Рішення № 134330610, 11.02.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/625/26

Справа №754/6712/25

РІШЕННЯ

Іменем України

11 лютого 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Саламон О.Б.

з участю секретаря Рябенка В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позиції учасників справи.

Позивач КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 67 240,50 грн., яка складається з:

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 263,60 грн., 3 % річних у розмірі 102,52 грн.;

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 85,90 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 12,80 грн., 3 % річних у розмірі 3,22 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 0,00 грн., 3 % річних у розмірі 0,00 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 23 058,89 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 3 435,77 грн., 3 % річних у розмірі 864,23 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1 315,92 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 462,99 грн., 3 % річних у розмірі 188,54 грн., пеня у розмірі 229,39 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 31 320,91 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 3 829,08 грн., 3 % річних у розмірі 903,70 грн., пеня у розмірі 1 099,50 грн.;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 39,89 грн.;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 23,65 грн.;

- судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028 грн.

Вимоги обґрунтовано тим, що з 01.05.2018 до 31.10.2021 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ). У зв`язку із зміною законодавства, з 01.11.2021, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ). Відповідно до вимог чинного законодавства, послуги з ЦО/ЦПГВ та послуги з ТЕ/ПГВ, надаються споживачу згідно з договорами, що оформлюються на основі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання. Позивач КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підготовлено та опубліковано/оприлюднено договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085). Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, позивач зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлові комунальні послуги» від 09.11.2017, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги договір, з ним укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги (публічний договір приєднання), що вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Позивачем на своєму веб-сайті https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyvivteploen/ оприлюднено типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання, а відтак квартира за зазначеною адресою під`єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже, відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 споживачами послуг з ТЕ/ПГВ. Також, позивач на підставі договору про відступлення права вимоги від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Позивач вказує, що відповідачі користуються послугами, але свої зобов`язання по сплаті за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води належним чином не виконують, внаслідок чого утворилась заборгованість.

03.06.2025 відповідачем ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує щодо позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає про наявність підстав для застосування строків позовної давності по нарахованій заборгованості за період до 30.04.2019 року. Також не погоджується з вимогою КП «Київтеплоенерго» щодо стягнення з відповідачів заборгованості за постачання теплової енергії у розмірі 1 315,92 грн. у зв`язу відсутністю боргу за вказаний період, про що свідчить квитанція про оплату комунальних послуг. Вказане також стосується зазначеного позивачем боргу з абонентської плати послуг за постачання теплової енергії у розмірі 39,89 грн. та 23,65 грн. Відповідач просить застосувати строки позовної давності до позовної вимоги щодо стягнення заборгованості за послуги гарячого водопостачання за період до 01.05.2018 у сумі 85,90 грн., інфляційної складової - 12,80 грн., 3 % річних - 3,22 грн. на підставі ст. 256 ЦПК України. Також відповідач не погоджується із заявленою сумою заборгованості за послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 у розмірі 31 320,91 грн., інфляційна складова - 3 829,08 грн., 3 % річних - 903,70 грн. та пені у розмірі 1 099,50 грн., оскільки заборгованості не існує, при цьому відповідачем зазначено про вчинення дій з метою проведення метрологічної повірки демоновтаного лічильника води, докази зазначеному відповідач надасть після їх отримання. У зв`язку з навеленим, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог КП «Київтеплоенерго» у повному обсязі.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповіді зареєстровані в квартирі та є споживачами послуг, а тому повинні вносити плату за спожиті послуги. Представник позивача зазначив про те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження факту передачі показників лічильників телефоном, що унеможливлює позивача здійснити перевірку зазанченого. При цьому, оскільки відповідачами не було здійснено передачу показників лічильників, а тому нарахування було проведено відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, а тому просить задовольнити вимоги позову у повному обсязі.

01.07.2025 відповідачем надано доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому відповідач вказав зокрема, що у відповідності до свідоцтва та акту виконаних робіт та акту про демонтаж-монтаж проводилась повірка лічильника № ЗВТ 159303, так показники становлять 00022. Також вказує на те, що 26.05.2025 було проведено зняття показань з вузла розподільного обліку гарячої води, про що складено Акт № 23 22177 зняття контрольних показників з вузла розподільного обліку гарячої води від 26.05.2025 року. Також Актом №23 22177 представниками позивача було засвідчено наявність у відповідача власного бойлеру, про що проставлено відповідну відмітку. Відповідач зазначив, що позивачем не надано належних доказів споживання відповідачами послуз з постачання гарячої води та акцептування публічних договорів щодо надання вказаних вище послуг. З підстав викладеного відповідач вважає позовні вимоги необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

21.01.2026 представником позивача КП «Київтеплоенерго» надано до суду оновлений перерахунок заборгованості з урахуванням проведеного корегування.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, до суду подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, вимоги позову підтримує, а також не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, про розгляд справи повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку, до суду подано відзив на позовну заяву.

Процесуальні дії та рішення суду.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. від 05 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Приймаючи до уваги викладене, визнавши матеріали справи достатніми для вирішення справи, а неявку учасників справи такою, що не перешкоджає розгляду заяви, суд розглядає заяву без участі сторін по справі.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку.

Фактичні обставини справи. Позиція суду та оцінки аргументів сторін.

Судом встановлено наступні правовідносини.

11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які постачає КП «Київтеплоенерго».

Позивач КП «Київтеплоенерго» звертаючись до суду зазначило, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 користуються послугами, але не виконують зобов`язання по сплаті заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води. Свої зобов`язання відповідачі виконують неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.

