Рішення № 134332842, 24.02.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/7333/25

Провадження №2/523/2654/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

"24" лютого 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого судді - Малиновського О.М.

за участю секретаря - Березніченко В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одеса, в поряду загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи без самостійних вимог Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому посилаючись на п.2 ч.1 ст.164 СК України просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, яка є матір`ю ОСОБА_3 тривалий час не приймає участі у його вихованні, не надає матеріальної допомоги, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками. Вихованням сина та матеріальним забезпеченням повністю займається він. На думку позивача, мати дитини злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно сина, що є підставою для позбавлення її батьківських прав. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 16.05.2025р. провадження у справі відкрито та призначений розгляд справи в загальному позовну провадженню. Зобов`язано орган опіки та піклування надати суду висновок на розв`язання спору.

15.07.2025р. до суду надійшов висновок органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради.

Ухвалою суду від 30.09.2025р. підготовче судове засідання закрито та призначений розгляд справи за участю сторін.

Позивач позовні вимоги підтримав, просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в призначені судові засідання не з`явилась без поважних на те причин жодного разу. Про час та місце розгляду справи належним чином направлялись судові повістки про її виклик. Згідно поштових повідомлень відповідачка за місцем своєї реєстрації не проживає, що вказує на її повідомлення про час та місце розгляду справи належним чином (п.4 ч.8 ст.128 ЦПК).

Представник органу опіки та піклування підтримала висновок стосовно розв`язання спору у даній справі.

За згодою позивача та його представника та за відсутності відзиву на позовну заяву справу розглянуто в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши позивача та його представника, представника органу опіки та піклування, допитавши свідків, опитавши неповнолітнього ОСОБА_3 , дослідивши письмові доказі по справі, дійшов наступного висновку.

Судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Так, матеріалами справи встановлено, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 28.05.2025р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний.

На теперішній час неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком в квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до характеристики з Одеського ліцею №12 Одеської міської ради Калінін Тімур, який навчається в ліцеї з першого класу, позитивно характеризується директором ліцею та класними керівником учня. Характеристикою підтверджено, що вихованням дитини займається батько, ОСОБА_1 . Мати дитини участі у вихованні та навчанні дитини не приймає, до школи та на батьківські збори не з`являється, життям сина не цікавиться

Позивач по справі ОСОБА_1 позитивно характеризується з місця робот ПП «Рефтранс Україна» де він з 09.10.2023р. працює водієм. Аналогічна характеристика надана на ім`я ОСОБА_1 за місце його проживання, де сусіди характеризують його позитивно, вказують, що він проживає разом з сином, ОСОБА_4 , активно займається його вихованням.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 14.07.2025р., проведеного спеціалістами органу опіки та піклування, під час обстеження квартири АДРЕСА_1 , встановлено, що в квартирі проживають ОСОБА_1 зі своїм сином, ОСОБА_3 , стосунки між якими є родинними та дружніми. Дитина проживає в окремій кімнаті, для неї батьком забезпечені всі необхідні умови для проживання та виховання.

На виконання приписів статті 171 СК України, опитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в присутності представника органу опіки та піклування пояснив, що він проживає в квартирі разом з батьком, ОСОБА_1 , який і займається його вихованням. З мамою він не спілкується та останній раз бачив її приблизно півтори роки тому. Тімур вказував, що його мати жодної участі у його вихованні не приймає, не турбується про нього. Вважав доцільним позбавлення його мати батьківських прав відносно себе.

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 15.07.2025р. № 01-05-8/713вх, орган опіки вважає доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно її сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надаючи висновок про доцільність позбавлення мати батьківських прав орган опіки та піклування виходив з того, що ОСОБА_2 усунулась від виховання свого сина у повному обсязі.

Факт ухилення ОСОБА_6 від виконання своїх батьківських обов`язків відносно свого сина ОСОБА_7 підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які є сусідами позивача, які зазначили, що ОСОБА_6 залишила сина на його батька, який й займається його вихованням.

