зміну виконавцем його умов, що стосується також умови одностороннього припинення договору, передбаченої у п. 2 п. 10.2. договору про постачання.

На підставі вищевказаного Господарський суд Харківської області у своєму рішенні по справі № 53/364-06 визнав ч. 2 п. 10.2. договору про постачання теплової енергії № 96 від 1.10.2005р. недійсною, законність цього підтвердили інші суди при розгляді справи.

Тому відмова відповідача від постачання теплової енергії позивачу у вигляді гарячої води або водяного пару з 22.08.2006р. необґрунтована та безпідставна, як така, що не відповідає діючому законодавству.

У свою чергу неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії № 96 від 01.10.2005р. з протоколом розбіжностей до нього спричинила величезні збитки позивачу, а саме позивач не зміг виконати умови передбачені п.4.1., п.5.3.5. договору № 06/01-08-13 від 27.01.2006р. у частині надання якісних послуг передбачених кваліфікаційними вимогами тендерної документації, а саме відповідність послуг державним стандартам вказаним у наявному у позивача сертифікату відповідності серії ВБ № 371439 на послуги місць для короткотермінового проживання.

Як вбачається з матеріалів справи більша частина збитків виникла у четвертому кварталі у зв'язку з відсутністю у санаторію опалення. Так, у відповідності з договором № 06/01-08-13 від 27.01.2006р. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності перерахувала на прикінці третього кварталу і у четвертому кварталі 2006р. позивачу гроші за путівки 4 кварталу усього у розмірі 2840796,00 грн., що підтверджують виписки з банку, а саме: виписка з банку від 25.09.2006р., де позивачу була перерахована сума у розмірі 1395009,00 грн., виписка з банку від 07.11.2006р., де позивачу перерахована сума у розмірі 800000,00 грн., виписка з банку від 23.11.2006р., де позивачу перерахована сума у розмірі 575353,00грн., виписка з банку від 27.11.2006р., де позивачу перерахована сума у розмірі 70434,00 грн.

Частину вище вказаних грошей у розмірі 914706,00 грн. позивач змушений був повернути Виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, так як не міг забезпечити якісні послуги з причин відсутності опалення та гарячої води у санаторію, що підтверджується документами, які знаходяться у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 224 ГК України Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов"язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов"язання, доказується кредитором.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі збитків у розмірі 762255,00грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 7622,55грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 224ГК України, ст. 623 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Харківського обласногокомунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури територій" (61022, м. Харків, майдан Свободи 5, Держпром, 3 під. 5 пов., р/р 260023011273 у Першій Харківській філії АКБ "Базис", МФО 351599, код 03361721) на користь Державного підприємства Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (62636, Харківська область, Дергачівський район, с. Березівське, р/р 26001805314280 в ХОФ АК "Укрсоцбанк" м. Харків, МФО 351016, код 02648432) збитків у розмірі 762255,00грн., держмита у розмірі 7622,55грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесуу розмірі 118,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 23.01.2008р.

Суддя Светлічний Ю.В.