Рішення № 134331575, 24.02.2026, Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

24.02.2026

Справа № 494/2429/25

Провадження № 2/494/22/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.02. 2026 року м.Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панчишина А.Ю.,

при секретарі Станілевич А.В.,

представника позивача Гаврилович І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Березівської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, за яким просить суд визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 107 на гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

На обгрунтування заявлених вимог представник зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дідусь позивачки, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що Березівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 01 березня 2024 року було складено відповідний актовий запис № 107.

За життя, 21 січня 2021 року, ОСОБА_3 було складено заповіт, яким він заповідав все своє майно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який посвідчено Мухаір Валентиною Тимофіївною, приватним нотаріусом Березівського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстровано в реєстрі за № 29.

Після смерті ОСОБА_3 , відкрилася спадщина, що складається із нерухомого майна, а саме: гараж, який розташований за адресою АДРЕСА_2 .

12 серпня 2024 року ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Березівського районного нотаріального округу Одеської області було зареєстровано спадкову справу № 72830294 відносно спадкового майна, яке належало ОСОБА_3 , за його життя. На підтвердження належності ОСОБА_3 , вищезазначеного гаража приватному нотаріусу було надано договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва, посвідчений Панчишиним Й.М., державним нотаріусом Березівської державної нотаріальної контори Одеської області, 30 травня 1977 року за реєстровим № 765.

25 липня 2025 року ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Березівського районного нотаріального округу Одеської області, було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 . Постанова нотаріуса ґрунтується на тому, що відповідно до п. 9 договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки, забудови стають особистою власністю забудовника після прийняття забудов до експлуатації прийомною комісією з оформленням актом комісії, але акт прийому забудови (гаража) до експлуатації відсутній, а також відсутні документи про реєстрацію гаража бюро технічної інвентаризації.

Ухвалою суду від 11.12.2025 року відкрито провадження у справі за вищевказаною позовною заявою та призначити справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Іншою ухвалою суду від 10.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначено вищевказану справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання з`явився, надав пояснення на підтримку поданої заяви.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про судовий розгляд. Відповідачем була подана заява про розгляд справи без участі його представника.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Як передбаченост.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, акти цивільного законодавства, а згідност.1220 ЦК України встановлено, що смерть спадкодавця породжує спадкові правовідносини.

Згідно зіст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті або день з якого вона оголошується померлою.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Березівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 01 березня 2024 року було складено відповідний актовий запис № 107.

21 січня 2021 року, ОСОБА_3 було складено заповіт, яким він заповідав все своє майно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який посвідчено Мухаір Валентиною Тимофіївною, приватним нотаріусом Березівського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстровано в реєстрі за № 29.

12 серпня 2024 року ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Березівського районного нотаріального округу Одеської області було зареєстровано спадкову справу № 72830294 відносно спадкового майна, яке належало ОСОБА_3 , за його життя.

25 липня 2025 року ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Березівського районного нотаріального округу Одеської області, було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 . Постанова нотаріуса ґрунтується на тому, що відповідно до п. 9 договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки, забудови стають особистою власністю забудовника після прийняття забудов до експлуатації прийомною комісією з оформленням актом комісії, але акт прийому забудови (гаража) до експлуатації відсутній, а також відсутні документи про реєстрацію гаража бюро технічної інвентаризації.

09 жовтня 2025 року позивачка звернулася до державного реєстратора на нерухоме майно Березівської міської ради Одеської області з метою реєстрації права власності спадкодавця, однак останній рішенням №81331957 від 14.10.2025 року надав відмову у проведенні такої дії з підстав відсутності документів, що дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до довідки №789 від 13.10.2025 року виданої Виробничим управлінням Житлово-комунальним господарства м. Березівка, станом на 31.12.2012 року, згідно із записом в реєстровій книзі, право власності на гараж за адресою: АДРЕСА_2 не зареєстровано.

Випискою з рішення виконавчого комітету Березівської міської ради № 01 від 12 січня 1977 року вбачається, що ОСОБА_5 надано дозвіл на відвід земельної ділянки для будівництва гаражу.

Позивачкою 17.08.2024 року було розроблено технічний паспорт на гараж.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1. ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Вирішуючи даний спір слід виходити з наступного.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

В силу п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування згідно ст.1217 ЦК України здійснюється за заповітом або законом.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У відповідності до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Згідно ст. 1216 ЦПК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Ст. 1222 ЦК України передбачає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною 3 статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Враховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Як вбачається із матеріалів справи, приватним нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті діда на гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності за померлим на гараж.

Тобто, фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації 17.08.2024 року.

У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлювальний документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (лист Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано доказів, які б давали можливість беззаперечно встановити, що за життя ОСОБА_3 набув прав або користування, або власності на заявлене майно, а саме на гараж. Сам по собі технічний паспорт не є підставою для визнання за позивачем права власності на гараж. Окрім цього, позивачем на подано доказів, що свідчать про перебування у власності ОСОБА_3 земельної ділянки, на якій збудований гараж.

Відповідно до п. 23 постанови ПВС України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем позовні вимоги не обґрунтовані, не підтвердженні, та під час судового розгляду судом не встановлено, що за життя ОСОБА_3 набув права власності на нерухоме майно гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а тому вимоги про визнання за позивачем, як внучкою, померлого права на зазначений гараж, в порядку спадкування, задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16,321, 328,392, 384,1216,1217, 1218, 1223, 1233 ЦК України, ст.ст.1-4,5,12,13,76-81,82,89,258,263-265, 315-319 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Березівської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно

Роз`яснити, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, що зазначена у вступній частині судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Панчишин А.Ю.