З представленої копії витягу з мобільного додатку «Резерв+ «Військово-обліковий документ», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має відстрочку від мобілізації до 13.01.2027р. на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відтак суд не розцінює звернення до суду з даним позовом, як спосіб можливого ухилення позивача від мобілізації.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

За приписами частини другої статті 47 ЦПК України неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків , вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Зібрані по справі докази вказують на те, що ОСОБА_2 після припинення спільного проживання з позивачем залишила сім`ю, у тому числі сина ОСОБА_7 та з того часу ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не проявляла та не проявляє щонайменшої батьківської турботи, ані усно, ані письмово з сином не спілкувалася, його здоров`ям не цікавилася та не цікавиться на теперішній час. Своїми діями нехтує обов`язками матері. Неповнолітній ОСОБА_7 постійно проживає разом з батьком, який й займається його вихованням. Факт ухилення від виконання батьківських обов`язків підтвердив в судовому засіданні і сам неповнолітній ОСОБА_7 .

При таких обставинах пред`явлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, відповідачку слід позбавити батьківських прав з підстав передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, що буде відповідати інтересам дитини.

Отже, зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як ухилення від виховання сина відповідачкою, свідомого нехтування нею своїми обов`язками і не бажанням виконувати їх на протязі тривалого часу, що є підставою для позбавлення батьківських прав.

При цьому, в даній конкретній ситуації судом враховується, що держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (пункт 52 згаданого вище рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).

Але реалізація таких обов`язків держави також вимагає від відповідача активних дій, які б свідчили про її бажання скористатись такою допомогою держави. Проте, в даній справі відповідач жодного разу не звернулася до уповноважених органів держави з метою захисту прав свого сина, сприянні будь-яким чином реалізувати свої батьківські обов`язки. Відповідач самоусунулася від свого обов`язку по вихованню сина.

При цьому суд звертає увагу, що взаємовідносини між сином Тімуром та матір`ю склались таким чином, що вони тривалий час проживають окремо один від одного.

Зокрема, в даному випадку позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дитини у матері ОСОБА_2 , оскільки остання з ним не проживає протягом тривалого часу. Тобто, позбавлення батьківських прав відповідачки фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію між нею та сином.

Окремо суд наголошує, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідач має право у випадку зміни поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому СК (стаття 169).

Таким чином, в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідачку може бути позбавлено батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції про права дитини, статті 8 Конвенції (див. наприклад пункт 59 рішення Європейського Суду у справі «Ньяоре проти Франції»), і в такому випадку судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини» оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення в даному випадку стосовно даної особи (див. пункт 47 Зауважень загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 14 (2013) про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів (Пункт 1 статті 3)).

Відповідно до частини третьої статі 166 СК України, зміст якої носить імперативний характер, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Отже, в силу частин другої, третьої статті 166, статей 183, 193 Сімейного кодексу України з відповідачки слід стягувати аліменти в розмірі по 1/4 частини її заробітку (доходу) на користь ОСОБА_1 на утримання сина, ОСОБА_3 до його повноліття, що в цілому буде відповідати інтересам останнього.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд вважає можливим допустити негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів у межах суми за один місяць.

Відповідачем у справі не надано жодного належного та допустимого доказу, якими б були спростовані доводи та аргументи наведених позивачем.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовій збір в розмірі 1211,20грн. за пред`явлення позовних вимог про позбавлення батьківських прав та на користь держави в розмірі 1211,20грн. за позовні вимоги про стягнення аліментів.

Керуючись ст. ст. ст.12,13,76,141,259, 263-265,268,280-282 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи без самостійних вимог Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, в розмірі частини з усіх видів заробітку, проте не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.04.2025р. до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20грн.

Відповідно до частини шостої статті 164 СК України, копію рішення суду в частині позбавлення батьківських прав, після набрання законної сили, надіслати до Пересипського відділу ДРАЦС Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп: НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 .

Третя особа:

Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, ЄДРПОУ: 26303235, м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, 106.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем та третьою особою до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного тексту рішення суду.

Повне рішення суду складено 24 лютого 2026р.

Суддя