На підтвердження своїх доводів щодо заборгованості відповідачів, позивач надав суду розрахунок заборгованості за надані послуги за період з 01.07.2015 по 31.03.2025.

Водночас відповідачем ОСОБА_1 заперечуючи щодо задоволення позовних вимог було подано до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким останній вказав на повну відстуність заборгованості перед позивачем, а відтак відстутність правових підстав для стягнення боргу.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно із ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно із зазначеними нормами закону,споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 суд прийшов до зазначеного правового висновку.

За змістом статті 20 Закону № 1875-ІV та пунктів 28, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з центрального опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до 2 Порядку тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг. Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.

Оплата послуг за показаннями засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу), проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі (будинку садибного типу) незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок.

Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці.

За п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 162 ЖК України передбачено, що власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і оплату за комунальні послуги.

Постанова судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 20.04.2016 року справа 6-2951цс15 містить висновок про те, що факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Згідно із п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 плата за надані послуги вносяться споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплої енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В процесі розгляду справи судом встановлено, що позивач КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» належним чином виконує свої договірні зобов`язання шляхом надання послуг з централізованого опалення (з 01.11.2021 постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (з 01.11.2021 постачання гарячої води) за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд звертає увагу на те, що позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 263,60 грн., 3 % річних у розмірі 102,52 грн., при цьому вказана вимога є необгрунтованою, оскільки як вбачається з наданих розрахунків, у відповідачів відстутній борг послуги з централізованого опалення за період до 01.05.2018 року, а відтак нарахування інфляційної складової боргу та 3 % річних не підлягає до стягнення у зв`язку з необгрунтованістю.

З матеріалів справи вбачається, що 30.05.2025 між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 було укладено Договір повірки лічильника води з демонтажем №12385/2/1262КТЕ, відповідно до умов якого сторони домовились про здійснення послуг з оформлення документації, розпломбування лічильника за адресою: АДРЕСА_1 , що підлягає демонтажу, проведення метрологічної повірки демонтованого лічильника води та отримання результатів повірки протягом 15-20 робочих днів. Вказане також підтверджується Актом виконаних робіт (послуг) від 30.05.2025.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №ИИ-02107090625046, чинного до 09.06.2029 лічильник води КВ-1,5 DN 15 зав. №159303. За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 3580-97.

Проведення повірки лічильника гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується Додатком № 1 до договору повірки лічильника води з демонтажем №12385/2/1262 КТЕ від 30.05.2025, Акту виконаних робіт та Акту №2/1262 КТЕ про демонтаж-монтаж засобу вимірювальної техніки від 20.06.2025.

Представником позивача КП «Київтеплоенерго» - Банецьким Б.І. в процесі розгляду справи 21.01.2026 подано до суду уточнений розрахунок заборгованості з зазначенням проведеного коригування, у відповідності до якого вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 відсутня повністю заборгованість за надані позивачем послуги за період з 01.05.2018 по 31.03.2025.

Також, відповідачем надано суду розрахунок заборгованості сформований КП «Київтеплоенерго» в частині оплати послуг за споживання гарячої води по особовому рахунку № НОМЕР_1 , за період з січня 2018 по грудень 2025, відповідно до якого стан розрахунку на кінець періоду, а саме грудня 2025 року становить - (мінус) 22 347,42 грн.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з постачання гарячої води у зв`язку з проведенням коригувань по особовому рахунку за адресою: АДРЕСА_1 , та відстуності заборгованості за зазначеною адресою.

Також, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1 315,92 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 462,99 грн., 3 % річних у розмірі 188,54 грн., пеня у розмірі 229,39 грн.; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 39,89 грн.; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 23,65 грн. оскільки матеріали справи містять докази внесення плати за надані послуги.

Вказане підтверджується квитанцією №214642232 від 10.04.2025 про оплату послуг централізованого опалення за березень по особовому рахунку № НОМЕР_1 на суму 1 315,92 грн., квитанцією №214642061 від 10.04.2025 з оплати за абонентське обслуговування на суму 39,89 грн., а також квитанції №214642090 від 10.04.2025 з оплати внесків ГВП на суму 23,65 грн.

Слід зауважити, що відповідачами вчасно внесено оплату за надані КП «Київтеплоенерго» послуги, що спожиті відповідачами в березні, а саме 10.04.2025, а відтак у визначений строк до 20 числа кожного місяця.

При цьому вбачається, що позивачем КП «Київтеплоенерго» направлено позовну заяву до суду 18.04.2025, при цьому розрахунок заборгованості здійснено до 31.03.2025, однак не враховано платежі, що були здійснені відповідачами зі сплати послуг за березень 2025 року, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Також, суд вважає необгрунтованими доводи позивача щодо стягнення з відповідачів пені у розмірі 1 328,89 грн., інфляційних втрат у розмірі 7 727,84 грн., та 3 % річних у розмірі 1 956,47 грн., оскільки фактично у відповідачів не обліковувалась заборгованість, а відтак відсутні підстави для стягнення з останніх штрафних санкцій.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суді встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами заяви по суті справи, проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, приходить до висновку, що позивачем не наведено достатньо доказів на підтвердження факту надання належних послуг, заборгованість за якими заявлено в позовних вимогах, а також не надано належних доказів неналежного виконання відповідачами зобов`язань щодо оплати отриманих послуг.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» про стягнення заборгованості з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 610, 625 ЦК України, ст. 10, 12, 13, 19, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 24.02.2026.

Суддя О.Б. Саламон