Ухвала суду № 134332834, 24.02.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/15099/25

Провадження №1-кс/523/691/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Пересипського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , «Про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відносно:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, маючого індивідуальний номер платника податку НОМЕР_1 , одруженого, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, маючого на утриманні 2-х дітей 2015 та 2018 р.н., не одруженого, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією на посаді курсант навчального взводу навчальної роти військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України

ВСТАНОВИВ:

В провадженні другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві перебувають матеріали досудового розслідування внесені до ЄРДР за № 62024150020002511 від 01.12.2024 , за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 26.10.2024 громадянин України ОСОБА_4 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період і направлений до військової частини НОМЕР_2 .

У подальшому, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.10.2024 ОСОБА_4 призначено на посаду курсант навчального взводу навчальної роти військової частини НОМЕР_2 .

Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, з 26.10.2024, тобто з моменту відправлення ОСОБА_4 з ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку проходження військової служби.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІX введено воєнний стан на всій території України.

В останній раз, згідно Указу Президента України від 15 квітня 2025 року №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, тобто до 07.08.2025.

Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов`язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

Згідно із вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

Будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, солдат ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 14, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

У відповідності до ст. 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі, зокрема, відбуття чи повернення з лікувального закладу.

Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентують порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо, допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин.

29.10.2024 о 06 год. 00 хв. солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою тимчасово ухилитись від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, 29.10.2024 о 06 год. 00 хв. самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_2 , яка розташовувалась за адресою: АДРЕСА_2 , та перебуває поза її межами дотепер, проводячи час на власний розсуд не пов`язуючи його з обов`язками військової служби.

Вжитими заходами розшуку встановити місцезнаходження ОСОБА_4 до теперішнього часу не надалося можливим. У зв`язку з не встановленням місцезнаходження ОСОБА_4 вжито заходів для вручення даного повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (поштовим зв`язком).

28.07.2025 слідчий звернувся до суду з клопотанням, про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, мотивуючи клопотання тим, що підозрюваному повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину під час дії воєнного стану, наявністю ризиків, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином та знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та неможливістю запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

23.02.2026 військовослужбовця ОСОБА_4 було затримано на підставі ст. 208 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та достатніми для його застосування до підозрюваного, без визначення розміру застави.

Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання, з огляду на відсутність ризиків та бажання продовжити службу в ЗСУ. Просили визначити заставу, адже підозрюваний має дбати про дітей. Також підозрюваний повідомив, що хворіє на різного роду хвороби та не має можливості проходити службу за станом здоров`я.

Вивчивши клопотання та надані суду матеріали, вислухавши думки прокурора, підозрюваного, приходжу до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри, належить прийняти до уваги п. 57 рішення ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» від 29 серпня і 24 жовтня 1997 року, згідно до якого наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа, ймовірно, вчинила правопорушення. А також рішення ЄСПЛ по справі «Мюрей проти сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що факти, які породжують підозру, не обов`язково мають такий саме рівень з`ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального провадження, тобто факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.

Приймаючи до уваги дані, які містяться в наданих суду матеріалах, зокрема, матеріалами службового розслідування, результати якого затверджені наказом командира військової частини, допитами свідків, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності слідчий суддя вважає, що підозра обґрунтована.

Враховуючи, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в скоєнні кримінального правопорушення, по якому продовжується проведення необхідних слідчих дій, вважаю, що ці обставини свідчать про можливість з боку підозрюваного незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, в зв`язку з викладеним вважаю ризик, передбачений ч.1 п. 3 ст. 177 КПК України, доведеним.

Крім того враховуючи, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання, та яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим (позбавлення волі на строк від 5 до 10 років), вважаю, що ці обставини свідчать про можливість з боку підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Доказів наявності інших ризиків передбачених ст.177 КПК України стороною обвинувачення не надано.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання винуватим, а також вимоги ч.8 ст.176 КПК України, вважаю, що прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Крім того, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистості, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладених в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», вважаю, що в даній кримінальній справі, на час вирішення вказаного питання, з урахуванням викладених в ухвалі обставин кримінального провадження, суспільний інтерес переважає над особистим інтересом підозрюваного.

Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема правової позиції, викладеній в п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України, вирішуючи питання щодо можливості застосування інших запобіжних заходів відносно підозрюваного, зважаючи на обґрунтованість підозри та наявність вказаних ризиків, та приймаючи до уваги відсутність фактичних даних, які свідчать про зміну цих ризиків, суд вважає неможливим запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України - не має.

Вважаю доцільним, з урахуванням того, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України під час дії воєнного стану, відповідно до вимог ч.4 ст. 183 КПК України, має на утриманні 2-х малолітніх дітей, визначати розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.

З питання встановлення застави то її розмір повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та тому ступеню довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного (обвинуваченого), який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за кваліфікуючими ознаками ч.5 ст.407 КК України.

З урахуванням наведеного, майнового становища підозрюваного, статті яка йому інкримінуєтеся, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави у відповідності до вимог ст.182 КПК України, у розмірі 30 розмірів прожиткових мінімуму для працездатних осіб, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 209 КПК України, при визначенні часу затримання ОСОБА_4 належить прийняти протокол його затримання, згідно якому він був затриманий 23.02.2026 року.

Щодо відсутності ризиків то їх наявність встановлена при розгляді клопотання. Можливість у подальшому закриття провадження не впливає на вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

На підставі встановленого, керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів в Державній установі "Одеський слідчий ізолятор" , та обчислювати з дня затримання ОСОБА_4 тобто з 23.02.2026 року до 23.04.2026 року.

Визначити строк дії ухвали до 23.04.2026 року.

Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 99 840, 00 гривень (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп.

Визначену заставу, необхідно внести у грошовій одиниці України на такі реквізити - отримувач коштів «Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області», код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435, банк отримувача «ДКСУ м. Київ», код банку отримувача 820172.

Підозрюваний (обвинувачений) або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний, обвинувачений звільняються з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки: -не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; -повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; -утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні; -здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному (обвинуваченому), що відповідно до ч.ч. 8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1